7.3. Теорії витрат виробництва і прибутків

Сучасні теоретики, розглядаючи витрати, в першу чергу зосереджують увагу на обмеженості ресурсів і можливостях їх альтернативного використання. Рідкісність ресурсів виробництва, їх дефіцитність означає неможливість виробництва одного товару, якщо ресурси розподілені на користь виробництва іншого. Тому в мікроекономіці всі витрати вважаються альтернативними. Альтернативні витрати в грошовій формі називаються економічними витратами.

Будь-який ресурс спрямовується у те виробництво, де він використовується найефективніше і тому приносить власнику найбільший доход. Тому економічні витрати будь-якого ресурсу, вибраного для виробництва даного товару, будуть дорівнювати вартості найкращого з усіх можливих альтернативних варіантів використання цього ре­сурсу.

Економічні витрати – це ті суми грошей, які фірма зобов’язана виплатити кожному постачальнику ресурсів, щоб забезпечити їм такий рівень доходів, який дозволив би утримати ресурси в межах даного виду діяльності, відволікти їх від використання в альтернативних виробництвах.

Економічні витрати включають в себе зовнішні та внутрішні витрати, або явні та неявні.

Зовнішні (явні, бухгалтерські) витрати – це грошові платежі фірми стороннім постачальникам ресурсів. До них відносять витрати на сировину, матеріали, комплектуючі виро­би, паливо, заробітну плату, орендну плату, амортизаційні відра­хування на власне устаткування та ін.

Внутрішні (неявні) витрати – це витрати на власні ресурси підприємця. Вони дорівнюють грошовим платежам, які міг би одержати власник, якби використовував власний ресурс іншим, найкращим зі способів його застосування. Неявні витрати – фактично це мінімальний доход, який дозволяє утримати ресурси власника в межах даного виду діяльності. Тому економісти називають неявні витрати нормальним прибутком, його зараховують до постійних витрат.

Бухгалтерський облік відносить до витрат виробництва лише зовнішні витрати і не визнає неявних витрат. Оскільки грошові потоки на покриття неявних витрат відсутні, бухгалтери зараховують весь надлишок сукупного виторгу над явними витратами до прибутку.

Бухгалтерський прибуток обчислюється як різниця між сукупним виторгом і явними витратами: .

Економічний прибуток обчислюється як різниця між сукупним виторгом та явними і неявними витратами: .

Оскільки неявні витрати являють собою нормальний прибуток, то: . Бухгалтерський, економічний та нормальний прибутки співвідносяться як:

Бухгалтерські витрати менші за економічні на величину неявних витрат. Бухгалтерський прибуток більший за економічний прибуток на величину неявних витрат, тобто нормального прибутку.

Економісти вважають прибутковою лише таку діяльність, за якої сукупний виторг перевищує всі альтернативні витрати, як явні, так і неявні.

У моделях фірми метою її діяльності вважають максимізацію економічного прибутку.

Тестові завдання до теми 7

Що з точки зору економічної теорії лежить в основі мотивації поведінки фірми?

а) намагання використати найменш енергомісткий процес виробництва;

б) бажання отримати максимальний прибуток;

в) намагання уникнути високих податків;

г) спроби звести до мінімуму екологічні збитки.

Взаємозв'язок між можливими варіантами сполучень факторів виробництва та заданим обсягом продукції відображається за до­помогою:

а) кривої виробничих можливостей;

б) виробничої функції;

в) кривої сукупного продукту;

г) еластичності пропозиції.

Спосіб виробництва вважається технологічно ефективним, якщо:

а) на виробництві мінімізується альтернативна вартість всіх видів витрат виробництва заданого обсягу продукції;

б) на виробництві не існує іншого способу, за якого для випуску заданого обсягу продукції витрача­лось би менше будь-якого виду ресурсів.

Економічний прибуток:

а) еквівалентний бухгалтерському прибутку;

б) має місце кожен раз, коли сукупний доход перевищує зовнішні витрати;

в) не може мати місце на конкурентному ринку в довгостроковому періоді;

г) існує завжди, коли граничний дохід дорівнює граничним витратам.

Витрати в економічному розумінні слова (економічні витрати):

а) включають в себе явні і неявні витрати, в тому числі нормальний прибуток;

б) включають в себе явні витрати, але не включають неявні;

в) включають в себе неявні витрати, але не включають явні;

г) не включають в себе ні явні, ні неявні витрати;

д) перевищують явні і неявні витрати на величину нор­мального прибутку.

Яке з наступних тверджень є правильним?

а) бухгалтерські витрати + економічні витрати = нормальний прибуток;

б) економічний прибуток - бухгалтерський прибуток = явні витрати;

в) бухгалтерський прибуток - неявні витрати = економічний прибуток;

г) економічний прибуток - неявні витрати = бухгалтерський прибуток;

д) явні витрати + неявні витрати = бухгалтерські витрати.

Які з наступних визначень найбільш точно відповідає поняттю "нормальний прибуток"?

а) Прибуток, який отримує фірма при MC=MR.

б) Прибуток, який отримує типова фірма в галузі.

в) Прибуток, який фірма отримала б при нормальному веденні справ.

г) Мінімальний прибуток, необхідний для продовження фірмою діяль­ності даного спрямування.

Юрій відкрив лоток з продажу фризерного морозива. Які з наведених витрат не слід включати до зовнішніх (явних) витрат?

а) заробітну плату найманого продавця;

б) вартість цукру та сиропу;

в) орендну плату за фрезер;

г) доход Юрія як менеджера цього виробництва.

У теорії виробництва короткотерміновим періодом називають:

а) будь-який проміжок часу менший за рік;

б) проміжок часу, на протязі якого усі фактори виробництва змінні;

в) час, необхідний для того, щоб змінити обсяг продукції, що випускається;

г) період, на протязі якого хоча б один фактор залишається незмінним.

Довготерміновий період – це відрізок часу, на протязі якого:

а) усі фактори виробництва змінні;

б) усі фактори виробництва постійні;

в) фірма не може змінити розміри своїх споруд, але може змінити ступінь завантаження машин і обладнання;

г) фірма не може змінити ні розміри своїх споруд, ні кількість машин і обладнання.

Економічні витрати включають:

а) явні та неявні витрати;

б) тільки явні витрати;

в) тільки неявні витрати та нормальний прибуток;

г) не включають ні явних, ні неявних витрат.

Втрачений зиск від альтернативного використання ресурсів, що знаходяться у власності виробника, – це:

а) зовнішні витрати;

в) альтернативна вартість ресурсів;

б) бухгалтерські витрати;

г) економічні витрати.

Економічний прибуток:

а) буде менший за бухгалтерський прибуток;

б) буде більший за бухгалтерський прибуток;

в) дорівнюватиме бухгалтерському прибутку;

г) будь-яке з наведеного залежно від ситуації.

Період часу, достатній для зміни кількості застосованої праці, але недостатній для зміни кількості капіталу:

а) довготерміновий;

в) короткотерміновий;

б) миттєвий;

г) не має виміру.