Аргентина

В промисловості зайнято 20% працюючих і вони створюють 24% ВНП, в сільському господарстві, відповідно, 12% і 15%.  Основним сільськогосподарським районом і головною частиною країни є Пампа(індіанською мовою «Рівне місце»). В природному стані це вологий субтропічний високотравний степ на чорноземах – територія ідеальна як для рільництва, так і для випасу худоби. За розмірами це близько 1/5 країни. Освоєння Пампи в XIX ст. європейцями-мігрантами – одна з найяскравіших сторінок світового сільського господарства. Зараз тут вирощують пшеницю і кукурудзу, сою і соняшник, сіяні трави, випасають і відгодовують велику рогату худобу м'ясного напрямку. Своїм добробутом Аргентина значною мірою зобов'язана саме Пампі. Характерною рисою місцевого сільського господарства є висока продуктивність праці: робочі руки європейців-іммігрантів коштували недешево, пасовищне тваринництво не вимагало багато робочої сили, в землеробстві рано почали використовувати машини.  Патагонія з її посушливим кліматом і бідними землями – район вівчарства. За поголів'ям великої рогатої худоби і овець, за виробництвом зерна, олійних, м'яса і вовни Аргентина посідає одне з провідних місць у світі. Інші сільськогосподарські продукти, як правило, це продукти Гран-Чако, Месопотамії і Підмонта – бавовник, мате (парагвайський чай), виноград і цитрусові, – мають місцеве значення.  Промисловість Аргентини спершу складали галузі, пов'язані з переробкою сільськогосподарської сировини: м'ясна, борошномельна, олійна, шкіряна, виноробна тощо. Зараз виготовляють транспортні засоби (автомобілі, рухомий склад залізниць), сільськогосподарські машини і обладнання для харчової промисловості, електротехніку, нафтопродукти, хімікати, металеві вироби, текстиль. Промисловість зосереджена переважно в Буенос-Айресі. Новими центрами важкої індустрії сталиКордова і Росаріо. Енергетичний баланс є напруженим. Найважливіший ресурс – гідроенергія. Використовують місцевого значення поклади нафти, природного газу і вугілля. Діють дві АЕС.  Характерною для Аргентини є найгустіша в Латинській Америці мережа залізниць і автошляхів, а зараз і висока насиченість автомобілями.  Експорт Аргентини на 9/10 складається з товарів сільськогосподарського походження. Як їх нетто-експортер, вона стоїть в одному ряду з Бразилією та Австралією. Ввозять метал, хімікати, машинне обладнання. Головними її торговими партнерами є Бразилія, США, Західна Європа і сусіди в «Південному конусі».  Столиця і найбільше місто Аргентини – Буенос-Айрес. В його метрополітені на 3680 км кв. мешкає 12 млн. чоловік, тобто майже 1/3 населення. «Золота доба» міста – 1880-1940 pp. Саме в ті часи за європейськими зразками була забудована його центральна частина. Такою вона залишається і зараз. Хмарочосів немає. Проте багато широких красивих бульварів, музеїв, бібліотек, театрів, концертних залів та інших закладів культури. Це не суперечить тому факту, що проблеми житла, транспорту і злиденності актуальні для Буенос-Айреса так само, як і всюди в Латинській Америці.  В Буенос-Айресі сходяться всі залізниці та автошляхи Аргентини. Життя міста пов'язане передусім з фінансами, торгівлею і портом. Промисловість представлена підприємствами харчової галузі, які працюють на експорт, поліграфічним, текстильним, а зараз і електротехнічним виробництвами.