2. Методи оцінки товарно-матеріальних запасів

 

За міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (стандарт № 2), у країнах ринкової економіки застосовують кілька методів оцінки запасів. Важливішими з них є:

1. ФІФО – метод оцінки запасів за цінами перших закупок (Перше надходження  — перший видаток).

2. Метод середньої вартості (Середньозважена собівартість).

3. ЛІФО – метод оцінки запасів за цінами останніх закупок (Останнє надходження — перший видаток).

4. Метод специфічної ідентифікації (Ідентифікована собівартість конкретн. партії).

Метод ФІФО припускає, що матеріали, придбані першими, відпускатимуться на виробництво чи реалізацію також першими, тобто спочатку списуються на видаток матеріали за ціною першої закупленої партії, потім другої, третьої і так до повного вибирання загальної кількості цих матеріалів. При цьому залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюють за цінами останніх надходжень, а в собівартості реалізованої продукції використовують ціни перших закупок матеріалів. За методом середньої вартості витрачені та реалізовані запаси, а також їхній залишок на кінець звітного періоду оцінюють за середніми цінами з урахуванням залишку матеріалів (запасів) на початок звітного періоду та їхніх надходжень за звітний період. Середня вартість одиниці може розраховуватись як загалом за звітний період, так і після кожного наступного надходження певного виду запасів. Метод ЛІФО. Цей метод протилежний методові ФІФО, тобто витрачені матеріали (запаси) оцінюються за вартістю останнього надходження, потім попереднього і т.д. Залишки матеріалів (запасів) на кінець звітного періоду оцінюватимуться в цьому разі за цінами перших надходжень. Метод ідентифікації викликає необхідність обліку надходження матеріалів та їх зберігання за конкретними партіями. Відпущені матеріали, а також їх залишок на кінець періоду оцінюють за цінами конкретних партій. Застосування цього методу можливе за умов незначної номенклатури матеріалів або товарів, що використовуються на підприємстві. За системи періодичного обліку запасів собівартість фактично витрачених чи реалізованих матеріалів (товарів) визначають загалом за звітний період на підставі інвентаризації та оцінки залишку на кінець періоду, а також інформації про надходження матеріалів (товарів) за період та їх залишку на початку періоду. За системи постійного обліку запасів вартість визначається за кожною партією відпущених зі складу матеріалів (товарів). Приклад. Вихідні дані про рух товару «Люкс» за місяць.

Дата		Кількість одиниць	Ціна за одиницю, $
01.11	Залишок на початок місяця	10	10
15.11	Придбано	12	11
20.11	Продано	8	20
24.11	Придбано	15	12
28.11	Продано	10	20

1. Система періодичного обліку запасів Залишок товару «Люкс» на кінець місяця за даними інвентаризації = 19 одиниць. Метод ФІФО Залишок товару, зокрема: 4 од. × $11 = $44; 15 од. × $12= $180; Разом              $224 Собівартість реалізованих товарів: $100 + $132 + $180 – $224 = $188. Метод ЛІФО Залишок на кінець місяця: 9 од. × $11 = $99; 10 од. × $10= $100; Разом              $199. Собівартість реалізованих товарів: ($100 + $132 + $180) – $199 = $213. Метод середньозваженої оцінки Залишок на кінець місяця. Середньозважена ціна = ($100 + $132 + $180) : (10 + 12 +15) =  $412:37 = $11,135; 19 од. × $11,135 = $212. Собівартість реалізованих товарів = $412 – $212 = $200.   2. Система постійного обліку запасів Метод середньозваженої оцінки 20.11 (10 × $10) + (12 × $11) : 22 = $232 : 22 = $10,5. Видаток: 8 одиниць × 10,5 = $84. 28.11 (14 × $10,5) + (15 × $12) : 29 = $327 : 29 = $11,3. Видаток: 10 одиниць × 11,3 = $113. Залишок на кінець місяця: $232 - $84 + $180 - $113 = $215. Метод ФІФО Видаток 20.11.      8 одиниць × 10 = $80; 28.11.      2 одиниці × $10 = $20; –//–         8 одиниць × $11 = $88; Разом:              $188. Залишок на кінець місяця: 10 +27 — 18 = 19 одиниць. зокрема: 4 одиниці × $11 = $44; 15 одиниць × $12 = $180; Разом:                   $224. Метод ЛІФО Видаток 20.11.      8 одиниць × $11 = $88; 28.11.      10 одиниці × $12 = $120; Разом:              $208. Залишок на кінець місяця — 19 одиниць: 5 одиниць × $12 = $60; 4 одиниці × $11 = $44; 10 одиниць × $10 = $100. Разом:            $204. Зазначимо, що різні методи оцінки дають різні результати щодо собівартості списаних на виробництво чи реалізацію матеріалів (товарів) та їх залишку на кінець звітного періоду. Отже, методи оцінки суттєво впливають на витрати й фінансові результати діяльності підприємства. Зрозуміло, держава повинна регулювати це питання. Фірми самостійно обирають методи оцінки товарно-матеріальних запасів, і їхній вибір залежить насамперед від ринкової кон’юнктури. Якщо визначилася тенденція до зростання цін на товари чи матеріали, то фірми надають перевагу методові ЛІФО. У період значних інфляційних процесів держава може на певний час заборонити застосування цього методу оцінки. І, навпаки, якщо є тенденція до зниження цін, то підприємства надають перевагу методові ФІФО. Найменш ризикованим є метод середньозваженої собівартості. Разом з тим підприємства повинні дотримуватись загальноприйнятого принципу обліку — постійності облікової політики. Це стосується й застосування методів оцінки запасів. Прийняті методи оцінки запасів не повинні змінюватися впродовж року чи більшого періоду, а їх зміна повинна бути обґрунтована. Про це обов’язково зазначається в додатках чи пояснювальній записці до річної фінансової звітності.