- •1. Предмет і завдання педагогіки вищої школи, категоріальний апарат
- •2.Характеристика вищої освіти України початку третього тисячоліття
- •6. Система освіти України, її структура, особливості управління
- •7. Принципи діяльності освітніх закладів.
- •8. Зміст освіти у вищих навчальних закладах.
- •9. Загальні закономірності навчального процесу
- •10. Принципи навчання у вищій школі
- •11. Форми, види, методи, прийоми і засоби навчання
- •13.Лекція у системі підготовки фахівців.
- •14. Організація та проведення семінарів
- •15. Практичні та лабораторні заняття
- •16. Особливості індивідуальних занять, консультацій
- •17. Організація контролю знань студентів. 19. Контроль навчальної діяльності студентів. 21. Педагогічний контроль і оцінка як функція управління.
- •18. Дистанційне навчання.
- •21. Принципи, види та функції управління
- •23.Педагогічні засади студ. Самоврдування
- •3.Педагогічний професіоналізм діяльності викладача вищої школи
- •4.Педагогічна та наукова творчість у професійній діяльності викладача
- •5. Особливості розвитку вищих навчальних закладів України.
- •22. Умови згуртування та розвитку студентської групи.
- •12. Традиційні та інноваційні методи навчання у вищій школі.
4.Педагогічна та наукова творчість у професійній діяльності викладача
Педагогічна майстерність - комплекс властивостей особистості, який забезпечує високий рівень самоорганізації професійної педагогічної діяльності. її елементами є гуманістична спрямованість, професійні знання, педагогічні здібності та педагогічна техніка (І. А.Зязюн).Критеріями педагогічної майстерності викладача є такі:• доцільність (за спрямованістю);• продуктивність (за результатами - рівень знань, умінь і навичок студентів, ступінь їх вихованості);• оптимальність (у виборі засобів);• творчість (за змістом професійної діяльності). Поступово з примноженням досвіду викладач починає виокремлювати стержневі ідеї розв'язання педагогічних завдань, заново для себе відкриває психологічні та дидактичні принципи, вміє передбачати результати своїх дій, «випереджаючи» умови їх досягнення. При аналізі й оцінці своєї діяльності він уже бачить за кожним конкретним педагогічним рішенням певну конструктивно-методичну схему, загальну педагогічну ідею та вдосконалює шляхи її практичного втілення. Педагогічна діяльність стає справжньою педагогічною творчістю. Чим вона характеризується? Перетворенням своїх думок і позицій та їх новизною (що виникає під час проектування навчального процесу і структуруванням його змісту, варіюванням у процесі втілення запланованого в життя). Педагогічна творчість стосовно реалізації планів у студентській аудиторії має свої особливості:1) жорстко лімітована в часі (пара);2) здійснюється систематично й безперервно;3)орієнтація тільки на позитивне вирішення педагогічної проблеми;4) підвищена відповідальність, адже результати педагогічної діяльності викладача пов'язані з розвитком молодої людини, її професійним зростанням;5) педагогічна творчість - це творення на людях (театр одного актора), а тому потрібна воля, уміння управляти своїми емоціями та здатність до саморегуляції. Масштаби творчих задач різні: внесення нового в зміст, форми, методи навчальної роботи; вирішення питань, які раптово виникають у різних ситуаціях педагогічної діяльності; побудова композиції заняття; визначення способів організації самостійної роботи студентів та ін. «Керівництво процесами педагогічної взаємодії та спілкування - це справа \ справжнього педагогічного мистецтва» (К. Д. Ушинський).
Творчість викладача, звичайно, формується в самій практичній діяльності, але дуже важливо постійно аналізувати власну діяльність, зіставляти її результати з досягненнями психолого-педагогічної науки, критично оцінювати свої успіхи, шукати причини невдач, поєднувати теорію з практикою навчально-виховної' роботи.
Прояв творчості має прямий зв'язок із креативністю і в мисленні, і в почуттях. У мисленні це сприйнятливість до нових ідей, чутливість до ороблем, гнучкість і оригінальність мислення в розробці нових завдань. У почуттях під час процесу спілкування - це подолання емоційних бар'єрів, здатність володіти своїми емоціями й психологічна проникливість в емоційний світ партнерів по спілкуванню.
Педагогічна творчість часто відбувається як імпровізація, за якої створення нового та його відтворення співпадає в часі. Імпровізація невід'ємна від інтуїції, яка ґрунтується на попередньому досвіді. Під час проведення заняття виникає чимало незапланованих ситуацій (запитання з аудиторії, які вимагають негайного пояснення, уточнення та інтерпретації), заплановане іноді змінюється, а нове рішення стає ефективнішим. Це залежить від ерудиції викладача, глибини його знань, від роботи думки, уяви і навіть від його емоційного піднесення. Тут має значення не тільки теоретична підготовка, а й методична, загальна культура ведення діалогу, культура спілкування.
Педагогічна творчість - завжди співтворчість з аудиторією. її Інструментом є інша людина, а результатом ^ надбання розуму, почуттів і волі. Це просування студента вперед - до власної самостійної творчості та відповідальності, хоча результати виявляються через якийсь час (наприклад, у роботі колишнього студента вже як вчителя). Розглянуті якості мислення викладача забезпечують успішність його педагогічної діяльності, сприяють виробленню відповідних педагогічних стратегій, здійсненню тактичних прийомів впливу івизначаються як педагогічні здібності: гностичні, проектувальні, конструктивні та комунікативні. Потрібні також і загальні здібності: педагогічна спостережливість, загальні якості мислення і мовлення. Рівень їх розвитку у викладача визначається рівнем результативності його педагогічної діяльності (за Н. В. Кузьміною):
1. Репродуктивний рівень: викладач, який перебуває на цьому найнижчому рівні, вчить інших так, як вчили його.
2. Адаптивний рівень: викладач розпочинає передавати свій досвід із деякими перетвореннями, щоб зробити його доступнішим для інших.
3. Локально-моделюючий рівень: викладач володіє стратегіями навчання студентів з окремих розділів курсу, вміє формулювати педагогічну мету, передбачати результат і створити систему та послідовність включення в навчально-пізнавальну діяльність тих, хто навчається.
4. Системно-моделюючий рівень: викладач володіє стратегіями формування потрібної системи знань, умінь і навичок студентів зі свого предмету загалом.
5. Системно-реалізуючий діяльність і поведінку рівень: викладач володіє стратегіями перетворення свого предмету в засіб формування особистості студентів, їх потреби в самовихованні, самоосвіті та саморозвитку.