2. Облік наданих знижок, повернення товарів і податку на додану вартість

На розрахунки з дебіторами та методику відображення обліку впливають знижки з ціни, які надають клієнтові повернення товарів та податок на додану вартість. При цьому в різних країнах існують певні особливості їх відображення. Знижки поділяються на дві групи.

• Комерційні знижки:

— знижки з договірної ціни за певну невідповідність товарів (продукції) встановленим параметрам чи якості (дефекти); — знижки, що надаються з урахуванням розміру купівлі (у % до ціни); — знижки, що надаються клієнтові за сукупністю торговельних операцій (обсягу купівлі) за звітний період.

• Розрахункові знижки. Надаються клієнтові за прискорення оплати заборгованості, за дострокову оплату.

У США для обліку повернення товарів і деяких комерційних знижок використовують рахунок «Повернення товарів і знижки». Для обліку реалізаційних (розрахункових) знижок передбачено рахунок «Реалізаційні знижки». Приклад. Компанія «Н» 1.07.13 реалізувала в кредит компанії «К» товарів на суму 5200 дол. Реалізація здійснюється на умовах 2/10. Це означає, що компанія «К» (покупець) може одержати знижку 2 % вартос­ті товару, якщо вона оплатить рахунок-фактуру не пізніше, ніж за 10 днів. Цю умову зазначають безпосередньо в рахунку-факту- рі. 5.07. покупець повернув частину товарів на суму 200 дол. 11.07. компанія «К» оплатила рахунок на залишок заборгованості. Операцію відображають в обліку таким чином: 1.07.13. На основі рахунку-фактури відображають реалізацію товарів у кредит за договірними цінами: Д-т рах. «Рахунки до одержання»               5200 К-т рах. «Доходи від реалізації»                  5200 5.07. Відображають в обліку повернення товарів покупцем: Д-т рах. «Повернення товарів і знижки»       200 К-т рах. «Рахунки до одержання»                 200 11.07. Відображення в обліку одержання грошей за реалізовані товари. Компанія «К» виконала умови розрахунків, перерахувавши гроші за 10 днів. Тому вона одержує знижки 2 %. Сума знижки буде такою: (5200 – 200) × 2 % = 100 дол. Д-т рах. «Грошові кошти»                           4900 Д-т рах. «Реалізаційні знижки»                      100 К-т рах. «Рахунки до одержання»               5000 Рахунки «Повернення товарів і знижки» та «Реалізаційні зниж­ки» активними, регулюючими. Вони регулюють рахунок «Дохід від реалізації», який ще має назву «Продаж». Виходячи з наведених операцій, визначимо суму чистого продажу (доходу від реалізації), дол.: Дохід від реалізації                                       5200 Повернення товарів (–)                                  200 Реалізаційні знижки (–)                                   100 Чистий продаж                                             4900 У західноєвропейських країнах повернення товарів клієнтами безпосередньо відбивається на зменшенні доходів від реалізації. У разі повернення товарів складають таку бухгалтерську проводку: Д-т рах. «Дохід від реалізації» (або «Продаж») К-т рах. «Рахунки до одержання» (або «Клієнти»). Під час реалізації продукції клієнтам надають комерційні й розрахункові знижки — як у разі виписки рахунків-фактур, так і після відображення в обліку процесу реалізації. У разі надання клієнтам комерційної знижки, яка вказується безпосередньо під час виписки рахунка-фактури, на рахунку «Доходи від реалізації» відображають договірну ціну реалізації за мінусом комерційної знижки. Розрахункові знижки показують в обліку як фінансові витрати («Розрахункові й знижки надані»). Знижки можуть надаватися покупцям після того, як реалізацію було відображено в обліку за основним рахунком. Такі знижки надаються пізніше спеціальним повідомленням. Для обліку комерційних знижок у цьому разі застосовують рахунок «Комерційні знижки, надані підприємством». Це активний, регулюючий контрпасивний рахунок до рахунку «Доходи від реалізації». Наприкінці звітного періоду рахунок «Комерційні знижки надані» закривають за рахунок зменшення доходу від реалізації. Д-т рах. «Доходи від реалізації»               12 000 К-т рах. «Комерційні знижки надані»       12 000 Надання розрахункової знижки пізніше — фінансові витрати для підприємства. Податок на додану вартість (ПДВ) — непрямий податок, який установлюється державою у відсотках до ціни реалізації продукції, товарів чи послуг. У Франції застосовують два рівні ставок податку на додану вартість: - нормальна ставка — 18,6 %; - знижена ставка — 5,5 %. Слід розрізняти ПДВ, що стягується для сплати державі; ПДВ, що відшкодовується державою, та суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету. ПДВ, що стягується для сплати державі, нараховують на продукцію, товари та послуги, що реалізуються підприємством. ПДВ, що відшкодовується державою, нараховують на матеріальні цінності (матеріально-виробничі запаси, основні засоби тощо), придбані підприємством у сторонніх організацій. Різниця між ними повинна перераховуватися в бюджет. Розрахунки щодо податку на додану вартість здійснюють на рахунку «Розрахунки з бюджетом», субрахунок «Розрахунок з бюджетом щодо ПДВ». Зазначимо, що податок на додану вартість, який сплачується клієнтами, не є доходом від реалізації й не повинен, як свідчить міжнародна практика, відображатися на рахунку «Доходи від реалізації». Якщо підприємство реалізувало продукції, наприклад, на 1000 дол. за ставки ПДВ 18,6 %, то цю операцію буде відображено в обліку такою бухгалтерською проводкою, дол.: Д-т рах. «Рахунки до одержання»               1186 К-т рах. «Розрахунки з бюджетом (ПДВ)»    186 К-т рах. «Дохід від реалізації»                     1000 Якщо підприємство за договірною ціною придбало матеріалів на суму 500 дол. плюс ПДВ 18,6 %, то в обліку буде зроблено такий запис: Д-т рах. «Витрати на купівлю (або Складські запаси)»       500 Д-т рах. «Розрахунки з бюджетом (ПДВ)»     93 К-т рах. «Рахунки до оплати (Постачальники)» 593