4.2. Підготовка оборонного бою

165. Підготовка оборонного бою починається з отриманням попереднього (бойового) розпорядження або бойового наказу від старшого командира. Вона включає: організацію бою (прийняття рішення, постановку бойових завдань підрозділам, рекогносцировку, організацію взаємодії, всебічного забезпечення бою та управління, розробку схеми району оборони батальйону, опорного пункту роти); підготовку батальйону (роти) до бою; зайняття оборони, створення бойового порядку і системи вогню; інженерне обладнання району оборони (опорного пункту); проведення заходів МПЗ; практичну роботу командира батальйону (роти), його заступників і штабу батальйону в підпорядкованих підрозділах та інші заходи.

Тривалість і порядок роботи командира щодо організації оборони залежать від умов переходу до оборони, отриманого завдання, віддалення противника і можливих його дій, характеру місцевості та наявності часу. Підготовка оборони за наявності часу проводиться з виконанням заходів у повному обсязі, а якщо не вистачає часу – за короткий термін з проведення заходів у скороченому обсязі. У всіх випадках постановка завдань не повинна затримувати зайняття підрозділами оборони та організацію ними системи вогню.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир батальйону (роти) приймає рішення, доводить його до своїх заступників і командирів підрозділів, проводить рекогносцировку, в ході якої уточнює своє рішення, віддає бойовий наказ, організовує взаємодію і систему вогню, всебічне забезпечення бою і управління. У призначений час він виводить батальйон (роту) у зазначений район оборони (опорний пункт) і організовує його інженерне обладнання.

Під час отримання завдання на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир батальйону (роти) організовує захоплення вказаного (вигідного) рубежу і закріплення підрозділів на ньому. У ході закріплення підрозділів на рубежі він приймає рішення, ставить завдання підрозділам, організовує взаємодію і систему вогню, управління, захист від ЗМУ і високоточної зброї противника, дає вказівки з основних питань всебічного забезпечення бою, організовує інженерне обладнання району оборони (опорного пункту). Надалі він проводить рекогносцировку, у ході якої уточнює завдання підрозділам, порядок взаємодії, а якщо необхідно, й інші питання.

166. У замислі бою командир батальйону (роти) визначає: напрямок зосередження основних зусиль і райони (ділянки) місцевості (об’єкти), від утримання яких залежить стійкість оборони; способи відбиття наступу і знищення противника, який вклинився в оборону (якого противника, де, у якій послідовності та як розгромити з вказівкою порядку вогневого ураження і заходів щодо введення його в оману); бойовий порядок, систему опорних пунктів і вогневих позицій.

167. Під час проведення рекогносцировки командир батальйону (роти) вивчає місцевість, призначає (вказує) орієнтири й уточнює: положення, можливі шляхи висування (вихідні райони) і рубежі розгортання противника, імовірні танконебезпечні напрямки; передній край, район оборони (опорний пункт), розмежувальні лінії і завдання батальйону (роти); напрямок зосередження основних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони; розміщення траншей і ходів сполучення, ротних (взводних) опорних пунктів, позицію бойової охорони, місця обладнання вогневих засідок і район розташування бронегрупи, якщо вона створюється; позиції доданого танкового (механізованого) підрозділу та інших засобів підсилення; порядок ВУП; смуги вогню рот (взводів) і ділянки зосередженого вогню; основні і запасні (тимчасові), оманні позиції штатної і приданої артилерії; вогневі позиції і смуги вогню (сектори обстрілу), ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню підрозділів (вогневих засобів), призначених для забезпечення флангів і стиків з сусідами і проміжків між ротами (взводами); основні, запасні (тимчасові), оманні, вогневі позиції підрозділу ППО і шляхи його маневру, порядок дій кочуючих вогневих засобів; напрямки і рубежі розгортання для контратак, маршрути висування до них; вогневі рубежі для танкової роти і механізованої роти на БМП, які перебувають у другому ешелоні (резерві), а також для бронегрупи; рубежі протитанкового резерву і рухомого загону загороджень у районі оборони батальйону; черговість і терміни інженерного обладнання, місця обладнання мінно-вибухових та інших інженерних загороджень, проходи, які залишаються в них, місця оманних опорних пунктів, позицій; заходи щодо захисту від ЗМУ і високоточної зброї противника, забезпечення стиків і флангів, знищення повітряних (аеромобільних) десантів, диверсійно-розвідувальних груп, дій підрозділів уночі та в інших умовах обмеженої видимості; місця командно-спостережного пункту батальйону (роти), ПУ доданих підрозділів, підрозділів технічного забезпечення та тилу.

168. Під час постановки бойових завдань командир батальйону (роти) у бойовому наказі вказує:

ротам (взводам) першого і другого ешелонів – засоби підсилення; опорні пункти і напрямки зосередження основних зусиль; завдання щодо відбиття наступу та знищення противника, який вклинився в оборону; кількість траншей та їх розміщення; смуги вогню, додаткові сектори обстрілу і ділянки зосередженого вогню; якими силами і засобами забезпечити фланги, стики, проміжки і хто відповідальний за них; хто підтримує;

крім того, роті другого ешелону – напрямки та рубежі розгортання для контратак; для танкової роти і механізованої роти на БМП, крім того – вогневі рубежі;

резерву – район зосередження (опорний пункт), завдання, до виконання яких бути готовим; для танкової роти і механізованої роти на БМП, крім того, – вогневі рубежі;

бронегрупі – склад, район і час зосередження в ньому, вогневі рубежі і завдання, до виконання яких бути готовою;

вогневій засаді – склад, місце, завдання щодо знищення противника і порядок дій після виконання завдання;

доданим підрозділам артилерії і мінометній батареї – порядок підтримки вогнем бойової охорони, завдання щодо ВУП під час підходу його до переднього краю оборони і розгортання, переходу в атаку, вклинення в оборону і підтримки контратаки другого ешелону; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції;

гранатометному підрозділу – завдання щодо підтримки рот першого ешелону і відбиття атаки піхоти противника; основні і запасні позиції; смугу вогню, додатковий сектор обстрілу, ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню;

протитанковому підрозділу – місце в бойовому порядку і напрямки можливих дій, рубежі розгортання, порядок їх зайняття і завдання; сигнали відкриття і припинення вогню; порядок дій після виконання завдання;

зенітному ракетному взводу (доданому підрозділу ППО) – завдання з прикриття підрозділів, який мати бойовий порядок, порядок пересування та маневру, порядок дій у складі кочуючих вогневих засобів, сектори розвідки та вогню, порядок оповіщення про дії повітряного противника (сигнали), порядок взаємодії, ступені готовності, порядок ведення вогню і маневру;

підрозділу, який призначений у бойову охорону, – позицію, завдання, які вогневі засоби виділяються для підтримки, порядок виклику їх вогню і порядок відходу.

У шостому пункті бойового наказу, крім часу готовності до виконання завдання, вказується час зайняття оборони, готовність системи вогню і інженерних загороджень, черговість і терміни виконання заходів щодо маскування та інженерного обладнання району оборони (опорного пункту).

Командир батальйону (роти), призначеного в протидесантний резерв, у бойовому наказі під час постановки завдань підрозділам вказує: засоби підсилення, завдання і район зосередження; райони можливої висадки повітряних десантів, порядок ведення розвідки, місця вогневих засад і влаштування протидесантних загороджень у цих районах і на шляхах можливих дій десантів противника; маршрути висування до місць можливої висадки повітряних десантів, рубежі розгортання для бою і порядок розгрому десантів.

169. Взаємодію командир батальйону (роти) організовує за завданнями, імовірними напрямками наступу противника і варіантами дій підрозділів. Організовуючи взаємодію, він узгоджує дії рот (взводів) між собою, з діями бронегрупи, вогневих засад, підрозділів артилерії, інших вогневих засобів і сусідами щодо знищення противника під час висування його до переднього краю оборони, розгортання і переходу в атаку (у вихідному положенні для наступу), під час відбиття атаки танків і піхоти противника перед переднім краєм і під час вклинення їх у район оборони (опорний пункт).

Під час організації взаємодії командир батальйону (роти) зобов’язаний:

уточнити вогневі завдання артилерійським, мінометному, гранатометному і протитанковому підрозділам;

визначити рубежі відкриття вогню з танків, БМП, ПТРК, гранатометів та інших протитанкових засобів по противнику, а також ділянки зосередженого вогню рот (взводів) на найбільш важливих напрямках і порядок його ведення;

узгодити дії підрозділів, які обороняють передову позицію (позицію бойової охорони), з діями рот першого ешелону, підрозділів приданої і підтримуючої артилерії щодо утримання передової позиції (позиції бойової охорони) і порядок відходу підрозділів, які її обороняють;

узгодити дії рот першого і другого ешелонів з діями бронегрупи, артилерійських, мінометного, гранатометного і протитанкового підрозділів, доданого інженерно-саперного підрозділу, а також підрозділів (вогневих засобів), які діють у вогневих засідках, кочуючих вогневих засобів щодо відбиття атак танків і піхоти противника, відсікання піхоти від танків, знищення противника перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і на стиках із сусідами, під час вклинення його в оборону і щодо боротьби з повітряними десантами противника;

вказати порядок відкриття і ведення вогню по літаках і вертольотах противника підрозділам ППО і механізованим (танковим) підрозділам, способи і сигнали розпізнавання своїх літаків і вертольотів, а також позначення свого положення; узгодити порядок дій авіанавідників і постів (пунктів) позначення;

визначити кому, які та де мати чергові вогневі засоби, а також порядок знищення розвідки противника;

визначити порядок організації і ведення зв’язку, довести сигнали оповіщення, управління і взаємодії.

Командир батальйону (роти) під час організації взаємодії особливу увагу звертає на: заходи щодо введення противника в оману, маневру силами і засобами з метою своєчасного підсилення оборони на загрозливих напрямках, порядку позначення шляхів маневру, проходів у загородженнях і переходів через перешкоди; визначення способів дій підрозділів у разі застосування противником ЗМУ та заходи щодо маскування.

Командир батальйону (роти) другого ешелону уточнює порядок взаємодії з батальйонами (ротами) першого ешелону, визначає порядок дій щодо закриття проломів, які утворилися в результаті вогневих ударів противника, і готує контратаки на вказаних йому напрямках. Командир танкового батальйону (роти) і командир механізованого батальйону (роти) на БМП готують вогневі рубежі і встановлюють порядок їх зайняття в ході бою, а також визначають заходи щодо захисту підрозділів від високоточної зброї противника під час висування на ці рубежі.

170. Систему вогню командир батальйону (роти) створює в ході рекогносцировки, а також під час постановки завдань підрозділам і організації взаємодії. При цьому на найбільш імовірних напрямках наступу противника командир батальйону (роти) особисто вказує на місцевості вогневі позиції танків, БМП (БТР), мінометів, ПТРК, гранатометів та їх сектори обстрілу, а також дає вказівки щодо організації вогню зі стрілецької зброї.

Безпосередньо перед переднім краєм готується зона суцільного багатошарового вогню: кожна точка місцевості в смузі до 400 м перед переднім краєм повинна бути під дійсним вогнем. Така зона створюється і на найважливіших ділянках перед третьою траншеєю. Простори, які не прострілюються вогнем гармат прямою наводкою і зі стрілецької зброї, повинні уражатися вогнем артилерії і мінометів із закритих вогневих позицій.

171. Штаб батальйону під час підготовки оборони з отриманням бойового завдання негайно організовує розвідку, безперервний збір і аналіз даних обстановки, готує пропозиції, які необхідні командиру батальйону для прийняття рішення, робить необхідні розрахунки.

Під час організації оборони штабом батальйону розробляються попередні бойові розпорядження, бойовий наказ, розрахунок часу, схема організації зв’язку, схема району оборони.

У ході оборонного бою штаб батальйону розробляє бойові розпорядження підлеглим підрозділам і бойові донесення.

172. Підготовка батальйону (роти) до виконання бойового завдання включає: доукомплектування особовим складом, створення встановлених запасів ракет, боєприпасів, пального та інших матеріальних засобів; безпосередню підготовку командирів і особового складу до виконання бойового завдання, а озброєння і техніки до бойового застосування; проведення з особовим складом заходів МПЗ.

173. Зайняття оборони в умовах відсутності зіткнення з противником здійснюється приховано, за короткий термін. При цьому підрозділи займають визначені їм опорні пункти, готують систему вогню і здійснюють інженерне обладнання району оборони (опорних пунктів).

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником особлива увага приділяється створенню, відповідно до рішення командира батальйону (роти), у найкоротші терміни бойового порядку, системи вогню та інженерних загороджень, насамперед на ймовірному напрямку наступу головних сил противника, а також маскуванню і фортифікаційному обладнанню району оборони (опорного пункту).

У всіх випадках під час переходу до оборони батальйон (рота) повинен бути постійно готовим до відбиття раптового нападу противника, ударів його літаків, вертольотів, розвідувально-ударних комплексів, знищення повітряних (аеромобільних) десантів і диверсійно-розвідувальних груп.

174. Інженерне обладнання району оборони (опорного пункту) починається негайно після визначення позицій підрозділам і вогневим засобам та організації системи вогню, у деяких випадках воно може починатися ще до зайняття оборони. У повному обсязі проводиться після зайняття підрозділами опорних пунктів і продовжується безперервно в ході всього оборонного бою. Воно здійснюється одночасно на всю глибину оборони в послідовності, яка забезпечує постійну готовність підрозділів до відбиття наступу противника і захист їх від усіх засобів ураження, проводиться приховано, з повним напруженням сил і максимальним використанням збірних фортифікаційних споруд, конструкцій і місцевих будівельних матеріалів.

В умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником інженерне обладнання району оборони (опорного пункту) здійснюється з широким застосуванням засобів механізації.

У першу чергу обладнуються інженерні загородження перед позицією бойової охорони (передовою позицією) і переднім краєм оборони; розчищаються смуги огляду й обстрілу; відриваються окопи на механізовані відділення, окопи для танків, БМП (БТР), позиції засобів ППО та інших вогневих засобів; зводяться спорудження для командно-спостережних пунктів, пунктів технічного спостереження, медичних пунктів; улаштовуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж або обслугу; створюються ділянки суцільних траншей у взводному і ротному опорному пунктах; маскуються озброєння і техніка; обладнуються інженерні загородження в проміжках між підрозділами, на флангах і в глибині оборони; обладнуються вогневі рубежі для танкового батальйону (роти) і механізованого батальйону (роти) на БМП, які знаходяться в другому ешелоні (резерві), готуються шляхи висування до цих рубежів і рубежів розгортання для контратак; обладнуються пункти водопостачання (водозабірні пункти).

У другу чергу дообладнуються ротні та взводні опорні пункти; відриваються окопи для танків, БМП (БТР) та інших вогневих засобів на запасних (тимчасових) вогневих позиціях, вогневих рубежах і в районах зосередження бронегруп; створюється та вдосконалюється система траншей і ходів сполучення в батальйонному районі оборони; дообладнуються командно-спостережні пункти, пункти технічного спостереження, медичний пункт; улаштовуються бліндажі на кожне відділення (екіпаж, обслугу), сховище на кожну роту (батарею) і сховище на командно-спостережному пункті батальйону (роти), укриття для озброєння, техніки, ракет, боєприпасів та інших матеріальних засобів; обладнуються оманні об’єкти в районі оборони (опорному пункті); додатково улаштовуються інженерні загородження перед переднім краєм, у проміжках між опорними пунктами і на флангах, а також підготовляються шляхи маневру.

У подальшому розвивається система траншей і ходів сполучення в районі оборони (опорному пункті); нарощується система інженерних загороджень; додатково розвивається мережа шляхів маневру підрозділів, підвезення й евакуації; обладнуються хибні опорні пункти, вогневі позиції та інші об’єкти.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником інженерні загородження встановлюються насамперед перед переднім краєм на найважливішому напрямку. Під час обладнання позицій підрозділу спочатку відриваються окремі окопи, які потім з’єднуються в окоп на відділення і траншею на взвод.

Інженерне обладнання району оборони (опорних пунктів, позицій) здійснюється всіма підрозділами, у тому числі підрозділами всебічного забезпечення. Додані інженерні підрозділи виконують найбільш складні завдання.

175. Під час організації оборонного бою в батальйоні (роті) розробляються і оформляються: розрахунок часу на підготовку до оборони; робоча карта командира батальйону (роти) з рішенням на оборону; схема району оборони батальйону (опорного пункту роти); бойовий наказ (попередні бойові розпорядження); розпорядження (вказівки) щодо всебічного забезпечення бою; донесення про бойовий та чисельний склад. У батальйоні додатково: заявки на матеріальне-технічне забезпечення підрозділів, донесення з матеріальне-технічного забезпечення і про дози радіоактивного опромінення особового складу.

На схемі району оборони батальйону вказуються: орієнтири; положення противника; позиція бойової охорони; ротні і взводні опорні пункти, їх смуги вогню і ділянки зосередженого вогню, рубежі відкриття вогню по противнику з танків, БМП, ПТРК, гранатометів та інших вогневих засобів; положення сусідів і розмежувальні лінії з ними; вогневі позиції і сектори обстрілу засобів, які забезпечують фланги батальйону і проміжки між ротними опорними пунктами; райони зосередження та вогневі рубежі бронегруп; позиції і шляхи маневру кочуючих вогневих засобів; вогневі позиції артилерійського, гранатометного підрозділів та підрозділів ППО, інших вогневих засобів, які знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону, та їх вогневі завдання; місця обладнання вогневих засідок; напрямки контратак і рубежі розгортання роти другого ешелону, для танкової роти і механізованої роти на БМП, крім того, вогневі рубежі, основні фортифікаційні споруди та інженерні загородження; проходи в інженерних загородженнях для бронегруп, підрозділів (вогневих засобів), які діють у вогневих засідках і кочуючих вогневих засобів; місця розташування підрозділів технічного забезпечення, тилу командно-спостережних пунктів батальйону і рот. У межах району оборони батальйону, перед його фронтом і на флангах показуються рубежі розгортання (мінування) протитанкового резерву (рухомого загону загороджень) бригади (полку) та вогневі завдання штатній і доданій артилерії.

Якщо оборона підготовлюється завчасно, на схемі можуть вказуватися вогневі позиції і сектори обстрілу для танків, БМП, зенітних та інших вогневих засобів.

На схемі опорного пункту роти вказуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них; положення противника; смуга вогню роти; опорні пункти взводів, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні вогневі позиції БМП (БТР), танків, протитанкових, засобів ППО; вогневі позиції та сектори обстрілу вогневих засобів, які забезпечують фланги роти і проміжки між взводними опорними пунктами, а на схемі опорного пункту механізованої роти – і доданих танків; ділянки зосередженого вогню роти і кожного взводу; рубежі відкриття вогню з танків, БМП, ПТРК та інших вогневих засобів; район зосередження та вогневі рубежі бронегрупи; позиції та шляхи маневру кочуючих вогневих засобів; місця обладнання вогневих засідок; інженерні загородження та фортифікаційні споруди; проходи в інженерних загородженнях для кочуючих вогневих засобів або тих, які діють у вогневих засідках; місця розгортання пунктів технічного спостереження, бойового постачання та медичного поста роти; місця командно-спостережних пунктів роти і взводів, розташування автомобілів механізованої роти. На схемі опорного пункту (бойової позиції) танкової роти, крім того, вказуються позиції доданого механізованого підрозділу та система вогню його засобів.

Схема району оборони (опорного пункту) є планом ведення оборонного бою. Її копія надається командиру бригади (полку, батальйону).

176. З метою забезпечення постійної бойової готовності підрозділів до відбиття наступу противника і ведення безперервних бойових дій щодо його знищення в умовах тривалої оборони командир батальйону (роти) вказує: порядок ведення розвідки, особливо спостереженням і підслуховуванням; організацію несення чергування в підрозділах, особливо на пунктах спостереження; порядок відкриття вогню для знищення виявлених окремих груп противника та його вогневих засобів; заходи щодо маскування, захисту від ЗМУ і високоточної зброї та порядок інженерного обладнання з урахуванням несення чергування і відпочинку особового складу; заходи щодо захисту від інформаційно-психологічного впливу противника; порядок пропуску розвідувальних органів через передній край, а також прийому перебіжчиків; порядок допуску в підрозділи осіб, які прибули від старшого командира (начальника) і від сусідів; шляхи та порядок руху в районі оборони (опорному пункті), час і порядок переходу від денного режиму бойової діяльності до нічного та від нічного до денного; кількість ракет і боєприпасів при кожному виді озброєння та їх запас у підрозділах; час і порядок харчування; порядок проведення санітарно-гігієнічних заходів; час і порядок проведення занять з особовим складом, бойового інформування.

177. Практична робота командира батальйону (роти) в підпорядкованих підрозділах, крім звичайних питань, включає перевірку: своєчасності і правильності зайняття ними районів оборони, опорних пунктів і позицій; готовності системи вогню та зброї до ведення вогню, особливо вночі та в умовах обмеженої видимості; морально-психологічної готовності підлеглих до майбутніх дій; знання особовим складом своїх завдань і порядку підтримання взаємодії в ході бою; стану і ступеня готовності інженерних загороджень і фортифікаційного обладнання опорних пунктів і позицій підрозділів; готовності другого ешелону (резерву, бронегрупи) до маневру на вогневі рубежі і зазначені напрямки; виконання заходів щодо всебічного забезпечення бою і управління; зайняття позиції бойовою охороною і готовність її до виконання бойового завдання.