PMK1_khirurg

щік, губ і підборіддя. Занижньощелепна вена утворюється злиттям кількох поверхневих скроневих та верхньощелепних вен. Вона проходить у товщі привушної залози за гілкою нижньої щелепи і спускається вниз і в ділянці шиї з*єднується з лицевою веною. Їх спільний стовбур впадає у внутрішню яремну вену. Глибока венозна сітка – це крилоподібне сплетення( plexus pterygoideus) .За допомогою очних вен вона анастомозує з одного боку з поверхневими венами лиця,а з іншого – з печеристою пазухою твердої оболонки головного мозку. Відтік венозної крові від лиця проходить в напрямку внутрішньої яремної вени. Відтік венозної крові зі сплетення відбувається по верхньощелепним в защелепну вену, також можливий відтік в тверду оболону мозку через еміссарні вени.

12. Топографія верхньощелепного нерва.

Верхньощелепний нерв (n.maxillaris)- 2 гілка V пари, чутливий. Він виходить з порожнини черепа через круглий отвір в крило-піднебінну ямку та іннервує шкіру нижньої повіки, зовнішнього кута ока, скроневої ділянки, бокової поверхні носа, верхньої губи, верхньої частини щоки. Має 2 гілки: підочноямковий нерв, виличний нерв. Підочноямковийнерв (n.infraorbitalis) виходить із крило-піднебінної ямки через нижню очноямкову щілину і входить у очну ямку де розпадається на гілки, утворюючи «малу гусячу лапку»:нижні повікові гілки-іннервують шкіру нижньої повіки; зовнішні носові гілки – іннервують шкіру зовнішнього носа; верхні губні гілки – ін.. шкіру верхньої губи; внутрішні носові гілки – ін.. шкіру присінка носа. Має гілки: задні верхні коміркові гілки – ін.. задні верхні великі кутні зуби та ясна; середня верхня коміркова гілка – ін.. верхні малі кутні зуби; передні верхні коміркові гілки – ін.. верхні ікла та різці. Ці 3 гілки анастомозують між собою і утв.(plexusdentalissuperior). Виличний нерв(n. zygomaticus)- виходить разом із під очноямковим нервом із крилопіднебінної ямки через нижню очноямкову щілину і входить у очну ямку – іде вздовж бічної стінки очної ямки і входить до виличноочноямкового отвору. Має 2 гілки: вилично лицева та вилично скронева гілки.

13.Топографія нижньощелепного нерва.

Нижньощелепний нерв(n.mandibularis) – 3 гілка V пари, змішаний. Через овальний отвір виходить із порожнини черепа в підскроневу ямку. Чутливі гілки: вушно-скроневий нерв, язиковий нерв, щічний нерв, нижній комірковий нерв. Гілки plexus dentalis inferior: нижні губні гілки – ін.. нижні зуби; нижні ясенні гілки – ін..ясна; підборідний нерв – є кінцевою гілкою нижнього коміркового нерва.

14. Топографія лицевого нерва.

Лицевий нерв(n. facialis) - VII пара черепних нервів, змішаний, має 3 ядра що розташовані у ромбоподібній ямці: ядро лицевого нерва,ядро одинокого шляху, верхнє слиновидільне ядро . Лицевий нерв виходить із мозку у мостомозочковому куті разом із VIII парою – входить у внутрішній слуховий отвір – входить і внутрішній слуховий хід – іде в лицевому каналі скроневої кістки. Лицевий нерв починається на дні внутрішнього слухового ходу. В лицевому каналі він іде в горизонтальній площині перпендикулярно до осі піраміди скроневої кістки – на рівні розтвору каналу великого кам*янистого нерва повертає під прямим кутом – іде назад вздовж при середньої стінки барабанної порожнини паралельно осі піраміди – на рівні пірамідального підвищення іде вертикально донизу – виходить із лицевого каналу через шило-соскоподібний отвір. В лицевому каналі лицевий нерв віддає 3 гілки: великий кам*янистий нерв, стремінце вий нерв, барабанна струна.

15. Топографічна анатомія глибокого відділу лиця.

Межі: з зовнішньої сторони – гілка нижньої щелепи, спереду – бугор верхньої щелепи, з внутрішньої сторони – крилоподібний відросток клиноподібної кістки, зверху – основа черепа. Тут розташована скроневий м’яз, латеральна і медіальна крилоподібні м’язи, які розділені міжкрилоподібною фасцією. В глибокій частині лиця є 2 простори: скронево-клиноподібний і міжкрилоподібний, які з’єднуються між собою і заповнені пухкою клітковиною. Скроневокрилоподібний обмежений ззовні гілкою нижньої щелепи з скроневим

м’язом, а зсередини – міжкрилоподібна фасція з медіальною крилоподібним м’язом, знизу закінчується у місця фіксації медіальної крилоподібного м’яза до внутрішньої поверхні кута нижньої щелепи. Тут містяться верхньощелепна артерія і крилоподібне венозне сплетення. Міжкрилоподібний простір – між латеральною і медіальною крилоподібними м’язами сполучається з скроневокрилоподібним і навкологлотковим просторами, а також із порожниною черепа через овальний і остистий отвори і з дном ротової порожнини вздовж язикового нерва. Тут є: нерви від ІІІ гілки трійчастого нерва (нижній комірковий, язиковий, вушно-скроневий, щічний, жувальний, бічний і при середній крилоподібний нерви).

16. Передній та задній відділи біля глоткового простору, заглотковий простір. Анатомічні утворення розташовані в них. Шляхи розповсюдження нагнійних процесів.

Навкологлотковий і заглотковий простори відокремлені один від одного фаціальною перегородкою, яка натягнута між перед хребтовою фасцією і фаціальним листком, що покриває глотку.

Біляглотковий клітковинний простір лежить між глоткою, ложем привушної залози і латерально медіальним крилоподібним м*язом. Зверху він доходить до основи черепа, знизу – до рівня під*язикової кістки. Весь простір поділений на передній та задній відділи фаціальною перегородкою (oponeurosisstylopharyngeus), натягнутим між шилоподібним відростком скроневої кістки і глоткою. В передній відділ навкологлоткового простору виступає глотковий відросток привушної залози, тут же розміщуються гілки a. і v.palatinaeascendens, зсередини прилягає піднебінний мигдалик. У задньому відділі розміщені важливі анатомічні утвори: v.jugularisinterna, a.carotisinterna, n.glossopharyngeus, n.vagus, n.accessorius, n.hypoglossus, верхні шийні глибокі лімфатичні вузли.

Заглотковий клітковинний простір, який тягнеться від основи черепа до 6 шийного хребця, серединною перегородкою ділиться на два

відділи, тому заглоткові абсцеси, що виникають тут, як правило, односторонні.

17. Топографія порожнини рота. Тверде та м*яке піднебіння.

Ротова порожнина(cavitas oris) має присінок рота( vestibulum oris) та власне ротову порожнину( cavitas oris propria). Присінок рота – це вузька щілина, яка обмежена: попереду – губами, з боків – щоками, позаду – зубами та яснами. При замкнених зубах присінок рота сполучається із власне ротовою порожниною за допомогою міжзубних проміжків та простором позаду 3-го великого кутнього зуба. В присінок рота відкриваються вивідні протоки мплих слинних залозщічних та губних, та вивідна протока привушної залози. Власне ротова порожнина – це вузький простір, заповнений язиком і обмежений: зверху – твердим піднебінням, знизу – дном рота, з боків – яснами, верхньощелепною та нижньощелепною дугами . Тверде піднебіння – утворене піднебінним відростком верхньої щелепи , горизонтальною пластинкою піднебінної кістки, слизовою оболонкою. Посередині твердого піднебіння є піднебінний шов; позаду тверде піднебіння переходить у м*яке. Шари: слизова оболонка, підслизова основа, піднебінний апоневроз, окістя, кістка. Ділянки: жирова,залозиста, крайова, ділянка піднебінного шва. М*яке піднебіння – дублікат ура слизової оболонки із підслизовою основою, в якій розташовані скелетні м*язи та піднебінний апоневроз. В слизовій оболонці та підслизовій основі є судини, нерви,малі слинні піднебінні залози.

18. Топографія язика( кровопостачання, іннервація, лімфовідтік)

Язик – розташований в порожнині рота. Має 3 частини: корінь, тіло, верхівку. Корінь язика з*єднаний із дном ротової порожнини. В товщі слизової оболонки кореня язика розташоване скупчення лімфоїдної тканини , що утв. язиковий мигдалик. На поверхні слизової оболонки язика попереду від межової борозни розташовані сосочки язика. Кровопостачанняязикова артерія( передня група гілок зовнішньої сонної артерії). Венозний відтік – язикова вена( поза черепна притока внутрішньої яремної вени). Лімфовідтік – від верхівки язика до під

підборідних лімф. вузлів; від тіла язика до під нижньощелепних лімф. вузлів; від кореня язика до заглоткових лімф.вузлів. Іннервація – загальна чутливістьязикові гілки від язикового нерва, гілки нижньощелепного нерва, гілки 5 пари черепних нервів ін.. передні 2/3 слизової оболонки язика та язикові гілки від язико-глоткового нерва , що ін.. задню 1/3 слизової оболонки язика. Ділянка слизової оболонки, що прилягає до надгортанника, іннервується язиковими гілками від верхнього гортанного нерва, гілки шийного відділу блукаючого нерва. Смакова чутливість – барабанна струна, гілка проміжного нерва, язикові гілки від язико-глоткового нерва. М*язи язика іннервують ся під*язиковим нервом.

19. Топографія зубів: будова, іннервація, кровопостачання. Анатомічна, клінічна і міжнародна формули молочних і постійних зубів. Поняття про прикус.

Розміщені на межі між присінком рота і власне ротовою порожниною. Кожен зуб має 3 частини: коронку (coronadentis), шийку (cervixdentis),

корінь (radixdentis).

Зуб складається з твердих (емаль, цемент, дентин) і м'яких (пульпа) тканин. Емаль покриває коронку зуба. Цемент покриває корінь зуба з зовнішньої сторони. Дентин складає основну масу твердих тканин, займає друге місце по міцності після емалі серед тканин організму.

М'якоть, або пульпа заповнює порожнину, розташовану у внутрішній частині зуба. Пульпа - містить кровоносні та лімфатичні судини і нерви.. В пульпі розташований судинно-нервовий пучок, проникаючий в зуб через апікальний отвір.

Іннервація. Зуби верхньої і нижньої щелеп іннервуються гілками трійчастого нерва (п. trigeminus). До зубів верхньої щелепи тягнуться верхні альвеолярні нерви (пп. alveolares superiores), які відходять від підочноямкового нерва (п. infraorbital) — найбільшої гілки верхньощелепного нерва (п. maxillaris) (другої гілки трійчастого нерва). Верхні альвеолярні нерви віддають такі гілки: передні (rr. alveolares superiores anteriores), середню (r. alveolaris superior medius), задні (rr. alveolares superiores posteriores). У товщі альвеолярного відростка верхньої щелепи усі гілки верхніх альвеолярних нервів утворюють верхнє зубне спроківення (plexus dentalis superior), від

якого відходять верхні зубні та ясенні гілки (rr. dentales superiores, rr. gingivales superiores).

Зуби нижньої щелепи іннервуються третьою гілкою трійчастого нерва

— нижньощелепним нервом (п. mandibulars). Від нього відгалужується нижній альвеолярний нерв (п. alveolaris inferior) (чутливий), який у каналі нижньої щелепи віддає гілочки, що формують у товщі щелепи нижнє зубне спроківення (plexus dentalis inferior). Від цього спроківення відходять гілки до нижніх зубів (rr. dentales inferiores) і нижніх ясен (rr. gingivales inferiores), іннервуючи зуби і тканини нижньої щелепи, що їх оточують.

Кровопостачання зубів верхньої і нижньої щелеп забезпечують гілки верхньощелепної артерії. До зубів верхньої щелепи від верхньощелепної артерії (перед її входом у крилопіднебінну ямку) відгалужується задня верхня альвеолярна артерія (a. alveolaris superior posterior), її гілки через однойменні отвори у горбі верхньої щелепи проникають до задніх кутніх зубів, ясен і альвеол, віддаючи їм гілки

(rr. dentales, gindivales, interalveolares). Зубні гілки підходять до верхівок коренів зубів і через отвори у верхівках проникають у пульпу зуба. До передніх зубів верхньої щелепи несуть кров передні верхні альвеолярні артерії (аа. alveolares superiores anteriores) — гілки підочноямкової артерії (a. infraorbitalis), які вона віддає, проходячи в нижньоочно-ямковому каналі.

Нижня альвеолярна артерія (a. alveolaris inferior), яка відходить від щелепного відділу верхньощелепної артерії, огинаючи шийку нижньої щелепи, через for. тапdibulae вступає в канал нижньої щелепи і віддає гілки до зубів, ясен і альвеол нижньої щелепи. Виходить з каналу через підборідний отвір (for. mentale) під назвою a. mentalis і постачає кров'ю м'які тканини підборіддя і нижньої губи, з'єднуючись з нижньою губною (a. labialis inferior) і підпідборідною артеріями (a. submentalis).

Анатомічну формулу молочних зубів можна записати так: 2, 1, 2, тобто на кожному боці як верхньої, так і нижньої щелеп є два різці, ікло і два великих кутніх. Анатомічна формула постійних зубів: 2,1,2,3 два різці, ікло, два малих кутніх і три великих кутніх. Третій великий кутній, або зуб мудрості, мінливий як за формою і розмірами, так і за терміном прорізування.

Клінічна формула постійних зубів:

8 7 6 5 4 3 2 1 | 1 2 3 4 5 6 7 8

8 7 6 5 4 3 2 1 | 1 2 3 4 5 6 7 8

Молочних:

V IV III II I | I II III IV V

V IV III II I | I II III IV V

Формула постійних зубів по ВООЗ:

За анатомічними і функціональними ознаками прикус поділяють на фізіологічний та патологічний, або аномальний, які встановлюються тільки при наявності всіх постійних зубів. При фізіологічному прикусі в людині молочні й постійні передні зуби верхньої щелепи злегка перекривають передні зуби нижньої щелепи, а бічні зуби верхньої щелепи виступають назовні по відношенню до нижніх; кожний зуб верхньої щелепи контактує з двома зубами нижньої, виняток становлять 5-ті зуби в молочному прикусі і 8-мі (мудрості) у постійному. Фізіологічний прикус може бути 4 типів (ортогнатія, ортогенія, прямий прикус, опістогнатичний), але всі зуби при цьому стикаються у правильному співвідношенні, що забезпечує відкушування твердої їжі й повноцінне її жування. При патологічних типах прикусу (прогенія, прогнатія) порушується жування. Ці типи є природженими аномаліями розвитку зубощелепної системи або наслідком видалення зубів, хвороб чи травми щелеп.

20. Топографія порожнини і придаткових пазух носа.

Cavitasnasi перегородкою розділена на дві половини, які відкриваються вперед ніздрями, а назад, у носову частину глотки, - хоанами. У кожній половині носа є 4 стінки: верхня, нижня, внутрішня та зовнішня. Верхня утворена носовою і лобовою кістками, решітчастою пластинкою тілом клиноподібної кістки. Нижня стінка утворена піднебінними відростками верхньої щелепи і горизонтальними пластинками піднебінної кістки. Вона відмежовує порожнину носа від порожнини рота. Спереду і посередині нижньої стінки розташ різцевий канал, через який проходять однойменні судини і нерв. Внутрішня стінка(перегородка) утворена перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки, лемешем і хрящем перегородки носа, верхній край якого утворює спинку носа. Зовнішня стінка утворена носовою і слізною кістками, решітчастим лабіринтом, носовою поверхнею тіла верхньої щелепи і її лобовим відростком, перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки і медіальною пластинкою крилоподібного відростка клиноподібної кістки. На цій стінці є 3 носові раковини: верхня, середня і нижня. Дві верхні раковини є відростками решітчастої кістки, а нижня самостійною кісткою. Між носовими раковинами також утворюються носові ходи: верхній (між верхньою і середньою раковинами), середній (між середньою і нижньою), нижній (обмежений нижньою носовою раковиною зверху і дном порожнини носа знизу).

Придаткові пазухи носа:

Верхньощелепна – розташ в тілі верхньої щелепи. Має 5 стінок: верхня – трикутної форми, містить підорбітальний канал і становить дно очної ямки; передня – утворена передньою поверхнею верхньої щелепи; нижня – складає дно пазухи – альвеолярним відростком від ікла до горба верхньої щелепи; задня – горбом верхньої щелепи, який прилягає до крило піднебінної ямки; медіальна – прилягає до нижнього і середнього носових ходів, протягом середнього носового ходу не має кісткової основи.

Лобова – розташ в товщі луски лобової кістки позаду надбрівних дуг. За формою нагадує тригранну піраміду. Має 4 стінки: передня – надбрівні дуги; задня – є одночасно стінкою передньої черепної ямки; нижня – верхньою стінкою очної ямки; внутрішня – з перегородкою, яка ділить пазуху на дві половини.

Клиноподібна – розташ в тілі клиноподібної кістки, має 5 стінок: верхню – утворена дном турецького сідла; нижня – склепіння носової

частини глотки і порожнини носа; передня – обернена до порожнини носа, має вивідний отвір, що веде у верхній носовий хід; задня – межує із задньою черепною ямкою; латеральна – є боковою стінкою клиноподібної кістки.

Пазухи решітчасті –це численні порожнини, які утворюють решітчастий лабіринт. Є передні, середні і задні комірки. Латерально пазуха межує з медіальною стінкою очної ямки. Медіальною стінкою є

– латеральна стінка порожнини носа. Зверху комірки прилягають до передньої черепної ямки, знизу – до тіла верхньої щелепи. Передні і середні комірки решітчастої кістки відкриваються у середній носовий хід, задні у верхній.

21. Особливості первинної хірургічної обробки щелепно-лицьових ран.

Первинна хірургічна обробка рани – це оперативне втручання, основне завдання якого попередити розвиток раневої інфекції і гостре нагноєння рани:

- висічення мертвих тканин проводиться при побічних ознаках некрозу

Розрізняють ранню хірургічну обробку рани, яка проводиться в перші 6 годин, відтермінована, яка проводиться до 24 годин, та пізня, яка проводиться у поранених, які не отримували антибіотиків після 24 годин, або у тих, яким були призначені антибіотики пізніше 48 годин.

Основними показаннями до первинної хірургічної обробки ран є: значне по-шкодження тканин, кровотеча, наявність гематоми, ознаки розвитку раневої інфекції. Шкіру довкола рани миють, висушують, змазують йодом.

При обробці ран на обличчі і накладення швів особливої уваги вимагають деякі топографічні зони ос (кут рота, носогубна складка, крило носа, нижню і верхню повіку), відновлення яких шляхом зближення країв рани і накладання швів потребує особливої ретельності, так як деформація на цих ділянках призводить до