1.2 Змістовна характеристика чинників підвищення ефективності інноваційних процесів

Для підвищення ефективності інновацій потрібна державна підтримка та законодавче забезпечення. З цього приводу в Україні видано низку наукових рекомендацій, підручників, довідників тощо, працюють школи з обміну досвідом, зокрема й міжнародні (програма ТАСІС).

Однією з найважливіших передумов ефективного господарювання під час запровадження інноваційної моделі розвитку економіки є інвестиційна політика, ощадливе використання коштів, планування обігу і прогноз прибутків. Перелічене належить до найважливіших важелів підвищення ефективності інноваційної діяльності і є, водночас, найбільш "вузьким місцем" економіки України.

Інвестиції беруть участь у створенні нових продуктів і галузей. Вони прискорюють ефективність впливу чинників виробництва через запровадження нової техніки й технологій. У період запровадження інтенсивних інвестицій простежуються активний розвиток технічного прогресу, ріст продуктивності та зниження капіталоозброєності виробництва.

Ресурсне забезпечення інноваційної діяльності за останні п'ять років має тенденцію до абсолютного кількісного скорочення та якісного погіршення основних складових. Серед причин, що гальмують інноваційну діяльність, доцільно вказати на такі: негативний вплив інфляційних процесів, брак фінансових ресурсів, високі відсоткові ставки за банківські кредити, неплатоспроможність замовників, економічний ризик тощо.

Умовно систему інвестування інновацій, що класифікується за етапами її функціонування, відображено в табл. 1.1. Інвестування інноваційної діяльності є частиною загального інвестиційного процесу, тому потребує комплексного системного підходу.

Табл. 1.1. Функціонування системи інвестування інновацій

Етап І. Визначення джерел
Державні	Змішані	Недержавні
Етап ІІ. Акумулювання коштів
НБУ і його регіональні відділення	Розрахункові рахунки, що використовують як нагромаджувальний рахунок із цільовим призначенням	Розрахункові рахунки підприємств різної форми власності
Етап ІІІ. Інвестування мобілізованих коштів
Здійснюється на основі пріоритетності на регіональному рівні напряму НДДКР та інновацій, невідкладної потреби в довготермінових інвестиціях регіонального і державного значення (проблемно- і предметно-орієнтовані)	Визначається кожною структурою самостійно, залежно від мети створення і виду діяльності організації в галузевому та міжгалузевому аспектах (проблемно-орієнтовані)	Визначається самостійно кожним емітентом, створеним для вирішення конкретних завдань (предметно-орієнтовані)
Етап ІV. Контроль за використанням інвестицій
Відповідні органи управління	Незалежні експерти галузевого та міжгалузевого рівнів	Безпосередньо засновники-акціонери

Підвищення економічної ефективності інноваційної діяльності на рівні підприємства передбачає не тільки отримання позитивного економічного ефекту від впровадження інновацій, що проявляється у прирості прибутку за рахунок таких напрямів діяльності: як: реалізація інноваційної продукції; використання об’єктів промислової власності (винаходів, корисних моделей, промислових зразків), раціоналізаторських пропозицій; впровадження нових технологічних процесів; механізація та автоматизації виробництва.

Також мають бути забезпечені оптимальні темпи росту виробництва та конкурентоспроможність підприємства протягом тривалого періоду.

Забезпечення довготривалого економічного розвитку підприємства пов’язано з реалізацією інноваційно-інвестиційної політики як на національному, так і на мікроекономічному рівні [29].

Реалізація такої політики на національному рівні дає змогу підприємству використовувати зовнішні інноваційно-інвестиційні чинники зростання економічної ефективності. Правові основи здійснення інноваційної діяльності підприємствами, її державне регулювання та форми інвестування інновацій визначені Господарським кодексом України (ст. 325-332) [1], а також законами України «Про інвестиційну діяльність» [2] та «Про інноваційну діяльність» [3].

До основних зовнішніх інноваційно-інвестиційних чинників підвищення економічної ефективності виробництва можна віднести:

1) наявність стабільного ринкового попиту на продукцію;

2) рівень розвитку інноваційної інфраструктури;

3) механізм державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності, що включає інструменти фінансової підтримки НДДКР, надання податкових та інших пільг інноваційно-активним підприємствам, державне замовлення і державне завдання на інноваційну продукцію, реалізацію інноваційних програм та цільових проектів.

До внутрішніх інноваційно-інвестиційних чинників зростання економічної ефективності виробництва належать:

1) технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформатизації, ресурсозберігаючі технології;

2) технічне переозброєння, реконструкція, розширення, що здійснюються вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції;

3) виробниче проектування, впровадження нових методів виробництва інноваційної продукції;

4) наукові дослідження і розробки, спрямовані на створення об’єктів інтелектуальної та промислової власності;

5) «ноу-хау», раціоналізаторські пропозиції.

Важливим чинником підвищення ефективності інноваційної діяльності є кредитування. Нині підприємствам недоступні банківські кредити через високі відсоткові ставки.

Для активізації інноваційної діяльності потрібно створити на регіональному рівні моніторингову систему для відстеження інноваційного потенціалу адміністративних територій та пошуку шляхів забезпечення сприятливого середовища для здійснення інноваційних процесів.

Ця моніторингова система дасть змогу: нагромаджувати достовірну інформацію про ресурсні можливості регіону щодо інноваційної діяльності; відстежувати тенденції розвитку інноваційних процесів; визначати наслідкові зв'язки між запровадженням інновацій та здійснюваними заходами щодо формування сприятливого інституційного й економічного середовища для перебігу інноваційних процесів, що забезпечуватиме можливості оперативного коригування інноваційної політики; прогнозувати інноваційні процеси й моделювати параметри інноваційної діяльності в регіоні; нагромаджувати аналітичну інформацію для збалансування попиту й пропозиції інновацій залежно від спрямованості потоку руху капіталу.

Висновки з розділу 1

Інновації потрібні будь-якій державі та підприємству для забезпечення економічного розвитку. Саме вони дають змогу забезпечити динамічний та ефективний розвиток господарства. Створення нових та удосконалення існуючих товарів, удосконалення технологій та організації праці, а також запровадження сучасної системи управління підприємством дає змогу будь-якому підприємству одержати конкурентні переваги. Інновації свідчать про розвиток суб'єкта господарювання, який, будучи одним з елементів системи господарювання держави, створює ВВП. Тому дуже важливо для кожного підприємства здійснювати інноваційну діяльність.

Підсумком цього дослідження може бути розуміння інновацій як чогось нового, що приносить суспільну користь.