1.2.Ресурсне забезпечення галузі

Забезпечення енергетичної безпеки України багато в чому залежить від ефективного управління паливно-енергетичним комплексом. З огляду на це нагальним питанням політики нашої держави є сьогодні відродження паливно-енергетичного комплексу країни й врахування загальних тенденцій розвитку паливно-енергетичних комплексів у державах світу при формуванні нової системи ресурсного забезпечення енергетики країни з мінімізацією і диверсифікацією закордонних поставок палива. Активізація процесів забезпечення власними енергоресурсами сприяє не тільки енергобезпеці й енергоефективності країни, а й енергозбереженню та екологічній гармонізації розвитку суспільного виробництва, що обумовлює актуальність дослідження нагальних питань, проблем і перспектив відродження паливно-енергетичного комплексу України. 

Фактична структура сукупного споживання первинної енергії в Україні за роки її становлення як незалежної держави склалася таким чином: природного газу - 41%, нафти - 19%, вугілля - 19%, урану - 17%, гідроресурсів та інших поновлюваних джерел - 4%. Разом з тим, як показує аналіз тенденцій розвитку світової енергетики, в структурі світових запасів органічного палива на вугілля припадає 67%, на нафту - 18% і на газ - 15%. В Україні ці показники складають відповідно 95,4; 2,0 та 2,6%.[2, с.8-9] Таким чином, у найближчий час і на дальню перспективу головною складовою ПЕК залишатиметься вугілля, яке Україна має в обсягах, потенційно достатніх для практично повного забезпечення потреб національного господарства. 

Держава забезпечує енергетичні потреби за рахунок власних ресурсів на 40 %, зокрема у газі — на 20, у вугіллі — на 80, у нафті — на 10—15 %. Тому значну частину енергоносіїв доводиться імпортувати: вугілля — до 28 млн т, нафти та нафтопродуктів — до 20 млн т, газу — 40— 45 млрд м3 на рік, ядерного палива — 100 %. Обсяги виробництва деяких видів продукції ПЕК у 1985—2009 рр. подано у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Виробництво найважливіших видів продукції паливно-енергетичного комплексу[4]

Продукція	1985 р.	1990 р.	1995 р.	2000 р.	2005 р.	2009 р.
Електроенергія, млрд кВт/год	72,0	298,5	94,0	171,4	186,1	174,0
Нафта, млн т.	5,8	5,3	4,1	3,7	4,4	4,0
Газ, млрд м. куб	42,9	28,1	18,2	17,9	20,8	21,4
Вугілля, млн т.	89,0	164,8	83,8	81,0	78,0	72,3

Згідно з постановою Верховної Ради України від 16 березня 2005 р. за наслідками звіту Міністерства палива і енергетики України по реорганізації цієї галузі, розроблена концепція розвитку вугільної промисловості, основні положення якої викладені в розділі ”Вугільна промисловість“ Енергетичної стратегії України до 2030 р. Запропонована до реалізації концепція розвитку вугільної промисловості, як визначальної галузі паливно-енергетичного комплексу країни, є важливою складовою частиною обґрунтованої наукової концепції ресурсного забезпечення енергетичної безпеки України в цілому, а її вдосконалення і реалізація сприятимуть швидкому досягненню економічної незалежності української держави від зовнішніх постачань енергоносіїв.[3]

Результати аналізу стану паливно-енергетичного комплексу України і основних положень наміченої до реалізації програми ”Енергетична стратегія України на період до 2030 року“ дозволили визначити передумови відродження ПЕК країни, використання яких гарантує високий рівень ресурсної забезпеченості енергетичної безпеки держави без залучення зарубіжних енергетичних ресурсів. Але на разі конфлікт на Донбасі не дає змогу реалізувати планів цієї стратегії в повній мірі, тому це питання наразі досі є відкритим.

До виявлених передумов відродження ПЕК країни в першу чергу слід віднести: наявність в Україні розвіданих запасів власних горючих корисних копалин, достатніх для повного забезпечення країни енергетичною сировиною, що є базисом для радикальної зміни структури споживання органічного палива, де визначальне місце повинно займати вугілля, далі атомна енергетика, нафтогазовий комплекс, гідроресурси та інші поновлювані джерела, суттєвий резерв енергозбереження практично у всіх галузях видобутку палива, наявність необхідних кадрів вищої кваліфікації з метою дослідження, видобування горючих корисних копалин, їх збагачення, отримання з них за допомогою нових технологічних процесів рідких і газоподібних видів енергетичних ресурсів для покриття дефіциту природного газу та нафти в країні. Таким чином, аналіз основних положень програми „Енергетична стратегія України на період до 2030 року” показує можливості її подальшого вдосконалення за рахунок пропозицій щодо активізації розвідки і видобутку вітчизняних горючих корисних копалин, їх збагачення, диверсифікації і використання отриманого палива, а також за допомогою розробки і реалізації рекомендацій щодо розвитку взаємозв’язків та взаємозацікавленості держави (її центральних органів влади), підприємців і найнятих робітників вугільної галузі в розширенні використання вітчизняних енергетичних ресурсів для підвищення рівня енергетичної безпеки країни.  При цьому перспективи подальших досліджень у даному напрямку полягають саме у визначенні дійових механізмів, інструментів та напрямів підвищення потенційних можливостей енергетичних ресурсів у контексті забезпечення енергетичної безпеки держави.

Розділ 2. Аналіз стану розвитку паливної промисловості