Практикум з Ботаніки

Макроскопічне дослідження циклу розвитку клавіцепса пурпурового. Для

Рис. 80. Клавіцепс пурпуровий — ріжки жита:

а — колос жита, уражений клавіцепсом пурпуровим; б — пророслий склероцій; в — поздовжній розріз голівки строми; г — перитецій; д — аска; е — краплі медяної роси на квітучому колосі; є — конідіальне спороношення:

1 — склероцій; 2—ніжка; 3—строма; 4 — перидій; 5—аска; 6—перитецій; 7— аскоспори; 8 — конідієспори

цього візьміть колосок жита, уражений ріжками (склероціями), і зарисуйте його. У колоску ви побачите фіалкові ріжкоподібні утворення — склероції. На заспиртованому матеріалі або муляжах чи таблицях розгляньте пророслий склероцій. Добре помітно, що від нього відходять нечисленні строми у вигляді червонуватих кулястих тілець. Строми підносяться на різновеликих ніжках. На поздовжньому розрізі такої строми (готового або самостійно виготовленого препарату) видно напіввідкриті плодові тіла — перитеції. На дні перитеціїв містяться численні сумки, або аски, які викидаються у повітряне середовище в міру визрівання. У кожній з асок помітно по вісім ниткоподібних аскоспор. При розтріскуванні асок аскоспори потрапляють у повітряне середовище. Вітром вони переносяться на колоски жита, де, знаходячи сприятливі умови, проростають і утворюють стадію сфацелії. На цій стадії, що виявляється у вигляді розвинутого міцелію з окремими відгалуженнями утворюються кулясті одноклітинні сріблясті конідієспори. Вони обволікаються цукристою рідиною, утворюючи медяну росу. Під час наливання зерна гриб перехоплює поживні речовини і нагромаджує їх у міцелії в зав’язі. У результаті замість зернівки формується склероцій (рис. 80). Фактично склероцій — це щільне плетиво гіф гриба, заповнених поживними речовинами, і служить для його розмноження.

Макроскопічне дослідження зморшка їстівного. Поставивши перед собою фіксований матеріал плодового тіла зморшка їстівного, уважно розгляньте загальний

181

вигляд і зарисуйте його в альбомі. Зверніть увагу на те, що серед налиплих грудочок ґрунту виділяються окремі білі смужки залишку міцелію. Плодове тіло розчленоване на достатньо масивну слабозабарвлену у коричнюватий колір ніжку та ніби надіту на неї зморшкувату шапку. У шапці добре помітні численні заглиблення, інтенсивніше забарвлені у темно-коричнюватий колір — апотеції. Останні — це відкриті плодові тіла сумчастих грибів.

182

Методика виготовлення препарату гіменію зморшка їстівного. Із бактеріологічної чашки на кінчик голочки візьміть шматочок завчасно подрібненої маси зовнішнього шару апотецію. Найкраще взяти темно-коричнювату масу. Саме в ній ви знайдете гіменій. Цю масу покладіть у краплину води на вже підготовлене предметне скло. Масу матеріалу злегка подрібніть препарувальною голочкою і накрийте покривним скельцем. Препарат покладіть на предметний столик і закріпіть його затискачами.

Мікроскопічне дослідження препарату гіменію зморшка їстівного. На самостійно виготовленому препараті ретельно вивчіть гіменій апотецію зморшка їстівного. Користуючись малим і великим збільшенням мікроскопа, відшукайте ділянку в полі зору, де найкраще виявлені його елементи. Гіменіальний шар добре помітний у вигляді палісадного шару сумок, які видовжені, циліндричні, перешаровані парафізами (безплідними нитчастими утвореннями). У кожній із них добре видно по вісім еліпсоїдальних сріблястих аскоспор. Частина вмісту сумок представлена епіплазмою, в яку заглиблені аскоспори. Нижній шар плетива гіф гриба, від якого розвиваються сумки і парафізи, називається субгіменієм, або субгіменіальним шаром. Ще нижче він перетворюється у щільніший шар міцеліарного плетива — гіменофор (рис. 81). Ця частина плодового тіла нагадує тканину вищих рослин. Але це тільки щільне плетиво клітин, які не об’єднані спільним обміном речовин. Тому вони створюють несправжню тканину плектенхіму.

Висновок. Міцелій більшості сумчастих грибів багатоклітинний, септований. Внаслідок статевого процесу в аскоміцетів утворюються специфічні вмістища, які називаються сумками, або асками. У них формуються по 4—8 аскоспор. Сумки розвиваються безпосередньо на міцелії або у спеціальних тілах — клейстотеціях, перитеціях чи апотеціях. Безстатеве розмноження відбувається за допомогою

Рис. 81. Зморшок їстівний:

а-плодове тіло; б - гіменіальний шар:

1 — шапка; 2 — ніжка, 3- залишки міцелію, 4-апотецій; 5 - гіменофор; 6 - гіменій; 7-аскоспори; 8 - аски; 9 - парафізи

183

конідієспор. Багато із сумчастих грибів є злісними паразитами сільськогосподарських культур (еризіфе, мікросфера, клавіцепс, унцінула, сферотека).

Тести для самоконтролю

1.Який міцелій у більшості аскоміцетів за будовою та плоїдністю?

2.Що є продуктом статевого процесу у аскоміцетів?

3.За допомогою чого відбувається безстатеве розмноження у сумчастих?

4.На які підкласи поділяються аскоміцети і за якими ознаками?

5.Назвіть типи плодових тіл аскоміцетів і стадії їх формування.

6.Назвіть хворобу, збудником якої є еризіфе злаків.

7.Назвіть хворобу, збудником якої є мікросфера. Наслідки хвороби.

8.Поясніть суть та стадії циклу розвитку клавіцепса пурпурового.

9.Який тип плодового тіла властивий для пецицієвих грибів?

10.Що собою являє гіменіальний шар і як він формується?

Тема 33. ВІДДІЛ БАЗИДІОМІКОТА – BASIDIOMYCOTA

КЛАС БАЗИДІЙНІ ГРИБИ (БАЗИДІОМІЦЕТИ) — ВАSІDIОМYСЕТЕS

Загальні зауваження. Базидійні гриби належать до вищих грибів. Міцелій у них багатоклітинний. У циклі розвитку переважає дикаріонний міцелій. У результаті злиття вмісту гетероталічних міцеліїв виникає зигота, яка дає початок утворенню базидії. Ядро зиготи ділиться двічі. Як наслідок, виникають чотири ядра, які переміщуються у вирости на базидії (стеригми). Так, у типовому вигляді формуються чотири базидіоспори. Останні екзогенного походження. Залежно від типу базидії клас базидійних грибів поділяється на три підкласи: голобазидійні, фрагмобазидійні (теліоспороміцети) і гетеробазидіоміцети.

Об’єкти: Підклас голобазидійні (голобазидіоміцети) — Holobasidiomycetes. Порядок афілофорові — Арhyllophorales.

Представники: лисичка жовта — Саntharellus сibarius Fr., трутовик справжній — Fomes fomentarius (L.) Gill.

Порядок дощовикові — Lycoperdales. Представник - дощовик шипуватий

— Lycoperdon perlatum Pers.

Підклас теліоспороміцети — Теlіоsporomycetidae. Порядок іржасті —

Uredinales.

Представник - пукцінія злакова — Рuccinia graminis Pers.

Порядок сажкові — Ustilaginales.

Представник - устиляго вівса (сажка вівса) — Ustilago avenae (Реrs.) Jens. Завдання. 1. Розгляньте і вивчіть цикл розвитку холобазидійних грибів.

2.Розгляньте і вивчіть цикл розвитку іржастих грибів.

3.Розгляньте і вивчіть цикл розвитку сажкових грибів.

4.Зарисуйте окремі етапи циклів розвитку досліджених грибів і позначте їх складові частини.

Обладнання і матеріали: мікроскопи МБР-1 або Біолам, лупи, засушені плодові тіла трутовика і дощовика, заспиртовані плодові тіла лисички, гербарні листки пшениці та барбарису, уражені лінійною іржею, волоті

184

вівса, ураженого сажкою, хламідоспори устиляго вівса.

Література: [1], с. 259—270; [3], с. 25—31; [6], с. 124—222; [7], с. 189-190; [8], ч. 2, с. 60—75; [9], с. 213—222; [11], c.321-339; [13], c. 95-99.

Макроскопічне дослідження трутовика справжнього. Із коробочки з матеріалом, що роздається, виберіть плодове тіло трутовика справжнього і уважно розгляньте його зовнішній вигляд і у розрізі. В альбомі зарисуйте і покажіть такі складові частини: шкірястий перидій, який відзначається високою щільністю і міцністю. На поздовжньому розрізі або надірваних чи зруйнованих ділянках під перидієм добре помітна безформна плектенхіма. Це несправжня тканина, що виникає як щільне плетиво гіф гриба, які не з’єднані між собою загальним обміном речовин. Більша частина плодового тіла представлена трубчастим гіменофором (рис. 82), трубочки якого добре видно навіть неозброєним оком або за допомогою лупи. На перидії, а також на трубчастому гіменофорі ви легко знайдете заглиблення, які розділяють річні прирости. Саме по них можна визначити вік плодового тіла трутовика.

Макроскопічне дослідження плодового тіла лисички жовтої. Візьміть плодове тіло лисички і уважно вивчіть особливості його будови. В альбомі зарисуйте загальний вигляд лисички жовтої, покажіть гладеньку м’ясисту ніжку, на нижній частині якої знайдете залишки міцелію у вигляді білої повстистості, перемішаної з частками ґрунту. Верхня частини ніжки з’єднується з розширеною шапинкою. Донизу по шапинці паралельно чи віялоподібно розташовані пластинковий гіменофор (див. рис. 82).

Макроскопічне дослідження дощовика шипуватого. З матеріалу, що роздається, виберіть добре розвинуте плодове тіло дощовика шипуватого й уважно вивчіть його зовнішній вигляд і зарисуйте в альбом. Плодове тіло, як бачите, має грушоподібну форму. Від морфологічно нижньої звуженої частини відходять

185

шнуровидні сплетіння гіф гриба, що нагадують ризоїди. Залишки міцелію покриті

грудочками ґрунту, плодове тіло - шершавим шкірястим

перидієм. Якщо його голочкою надірвати, то видно ніздрювату зеленувату або коричнювату масу — глєбу. Вона розділена численними камерами різної величини та конфігурації. Поверхню камер вистилає гіменіальний шар, утворений базидіями з

186

базидіоспорами. Камери відділені одна від одної перегородками, які називають трамами, що сформувалися як щільне сплетіння гіф гриба. У зрілому

Рис.83. Пукцінія злакова, або лінійна іржа злаків:

а - листки барбарису, уражені іржею; б — розріз листка барбарису, ураженого іржею: 1—ецидії на нижньому боці листка; 2 — пікніди — на верхньому;

в — Іржасто-бурі лінії з уредоспорами; г — купка уредоспор; 9 — чорні лінії з телей-тоспорами на пшениці; е—купка телейтоспор; е—проростання телейтоспори у базидії з базидіоспорами

плодовому тілі виникає маса базидіоспор і нитчастих гігроскопічних утворень капіліцію, які розпушують базидіоспори, допомагаючи їх розсіюванню. Нитки капіліцію можна побачити, як і базидіоспори, лише при великому збільшенні мікроскопа.

187

Макроскопічне і мікроскопічне дослідження циклу розвитку окремих, стадій пукцінії злакової. Для вивчення окремих стадій циклу розвитку гриба використайте матеріал різних об’єктів. Спочатку візьміть листок барбарису, як проміжного господаря. На нижньому боці листка відшукайте білясті або жовтуваті утворення горбкуватого характеру. Саме ці утворення й розглянемо у відбитому світлі при малому збільшенні мікроскопа. Для цього листок покладіть на предметний столик так, щоб ці жовтуваті діляночки ураження потрапили під об’єктив малого збільшення. Розгляньте їх. Нерідко по краях видно коричнюваті краї або плями. На фоні цієї ураженої тканини чітко виділяються білі глечикоподібні утворення з оторочками по краях. Це і є ецидії. У відкритих ецидіях можна побачити ецидіоспори. Вони становлять найбільшу небезпеку для злакових рослин. При великому збільшенні мікроскопа вони мають вигляд дрібнюсіньких пилиночок. Ецидіоспори потрапляють на злакову культуру.

На верхньому боці листка барбарису над ецидіями формуються пікніди, які утворюють численні спермації (рис. 83). Візьміть зелену соломину пшениці, уражену літніми спорами або уредоспорами. Ви легко їх розрізните за наявністю іржастих плям подушкоподібної форми, рівномірно розміщених між жилками чи реберцями на стеблі. Ці іржасті подушечки являють собою скупчення великої кількості уредоспор. За допомогою препарувальної голочки нашкребіть їх у краплину води на раніше приготовлене предметне скло і накрийте його покривним скельцем. Приготовлений таким чином препарат уредоспор спочатку розгляньте при малому, а потім при великому збільшенні мікроскопа. В останньому випадку побачите сріблясті одноклітинні овальні уредоспори з тонкостінною оболонкою і двома ядрами. Інколи можна побачити, що тіло уредоспори виростає на коротенькій ніжці. Ніжки слабкі і власне спора легко відділяється від неї і переноситься на здорову рослину, яку може вражати і викликати масове ураження хлібів (див.рис. 83).

На зрілій жовтій соломині пшениці знайдете уже не іржасті, а чорні подушечки, утворені зимовими спорами, або телейтоспорами. Ці телейтокупки розміщені рядочками між реберцями соломини чи жилками листка. За допомогою препарувальної голочки із соломини пшениці нашкребіть телейтоспори у краплину води на раніше приготовленому предметному склі. Спори у воді накрийте покривним скельцем.

188

Ретельно вивчіть самостійно виготовлений препарат телейтоспор пукцінії

злакової. Спочатку роздивіться і вивчіть його при малому, а потім при великому

Рис. 84. Сажкові гриби:

а — сажка вівса; б—сажка проса; в — сажка пшениці; г — тверда сажка пшениці; 1 — хламідоспори; 2 — спора твердої сажки та її проростання; 3 — зернівка зі спорами; д — пухирчаста сажка кукурудзи; 4 — проростання спор

збільшенні мікроскопа. Без особливих ускладнень ви знайдете коричнюваті телейтоспори. Вони мають товсту коричневу оболонку, коротеньку ніжку і складаються з двох клітин, у кожній з яких міститься по одному ядру (див.рис. 83).

Макроскопічне і мікроскопічне дослідження устиляго вівса. Візьміть волоть вівса, уражену сажкою. Розгляньте уважно волоть і на рисунку в альбомі покажіть загальний вигляд волоті та особливості хворої рослини. Неважко помітити деформації загального габітусу гілочок і колосків. Гілочки колоска та квітки покриті чисельними чорними спорами, від чого волоть немов вимазана сажею. Звідси й назва сажкових грибів.

Виготовлення препарату спор. Для цього візьміть волоть вівса, уражену устиляго, і за допомогою препарувальної голочки відокремте грудочку цієї чорної маси, перенесіть її у краплину води на раніше підготовлене предметне скло. Препарат закріпіть і ретельно вивчіть.

Спочатку його роздивіться і вивчіть при малому, а потім при великому збільшенні мікроскопа. Ви побачите масу дрібних спор. Розгляньте їх будову. Помітно товсту чорну або темно-коричневу оболонку, зернисту масу протопласта і два ядра. Такі спори у сажки одержали назву хламідоспори.

189

Зарисуйте загальний вигляд ураженої волоті вівса і хламідоспори, властиві для устиляго (рис. 84).

Висновок. Міцелій базидійних грибів багатоклітинний. У циклі розвитку чергуються гаплоїдна, дикаріотична і диплоїдна стадії. Більшу частину життя становить дикаріотична фаза. Статевий процес - соматогамія, продукт — базидія з базидіоспорами. За будовою базидії і характером її розвитку клас базидійних грибів поділяється на підкласи: голобазидійні, гетеробазидійні і теліоспороміцети. Останні з порядків іржастих і сажкових є збудниками хвороб сільськогосподарських культур і тим самим завдають відчутної шкоди сільськогосподарському виробництву.

Тести для самоконтролю

1.Який міцелій є домінуючим у базидійних грибів?

2.Назвіть основні стадії у циклі розвитку базидійних грибів.

3.Який тип статевого процесу властивий базидійним грибам?

4.3 яких етапів складається статевий процес у базидійних грибів?

5.Що є продуктом статевого процесу в базидійних грибів?

6.Назвіть типи базидій в окремих підкласів грибів.

7.На які підкласи поділяються базидійні гриби?

8.Де утворюються базидіоспори у лисички жовтої?

9.Наведіть приклади грибів, у яких можна визначити вік плодового тіла.

10.Назвіть типи спор у пукції злакової та їх відмінні риси.

11.Охарактеризуйте цикл розвитку устиляго вівса.

12.Поясніть явище плеоморфізму і його біологічне значення.

Тема 34. ЛИШАЙНИКИ, ЛІХЕНІЗОВАНІ ГРИБИ – LIСНЕNES

Загальні зауваження. Лишайники — це нижчі багатоклітинні симбіотичні організми. Слань їх утворена грибами і водоростями. Гриби, що входять до слані лишайників, належать до класу сумчастих і лише близько 10 видів — до базидійних, а водорості — здебільшого синьо-зелені та зелені. У процесі фотосинтезу водорості утворюють органічні речовини, якими живляться і гриби. Гриби добувають із середовища воду та мінеральні речовини.

190