lisovi_kulturi_chastina_2

А

Р О З Д І Л 8

О Р Г А Н І З А Ц І Я Л І С О Н А С І Н Н О Ї Б А З И Н А Г Е Н Е Т И К О - С Е Л Е К Ц І Й Н І Й О С Н О В І

Забезпечення лісокультурного виробництва високоякі посівним (садивним) матеріалом з цінними спадка властивостями можливе за умови виконання певної системи з" вивчення селекційної структури деревостанів та їх селекц насінницька оцінка; відбір плюсових насаджень і плюсових г ; закладання тимчасових лісонасінних ділянок; закладай формування постійних лісонасінних ділянок і лісонасі плантацій; перевірка та оцінка спадкових властивостей голо дерев як джерела заготівлі вихідного матеріалу для закла прищепних насінних плантацій; створення архівно-мато, плантацій - основи для закладання лісонасінних плантацій.

Для послідовного виконання цих заходів на підприєм: лісового господарства України створюють постійні лісонй бази на генетико-селекційній основі - природні або ш- насадження з цінними спадковими властивостями, призначе заготівлі насіння, кінцевою метою яких є створення сис елітного насінництва.

Переведення насінництва лісових порід на генетико-селек основу в Україні розпочате в 60-ті роки під керівницт УкрНДІЛГА. Передбачається створити постійну лісонасінну головних лісоутворювальних порід для задоволення по підприємств лісового господарства в поліпшеному насінн матеріалі. Постійна лісонасінна база, що діє в даний ч задовольняє такі потреби лише частково.

У насінництві основних лісоутворювальних порід існує напрями переведення на генетико-селекційну основу популяційний і плантаційний.

164

Іл 8 Організація лісонасінної бази на генетико-селекційній основі

Популяційний напрям передбачає використання для створення mix лісів кращих насаджень, переважно природного походження, КІ ниділені при масовому відборі - інвентаризації лісів. Для

§«» імпоження в оптимальних умовах місцезростання беруть насіння |Ц безпосередньо з кращих насаджень, так і з попередньо створених Остійних лісонасінних ділянок.

Плантаційний напрям ґрунтується на використанні матеріалу з юсових дерев, що розмножений вегетативним або насінним особом, а вже із прищеплених саджанців або насінного потомства Носових дерев створюють насінні плантації, які в першому

Обидва напрями мають свої переваги і недоліки. Перевага Популяційного напряму полягає в тому, що в разі насінного очмноження зберігається генетична різноманітність порід, ристосування до місцевих лісорослинних умов, не звужується Популяційна мінливість майбутніх насаджень. Недоліком є те, що їхня продуктивність не перевищуватиме продуктивності Ціперинських деревостанів.

Плантаційний напрям відкриває чималі можливості для селекції, Тому широко використовується в Україні. Порівняно невелика Генетична різноманітність плантацій може бути збагачена шляхом ібільшення кількості клонів або насінних потомств на плантації.

Перспективним з точки зору вивчення фізіолого-біохімічних іспектів життєдіяльності генотипів в конкретних умовах оередовища для підвищення продуктивності та біологічної стійкості лісових фітоценозів є розроблений Г.Т. Криницьким (1993) морфофізіологічний напрям в лісовій селекції.

Для повного забезпечення потреб лісового господарства України генетично цінним та високоякісним насінням слід розширити наявну постійну лісонасінну базу, поліпшити стан і підвищити генетичний рівень її об'єктів.

8.1. Лісонасінне районування Одним з основних чинників, що визначає успіх лісовідновлення

іа лісорозведення, є географічне походження насіння. 165

Використання насіння з інших районів без урахування Й спадкових властивостей призводить до загибелі культ формування низькопродуктивних, біологічно нестійких низькоякісних лісових насаджень.

Географічне походження та умови місцезростання насадже разі їх достатньо тривалої дії на рослинні організми позначаю на спадкових властивостях насіння. Тому, використовуючи для лісокультурних. потреб, слід дотримуватись ви лісонасінного районування, що розроблене на ос експериментального матеріалу і регламентує допустимі напр' та відстані переміщення насіння того чи іншого виду росл урахуванням їх географічного та едафічного походження, зручності користування лісонасінне районування прив'язан адміністративного поділу держави та окремих господарств.

Лі с о н а с і н н е р а й о н у в а н н я - поділ територі відносно однорідні частини (райони) за ґрунтово-кліматич чинниками, що зумовлюють формування у процесі евол популяцій певного генотипного складу, які є біологічно стій та філогенетично пристосованими для якомога ефективні; використання ґрунтово-кліматичного потенціалу даного регі

Лі с о н а с і н н и й р а й о н - певна територія в межах ареалу

зпорівняно однорідними лісорослинними умовами та геноти складом популяцій деревних порід, що мають чітко виражені прир та лісогосподарські особливості. Для кожного лісонасінного ра' передбачене використання насіння з популяцій певного екол географічного походження. Перевагу віддають місце (аборигенним) і суміжним з ними популяціям, які найбі пристосовані до умов даного регіону. Насіння, що заготовлене в і

лісонасіннихрайонах,називається і н о р а й о н н и м . • ч'_ Насіння тих чи інших деревних порід можна вільно переміщу

між лісництвами та держлісгоспами, територія яких належить' одного лісонасінного району. У горах окреслені також вертик пояси допустимого переміщення насіння.

Теоретичною основою лісонасінного районування є те, що на дження, вирощені з насіння, яке зібране з дерев місцево походження, ростуть ліпше, ніж насадження, створені з насін зібраного у віддалених районах. Тому при лісовідновле"

166

Розділ 8 Організація лісонасінної бази на генетико-селекційній основі

віддають перевагу насінню, яке заготовлене в межах даної території або поблизу. З огляду на це розроблені положення, що обмежують переміщення насіння з одного лісонасінного району в інший.

Лісонасінне районування забезпечує найбільш раціональне використання генотипного потенціалу певного виду деревних рослин у різних типах лісорослинних умов і є важливим етапом в організації лісонасінної справи на генетико-селекційній основі.

Зважаючи на різне географічне поширення, екологічні особливості та характер внутрішньовидової мінливості деревних порід, лісонасінне районування розроблене окремо для кожної породи в межах її ареалу. Докладне вивчення географічної мінливості основних ознак деревних порід дало змогу розробити лісонасінне районування для основних лісоутворювачів: дуба, ясена, сосни, ялини, ялиці, бука тощо. Чим більший ареал породи, тим більше можна виділити для неї лісонасінних районів. Наприклад, для дуба звичайного в межах України виділені 9, для сосни звичай­ ної - 6, для бука лісового - 6, для ялиці білої - 4, для ялини європейської - 3 та для модрини європейської - 2 лісонасінних райони. Загалом в Україні районоване насіння семи лісоутворю­ вальних порід (крім перелічених вище ще й бука кримського).

Лісонасінне районування території України для основних лісоутворювальних порід склали І.М.Патлай (дуб, сосна, ялина) і П.І.Молотков (бук, ялина, ялиця). У міру накопичення та узагальнення виробничого досвіду, впровадження в лісові насадження інорайонних порід лісонасінне районування може доповнюватись, уточнюватись та розширюватись.

Колектив Закарпатської лісової дослідної інспекції розробив "Лесосеменное районирование карпатских областей УССР" (1983 р.), де поділ території на лісонасінні райони ґрунтується на геоботанічному районуванні. Основною ознакою районів окрім рослинного покриву є кліматичні умови.

У рівнинних умовах, де спостерігається поступова зміна біологічних ознак деревних рослин, дозволено використовувати насіння в межах цілого лісонасінного району, а також у суміжних районах і підрайонах. Наприклад, насіння хвойних порід можна іастосовувати в межах 200 км у північному та 300 км - у південному напрямках. У гірських районах з різкою зміною лісорослинних умов

167

Ч а с т и на 1 Лісонасінна сп

через вертикальну поясність переміщення насіння для сів допустиме лише в межах 100...400 м по вертикалі від місця збира Визначені лісонасінні райони окреслюють межі допустим переміщення насіння; далеких переміщень насіння ліпше уника Знаючи висоту над рівнем моря конкретної постійної лісонас'" ділянки, яка вказана в паспорті, визначають зону допустим, переміщення насіння, яке тут заготовляється. Крім цього;! абсолютними висотами над рівнем моря лісокультурних площ мо; підібрати насадження для збору насіння і створення лісових куль

Переміщаючи насіння, слід дотримуватись таких загаль* правил. Якнайповніше потрібно використовувати насіння со дуба, ясена із кращих місцевих природних насаджень, що розм:

найближче та перевірених за потомством популяцій. У ци лісових масивах у насінні роки слід забезпечити повний збір нас* для його використання в неврожайні роки. У районах, де прир насадження лісоутворювальних порід відсутні, треба максим"

використовувати насіння з високопродуктивних і біологі стійких деревостанів та окремих дерев старшого віку штуч походження. Це стосується передовсім степових районів, а т порід-інтродуцентів на всій території рівнинної частини Укр Відстані переміщення насіння в степові райони повинні якомога меншими.

У кожному лісорослинному районі чи підрайоні нас! збирають і використовують окремо за типами лісорослинних уї а також і за фенологічними формами при їх чіткому розмежув (наприклад, рання та пізня форми дуба). Тип лісорослинних ~ лісокультурної ділянки повинен по змозі бути подібним до та; в материнському насадженні, де зібране дане насіння: різ ' допустима не більше ніж на одну градацію за трофотопом гігротопом. Якщо є потреба використовувати насіння з інших лісу, перевагу віддають переміщенню насіння з бідних у баГ умови, з оптимальних умов зволоження - на ділянки з неста або надміром вологи.

На засолених ґрунтах слід вирощувати солевитривалі фо сосни та дуба, на вапнякових та перегнійно-карбонатних ґрунт крейдову форму сосни звичайної або сосну, що походить зі с борів. Для створення швидкорослих і стійких культур у неспр

168

ознаками (наприклад, високосмолопродуктивні форми сосни). Це дає змогу підвищувати продуктивність лісових культур за рахунок цілеспрямованого використання перспективних кліматипів деревних порід. Проте заборонено використовувати насіння деревних порід із районів з менш цінними генетичними популяціями у районах з високоякісним місцевим генофондом.

Найдоцільнішим та загальноприйнятим методом вивчення сколого-географічної мінливості лісових деревних порід та удосконалення лісонасінного районування є створення географічних культур і послідовне спостереження за їх ростом і станом.

В спеціальній літературі відомо багато фактів, коли створені з

інорайонного насіння лісові насадження відзначаються низькою 169

Ч а с т и на 1 Лісонасінна сп

інтенсивністю росту, незадовільним формуванням стовбу низькою біологічною стійкістю та ін. Проте, існують і приклади, коли створені із завезеного з інших регіонів насі лісостани переважають місцеві насадження за цілим ря показників. Для вивчення цих цікавих аспектів і створю^ географічні культури. <

Г е о г р а ф і ч н і к у л ь т у р и - дослідні штучні насаджв закладені посівним (садивним) матеріалом інорайонн. походження. їх закладають на основі географічного прин" (беруть до уваги район заготівлі насіння), врахову продуктивність як популяцій, так і окремих особин ді популяції. За даними П.І.Молоткова та ін. (1989), на терш| України закладено понад 40 географічних та едафічних кугґ і плантацій на площі 230 га, в яких представлені бли 1300 потомств популяцій дуба, модрини, сосни, ясена та ін порід різного походження. '

Швидкорослість та біологічна стійкість екотипів проявляю' лише у відповідних лісорослинних умовах. При цьому р едафотипи та кліматипи досить легко адаптуються до сприятл^ едафо-кліматичних умов і набагато важче - до несприятли Однак втрата у якості та продуктивності в разі використ" невідповідного за походженням садивного матеріалу немин обох випадках і особливо істотна - в другому.

Географічні культури закладають в однорідних умовах, а я є можливість - то і на одній площі, використовуючи при щ> насіння певної породи, зібране в різних лісонасінних райо Вивчення росту і приживлювання культур, створених із насін різних районів, а також їхньої стійкості до шкідників та хво несприятливих погодних умов тощо дають змогу шлях порівняння результатів визначити межі можливого переміще насіння, уточнити рекомендації з лісонасінного районува" основних лісоутворювальних порід з урахуванн геоморфологічних та ґрунтово-кліматичних особливостей окре районів, генетичного потенціалу використовуваного насіння.

Приживлюваність, продуктивність та біологічна стійкіо лісових культур тісно пов'язані з географічним походженн насіння. З віддаленням місця зростання їх від материнськ

170

Розділ 8 Організація ліеонасінної бази на генетико-селекційній основі

дсревостанів на північ, північний схід, схід, південний схід і південь стійкість усіх порід істотно знижується, аж до загибелі деяких иепристосованих до нових умов екотипів. Стійкість екотипів з північних районів, перенесених на південь України, теж відчутно шижується. У насадженнях слаборослих екотипів, на відміну від сильнорослих, спостерігається велика варіабельність у таксаційних показниках окремих особин.

Для підвищення якості лісових насаджень неминуче потрібно впорядкувати використання насіння лісових порід з урахуванням їх походження. Визначення районів заготівлі насіння основних лісоутворювальних порід особливо важливе з приводу організації великих лісонасінних комплексів для збирання та переробки насіння.

8.2. Організація ліеонасінної бази

Генетичні особливості насіння є найважливішим чинником, який впливає на продуктивність та біологічну стійкість насаджень. Однак у лісовирощуванні далеко не завжди брали до уваги наукові засади генетики та селекції, що стосуються відбору й розмноження кращих форм деревних рослин. Для лісовідновлення часто використовувались насіння невідомого походження, що призводило до загибелі насаджень або до формування рідких, низькостовбурних та низькоякісних деревостанів. Прикладом можуть служити "п'яні" сосняки в Тростянецькому держлісгоспі, вирощені з насіння, завезеного із Західної Німеччини (м. Дармштадт).

Більш ніж столітній досвід використання інорайонного насіння та географічних культур показав, що кращі за продуктивністю, якістю та стійкістю лісові насадження формуються в разі використання насіння місцевого походження або взятого з районів, подібних за ґрунтово-кліматичними умовами. У таких випадках створена популяція найкраще пристосована до даних умов. Тому лісівники переважно використовують для лісокультурних робіт насіння місцевої заготівлі, спадкові властивості якого сприяють формуванню стійких та високопродуктивних насаджень.

З огляду на це, для забезпечення регулярного отримання лісового насіння з цінними спадковими властивостями та високою посівною

171

Ч а с т и на 1 Лісонасінна с

якістю створюють насінні бази лісових деревних порід, орган1 яких передбачає: 1) порайонну селекційну оцінку насаджень ід з відбором плюсових дерев і насаджень; 2) збереження селекцій* фонду шляхом створення колекційних посадок-архівів кл 3) створення лісонасінних плантацій насінного та вегетатив походження; 4) формування постійних лісонасінних діля 5) відведення тимчасових лісонасінних ділянок у стигли пристигаючих насадженнях нормальної селекційної катег спеціально підготовлених для заготівлі лісового насіння; 6) ліс головного користування, відведені у нормальних насадже" хвойних порід. Відомі положення про мінливість та спадковість диктують потребу віддавати перевагу насінню, яке зібране з кращого росту, високої продуктивності та стійкості з підвищ господарською цінністю деревини.

Насінний матеріал заготовляють на лісонасінних планта постійних і тимчасових лісонасінних ділянках, в плюсов нормальних насадженнях. Заборонена заготівля н а с г " мінусових насадженнях і в насадженнях, пошкоджених хвороб У цінних масивах в насінні роки потрібно забезпечити П' збирання насіння для використання його у неврожайні роки.

У межах насінної бази лісових підприємств формується с т і й н а л і с о н а с і н н а б а з а (ПЛНБ) осно~

лісоутворювальних порід на генетико-селекційній основі. Таку" організують з урахуванням забезпечення потреб одного або кі лісонасінних районів у генетично цінному насінні основ лісоутворювальних порід та порід-інтродуцентів, а також створення в потрібному обсязі резервного фонду насіння.

До складу постійної лісонасінної бази входять: 1) плю насадження (насінні заказники та генетичні резервати)} лісонасінні плантації (ЛНП), створені з клонів або родин плюсо та елітних дерев; 3) постійні лісонасінні ділянки (ПЛН' спеціально сформовані у високопродуктивних для даг лісорослинних умов природних насадженнях, а також у лісо культурах, створених із насіння відомого походження; 4) плюс дерева, що використовуються для заготівлі цінного насіння отримання матеріалу для прищеплювання. Створюючи ПЛН використовують також інші селекційні об'єкти, зокрема еліт

172

Розділ 8 Організація лісонасінної бази на генетико-селекційній основі

дерева, маточні плантації, архіви клонів, дослідні культури плюсових дерев, географічні та популяційно-екологічні культури.

Тимчасові лісонасінні ділянки (ТЛНД) та лісосіки головного користування, відведені в нормальних насадженнях, до складу постійної лісонасінної бази не входять. Ці об'єкти, а також високопродуктивні природні насадження та лісові культури відомого походження є основними джерелами отримання насіння, доки не створена ПЛНБ у потрібному обсязі і не розпочалося масове плодоношення об'єктів, що входять до неї (ПЛНД та ЛНП).

Головними об'єктами ПЛНБ є клонові лісонасінні плантації першого і другого поколінь, а також постійні лісонасінні ділянки, закладені з насіння плюсових дерев і насаджень.

Створюючи ПЛНБ, слід брати до уваги те, що концентрація лісонасінних об'єктів поліпшує організацію робіт з їх формування та експлуатації.

Під час закладання лісонасінних об'єктів слід звернути особливу увагу на біологічно стійкі та господарсько цінні форми лісових порід (наприклад, рання та пізня форми дуба; смолопродуктивні, посухота солевитривалі, стійкі до техногенного забруднення форми тощо).

Списання об'єктів ПЛНБ здійснює атестаційна комісія, матеріали на списання затверджує державна зональна лісонасіннєва інспекція.

8.3. Селекційні (сортові) категорії лісового насіння

Для створення високопродуктивних та біологічно стійких лісових насаджень потрібно використовувати насіння певного географічного походження з найкращими спадковими властивостями.

Насіння лісових порід за їх лісівничою цінністю з урахуванням спадкових властивостей, походження та посівної якості поділяється на три основні категорії.

Сортове насіння отримують на об'єктах ПЛНБ, яке пройшло державне сортовипробування та отримало статус сорту (занесене в державний реєстр). Об'єктами для заготівлі сортового насіння є клонові насінні плантації І і II покоління, родинні плантації, плюсові насадження, постійні лісонасінні ділянки, закладені з насіння плюсових насаджень та плюсових дерев. Сортове насіння генетично найцінніше, тому виробництво та заготівлю такого насіння слід активно поширювати.

173

Частина 1 Лісонасінна с

Поліпшене насіння отримують на лісонасінних об'єк створених або сформованих на основі відбору за фенотипн ознаками кращих нормальних і плюсових дерев при вільн запиленні (дерева-запильники невідомі). Таке насіння не підд випробуванню на потомство. До цієї категорії належать насі що зібране: а) з плюсових і кращих нормальних дерев; б) в г сових насадженнях або насінних заказниках, з яких вида мінусові дерева; в) на постійних лісонасінних ділянках, закладе у кращих нормальних насадженнях, а також у культурах, створе із насіння, заготовленого в плюсових насадженнях і на лісонасі ~ плантаціях; г) на плантаціях, створених сіянцями або саджанц вирощеними зі сортового насіння, а також насінням з плюсовй елітних дерев (бук, дуб, екзоти та ін); д) на клонових лісонасі плантаціях І покоління, родинних плантаціях.

Нормальне насіння заготовляють у нормальних насадженн ^ задовільних за господарською цінністю та санітарним ста' дерев. До даної категорії відносять насіння, зібране: а) на пості (за винятком згаданих вище випадків) і тимчасових лісонасін ділянках; б) на лісосіках під час рубки нормальних насадж хвойних порід; в) з ростучих нормальних дерев деяких хвойних листяних порід (сосна кедрова, ялиця, бук, дуб та ін.).

Більшість насіння, що використовується в лісовому господар України, належить саме до останньої категорії.

З розвитком селекційно-насінної бази великого значе набудуть ще дві селекційні категорії насіння - гібридне та елі Гібридне насіння отримують схрещуванням різних видів (сор

та екотипів порід на спеціальних плантаціях, яке забезпеч гетерозисний ефект (наприклад, гібридне насіння Ьагіх еигоіе одержане від схрещення видів Ьагіх еигораеа та Ьагіх Іеріоіеріз Елітне насіння отримують на лісонасінних плантаціях шлях перехресного запилення вегетативного потомства елітних дер (тобто дерев, що отримали позитивну оцінку за насіннії потомством і на комбінаційну здатність) або шляхом контроль

ваного запилення елітних дерев.

Безсортове насіння, тобто зібране в мінусових насадженнях аб з окремих мінусових дерев, а також насіння невідомого походженню заборонено використовувати для створення лісових насаджень. .

174

Розділ 8 Організація лісонасінної бази на генетико-селекційній основі

Лісівнича цінність насіння підтверджується паспортом відповід­ но до чинного державного стандарту. Посівні якості заготовленого насіння вказують у відповідних документах якості насіння.

Заборонено змішувати насіння різних селекційних категорій, різного походження та різної якості.

За підрахунками фахівців, використання високоякісного за спадковими властивостями насіння може підвищити продуктив­ ність лісових насаджень на 10...15%.

8.4. Селекційна оцінка та відбір господарсько цінних дерев і насаджень

Ріст і розвиток насаджень у неоднорідних лісорослинних умовах є причиною виникнення едафічних екотипів, що пристосовані до зростання в конкретних ґрунтово-гідрологічних умовах. Насадження одного і того ж едафічного екотипу неоднакові за цінністю, оскільки різняться видовим складом порід, віком, продуктивністю, повнотою, стійкістю проти хвороб і шкідників, кількістю та якістю проведених лісогосподарських заходів тощо. З огляду на це вдаються до селекційної оцінки дерев і насаджень, вибираючи кращі з них за певними ознаками. Селекційній оцінці насамперед підлягають високопродуктивні стиглі, пристигаючі, а іноді й середньовікові насадження та дерева, що мають певні цінні господарські ознаки та властивості: інтенсивний ріст, малозбіжисті стовбури та високоякісну деревину, стійкість проти ентомошкідників та хвороб, несприятливих кліматичних та інших чинників.

8.4.1. Селекційні категорії дерев і насаджень

Для селекційної оцінки дерева поділяють на три основні категорії: плюсові, нормальні та мінусові (рис. 8.1).

П л ю с о в і д е р е в а перевершують з а однією або цілим комплексом господарсько цінних ознак інші дерева такого ж віку, що зростають у таких самих умовах (рис. 8.2-8.3). Плюсові дерева відбирають у різних типах лісорослинних умов, у стиглих, пристигаючих, а в разі їх нестачі - і в середньовікових природних насадженнях; у лісових культурах тих же вікових діапазонів, вирощених із насіння відомого походження; у високопродуктивних культурах порід-інтродуцентів (рис. 8.4).

175

Ч а с т и на 1 Лісонасінна с

Ознаки, за якими відбирають плюсові дерева, залежать від селекції. Для селекції, спрямованої на підвищення продуктив та якості лісів, до категорії плюсових залічують найбіль висотою та діаметром дерева, що мають прямі добре очище сучків повнодеревні стовбури, високопідняту та рівно розвинену крону. Відбираючи плюсові дерева, до уваги бер- тільки показники якості та росту, але й стійкість проти шкід хвороб і несприятливих чинників навколишнього середов" також характер плодоношення.

В одновікових чистих за складом високоповнотних насадже діаметр плюсових дерев повинен перевищувати середній ді

Розділ 8 Організація лісонасінної бази на генетко-селекційяш^^^^

і насіння, стійкість проти фітозахворювань та пошкоджень ентомошкідниками, несприятливих природних та антропогенних чинників) до них висувають відповідні додаткові вимоги.

У порід-інтродуцентів плюсовими вважають дерева, що відзначаються високою біологічною стійкістю в нових кліматичних умовах і мають ліпші показники росту, продуктивності, якості стовбура тощо.

Під час рубки нормального насадження, в якому відібрані плюсові дерева, потрібно передбачити їх захист від пошкоджень. Для цього навколо плюсових дерев залишають захисні куртини радіусом 20...25 м.

Живці та насіння, що заготовляють з плюсових дерев, використовують для створення лісонасінних плантацій та випробувальних культур, які потрібні для перевірки плюсових дерев за потомством. їхні спадкові властивості оцінюють методами ранньої діагностики і за спеціально закладеними дослідними культурами насінного та вегетативного потомства. При цьому якщо вегетативне і насінне потомство стійко успадковує найважливіші цінні ознаки та властивості плюсових дерев, то такі дерева зараховують до е л і т н и х .

М і н у с о в і д е р е в а мають незадовільні характеристики за трьома основними показниками - продуктивністю, якістю, станом, або хоча б за одним чи двома із них. До цієї категорії належать усі слаборослі екземпляри, діаметр яких не перевищує 80% середнього діаметра насадження, а також інші дерева незалежно від діаметра, але з різко вираженими дефектами - кривостовбурні, сучкуваті, суховершинні, зі сильними потовщеннями на стовбурі, з погано розвинутою кроною, двійчатки, пошкоджені шкідниками та хворобами, з сильними механічними пошкодженнями. Збирати насіння для лісовирощування з таких дерев заборонено. Кількість мінусових дерев у насадженні коливається в широких межах, але завжди участь їх, особливо тонкоміру, у деревостані більш або менш істотна.

Н о р м а л ь н і д е р е в а - всі інші дерева, за винятком плюсо­ вих і мінусових, які становлять основну частину насадження і мають середні показники росту, продуктивності, якості та стану. З нормальних дерев заготовляють насіння для господарських потреб. Для вирощування високопродуктивних насаджень

177

Ч а с т и на 1 Лісонасінна

передовсім використовують насіння з кращих нормальних які за ознаками і властивостями наближаються до плюсовиХі

З огляду на це, нормальні дерева поділяють на дві підг (М. М. Вересин и др., 1985): а) с е р е д н і - діаметр стов в межах 0,8-1,2 середнього діаметра насадження; за я~ стовбурів це ділові та напівділові дерева; санітарний сґ задовільний або добрий; з таких дерев заготовляють насін ~ створення виробничих культур; б ) к р а щ і с е р е д н і - д і стовбура понад 1,2 середнього діаметра насадження; за я стовбурів - ділові та напівділові дерева; санітарний, задовільний або добрий; насіння використовують для вирощув підщеп під час створення клонових плантацій, а також закладання виробничих культур. г'

П л ю с о в і н а с а д ж е н н я -найбільшвисокопродуктив високоякісні для даного лісорослинного району насадженні складі верхнього ярусу яких участь плюсових і кращих нормаль дерев максимальна для даного типу лісорослинних умов. > насадження є насінними заказниками і використовуються збирання поліпшеного насіння, а також заготівлі живців створення насінних плантацій. Плюсові насадження трапляю рідко, тому підлягають ретельній охороні. Тут провадять суціл подеревну селекційну інвентаризацію і відбирають плюсові дер Такі насадження до розрахункової лісосіки не зараховують, час рубок догляду з таких насаджень видаляють мінусові дер головної породи, а також дерева супутніх порід, якщо во затримують ріст (обхльостують, затінюють) плюсових дерев, кожне плюсове насадження складають паспорт; кожне з н перебуває на державному обліку як цінний генофонд.

Плюсові насадження - головним чином насадження природно насінного походження. Насадження порослевого походження категорії плюсових можуть бути зараховані лише у випадку

178

^С^діл 8 Організація лісонасінної бази на генетико-сежкційній основі

цмсокої продуктивності та стійкості, а також відсутності в даних 1'Htiax лісорослинних умов насаджень насінного походження. До Плюсових насаджень можна віднести також лісові культури, але /інше у випадку дуже високої продуктивності та якості дорсвостанів, відмінного стану та відомого походження насіння (ІІ.І.Молотков та ін., 1989).

Н о р м а л ь н и м н а с а д ж е н н я м властиві висока та середня Продуктивність (вищі та середні класи бонітету), добра та середня І кість для даного типу лісорослинних умов. їх використовують для щкладання постійних і тимчасових лісонасінних ділянок, збору Иисіння для лісокультурних потреб. Із нормальних насаджень Підбирають к р а щ і н о р м а л ь н і н а с а д ж е н н я , які Використовують для закладання тимчасових, а для дуба, бука, Горіхоплідних - постійних лісонасінних ділянок.

М і н у с о в і н а с а д ж е н н я мають низькі продуктивність І якість. У таких насадженнях переважають мінусові дерева. Збір Иисіння в них для потреб лісовирощування та насінництва іиборонений.

8.4.2. Селекційна інвентаризація та відбір плюсових насаджень

Відбір початкового селекційного матеріалу для наступного практичного використання є одним з основних етапів при Проведенні селекційних робіт. Він дає можливість виявити нові форми деревних порід, видатних за певними цінними господарсь­ кими ознаками - продуктивністю, стійкістю, декоративністю. І \ лісовому господарстві використовують три методи відбору: масовий, груповий та індивідуальний.

Як зазначає В.І. Білоус (1994), найбільш ефективним в селекції рослин икажається і н д и в і д у а л ь н и й в і д б і р , що означає суцільну подеревну перевірку нормальних та кращих насаджень, з розділенням дерев на три категорії: плюсові, нормальні та мінусові. Штучний відбір кращих насаджень і дерев у природних популяціях отримав назву селекційної інвентаризації лісів. Селекційна інвентаризація найчастіше проводиться в комбінації з індивідуальним відбором. При і ц.ому виділяють плюсові насадження, в яких вже безпосередньо ведуть підбір плюсових дерев.

179

Частино 1 Лісонасінна

Мінімальний вік для селекційної оцінки та відбору насад дерев основних лісоутворювальних порід досить високий (бл 50.. .60 років), тобто починається не раніше середнього віку нас* (для насінного дуба - 41...60 років). Тому базою для селек інвентаризації є стиглі та пристигаючі насадження, а у висн" рубками головного користування природних лісах та в ш насадженнях порід-інтродуцентів - також середньовікові пр насадження та лісові культури з насіння відомого походжен мають найвищу для даного типу лісорослинних умов продукт і повноту - не нижче 0,6.

Селекційну інвентаризацію застосовують для впорядку заготівлі насіння в лісових насадженнях з урахуванням; спадкових властивостей, для створення цінного генофонду лі порід, лісонасінних заказників, постійних і тимчасових лісо" них ділянок. При цьому роботи зі селекційної інвентар обмежуються тільки групою високобонітетних насаджень у д лісовому масиві.

Зарахування того чи іншого насадження до однієї зі селеки категорій здійснюють за двома критеріями: а) продуктивні насадження, яка визначається бонітетом; б) якістю (товарніст станом) дерев у насадженні. Як відзначають М. М. Вересін та ін. (І{ ці критерії можуть і не збігатися. Наприклад, якщо високобоні насадження складається зі сучкуватих, фаутних та з крив стовбурами дерев, його зараховують до мінусових; низькобонітг насадження навіть із задовільною якістю дерев теж вваж мінусовими. Таким чином, низькобонітетні насадження належа' мінусових, середньобонітетні - до нормальних і мінусо високобонітетні - до плюсових, нормальних або мінусових.

Селекційну інвентаризацію насаджень здійснюють у два ет а) рекогносцирування (обстеження) насаджень, відібраних за да лісовпорядкування; при цьому попередньо оцінюють насаджен поділом їх на селекційні категорії; б) докладне обстеження окре деревостанів з найвищими селекційними ознаками; при цьо закладають пробні ділянки передовсім у деревостанах, що зарахов до плюсових. Критерієм для визначення селекційної катего насадження є його продуктивність та селекційна структу (співвідношення високота низькопродуктивних екземплярів).

180

Розділ 8 Організація лісонасіпної бази на гепетико-селекційній основі

Селекційні категорії насаджень певною мірою пов'язані з їхньою повнотою.

До плюсових зараховують насадження, повнота яких після вида­ лення мінусових дерев не буде нижчою ніж 0,6...0,5; до мінусових - повнота яких після видалення мінусових дерев становитиме 0,3 і менше. Усі інші насадження, які за даним показником не належать до плюсових або мінусових, вважають нормальними.

Для уникнення суб'єктивної оцінки при зарахуванні насаджень до тієї чи іншої селекційної категорії М.М.Вересін (1985) розробив спеціальну таблицю (табл. 8. 1), якою користуються для визначення категорії насаджень за часткою у їхньому складі кращих (плюсових і кращих нормальних) та гірших (мінусових) дерев і повнотою деревостану.

Таблиця 8.1

Оцінка селекційної категорії насаджень

Пр и м і т к и .

1.Усі насадження, які за наведеними характеристиками не зараховані до мінусо­ вих чи плюсових, вважають нормальними.

2. Насадження повнотою 0,4 і менше при кількості мінусових дерев 50% і більше зараховують до мінусових насаджень, а при кількості мінусових дерев менше ніж 50% — до нормальних.

Користуючись таблицею, спочатку окомірно визначають частку мінусових дерев у насадженні. Для цього довільно вибирають 20-30 дерев і визначають, скільки з них є мінусовими. Наприклад, виявлено 23 мінусові дерева з 30-ти (тобто 77%) при повноті насадження 1,0. Таке насадження за таблицею оцінюється як мінусове. Інший приклад: кількість мінусових дерев при повноті насадження 0,9 становить 9 шт. із 20-ти (45%). Таке насадження вважається нормальним, оскільки за часткою мінусових дерев його

181

ш

І

І

г

1

її''

і'

111

Інший приклад: мінусових дерев у високобонітет" насадженні повнотою 1,0 налічується 8 шт. із 20-ти (40%). насадження, згідно з таблицею, може бути нормальним* плюсовим. Для того щоб чітко з'ясувати категорію насадж потрібно додатково визначити частку в ньому кращих дерев ( вих + кращих нормальних). Скажімо, їх виявилось 3 шт. із (15%), отже, дане насадження оцінюється як нормальне.

Основними критеріями відбору плюсових насаджень є показники продуктивності, якості стовбурів, стійкості хвороб та шкідників у конкретних типах лісорослинних Відбір плюсових насаджень в Україні розпочатий ще на по шістдесятих років лабораторією селекції УкрНДІЛГА. Осн увагу приділяли відбору плюсових насаджень осно лісоутворювачів - сосни, дуба, ялини, ялиці, бука. При цьо даними П.І.Молоткова та ін. (1989), клас бонітету сосиб насаджень в умовах С2 , С3 повинен бути вище І; у С, — не ниж' В2 , В3 - не нижче І, В,, В4 - не нижче I I . У борах порівня суборами допускається зниження бонітету на одну одиницю "

У смеречинах і яличинах (Т>2; 03 ) клас бонітету повинен бути Іа. У сусмеречинах і суяличинах (С2 ; С3 ) бонітет не повинен бути І, в С4 - не нижче I I I , в Б, і Б4 - не нижче I I . У судібровних допускається зниження продуктивності деревостанів на один бонітету порівняно з дібровами. У букових лісах в умовах Т)г бонітету має бути вище І, в 0 4 , С2 , С3 - не нижче I I .

У гірських умовах бонітет насаджень залежить від висоти

700...1000 м н.р.м. - не нижче І, понад 1000 м - не нижче I I . і: Важливим показником плюсових насаджень є їхня які структура. За даними І.М.Патлая та ін. (1993), участь плюсов кращих нормальних дерев у плюсових насадженнях України винна становити: при повноті 1,0 - не менше ніж 15%, при 0,9 - 1

при 0,8-21 %, при 0,7 - 24%, при 0,6 - 27%.

У плюсових насадженнях заборонена будь-яка господарсь діяльність, крім санітарних рубок, заготівлі живців та збо

182

розділ 8 Організація лісонасінної бази на генетико-селекційній основі

насіння. Насіння, зібране тут, використовують для закладання иипробувальних культур та постійних лісонасінних ділянок, з яких отримують поліпшене насіння. Із насіння плюсових насаджень також закладають виробничі лісові культури у відповідних типах лісорослинних умов.

8.4.3. Відбір плюсових дерев

За В.І.Білоусом (1994), в основу сучасного напрямку лісової селекції для лісотвірних порід закладена ідея відбору плюсових дерев •і наступним їх використанням при насінному та вегетативному розмноженні. Існуючі дослідження підтверджують, що такі важливі ознаки дерев, як швидкість росту, форма стовбура, габітус крони, біологічна стійкість та інші особливості передаються потомству спадково.

Згідно із вимогами УкрНДІЛГА (1993), відбір плюсових дерев провадять у пристигаючих і стиглих, а в разі їх нестачі - і в середньовікових насадженнях природного походження; у лісових культурах, створених із насіння відомого походження; у високопродуктивних культурах порід-інтродуцентів. З-поміж иорід-інтродуцентів плюсові дерева відбирають після їх вступу у стадію плодоношення.

Одним із головних принципів відбору плюсових дерев, як і плюсових насаджень, є типологічна основа, згідно з якою плюсові дерева повинні представляти всі основні типи лісорослинних умов, а також фенологічні форми деревних порід. У практиці лісової селекції розрізняють кілька категорій плюсових дерев: 1) високоякісні плюсові дерева (за якістю та добротністю), де основними показниками є якість стовбура та деревини; 2) високопродуктивні за масою; 3) комбіно­ вані - найкращі як за добротністю деревини, так і за продуктивністю; 4) дерева, що мають підвищену смолопродуктивність, посухота солевитривалість. Усім чотирьом категоріям плюсових дерев повинна бути також властива висока стійкість проти несприятливих абіотичних та біотичних чинників.

За даними В.І.Білоуса (1994) в Україні найчастіше відбирають комбіновані плюсові дерева, в яких поєднуються висока продуктивність, якість деревини, стійкість до несприятливих умов середовища та інші ознаки.

183