8)) Регулювання зед в Україні

Регулювання ЗЕД України здійснюється: - державою в особи її органів в межах їх компетенції; - недержавними органами управління економікою; - самими суб'єктами ЗЕД. Органами державного регулювання ЗЕД є: - Верховна Рада; - Кабінет Міністрів; - Національний банк; - Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі; - Державна митна служба; - Експортно-імпортний банк; - Центральне статистичне управління; - Міністерство іноземних справ; - податкові відомства. Держава застосовує правові, адміністративні та економічні методи регулювання ЗЕД Правове регулювання ЗЕЗ включає: - розробку та прийняття нормативної бази в Україні та виконання норм міжнародного права; - приєднання України до міжнародних організацій та конвенцій; - укладання міждержавних угод; (договори про торгівлю та угоди про ліквідацію подв. оподаткування) Адміністративне регулювання зовнішніх зв'язків здійснюються за допомогою таких важелів, як: - реєстрація суб'єктів зовнішньоекономічних відносин; - реєстрація зовнішньоекономічних контрактів; - розробка системи нетарифного регулювання ЗЕЗ; - митне регулювання; - оперативне регулювання ЗЕД; ( з метою збалансованого розвитку ЗЕЗ і удосконалення інструментів реалізації зовнішньоекономічної політики країни в особливих випадках застосовують заходи оперативного регулювання ЗЕД,а саме: тимчасове зупинення ЗЕД та застосування інди­відуального ліцензування за порушення чинного законодавства України у сфері зовнішньоекономічних відносин). До економічних регуляторів належать: - розробка і встановлення податків у сфері зовнішніх зносин; - затверджений порядок нагромадження і використання валютних коштів суб'Єктив ЗЕД; - система розрахунків та кредитування експортно-імпортних відносин; Мета - прийняття системи протекціоністських норм і заходів, направлених на захист національного товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринку. Завдання держави помогти вивезти експортерам як можна більше продукції і обмежити імпорт, роблячи свої товари конкурент­ними на внутрішньому ринку. Існує: вільна торгівля політика мінімального державного вміщання у внутрішню і зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринкових попиту і пропозиції. Протекціонізм - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгівельної політики. Тарифні - ті що засновані на використанні митного тарифу; Нетарифні - всі інші, а саме: а) кількісні методи (визначають кількість і номенклатуру товарів, що дозволені до експорту і імпорту) - квотування (контингентування); - ліцензування; б) методи скритого протекціонізму (до них входять різноманітні митні формальності, санітарно-ветеринарні норми, система внут­рішніх податків і зборів, різноманітні адміністративні правила, які прямо не перешкоджають імпорту, але по суті, створюють приховані першкоди для ввозу іноземних товарів). Основним показником, що оцінює ЗЕД є платіжний баланс - співвідношення між сумою платежів, здійснених даною країною за кордоном, і сумою надходжень у цю країну за певний період (рік, квартал, місяць). Перевищення надходжень над платежами утворює ак­тивне сальдо. Платіжний баланс включає платежі й надходження від зовнішньої торгівлі, різного виду послуг іноземній клієнтурі (транспортних, поштово-телеграфних від закордонного туризм