Тема 2. Джерела та канали отримання міжнародної інформації. Інформаційний пошук

1. Інформаційні потреби адресата в сфері міжнародних відносин

Комунікація - "процес прискорення обміну інформацією".

Комунікація забезпечує існування соціальної пам’яті, зберігання й передачу інформації як в межах однієї генерації, так і між генераціями. Наприклад, суспільство зросло в обсягах, і перейшло від усної комунікації до усної плюс писемної, що дозволило подолати обмеження у передачі, у часі та просторі. Техніка розвинула обидві складові: магнітний запис, телефон, телебачення, Інтернет тощо.

Комунікація дозволяє синхронізувати життя суспільства у часі та просторі.

Міжнародні комунікації - це комунікації в системі міжнародних відносин.

Класифікація комунікації:

а) вербальна (звичне використання мови) і невербальна (міміка, жест, поза одяг);

б) усна, письмова, друкована;

в) внутрішня, міжособистісна, в малих групах, публічна, організаційна, масова;

г) міжнародна, міжкультурна.

Користувач інформації - кінцева ланка будь-якої комунікації, інформаційної системи. З одного боку, він є виробником інформації (автор рішень, нових гіпотез, теорій), з іншого боку, для успішної роботи йому потрібна інформація з питань, що його цікавлять, і які, свого часу, розроблялися іншими людьми. Відповідно до цього склалася система інформаційних зв'язків між авторами (і одночасно користувачами) інформації за допомогою формальних (публікації й інші документальні джерела) і неформальних (особисті контакти, усні виступи тощо) каналів, забезпечуючи необхідний обмін інформацією і кількісне зростання загальнолюдських знань.

Одним із важливих умов забезпеченості суспільно необхідного рівня інформованості керівників, фахівців, населення в галузі міжнародних політичних, правових, військових, соціально-економічних відносин є точне визначення їхніх інформаційних потреб.

Співвідношення інформаційних потреб і інтересів є складною залежністю, що обумовлюється рівнем суспільної свідомості, світоглядом і ерудицією адресатів, специфікою фахової діяльності, психологічними особливостями. Інформаційні потреби, як різновид пізнавальних, обумовлюються , у першу чергу, через складну систему суспільних, головним чином виробничих відносин, оскільки робота фахівців у галузі міжнародних відносин набуває яскраво вираженого колективного характеру. Інформаційні потреби формуються під впливом багатьох об'єктивних і суб'єктивних чинників, у першу чергу пов'язаних із необхідністю розв'язання перспективних (стратегічних) і оперативних (поточних) завдань міжнародного співробітництва.

Таким чином, поняття "інформаційна потреба" можна визначити як усвідомлення користувачем необхідності вивчення комплексу даних , що доповнюють початкові знання, через які суб'єкт інформаційної взаємодії вирішує об'єктивну проблему, що виникла перед ним у процесі взаємодії з навколишньою дійсністю і розв'язання якої пов'язано з підтримкою його діяльності в усвідомлений проміжок часу на оптимальному рівні.

Інформаційна потреба за своєю природою динамічна. Вона постійно змінюється під впливом зовнішнього середовища, конкретизації завдань, зміни напрямку та інструментарію інформаційного пошуку. Мотиви потреби відображаються у свідомості людини й спонукують її до діяльності у певній галузі. Інформаційна потреба, що властива кожному індивідууму, залежить від ерудиції і набуває конкретного змісту у формі інформаційного запиту. У процесі контакту користувача з інформаційною системою, тобто в процесі комунікації, запит прагне наблизиться до потреби.

• Об'єктивний характер потреб виявляється в тому, що в процесі діяльності вони існують незалежно від свідомості індивідуума, а суб'єктивний характер виражається через цілеспрямовану діяльність фахівців, вчених і ін.

Інформаційні потреби можна розділити на:

• абсолютні;

• кардинальні;

• фактичні.

Абсолютні інформаційні потреби - це такі потреби, що відображають весь комплекс проблем міжнародних відносин.

Кардинальні інформаційні потреби - це потреби держави, міністерства, відомства, організації, групи фахівців або індивідуума в релевантній інформації, яка необхідна для успішного розв'язання поставлених перед ними на певний період задач.

Фактичні інформаційні потреби - це частина кардинальних потреб, що задовольняються конкретною комунікацією.

Задача комунікацій - наблизити фактичні потреби до кардинальних, а кардинальні - до абсолютних.

Однією з характеристик інформаційних потреб є їх поділ на об'єктивні і суб'єктивні.

У залежності від відношення до оптимального розв'язання проблем інформаційні потреби можна розділити на явні і неявні, дійсні та уявні.

Явними - називають потреби, які користувач формулює сам.

Неявними вважають інформаційні потреби, що невідомі користувачу тільки тому, що вони не виявлені і не усвідомлені ним. Неявні інформаційні потреби визначаються при порівнянні інформаційних потреб конкретної ситуації і думки користувача про неї.

Дійсними вважають інформаційні потреби, що відповідають оптимальному розв'язанню проблем.

Уявними вважають інформаційні потреби, задовольняючи які користувач йде неоптимальним, а можливо і помилковим шляхом вирішення проблеми.

Будучи за змістом цілісною системою, інформаційні потреби залежать від багатьох чинників:

• галузь інформування (профіль інтересів користувача);

• вид інформації, необхідної користувачу в його безпосередній діяльності (політична, економічна, наукова і т.д.);

• режим інформування (систематичне, разове);

• форма подачі інформаційних матеріалів (першоджерело, анотація, опис, реферат, огляд, наукова доповідь, аналітична довідка);

• оперативність інформаційного обслуговування (періодичність інформування, час видачі відповіді на запит, час чекання при замовленні і т.д.);

• повнота, обсяг і глибина необхідної інформації;

• час інформування (час, що може витратити користувач для ознайомлення з інформацією);

• рівень допустимих матеріальних витрат.

Робота з користувачами починається з вивчення їх інформаційних потреб.