Метод «Біологічної доцільності»

Метод «біологічної доцільності» передбачає щадне відношення до неураженої тканинам. Він був розроблений І.Г. Лукомським. При препаруванні у відповідності з цим методом висікають  тільки уражені каріозним процесом тканини зуба, максимально зберігаючи тканини, не мають ознак каріозного ураження. Порожнину при цьому виходить ящикоподібної форми, але фісури, що знаходяться поруч з порожниною і на момент лікування не мають ознак каріозного ураження, залишаються незапломбованими.

Переваги цього методу збереження неуражених тканин зуба, простота, малі трудовитрати, менші витрати часу. Недоліком є ​​недовговічність пломб (за високої частоти розвитку карієсу на сусідніх ділянках і по краю пломби). Метод «біологічної доцільності» показаний при вимушеному застосуванні пломбувальних матеріалів з незадовільними фізико-хімічними властивостями, в першу чергу, - силіко-фосфатних цементів, для «зменшення» втрати твердих тканин зуба при наступних замінах пломб.

При пломбуванні зубів композитами цей метод допустимо використовувати у пацієнтів з легким ступенем перебігу карієсу.

Абсолютно неприпустимо застосовувати так звані осередкове препарування (Боровський Є.В., 2001). Цей підхід сформувався в епоху недостатнього оснащення стоматологів якісними пломбувальними матеріалами та інструментами для препарування порожнин. Лікар, не маючи ні часу, ні можливості якісно відпрепарованих і запломбувати порожнину, обмежувався мінімальним висіченням тканин і накладенням пломби з силіко-фосфатного цементу. Через деякий час, при появі на зубі нової каріозної порожнини, лікар висікають  уражені тканини і накладав ще одну пломбу. Ще через якийсь час накладалася третій пломба і т.д. В даний час, незважаючи на наявність високоефективних засобів препарування порожнин та міцних, довговічних пломбувальних матеріалів, деякі лікарі продовжують дотримуватися цієї тактики, мотивуючи це «щадним ставленням до тканин зуба». На думку Є.В. Боровського (2005), дві-три пломби на жувальній поверхні моляра у вигляді «пломба на пломбі» - свідчення безвідповідального ставлення лікаря до своєї роботи.

Якщо після «осередкового» препарування і пломбування фісури виникає новий осередок ураження, то необхідно провести препарування всіх фісур з повним видаленням раніше накладеної пломби (або пломб).

С.І.Вайс і співавт., усвідомлюючи недоліки методу «біологічної доцільності», пропонували проводити профілактичне розширення каріозної порожнини в межах здорових тканин до 1 мм, а решту ділянок обробляти препаратами фтору. Цей метод широкого поширення в практиці не отримав зважаючи трудомісткості, відсутність достатньо ефективних фторовмісних препаратів, а також ненадійність самого методу.

В даний час, у зв'язку з впровадженням високоефективних програм профілактики карієсу, а також появою склоіономерних цементів та інших матеріалів, що утворюють хімічний зв'язок з тканинами зуба і володіють протикаріозною дією, в ряді випадків з'явилася можливість зменшити обсяг висікають  тканин зуба. Цікавим у цьому плані видається підхід, званий MI-терапією (від англ. Minimal Intervention Treatment - мінімально інвазивне лікування), або Minimal Invasive Dentistry (мінімально-інвазивна стоматологія).

Концепція мінімально інвазивного лікування - це профілактична концепція, орієнтована на підтримку стоматологічного здоров'я пацієнта і скорочення потреби в інвазивних методах лікування (препаруванні і пломбуванні).

В основі цієї концепції лежать три взаємозалежних принципу (FDI Commision project):