Дніпропетровська державна фінансова академія

Наукова школа

Підходи до аналізу ринку праці

Класична

А. Сміт вважав, що обсяг зайнятості в економіці встановлюється виходячи з середньої ставки заробітної плати. В умовах надто високої заробітної плати відзначається неповне використання трудових ресурсів. Крім того, на ринку праці діє знаменита «невидима рука», яка сприяє встановленню ринкової ставки заробітної плати і забезпечує рівновагу і досконалість в суспільстві.

 Д. Рікардо сформулював закон трудової вартості як самий загальний регулятор ринкового господарства, вважав систему ринкового капіталізму найраціональнішою.

Класики стверджували, що при повній зайнятості неможлива ситуація, коли рівень витрат буде недостатній для закупки продукції; крім того, навіть якщо рівень загальних витрат недостатній, в дію вступають такі автоматичні регулятори, як ціна, заробітна плата і ставка відсотка, внаслідок чого зниження загальних витрат не приводить до скорочення реального обсягу виробництва. На думку класиків, ринковий механізм як ідеальний і досконалий в змозі забезпечити повну зайнятість населення. 

К. Маркс, досліджуючи ринок праці, використовував поняття «відносне перенаселення», яке створюється в процесі капіталістичного виробництва. За К. Марксом, капіталізму притаманне надлишкову пропозицію праці порівняно з попитом. Цей надлишок пропозиції праці пояснюється не природними причинами, а економічними, виникаючими із структури капіталістичних виробничих відносин, тобто порушеннями рівноваги між попитом на працю, пов'язаними з процесами накопичення та інвестування, і пропозицією праці, яке визначається не тільки станом народжуваності і збільшенням середньої тривалості життя, але і набагато більш важливим процесом постійної пролетаризації мас і зростаючої ступенем заміщення живої праці машинною обладнанням або постійним капіталом 

Неокласична

Представники неокласичної школи перенесли центр ваги в дослідженні суспільної праці на сферу обігу і на ринок праці. Головний принцип даного напрямку грунтується на необхідності збереження і зміцнення економічної системи на базі вільної конкуренції. 

 Для забезпечення зайнятості А.Маршалл вважав важливим регулювання попиту і пропозиції. Кінцевий регулятор всього попиту - споживчий попит, врегулювання ринку може здійснюватися автоматично.

А. Пігу вважав, що причиною безробіття є високий рівень заробітної плати. Для підвищення зайнятості необхідно зменшити заробітну плату. Це призведе до зниження витрат виробництва і дозволить наймати додаткових працівників. У свою чергу низькі витрати створять можливість зниження цін на товари, зростання купівельної спроможності, збільшення обсягів виробництва та реалізації, а також зайнятості населення. А. Пігу використовував поняття «добровільне безробіття», відповідно до якого безробіття є результатом небажання робочих працювати за «нормальну», «природну» заробітну плату, відповідну фактичному співвідношенню попиту і пропозиції на ринку праці. 

У неокласичної концепції зайнятості, представленої працями Д. Гілдер, М. Феддстайна, Р. Холла, ринок праці розглядається як внутрішньо неоднорідна і надзвичайно динамічна система, що підкоряється ринковими законами. Основним її регулятором служить ціновий механізм. Ціна праці, або рівень заробітної плати, впливає на попит і пропозицію робочої сили, регулює їх співвідношення і підтримує необхідну відповідність, рівновагу між ними.

Кейнсіанська

Основним постулатом кейнсіанства є положення про те, що в ринковій економіці не існує автоматичного механізму, що забезпечує повну зайнятість. Навпаки, коливання безробіття та інфляції якраз обумовлені відсутністю синхронності в процесі прийняття основних економічних рішень, зокрема, по заощадженнях та інвестиціям. 

Родоначальник кейнсіанської школи розглядав ринок праці як інертну, статичну систему, в якій ціна робочої сили достатньо жорстко фіксована. Наявність вимушеного безробіття зумовлено недоліком сукупного ефективного попиту, що виникає внаслідок негнучкості грошової плати за працю в бік її зниження. В результаті при падінні попиту скорочуються обсяг виробництва і зайнятість, а номінальні ставки заробітної плати залишаються без змін. 

Кейнс, на відміну від класиків, сумнівався в тому, що робітники, укладаючи трудові договори з підприємцями, можуть впливати на величину своєї реальної заробітної плати через зміну ставок номінальної зарплати. Аналізуючи практику страйкової боротьби найманих робітників, він зауважив, що вони борються насамперед за досягнення певних ставок номінальної заробітної плати, категорично не допускають зниження цих ставок. Таким чином, Кейнс зробив висновок про те, що ставки зарплати є негнучкими, нееластичними у бік їх зниження. 

Кейнсіанці Р. Клауер і Д. Патінкін (США) запропонували підійти до прочитання кейнсіанської теорії безробіття з точки зору динаміки, а не статики. Згідно з їх думку, вимушене безробіття не є феноменом, властивим стану рівноваги, і анітрохи не залежить від жорсткості грошової зарплати. Вона виникає кожного разу, коли економічна система виявляється в положенні нерівноваги, незважаючи на те що робочі схильні працювати за заробітну плату, навіть більш низьку, ніж існуюча на ринку.

Монетаризм

Положення про існуванняприродного рівня безробіття М. Фрідмена являє собою оптимальний для ринкової економічної системи резерв робочої сили, який надає цій системі необхідну гнучкість і динамізм. Досягнення природного рівня безробіття означає, що економіка знаходиться в стані рівноваги, а ринок праці повністю збалансований. 

 Е. Фелпс, виходить з факту жорсткої структури цін на робочу силу і односпрямованої тенденції зростання ставок реальної заробітної плати певним «нормальним» темпом. У будь-який момент є якийсь рівень безробіття, що володіє властивістю сумісності з рівновагою в структурі ставок реальної заробітної плати. Цей рівень безробіття отримав назву «природної норми безробіття», що відбиває структурні дійсні характеристики ринків праці і товарів, включаючи ринкові недосконалості, стохастичні коливання попиту та пропозиції, вартість отримання інформації про вакантні робочі місця і наявну робочу силу, витрати мобільності і т.п. Відхилення зайнятості від свого «природного» рівня можуть бути тільки короткостроковими. 

Неокласики

 Напрямок неокласичного синтезу відрізняється широтою тем досліджень та їх прикладним характером, глибоким вивченням проблем економічного зростання, аналізу безробіття та методів її регулювання, створенням теорії загальної економічної рівноваги. Велика увага його прихильники приділяють розробці методів економіко-математичних зв'язків, вважають, що державне регулювання економіки має більше значення, ніж ринкове.