Визначення сахарази
Сахараза каталізує гідроліз сахарози до глюкози та фруктози.
Утворені моносахариди визначають реакцією Фелінга.
Хід роботи
В ступці подрібнюють 1 г дріжджів з додаванням 5-8 мл дистильованої води. Потім фільтрують через вату в пробірку. Отриманий розчин містить сахаразу.
У дві пробірки наливають по 1 мл розчину ферменту. Вміст однієї з них (контроль) кип’ятять протягом 3 хвилин для руйнування сахарази. Після охолодження додають у пробірки по 3 мл розчину сахарози, добре перемішують і ставлять у термостат при Т=38С. Через 15 хвилин в ці пробірки вливають по 2 мл реактиву Фелінга, перемішують і нагрівають до кипіння. У контрольній пробірці осаду немає, а в пробірці з активним ферментом (дослід) утворюється червоний осад геміоксиду міді.
Результати дослідів та висновки подаються у вигляді таблиці:
|
№ п/п |
Біомолекули, що визначаються |
Джерело біомолекул |
Спостереження |
Висновки |
|
|
|
|
|
|
Тема II. Структура еукаріотичної та прокаріотичної клітини
Клітини - це структурні та функціональні одиниці живих організмів.
Еукаріотичні клітини – клітини, які мають ядро та інші органели, обмежені цитоплазматичною мембраною.
Прокаріотичні – не мають у своїй структурі обмежених мембранами органел та, найголовніше, ядра. Будь-яка клітина складається з поверхневої цитоплазматичної мембрани (надмембранних та під мембранних структур), цитоплазми і ядра. Клітини різних груп організмів мають відмінності у будові цих поверхневих структур. Наприклад, клітини бактерій, грибів, рослин оточує клітинна стінка, тоді як клітини тварин її не мають.
Цитоплазма – це внутрішнє середовище клітини, розташоване між плазматичною мембраною і ядром. Основа цитоплазми – гіалоплазма –безбарвна колоїдна система клітини. До її складу входять розчинні білки, РНК, полісахариди, ліпіди і певним чином розташовані клітинні структури: мембрани, органели, включення.
Клітинні мембрани обмежують різноманітні органели і ділять таким чином цитоплазму на окремі функціональні ділянки. Така система внутрішньоклітинних мембран забезпечує одночасний перебіг багатьох несумісних біохімічних процесів.
Органели – постійні клітинні структури, які виконують певні функції, забезпечуючи ті чи інші процеси життєдіяльності клітини (живлення, рух, зберігання і передачу спадкової інформації тощо).
Ядро – обов’язковий компонент будь-якої еукаріотичної клітини, який являється місцем зберігання і передачі спадкової інформації.
Лабораторна робота 3 мікроскопічний метод дослідження еукаріотичних та прокаріотичних клітин
Мета роботи: ознайомлення з будовою мікроскопу, оволодіння прийомами користування ним. Дослідження будови рослинної, тваринної, грибної та бактеріальної клітин під мікроскопом.
Короткі теоретичні відомості
Одним з поширених методів досліджень морфології бактерій, рослинних або тваринних клітин та тканин є мікроскопування. Будова мікроскопу представлена на Рис.1.
Мікроскоп – складний оптичний прибор, який використовується для вивчення внутрішньої будови органів, тканин, а також для дослідження форми та розмірів мікроорганізмів. У мікроскопі розрізняють три системи: оптичну, освітлювальну та механічну.
Оптична система складається зі змінних окулярів (7-, 10-, 15-кратного збільшення) та об’єктивів (8-, 10-, 20-, 40-, 90-кратного збільшення), з’єднаних пустотілою трубкою – тубусом. Окуляр вставляється в отвір у верхньому кінці тубуса, об’єктиви вгвинчуються в особливий пристрій – револьвер, який знаходиться на нижньому кінці тубуса і дозволяє легко змінювати збільшення препарату в процесі мікроскопування.
Механічна система мікроскопу представлена підставкою, штативом мікроскопу з макрометричним і мікрометричним гвинтами. Використовуючи гвинт, можна піднімати і опускати тубус і таким чином домогтися чіткого зображення предмету, що розглядається. Предметний столик непрозорий, в центрі його є отвір через який направляється потік світла до об’єкту, що вивчається. За допомогою затискачів по краю столика предметне скло, на якому знаходиться об’єкт дослідження, щільно притискається до столика. Переміщувати столик у горизонтальній площині та повертати навколо своєї осі дозволяють гвинти.
Освітлювальна система складається з конденсора з діафрагмою, якою регулюється потік світла направленого до об’єкту, та плоско-увігнутого дзеркала, яке фокусує світловий промінь на об’єкті. Крім того існує спеціальна оправа для світлофільтрів (синього та матового), що забезпечує більш м’яке освітлення.
Рис.1 Будова мікроскопу із монокулярною насадкою та вбудованим у підставку освітлювачем із галогенною лампою.
1 - окуляр; 2 - монокулярна насадка; 3 - револьверний пристрій; 4 - об'єктив; 5 - предметний столик; 6 - конденсор; 7 - корпус колекторної лінзи; 8 - патрон із лампою; 9 – гніздо для освітлюючого пристрою; 10 - ручка переміщення кронштейну конденсора; 11 - ручка тонкого фокусування (мікрогвинт); 12 - ручка грубого фокусування (макрогвинт); 13 - тубусо-тримач; 14 - гвинт для кріплення насадки.
Матеріали й реактиви
Готові препарати для мікроскопування (препарати рослинних, тваринних тканин та препарати бактеріальних, грибних клітин), дистильована вода, імерсійна олія.
Обладнання
Мікроскоп, предметні та покривні скельця, склянки, піпетки, скляні палички, фільтрувальний папір.
Хід роботи