Fursa_S_ya_Teoriya_Notarialnogo_Protsesu_2012
.pdfнорми матеріального права, які стосуються різних договорів та наслідків посвідчення змішаного договору тощо.
На даній стадії нотаріус також має роз'яснити особам їхні процесуальні права та обов'язки (див. детальніше: Розділ 4. Суб'єкти), оскільки такі роз'яснення мають істотне значення для подальшої можливості вчинення нотаріальної дії. Наприклад, до нотаріуса за посвідченням договору дарування квартири звернулася гр-нка В. На стадії підготовки до вчинення нотаріальної дії нотаріус роз'яснив гр-нці В. сутність договору, її матеріальні права та обов'язки за цим договором, а також наслідки, які настануть для неї після посвідчення договору, та її процесуальні права, зокрема процесуальне право на відмову вчинення нотаріального провадження, якщо вона дійде висновку, що нотаріальне посвідчення договору порушить її права. Гр-нка В. відмовилася від вчинення нотаріальної дії, оскільки до звернення до нотаріуса не знала, що за договором дарування право власності до набувача її сусіда гр-на. П. переходить з моменту посвідчення договору та фактичної передачі речі і є безумовним. Вона ж думала, що квартира до її сусіда перейде після її смерті, а за це він мав надавати їй утримання та догляд за її життя.
3.При встановленні інших осіб, які беруть участь у вчиненні нотаріальної дії (інші спадкоємці за законом), нотаріус, згідно Закону та Порядку, має роз'яснити їхнє право на вступ у нотаріальне провадження. Після їх вступу він має встановити їх особу, перевірити документи, які її підтверджують, право - та дієздатність осіб та правосуб'єктність. Якщо у відкрите нотаріальне провадження вступає представник, то нотаріус перевіряє Йога повноваження та документ, який їх підтверджує.
4.Визначаючи коло заінтересованих осіб, чиї права та інтереси зачіпаються нотаріальною дією, нотаріус має встановити їхню особу, перевірити наявність їх згоди на вчинення нотаріального провадження, належним чином оформленої, або запросити цих осіб для безпосереднього висловлення йому такої згоди у спосіб, передбачений законом.
5.Якщо до нотаріуса разом з особою з'явилися свідки, перекладач, він має встановити їхню особу, перевірити дієздатність. Щодо експерта, спеціаліста, оцінювача, то слід перевірити їхню кваліфікацію на підставі документів, що її підтверджують, підстави участі у нотаріальному провадженні тощо.
Якщо особи, які беруть участь у вчиненні нотаріального провадження мають фізичні вади або не володіють мовою нотаріального провадження, то нотаріус на їх клопотання або на клопотання їхніх представників для вчинення нотаріальної дії запрошує свідків, перекладача.
6-9. Нотаріус має встановити докази (документи) необхідні для вчинення нотаріальної дії. Докази надаються особами, які беруть участь у нотаріальному провадженні. Винятком з цього правила є повноваження нотаріуса, які мають сприяти громадянам та юридичним особам у вчиненні нотаріального провадження - це право витребувати необхідні документи, відомості від підприємств та установ. Після встановлення доказів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, нотаріус має їх дослідити, дати їм оцінку, тобто перевірити на відповідність вимогам закону.
Залежно від юридичного складу фактів, які необхідні для вчинення нотаріальної дії, на підтвердження кожного з них особи, які звертаються до нотаріуса, повинні надати докази (документи), що мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності та безспірності.
Оскільки нотаріусу, за загальним правилом, подаються безспірні письмові офіційні документи, то їх дослідження має певну специфіку.
Серед способів дослідження письмових доказів можна виділити такі10:
1)прочитування (оголошення) - перевірка змісту документа, здійснюється в усній формі, наприклад оголошення секретного заповіту при вчиненні провадження щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, прочитування свідком заповіту вголос, якщо підпис за заповідача, який має фізичні вади, здійснювала інша особа;
2)огляд, тобто візуально. Таке дослідження здійснюється шляхом обстеження з метою перевірки, контролю, виявлення чого-небудь не дозволеного11, безпосереднє сприйняття зовнішнього вигляду документа, його форми, змісту. Форма має бути письмова, документ повинен мати певні реквізити та відповідати вимогам, які передбачені, ст. 47 Закону. Наприклад, при посвідченні договору купівлі-продажу земельної ділянки нотаріус має візуально обстежити державний акт про право власності на землю та перевірити його зміст на відповідність вимогам закону.
Крім того, нотаріус має перевірити зміст письмового документа, тобто ті відомості, які він у собі вміщує та які мають значення для вчинення нотаріальної дії. Наприклад, у свідоцтві про реєстрацію шлюбу - факт реєстрації, який дає підстави зробити висновок, що заявник, який звернувся до нотаріуса за отриманням свідоцтва про спадщину після іншої особи, має на неї право, оскільки є чоловіком (дружиною) померлого, тобто належить до спадкоємців першої черги. Якщо нотаріусу заявником (рідної сестри померлої жінки) надано його свідоцтво про народження та свідоцтво про народження померлої, де у графі "батьки" записані одні і ті самі особи, ця інформація може мати значення для вчинення нотаріальної дії, якщо наприклад, немає спадкоємців першої черги або вони відпали (ст. 1224 ЦК). Тоді такі відомості є підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину на ім'я рідної сестри померлої, яка належить до спадкоємців другої черги (ст. 1262 ЦК). У противному разі, тобто якщо є спадкоємці першої черги, така інформація дасть нотаріусу підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії.
У необхідних випадках - проведення експертизи12, тобто, якщо документ, поданий нотаріусу, викликає у нього сумнів щодо його дійсності, він може направити його на експертизу;
3) перевірка шляхом звернення до органів та посадових осіб, які видали документ. Наприклад, нотаріус звертається до органу опіки та піклування за перевіркою факту видачі дозволу (розпорядження) щодо відчуження піклувальником нерухомого майна, яке на праві приватної власності належить його підопічному.
Після дослідження доказів (документів) нотаріус має дати їм оцінку. Оцінка доказів нотаріусом здійснюється за його внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у конкретному нотаріальному провадженні документів, наданих особами, які беруть участь у вчиненні нотаріальної дії.
Нотаріус має перевірити достатність доказів, їх достовірність, допустимість та належність до даного нотаріального провадження13. Після вчинення даних процесуальних дій він має дійти остаточного висновку про можливість безпосереднього вчинення нотаріального провадження.
10.Нотаріус, згідно ст. 98 Закону, при вчиненні нотаріальної дії може застосовувати норми іноземного права. Тому з метою встановлення змісту норм іноземного права на стадії підготовки він може звернутися до Мін'юсту чи компетентних органів іноземної держави з дорученням про отримання висновку експерта чи збирання доказів у іноземних державах тощо.
11.При підготовці до вчинення певних нотаріальних дій нотаріус за електронними реєстрами має перевірити наявність заборон відчуження, арештів та можливих способів забезпечення позову, які матимуть істотне значення для вчинення нотаріальної дії, речових прав, вчинених правочинів, повноважень щодо представництва та строку їх дії тощо;
12.На прохання осіб, які беруть участь у нотаріальному провадженні, нотаріус може складати проекти договорів та інших документів, узгоджуючи їх зміст зі сторонами тощо.
Складання проектів договорів - це також один із заходів сприяння громадянам у вчиненні нотаріального провадження, який має розглядатися не відірвано від змісту нотаріального процесу, а лише як окрема процесуальна дія нотаріуса та складова стадії підготовки, спрямована на сприяння громадянам у юридично грамотному посвідченні їхніх прав та обов'язків.
При складанні проекту договору, умови якого впливають на права та обов'язки осіб, мають визначатися у формі відповідей на запитання нотаріуса, з можливим їх роз'ясненням. При складані проекту нотаріус має роз'яснювати особі всі негативні правові
наслідки, які можуть настати у разі вчинення нотаріальної дії. Акцент має зробити на тому, що такі наслідки можуть настати, якщо особи або приховують дійсні правовідносини, або не усвідомлюють зміст правовідносин, що випливають із правочину, який посвідчується.
Слід зазначити, що перелік даних процесуальних дій нотаріуса на стадії підготовки не є вичерпним. Залежно від нотаріального провадження, яке вчинятиметься, нотаріус може здійснювати й інші процесуальні дії, наприклад, перевірка правильність сплати податку при посвідченні договору дарування, отримання свідоцтва про право на спадщину, тощо.
Крім того, на стадії підготовки до вчинення нотаріальної дії нотаріус може надавати правову та технічну допомогу особам, а саме:
-виготовляти копії документів та виписки з них;
-давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій.
8.3.4. Ускладнення на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження: підстави та процесуальне оформлення
Аналіз процесуального порядку вчинення деяких нотаріальних проваджень потребує істотного переосмислення та ретельної його регламентації шляхом закріплення у процедурі на законодавчому рівні.
На стадії підготовки можуть мати місце певні ускладнення. Наприклад, у провадженнях, які відкриваються на підставі письмової заяви, або якщо такі заяви подаються
заінтересованими особами під час вчинення провадження і мають значне правове значення для остаточного вчинення нотаріальної дії.
До таких проваджень та заяв можна віднести:
-провадження щодо вжиття заходів для охорони спадкового майна: заява про необхідність вжиття таких заходів;
-видача свідоцтва про право на спадщину: заява про прийняття спадщини, заява про відмову від прийняття спадщини.
Якщо такі заяви подано, направлено поштою нотаріусу без дотримання вимог щодо їх змісту та форми, нотаріус повинен залишити їх без руху та надати особам строк для усунення недоліків. За чинним законодавством можна, виходячи зі ст. 42 Закону, відкласти вчинення нотаріальної дії на строк, не більше одного місяця. У разі усунення таких недоліків нотаріус може вчиняти нотаріальну дію, у противному разі - має залишити заяву щодо особи, яка не усунула її недоліки, без розгляду.
Тобто на стадії підготовки до вчинення нотаріального провадження можуть мати місце такі ускладнення:
1)залишення заяви без руху (за чинним Законом - відкладення вчинення нотаріальної дії. - С.Ф.) - тимчасове зупинення вчинення нотаріусом процесуальних дій, які спрямовані на підготовку нотаріального провадження. Дане ускладнення у нотаріальному процесі зумовлене недотриманням особою вимог щодо змісту та форми письмової заявизвернення до нотаріуса, яка є підставою для вчинення нотаріальної дії;
2)відмова у вчиненні нотаріального провадження - припинення розвитку нотаріального процесу з підстав недотримання об'єктивних та суб'єктивних умов вчинення нотаріального провадження" що передбачені ст. 49 Закону. Таке ускладнення має місце на стадії підготовки.
У разі відмови вчинити нотаріальну дію нотаріус на вимогу особи повинен протягом трьох робочих днів винести письмову постанову, у якій викласти причини відмови та роз'яснити порядок оскарження такої постанови до суду (гл. 13 Порядку).
3) залишення нотаріального провадження без вчинення (розгляду) у разі відмови особи від подальшого вчинення нотаріальної дії. Тобто особа після роз'яснення їй суті нотаріальної дії, її прав, обов'язків та наслідків вважає недоцільним її вчинення. У зв'язку із вищенаведеним досить важливим є питання, чи може нотаріус вимагати оплати витрат його часу, якщо після його роз'яснень особа відмовиться від вчинення нотаріального провадження. У цій правовій ситуації можуть мати місце декілька логічних та правових підходів. Логічною є думка, що витрати часу у нотаріуса були, тому вони мають бути оплачені, тобто частина грошей, яку заявник сплатив приватному нотаріусу за вчинення провадження, може йому не повертатися. З правової позиції роз'яснення прав та обов'язків, а також попередження про наслідки вчинюваних нотаріальних дій входить до обов'язків нотаріуса при вчиненні нотаріального провадження (ст. 5 Закону), тобто ця нотаріальна дія є складовою нотаріального провадження, вчинення якого не відбулося. Але в цьому випадку практично мала місце консультація правового характеру, яка має бути оплачена (ст. 4 Закону). Отже, це питання, по-перше, має бути визначено в законі, по-друге, визначає необхідність надавати таку консультацію якомога раніше, щоб не ускладнювати взаємовідносини із заявником і не витрачати час на подальші підготовчі нотаріальні дії.
8.3.5. Стадія безпосереднього вчинення нотаріального провадження, посвідчення та видача нотаріального акта
Стадія безпосереднього вчинення нотаріального провадження відрізняється від підготовки до його вчинення тим, що на цій стадії нотаріус приймає остаточне рішення про можливість вчинення нотаріальної дії з урахуванням проведених ним підготовчих заходів. Наприклад, всі необхідні для вчинення нотаріального провадження документи зібрані, встановлені всі заінтересовані особи, перевірені документи, які її підтверджують, перевірена їх правота дієздатність, належно оформлена їх згода на вчинення нотаріального провадження, дотримані всі процесуальні строки, що передбачені законом, підготовлено проект правочину, який погоджено зі сторонами, сплачено витрати тощо.
Отже, стадія безпосереднього вчинення нотаріального провадження - стадія нотаріального процесу, яка являє собою сукупність процесуальних дій нотаріуса та інших учасників процесу, спрямованих на безпосереднє вчинення правочину та посвідчення законного й обґрунтованого нотаріального акта.
Дана стадія зводиться до вчинення нотаріусом та особами, які беруть участь у вчинюваному нотаріальному провадженні, таких процесуальних дій:
1)перевірка нотаріусом дійсних намірів осіб, які беруть участь у нотаріальному провадженні (сторін договору, заявника) на посвідчення правочину;
2)оформлення нотаріусом правочину на спеціальному нотаріальному бланку (оригінал);
3)підписання нотаріально посвідченого правочину його учасниками чи їхніми представниками (особами, які беруть участь у нотаріальному провадженні), іншими особами, якщо заявник має фізичні вади (ч. З ст. 45 Закону), чи особисте підтвердження особами своїх підписів на документі, який посвідчується;
4)вчинення нотаріусом посвідчувального напису на документі, який посвідчується, або видача свідоцтва про вчинений правочин за його підписом з прикладенням печатки;
5)реєстрація нотаріального акта у паперових та електронних реєстрах (у передбачених законом випадках, наприклад реєстрація заповіту в Спадковому реєстрі);
6)видача оригіналів нотаріального акта учасникам правочину та роз'яснення їм необхідності його державної реєстрації, у випадках, передбачених законом (ст. 210 ЦК).
Як зазначає В. Баранкова, ця стадія складається з кількох частин: підготовча; безпосереднє вчинення посвідчувального напису або видача свідоцтва; реєстрація нотаріальної дії14. Але даний автор не вказує на необхідність видачі нотаріусом оригіналу нотаріального акта та роз'яснень щодо певних видів правочинів про необхідність їх реєстрації.
Зупинимося на аналізі складових даної стадії нотаріального процесу.
Щодо підготовчої частини, то до неї слід віднести зазначені вище пункти 1-3, тобто перевірку нотаріусом дійсних намірів осіб, які беруть участь у нотаріальному провадженні (сторін договору, заявника) на посвідчення правочину (п. 1). Така перевірка, згідно ст. 44
Закону, має бути здійснена до вчинення нотаріусом посвідчувального напису на правочині. Встановлення дійсних намірів кожного із учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків. З метою виключення можливості стороннього впливу на волевиявлення однієї із сторін встановлення нотаріусом дійсних намірів сторін правочину може бути здійснено за відсутності іншої сторони. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки. Текст правочину викладається на спеціальному нотаріальному бланку (п. 2) і підписується учасниками або їхніми представниками, або підпис підтверджується особисто особою, яка його вчинила (ч. 2 ст. 45 Закону), чи, згідно ч. З ст. 45 Закону, іншими особами, що вчиняли підпис замість особи, яка має фізичні вади (п. 3). Підписи свідчать про те, що особи розуміють сутність, значення, умови та наслідки посвідчуваного правочину.
Щодо другої складової - безпосереднього вчинення нотаріального провадження (п. 4), то вона зводиться до вчинення нотаріусом на тексті правочину, який викладений на спеціальному нотаріальному бланку, підписаному його учасниками, посвідчувального напису із зазначенням його підпису та прикладенням печатки (ч. 1 ст. 48 Закону) або видачею свідоцтва, викладеного на нотаріальному бланку за певним змістом та формою, яке також підписується нотаріусом (ч. 2 ст. 48 Закону). Тобто ця складова фактично закінчується посвідченням нотаріального акта.
Третя складова (п.5) зводиться до реєстрації нотаріальних актів у паперових та електронних реєстрах після того, як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або підпише документ, що ним видається (ст. 52 Закону). Кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером, який зазначається у посвідчувальному написі чи у документі, який видається нотаріусом.
Четверта складова (п. 6) полягає у видачі оригіналу нотаріального акта сторонам правочину за їх бажанням (п. 2 гл. 1 розділу П Порядку), про що вони мають вчинити особистий підпис у паперовому реєстрі. Для деяких видів правочинів нотаріус роз'яснює сторонам необхідність їх державної реєстрації (ст. 210 ЦК).
Інші автори вважають, що для деяких нотаріальних проваджень обов'язковою є стадія виконання вчинених нотаріусом виконавчих написів або стадія виконання нотаріального акта15. На нашу думку, це істотна процесуальна помилка. Після вчинення нотаріусом виконавчих написів на документах, що підтверджують заборгованість, вони передаються на виконання до державної виконавчої служби. Нотаріус лише вчиняє виконавчий напис, і після вчинення цієї дії не має жодних повноважень щодо контролю за її виконанням тощо. Тобто ці правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04. 1999 року (із змінами та доповненнями).
Отже, слід визнати, що ця стадія набуває окремого від нотаріального процесу характеру, регулюється іншим законодавством та виконується іншими посадовими особами. Підтвердити це можна й іншим прикладом. Так, спадкове майно, отримане неповнолітньою особою, передається в управління опікуну чи піклувальнику, але період управління цим майном не належить до стадій нотаріального процесу.
В. Аргунов надає окреме місце в стадіях нотаріального процесу оскарженню дій посадових осіб нотаріату16. Л. Радзієвська вважає, що судовий процес є продовженням нотаріального17. Але ці точки зору е спірними. Запозичення з норм цивільного процесуального кодексу, за аналогією до апеляційної та касаційної інстанцій, можливості
перевірки законності та обгрунтованості судових рішень не може поширюватися на нотаріальний процес. Цивільний процес здійснюється відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу і не може вважатися продовженням нотаріального процесу, він позбавляє нотаріальні процесуальні правовідносини спірного характеру. Участь в цивільному судочинстві осіб, які брали участь у нотаріальному процесі, визначає характер та зміст справи, але поряд з ними у справі можуть брати участь й інші особи, участь яких обумовлена цивільним процесуальним порядком їх розгляду, наприклад судді. Отже, при оскарженні нотаріальної дії або відмови у її вчиненні до суду виникають нові - цивільні процесуальні, а не нотаріальні процесуальні правовідносини.
Після того, як було розглянуто цивільну справу та у разі задоволення вимог заявника нотаріус чи інша посадова особа нотаріату зобов'язуються судовим рішенням до вчинення нотаріальної дії. Отже, можна визнати, що судовий розгляд справи, яка випливає із нотаріального провадження, також є характерним нотаріальному процесу ускладненням, а не його стадією.
8.3.6. Ускладнення на стадії безпосереднього вчинення нотаріального провадження
На стадії безпосереднього вчинення нотаріальної дії можуть мати місце певні ускладнення. Виходячи з аналізу ч. 2 ст. 42 Закону, можна дійти висновку, що до ускладнень нотаріального процесу слід віднести:
1)відкладення вчинення нотаріального провадження;
2)зупинення вчинення нотаріального провадження. Проте, на думку авторів, на даній стадії нотаріального процесу можуть бути такі ускладнення, як:
3)залишення нотаріального провадження без вчинення (розгляду);
4)закриття нотаріального провадження.
Зупинимося на аналізі кожного із ускладнень у нотаріальному процесі.
8.3.6.1. Відкладення вчинення нотаріального провадження
Відкладення вчинення нотаріального провадження - це перенесення його вчинення на іншу, конкретну дату.
При законодавчому закріпленні стадійності нотаріального процесу, на нашу думку, це ускладнення має бути закріплене у розділі, де регламентуватиметься стадія безпосереднього вчинення нотаріальної дії.
Частинами 2,3 ст. 42 Закону передбачено підстави відкладення вчинення нотаріального провадження та його строки. Нотаріальне провадження може бути відкладене на строк, який не перевищує одного місяця. Підставами для відкладення є:
1)необхідність витребування додаткових відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб;
2)направлення документів на експертизу;
3) встановлення кола заінтересованих осіб та необхідності впевнитися у відсутності у них заперечень проти вчинення цієї дії.
Але насамперед слід зазначити, що такі процесуальні дії, як правило, мають місце на стадії підготовки до вчинення нотаріальної дії, хоча не виключаються випадки, коли така ситуація може виникнути й під час самого вчинення нотаріальної дії.
Крім того, таке ускладнення нотаріального процесу, як відкладення, відрізняється від зупинення тим, що при перенесенні (відкладенні) вчинення нотаріального провадження нотаріус має встановити конкретну дату, коли він знову почне вчиняти нотаріальне провадження. Тому, якщо йдеться про експертизу нотаріус, не може точно знати дату, коли експерт проведе таку експертизу, та надасть йому висновок. Тому дана підстава має бути віднесена до такого ускладнення, як зупинення вчинення нотаріального провадження, як це передбачено у п. 5 ч. 1 ст. 202 ЦПК "Право суду зупинити провадження у справі". Крім того, у ст. 203 ЦПК передбачено строки, на які зупиняється провадження у справі, зокрема у п. 2 щодо експертизи строк визначається так: на час проведення експертизи. Як бачимо, такий строк не є точно визначеним, тому направлення документів на експертизу, тобто призначення нотаріусом експертизи, має бути підставою для зупинення вчинення нотаріального провадження.
З урахуванням викладеного до підстав відкладення вчинення нотаріального провадження слід віднести:
1)необхідність витребування додаткових відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб;
2)встановлення кола заінтересованих осіб та необхідності впевнитися у відсутності у них заперечень проти вчинення цієї дії;
3)у разі необхідності звернення до суду осіб, між якими виник спір про право під час вчинення нотаріальної дії;
4)у разі оскарження особами, які беруть участь у вчиненні нотаріального провадження, процесуальних дій (нотаріального акта) нотаріуса;
5)у разі клопотання осіб, які беруть участь у нотаріальному провадженні про відкладення вчинення нотаріального провадження у разі їх хвороби чи з інших поважних причин (наприклад, при посвідченні основного договору, якщо попереднім договором була встановлена конкретна дата та час його посвідчення);
6)у разі, якщо нотаріус встановить, що законний представник неналежним чином виконує свої повноваження щодо підопічного" з метою звернення до органів опіки та піклування для його заміни;
7)у разі, якщо одна із сторін правочину з'явилася до нотаріуса у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
8)у разі, якщо нотаріус під час вчинення нотаріальної дії виявить порушення законодавства особами, які беруть участь у нотаріальному процесі, з метою негайного повідомлення правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.
Але слід зазначити, що цей перелік не є вичерпним, з урахуванням особливостей різних видів нотаріальних проваджень можна говорити й про інші підстави відкладення його вчинення. Крім того, зазначені вище підстави відкладення вчинення нотаріального провадження за наявності певних доказів можуть у подальшому стати підставою для зупинення вчинення нотаріального провадження.
Зупинимося на аналізі даних підстав
1.Якщо під час вчинення нотаріальної дії нотаріус встановить, що документів, поданих заявником, недостатньо, з метою сприяння громадянам та юридичним особам у здійсненні їхніх прав він може з власної ініціативи витребувати такі документи від фізичних або юридичних осіб чи за їх клопотанням. Крім того, він може звертатися за отриманням додаткових відомостей. Зокрема, якщо документ викликає у нього сумнів щодо його справжності, він звертається до осіб та органів, які його видали. Згідно ч. 4 ст. 43 Закону, особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про народження. Але якщо у свідоцтві відсутня фотокартка цієї особи, правочин щодо неї може бути вчинений лише за умови, що батьки або один із них підтвердять, що ця особа е їхньою дитиною;
2.Якщо під час вчинення нотаріального провадження нотаріус встановить інших заінтересованих осіб, на права та обов'язки яких може вплинути вчинювана нотаріальна дія, він має впевнитися у відсутності у них заперечень щодо посвідчення даного правочину. Якщо ж такі заперечення будуть, він зобов'язаний роз'яснити їм порядок їх вирішення, наприклад, звернутися до суду. Отже, спочатку він може відкласти вчинення нотаріального провадження на точно визначений строк та повідомити заінтересованих осіб, що у цей строк вони мають звернутися до суду. У разі звернення до суду особи повинні повідомити про це нотаріуса, надавши йому доказ такого звернення, наприклад, копію позовної заяви із відміткою суду та вхідним номером її реєстрації. Якщо така інформація викличе сумнів, нотаріус може звернутися до суду для її перевірки, тобто запитом про те, чи є у провадженні суду така справа. Доказ, який надала особа, чи відповідь суду будуть підставою для зупинення нотаріусом вчинення нотаріального провадження до вирішення справи судом.
Щодо межі, за якою знаходиться право нотаріуса відкласти вчинення нотаріального провадження, а в яких випадках - обов'язок його зупинити, вважаємо за доцільне розглянути випадок із нотаріальної практики.
Гр-нка П. заповіла усе своє майно спадкоємцям, які виявили бажання отримати спадщину. Однак до нотаріуса звернувся гр-н К., який подав вмотивовану письмову заяву про те, що вів, перебуваючи з померлою у фактичних шлюбних відносинах, спільно набував майно і на цій підставі звернувся до суду з позовом щодо його розподілу. В цій заяві також було висловлене прохання відкласти вчинення нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям до вирішення справи судом. Нотаріус відклав вчинення нотаріальної дії на місяць. Вважаючи, що суд на підставі ч. 5 ст. 42 Закону має повідомити його про прийняття заяви, не отримавши такого повідомлення, через місяць вчинив нотаріальне провадження. Тобто в цьому випадку фактично не було отримано повідомлення, про яке говориться в Законі, та нотаріус не зупинив вчинення нотаріального провадження до вирішення справи судом.
Отже, можна ставити питання про правомірність дій нотаріуса. На практиці так і сталося, дії нотаріуса були оскаржені на підставі ч. 2 ст. 42 Закону як неправомірні. Аналізуючи закон, можна зробити висновок, що нотаріус мав зобов'язати особу надати доказ її
звернення до суду чи звернутися із запитом про знаходження такої справи у суді і за наявності такої позовної заяви зупинити провадження до її вирішення.
Оскільки нотаріус фактично не отримав ні особисто від заявника відповідних відомостей про відмову від поданої заяви, а також від суду відомостей, які б свідчили про відсутність такої позовної заяви, тому його дії нотаріуса слід вважати незаконними, а видачу свідоцтва про право на спадщину недійсною.
3.Нотаріальний процес характеризується безспірним характером, який має проявлятися на момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса. Проте під час вчинення нотаріальної дії між особами, які беруть участь в нотаріальному провадженні (наприклад, спадкоємцями щодо поділу спадщини), може виникнути спір про право, тому нотаріус має роз'яснити їм право звернення до суду з позовом про поділ спадкового майна. Він повинен також відкласти вчинення нотаріальної дії, щоб сторони змогли звернутися до суду. Якщо від суду надійде повідомлення про звернення заінтересованих осіб за вирішенням спору, нотаріальне провадження має зупинятися до вирішення справи судом та набранням рішення законної сили, яке буде підставою для закриття нотаріального провадження. У разі, якщо ці особи не звернуться до суду, нотаріус має залишити їхню заяву щодо видачі свідоцтва про право на спадщину без розгляду, якщо вони не з'являться до нього та не знайдуть компромісних варіантів поділу спадщини. Така ухвала не позбавляє їх права повторно звернутися до нотаріуса.
4.Під час вчинення нотаріальної дії особи, які беруть участь у вчиненні нотаріального провадження можуть оскаржити процесуальні дій (нотаріальний акт), поведінку нотаріуса до суду, Комісії з питань професійної етики, Мін'юсту. Отже, якщо такі обставини мають місце, нотаріус повинен відкласти вчинення нотаріального провадження та надати особам можливість звернутися до цих органів. Якщо є відомості, що особи скористалися своїм правом, він має зупинити провадження до вирішення питання по суті. Якщо ні, а також, якщо вони не з'явилися до нього за вчиненням нотаріальної дії, залишити їхню заяву без розгляду, тобто провадження без вчинення, про що винести ухвалу.
5.Якщо особи, які беруть участь у нотаріальному провадженні, клопочуть про відкладення вчинення нотаріального провадження у разі їх хвороби та з інших поважних причин, нотаріус має відкласти вчинення нотаріального провадження, узгодивши з ними дату та час, на який він переносить посвідчення правочину. Наприклад, при посвідченні попереднього договору сторонами була встановлена конкретна дата та час посвідчення основного договору у конкретного нотаріуса. Проте одна із сторін правочину - продавець перебувала у службовому відрядженні (на лікуванні) і не змогла з'явитися до нотаріуса. У цьому випадку вона може клопотати про відкладення вчинення нотаріальної дії, оскільки у противному разі для неї можуть настати негативні наслідки.
6, 8. Якщо під час вчинення нотаріальної дії законним представником нотаріус встановить, що він неналежним чином виконує свої повноваження щодо підопічного він має відкласти вчинення нотаріального провадження звернутися до органів опіки та піклування для його заміни.
Крім того, якщо нотаріус виявить у діях законного представника чи інших осіб, які беруть участь у вчиненні нотаріального провадження, ознаки правопорушення, він має негайно повідомити правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів. Наприклад, при відчуженні законним представником квартири, яка належала на праві приватної власності неповнолітній дитині, нотаріус встановив, що представник надав йому підроблений дозвіл (розпорядження) органу опіки та піклування на таке відчуження.