План вивчення теми

1. Концепція цільової собівартості в системі управління витратами. (аудиторна лекція)

2. Інжиніринг вартості: функціонально-вартісний аналіз. (СРС)

3. Кайдзен-раціоналізація та зниження витрат. (СРС)

Домашнє завдання: М.Г. Грещак « Управління витратами» с. 190 - 215

1. підготуватись до опитування за питаннями на с. 215.

2. опрацювати питання теми , які виносяться на СРС:

• Інжиніринг вартості: функціонально-вартісний аналіз. (СРС)

• Кайдзен-раціоналізація та зниження витрат. (СРС)

План лекції

1. Поняття та направленність концепції управління цільовою собівартістю (таргет-костинг, target costing, ТС)

2. Ключові принципи таргет-костингу

3. Етапи процесу досягнення цільового рівня собівартості

4. Вибір конкретних методів чи їх комбінації, які забезпечують ефектив­ний таргет-костинг

І. Основні категорій і поняття

Концепція управління цільовою собівартістю (таргет-костинг, target costing, ТС) спрямована на фор­мування проактивного середовища цільового пла­нування витрат і прибутків, передбачає визначення собівартості нової продукції виходячи з прогнозо­ваних ринкових цін, обсягів реалізації та встанов­леної норми прибутку, реалізує стратегію превентив­ного контролю витрат до початку виробництва — на стадії досліджень, розробок та проектування но­вої продукції.

Ключові принципи таргет-костингу:

1. Ринковоорієнтоване ціноутворення. В ринковому середови­щі успішність діяльності підприємства значною мірою залежить під його здатності відповідати споживчим вимогам та можливос­тям. Прогнозовані ринкові ціни на новий (модифікований) про­дукт у процесі таргет-костингу беруть за основу для визначення цільової собівартості.

2. Пріоритетне значення вимог споживача. Вимоги спожива­ча щодо якості, вартості, надійності та швидкості (обслуговування) враховуються ще в процесі проектування і проведення функціо­нально-вартісного аналізу нового продукту. Споживча вартість будь-якої функції, інтегрованої в продукт, має бути порівняно бі­льшою за вартість її реалізації— виготовлення відповідного еле­мента конструкції.

3. Ґрунтовне проектування. Контроль витрат та забезпечення ці­льової собівартості проводяться вже на стадії проектування нового продукту (науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок).

4. Поєднання досвіду фахівців різних сфер знань. Дослідно-конструкторські групи розробників функцій нового продукту, сформовані з фахівців різних сфер знань, відповідальні за єдиний (цілий) продукт від початку розроблення його концепції до запус­ку у виробництво.

5. Застосування концепції ланцюжка вартості (value chain). Постачальники, дистриб'ютори, сервісні центри та ін. — суб'єк­ти формування ланцюжка вартості — беруть активну участь у процесі управління цільовою собівартістю.

6. Орієнтація на витрати життєвого циклу продукту. Зага­льні витрати життєвого циклу продукту за використання техно­логії таргет-костингу мінімізуються як для підприємства-виробника, так і для кінцевого споживача. Витрати життєвого циклу продукту складаються з вартості придбання продукту кінцевим споживачем, витрат на дистрибуцію, гарантійне та післягарантійне обслуговування, витрат на продукт під час його експлуата­ції, виводу продукту з ринку та його утилізації.

7. Використання точних методів калькулювання. Для досяг­нення цільової собівартості продукту необхідним є забезпечення точності та оперативності розрахунку фактичної собівартості — з метою оцінювання й контролю витрат. За використання методів калькулювання, що передбачають умовний розподіл непрямих витрат, величина розрахованої собівартості продукту може бути викривленою. Умовність результатів розрахунку робить немож­ливим встановлення відповідності досягнутого рівня собівартості цільовому. Калькулювання за методами, які передбачають наяв­ність стійких причинно-наслідкових зв'язків між витратами і фак­торами, що їх зумовлюють, дозволяє досягти високої точності визначення собівартості. До таких методів, зокрема, належить метод калькулювання за видами діяльності (ABC-метод).

Процес досягнення цільового рівня собівартості складається з таких етапів:

Етап 1. Визначення цільової ціни реалізації нового продукту. Проведення підприємством комплексних маркетингових досліджень дозволяє визначити, скільки «ринок готовий заплатити за новий продукт». До уваги беруться позиції ключових зацікавлених сторін: споживачів, конкурентів та вищого керівництва підприємства. В процесі аналізу позицій потенційних покупців слід з'ясувати рі­вень сприйняття ними цінності нового продукту, а також готовності купувати. Визначення цільової ціни дозволяє прогнозувати обсяги продажів нового продукту.

Етап 2. Встановлення цільового прибутку. Величина цільового прибутку повинна відповідати очікуванням як менеджменту під­приємства, так і його інвесторів. Під час визначення норми цільового прибутку на новий продукт, як правило, застосовують два підхо­ди:

• на основі попереднього досвіду визначення рівня прибутковості продуктів підприємства, що вже мають збут;

• за даними капітальних бюджетів, з урахуванням концепції життєвого циклу продукту. Ка­пітальне бюджетування є інструментом довгострокового фінансо­вого планування, планування прибутків, передбачає аналіз ефектив­ності альтернативних проектів капіталовкладень.

Етап 3. Визначення цільової собівартості. Максимально допус­тима величина витрат на виготовлення нового продукту — цільова собівартість — визначається як різниця між цільовою ціною реалізації та встановленою величиною цільового прибутку.

Для успішної реалізації досягнення цільової собівартості необхідною умовою є відсутність розбіжності між визначеною цільовою собівартістю та прогнозованою, яку не можна ліквідувати. Така розбіжність, у разі наявності, має бути в межах виробничих можливостей зниження витрат підприємства та його постачальників.

Етап 4. Проведення функціонально-вартісного аналізу (ФВА) окремих компонентів та продукту в цілому. Результатом ФВА є мінімізація собівартості та оптимізація конструкції нового продукту з одночасним збере­женням вихідного набору функцій. Проведення ФВА має забез­печити, за умов розбіжності, зниження прогнозованих витрат до рівня цільової собівартості.

Етап 5. Таргет-костинг постачальників та дистриб'юторів, аналіз ланцюжка вартості. Після визначення цільової собівар­тості всього продукту в цілому, визначають її цільовий рівень за окремими функціями та їх фізичними носіями — компонентами (елементами конструкції). Цільова собівартість компонентів, які постачаються підприємству є предметом домовленостей з поста­чальниками.

Етап 6. Ітеративне порівняння прогнозованої собівартості з цільовою. Процес досягнення цільового рівня собівартості відбу­вається неоднаково для всіх компонентів та процесів, пов'язаних із виробництвом нового продукту. Величина зниження витрат за окремими компонентами до рівня цільових визначається на осно­ві оціночних суджень, підставою для яких може бути значущість (споживча цінність) компонента, тенденції аналогічних оцінок, інші дані; також величина зниження може бути предметом домо­вленостей як між різними виробничими підрозділами, так і з по­стачальниками компонентів.

Етап 7. Управління витратами на стадії виробництва нового продукту. Після запуску нового продукту у виробництво управління та моніторинг витрат можуть здійснюватися за допомогою поточного бюджетування та звичайних методів, таких як стандарт-костинг. Си­стематичне, безперервне та поступове зниження витрат на стадії ви­робництва може здійснюватись завдяки використанню положень кайдзен-костингу.

Можливе використання в межах таргет-костингу таких методів та систем:

• калькулювання та управління за видами діяльності (АВС/М);

• тотальне управління якістю (Total Quality Management, TQM);

• система управління запасами «точно за часом» (Just-in-Time, jlT);

• функціонально-вартісний аналіз (value analysis|engineering, VA/E);

• діаграми причинно-наслідкових зв'язків ('fishbone' diagrams);

• кайдзен-костинг (Kaizen costing);

• системи планування ресурсів підприємства (MRP-II, ERP, CSRP);

• всебічна раціоналізація виробництва (lean manufacturing).

ПРИКЛАД 1. Підприємство працює над розробленням нового продукту. Проведення маркетингових досліджень дозволило ідентифікува­ти цінність нового продукту для потенційних споживачів за су­купністю його специфічних характеристик та у порівнянні з про­дукцією конкурентів. Результати досліджень та орієнтація на маркетингово-продуктові цілі підприємства стали основою для встановлення цільової ціни та прогнозування обсягів реалізації за весь час продажу нової моделі на ринку (див. табл. 1).

Таблиця 1