- •1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи, категоріальний апарат
- •2.Характеристика вищої освіти України початку третього тисячоліття
- •6. Система освіти України, її структура, особливості управління
- •7. Принципи діяльності освітніх закладів.
- •8. Зміст освіти у вищих навчальних закладах.
- •9. Загальні закономірності навчального процесу
- •10. Принципи навчання у вищій школі
- •11. Форми, види, методи, прийоми і засоби навчання
- •13.Лекція у системі підготовки фахівців.
- •14. Організація та проведення семінарів
- •15. Практичні та лабораторні заняття
- •16. Особливості індивідуальних занять, консультацій
- •17. Організація контролю знань студентів. 19. Контроль навчальної діяльності студентів. 21. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління.
- •18. Дистанційне навчання.
- •21. Принципи, види та функції управління
- •23.Педагогічні засади студ. Самоврдування
- •3.Педагогічний професіоналізм діяльності викладача вищої школи
- •4.Педагогічна та наукова творчість у професійній діяльності викладача
- •5. Особливості розвитку вищих навчальних закладів України.
- •22. Умови згуртування та розвитку студентської групи.
- •12. Традиційні та інноваційні методи навчання у вищій школі.
2.Характеристика вищої освіти України початку третього тисячоліття
Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями". Передумовою утвердження розвинутого громадянського суспільства, наголошується в Національній доктрині розвитку освіти, є підготовка освічених, моральних, мобільних, конструктивних і практичних людей, які мають глибоке почуття відповідальності за долю країни, її соціально-економічне процвітання. Державна політика в галузі вищої освіти, крім опори на загальноосвітні принципи, ґрунтується на власних специфічних положеннях:• доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;• незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;• інтеграції системи вищої освіти України у світову освітню систему при збереженні та розвитку досягнень і традицій української вищої школи;• наступності процесу здобуття вищої освіти;• державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;• гласності при формуванні структури та обсягів освітньої і професійної підготовки фахівців. Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр.1.Молодший спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. 2.Бакалавр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні й спеціальні знання та вміння, щодо узагальненого об´єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов´язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. 3.Спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання завдань та обов´язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Магістр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов´язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.Головними завданнями вищого навчального закладу є: • здійснення освітньої діяльності певного напряму, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів; • здійснення наукової і науково-технічної, творчої, мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності; • забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою; • здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація; • вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці та сприяння працевлаштуванню випускників; • забезпечення культурного й духовного розвитку особистості, виховання осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, у дусі українського патріотизму й поваги до Конституції України; • підвищення освітньо-культурного рівня громадян. Факультет — основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу третього та четвертого рівнів акредитації, що об´єднує відповідні кафедри й лабораторії. Кафедра — це базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу, що проводить навчально-виховну й методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Бібліотека.