- •1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи, категоріальний апарат
- •2.Характеристика вищої освіти України початку третього тисячоліття
- •6. Система освіти України, її структура, особливості управління
- •7. Принципи діяльності освітніх закладів.
- •8. Зміст освіти у вищих навчальних закладах.
- •9. Загальні закономірності навчального процесу
- •10. Принципи навчання у вищій школі
- •11. Форми, види, методи, прийоми і засоби навчання
- •13.Лекція у системі підготовки фахівців.
- •14. Організація та проведення семінарів
- •15. Практичні та лабораторні заняття
- •16. Особливості індивідуальних занять, консультацій
- •17. Організація контролю знань студентів. 19. Контроль навчальної діяльності студентів. 21. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління.
- •18. Дистанційне навчання.
- •21. Принципи, види та функції управління
- •23.Педагогічні засади студ. Самоврдування
- •3.Педагогічний професіоналізм діяльності викладача вищої школи
- •4.Педагогічна та наукова творчість у професійній діяльності викладача
- •5. Особливості розвитку вищих навчальних закладів України.
- •22. Умови згуртування та розвитку студентської групи.
- •12. Традиційні та інноваційні методи навчання у вищій школі.
10. Принципи навчання у вищій школі
Принципи навчання вищої школи — вихідні положення теорії навчання. Вони є загальним орієнтиром для визначення змісту, засобів, форм, методів організації навчання. Принцип науковості вимагає, щоб зміст освіти вищої школи відповідав досягненням науки у відповідній галузі знань. Принцип систематичності й послідовності випливає з того, що пізнання навколишнього світу можливе лише у певній системі, і кожна наука становить систему знань, об´єднаних внутрішніми зв´язками. Принцип свідомості навчання базується на постулаті, що знання передати не можна. Вони стають надбанням людини лише в результаті самостійної свідомої діяльності. Принцип активності й самостійності у навчанні випливає з важливої закономірності пізнавальної діяльності людини: знання — це результат самостійної розумової праці особистості. Принцип наочності (першу сигнальну систему, зокрема, зорову пам´ять). Принцип ґрунтовності (на певному етапі навчання людина має ґрунтовно засвоїти визначену суму знань, оволодіти вміннями й навичками). Принцип зв´язку навчання з практичною діяльністю, реаліями життя. Принцип єдності освітніх, розвивальних і виховних функцій навчання.
11. Форми, види, методи, прийоми і засоби навчання
Форма організації навчання — це обмежена в часі та просторі взаємозумовлена діяльність викладача й студента. Індивідуальнаформа. Групова форма вчитель навчає групу дітей, які перебувають на різних щаблях вікового й інтелектуального розвитку. Класно-урочна форма. Белл-ланкастерська форма — священика А. Белля і Дж. Ланкастера: одному вчителеві доручали навчання 250—300 учнів різного віку. Але одноосібно учитель не міг цього зробити. Тому ідея реалізовувалася так: учнів розподіляли на групи з 25—ЗО осіб. До кожної групи прикріпляли старшого учня (монітора). дальтон-план- Виникла вона на початку XX ст. у США під впливом філософської концепції екзистенціалізму з метою формування в дітей ініціативності, самостійності, винахідливості, діловитості. зміст навчального матеріалу з кожної дисципліни поділявся на частини (блоки), кожен учень отримував індивідуальне завдання у формі плану й самостійно його виконував. Потім звітувався, набираючи відповідну кількість балів.Звичайно, таке навчання сприяло формуванню самостійності, ініціативності, зрештою позитивно впливало на інтелектуальний розвиток особистості. Разом з тим розвивало нездорове суперництво, індивідуалізм. Утім, це відповідало формуванню менталітету, який диктувався вимогами ринкової економіки. Бригадно-лабораторна форма З учнів класу формували бригади по 5—9 осіб, на чолі яких стояли обрані бригадири. Навчальні завдання у вигляді планів давались на бригаду, яка мала працювати над його виконанням. Після закінчення визначеного періоду бригадир звітував перед педагогом про виконання завдання, на основі чого оцінювалась робота членів бригади. Методи - це впорядковані способи взаємопов´язаної, цілеспрямованої діяльності педагога й студентів, спрямовані на ефективне розв´язання навчально-виховних завдань. Вони реалізуються через систему прийомів і засобів навчальної діяльності.Прийоми навчання — це складова методу, конкретні дії педагога й студентів, спрямовані на реалізацію вимог тих чи тих методів. Засоби навчання — це різноманітне навчальне обладнання, що ви-ся у системі пізнавальної діяльності. Словесні методи: бесіди, розповідь, пояснення, лекція,інструктаж. Наочні методи: ілюстрація, демонстрація, спостереження. Практичні: лабораторна, практична, вправи. Лекція — це метод, за допомогою якого педагог у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов´язаних, об´єднаних загальною темою. Інструктаж передбачає розкриття норм поведінки, особливостей використання методів і навчальних засобів, дотримання правил безпеки під час виконання навчальних операцій. Демонстрація — це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці. Ілюстрація — метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення . Лабораторний метод передбачає організацію навчальної роботи шляхом використання спеціального обладнання та певної технології для набуття нових знань або перевірки наукових гіпотез на рівні досліджень.Практична робота спрямована на використання набутих знань у розв´язанні практичних завдань. Наприклад, виготовлення моделі якогось пристрою. Методи навчання за характером логіки пізнання. Це — аналіз, синтез, індукція, дедукція, традукція. Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності: проблемний виклад, частково-пошуковий метод, дослідницький метод. Частково-пошуковий метод, дослідницький метод, пояснювально-демонстраційний метод. Критеріями вибору методів навчання є: генеральні завдання виховання особистості; мета й завдання навчання взагалі та конкретного етапу зокрема; закономірності та принципи навчання; зміст навчального матеріалу; навчальні можливості студентів; наявність засобів навчання; психолого-педагогічні можливості педагога. Засоби нав-ня: слово, підручники, ілюстративні методики, посібники, обладнання. Предметні, практичні( досліди), інтелектуальні (логіка,уява),емоційні (інтерес, радість),технічні (аудіо).Фун-ії засобів: формування вмінь і наичок, посередник між викладачом і студентом, уточнюють відомості.