Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
історія.docx
Скачиваний:
21
Добавлен:
17.03.2016
Размер:
109.38 Кб
Скачать

61 Розкрийте зміст запровадженої в другій половині 1980-х рр. М. Горбачовим політики «перебудови», у чому полягали особливості проведення цієї політики в урср

Перебудо́ва (рос. перестройка) — загальна назва сукупності політичних і економічних реформ, що проводилися в СРСР у 1985—1991 роках. Складові частини Перебудови: у внутрішньополітичній сфері — демократизація суспільного життя; в економіці — введення елементів ринкових відносин; у зовнішній політиці — відмова від надмірної критики так званого капіталістичного ладу, значне поліпшення відносин зі США та демократичними країнами Західної Європи, визнання загальнолюдських цінностей і глобальних проблем. До початку 1990-х років Перебудова призвела до загострення кризи в усіх сферах життя суспільства, що спричинило ліквідацію влади КПРС і розпад СРСР.

Причини Перебудови

• Стагнація в економіці, наростання науково-технічного відставання від Заходу, провали в соціальній сфері.

|Михайло Сергійович Горбачов — Генеральний секретар ЦК КПРС в 1985—1991 роках]]

• Політична криза, яка виразилася у розкладанні керівництва, в його нездатності забезпечити економічний прогрес, у зрощенні партійно-державної номенклатури з ділками тіньової економіки та злочинністю, що призвело до формування в середині 1980-х рр. стійких мафіозних угруповань.

• Апатія та негативні явища в духовній сфері суспільства.

• Прихід до керівництва країни молодих політиків (М. С. Горбачов, М. І. Рижков, О. М. Яковлєв, Е. А. Шеварнадзе), які не тільки прагнули до зміцнення своєї влади, а й виступали за оновлення держави та суспільства.

У березні 1985 р. після смерті К. У. Черненка на пост Генерального секретаря ЦК КПРС був обраний Михайло Горбачов. Його обрання стало свідченням бажання частини партійного апарату суттєво модифікувати радянську систему

62.Охарактеризуйте діяльність відомих громаських рухів та організацій у напрямі становлення незалежної Української держави наприкинці 1980-х на початку 1990-х рр.

У другій половині 80-х – на початку 90-х рр. боротьба за національне й культурне відродження стала одним з пріоритетних завдань національно-демократичних сил. Було створено товариство шанувальників української мови, а через два роки – «Просвіту» ім. Т. Шевченка.Представники творчої інтелігенції підняли голос на захист української мови. У різних містах України засновувалися культурологічні товариства, метою яких було її відродження.Українська мова набула статусу державної.«Рух на підтримку перебудови». Це була масова всеукраїнська демократична організація. Відбувся Установчий з’їзд Народного Руху, який затвердив Програму й Статут організації, обрав її керівні органи. До Програми ввійшли положення про надання українській мові статусу державної, відродження національної символіки, відновлення діяльності Української православної та Української греко-католицької Церков.Наприкінці 1989–1990 рр. на основі самодіяльних громадських організацій та рухів в Україні виникають численні політичні партії. У вересні 1990 р. Президія Верховної Ради України ухвалила постанову «Про порядок реєстрації громадських об’єднань», що створило відповідну юридичну базу багатопартійності в республіці. Було створено Українську Республіканську партія (УРП). Головною метою діяльності партія проголосила створення Української самостійної соборної держави. Тоді ж виникли Демократична Партія, Соціал-демократична партія України, Об’єднана соціал-демократична партія України, Партія зелених України, Ліберальна партія, Народна партія та ін. Всі новостворені партії в Україні були в опозиції, добивалися докорінних змін у соціально-економічному й політичному житті країни.Демократизація суспільно-політичного життя, гласність,ліквідація цензури відкрили замовчувані події в історії України, сприяли поверненню несправедливо забутих імен діячів української культури та їхніх творів. Протягом 1987–1991 рр. поступово відкривалася правда про національно-визвольну боротьбу українського народу 1917–1920 рр., Голодомор 1933 р., колективізацію, масові репресії тоталітарного режиму.Важливою складовою національно-культурного відродження був дозвіл на діяльність заборонених Української греко-католицької (УГКЦ) та Української автокефальної православної (УАПЦ) Церков.