lisovi_kulturi_chastina_3

ЧАСТИНА З ЛІСОВІ КУЛЬТУРИ

Лісові культури - це штучні насадження, створені висаджу ­ ванням сіянців, саджанців, живців дерев і чагарників чи висіванням їхнього насіння.

Штучне створення лісових насаджень в нашій країні відбува­ ється за такими основними напрямками [18]:

Штучне лісовідновлення - створення лісових культур на землях, які р а н і ш е були під лісом, з м е т о ю ф о р м у в а н н я г о с п о д а р с ь к о цінних, високопродуктивних і біологічно стійких деревостанів.

Лісорозведення - створення лісових культур на землях, які не були зайняті лісом.

Захисне лісорозведення - сукупність заходів щ о д о ш т у ч н о г о створення лісових насаджень для захисту с/г угідь, запобігання ерозійних процесів, поліпшення навколишнього середовища.

Лісова рекультивація земель - створення лісових культур на землях, що пошкоджені внаслідок промислової діяльності людини .

Реконструкція лісових насаджень - заміна малоцінних лісових насаджень господарсько цінними створенням лісових культур чи р у б к а м и догляду .

РОЗДІЛ 1

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ЛІСОВИХ КУЛЬТУР НА ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

В межах України штучні насадження почали створювати ще до нашої ери. Першим об'єктом лісокультурного виробництва був горіх волоський, невеликі ділянки якого створювались в Криму (дода-

348

ток 19). Вже в X ст. н.е. насадження горіха волоського були розповсю­ джені на всій материковій частині України. В 1550-1600 рр . в лісові насадження Закарпаття штучним шляхом на площі близько 3,0 га був впроваджений каштан їстівний (посівний). Тепер в кожній ґрунтовокліматичній зоні є біологічно стійкі високопродуктивні штучні насадження різні за складом та формою . Як і всяке виробництво, лісокультурна справа з часом змінюється та удосконалюється. Зважаючи на заходи, які застосовували при створенні культур, цей багатовіковий етап вирощування штучних насаджень, який має спільну історію для України і Росії, можна поділити на шість періодів.

Перший охоплює період часу до 1804 рр. В цей час цікавість до лісу та створення штучних насаджень виявляють державні особи. Крім закладання дубового гаю біля Таганрога, модринового бору біля П е т р о г р а д а т а інших гаїв, з ' я в л я ю т ь с я перші у к а з и з а г а л ь н о ­ державного значення, згідно з якими поміщикам малолісних районів пропонувалося розводити на вільних ділянках землі дубові, липові, кленові та інші насадження для флоту. В 1732 р. вийшла інструкція "О заводе и о севе для удовлетворения Императорского величества флота вновь лесом". Найбільш відомим об'єктом лісокультурної справи цього періоду на території теперішньої України були культури дуба звичайного, створені в 1740-1760 рр. на Полтавщині (Прилуччина) на площі 8.7 га за вказівкою Кирила Розумовського. Культури дуба створені на Дніпропетровщині колишнім запорожцем Лазарем Глобою та культури сосни 1760-1780 рр. закладені висіванням насіння на площі біля 5.0 га на Вінничині (Гайсинщина).

В.П. Скаржинський, В.Я. Ломиковський та ін. При створенні штучних насаджень поступово вдосконалювались засоби обробітку ґрунту, висаджування сіянців на постійне місце та інтенсивності догляду за ґрунтом у культурах. Цьому періоду притаманне зростання кількості регіонів, де розпочинається лісокультурне виробництво, та зростають його обсяги. Так, протягом 1804-1814 рр. на Харківщині (Зміївщина) було методом висівання створено 1100 га лісових культур сосни звичайної під керівництвом С.А.Легкоступа на землях поміщика В . Я . Л о м и к о в с ь к о г о . На М и к о л а ї в щ и н і , п о ч и н а ю ч и з 1816 р. В.П.Скаржинський створив перші змішані лісові культури на площі 436 га. В1820 р. зафіксовано створення перших ділянок лісових культур

349

Частина З Лісові культури

в Закарпатті (Рахівщина, культури модрини європейської) та Буко­ вині - культури ялиці і бука.

П р о т я г о м 1821-1855 р р . на площі біля 15.0 тис. га слобідськоукраїнськими військовими поселенцями створювались лісові культури хвойних та листяних порід на землях військових поселень Харківської, Катеринославської і Херсонської губерній. П о ч и н а ю - ч и з 1832 р., створювались лісові культури сосни звичайної на Чфкащині (Черкаський бір), з 1834 р. почали створювати культури сосни на Нижньодніпровських пісках, а з 1835 р. - на Львівщині (Бродівщина, Лешнівське лісництво, кв. 71, п л о щ а 29.0 га).

Третій період (1843-1898) характеризується тим, що почалось цілеспрямоване штучне вирощування лісів переважно на державних землях в Степу. В цей час було створено кілька державних лісництв (1843 р. - Великоанадольске, 1846 р. - Бердянське, 1871 р. - Міуське, 1878 р. - Донське та ін.). До кінця X I X ст. вже був накопичений значний досвід по створенню лісових культур у Степу. В другій половині X I X ст. при створенні культур намагалися знайти методи, які б допомагали зменшити витрати на їх виробництво.

В південній частині Чорноліського масиву (тепер Кіровоград­ ська область) в 1848 р. лісничий Бронець створив культури в свіжих д і б р о в а х п о с у ц і л ь н о о б р о б л е н о м у ґ р у н т і . П о с а д к о в і м і с ц я розміщували за схемою І,3х0,7м. На постійне місце висаджували 3-4-річні саджанці дуба звичайного, ясена звичайного і береста (в'яз листуватий). Схема змішування приймалась ланками в двох суміжних рядах дуба та ясена, в кожному третьому ряду л а н к и останніх розділялись 10-15-ма саджанцями береста. До 110-річного віку с ф о р м у в а л о с ь в и с о к о п р о д у к т и в н е двоярусне насадження, в якому в першому ярусі зростали дуб і ясен, в другому - берест.

Створення штучних насаджень дуба в Степу в останні 30 років позаминулого століття удосконалювалося за рахунок змішування деревних порід у рядах та зменшення ширини міжрядь. У 1872 р. Ф . Ф . Тиханов, який керував Міуським лісництвом, запропонував створювати культури дуба за схемою: Вз-Вз-Д-Вз-Вз-Я-Вз-Вз-Кг. Цей тип змішування ввійшов у літературу під назвою донського, а б о тихановського . Кількома р о к а м и пізніше Х . С . Полянський зменшив у два рази число в'яза і культури створювали за схемою:

350

Вз-Д-Вз-Я-Вз-Кг. Цей тип змішування одержав назву нормального. І Іаприкінці X I X ст. ширину міжрядь зменшили з 2 до 1,5 м. В обох типах змішування культури змикалися на 5-7-му році після садіння. При цьому дуб заглушався в'язом, в чому переконався і Ф. Ф. Тиха­ нов. Ось чому в 1893 р. донський і нормальний типи змішування були скасовані і замість них Г.М.Висоцький запропонував одночагарниковий та двочагарниковий типи змішування. За одночагарниковим типом деревні породи в рядах висаджувалися за схемою: дуб - чагарник - домішка другої деревної породи - чагарник. На місці домішки в так званому безпечному типі змішування висаджували клен польовий, липу дрібнолисту і граб звичайний, в швидкостиглому - клен гостролистий, ясен звичайний (американський) і берест, а в ультрашвидкостиглому підтипі - через ряд або два - акацію білу і гледичію, які на 6-8-у році вирубали. Із чагарників для всіх підтипів ішкористовували акацію жовту, клен татарський, жимолость татарську, свидину, б р у с л и н и є в р о п е й с ь к у т а б о р о д а в ч а с т у . Н а д у м к у Г. М. Висоцького, в безпечному типі висаджені на місці домішки деревні породи не будуть перевищувати дуб після змикання гілок у культурах. В швидкостиглому та ультрашвидкостиглому підтипах на місці домішок висаджуються породи, які ростуть більш швидко, ніж дуб, і здатні його затіняти зверху. В двочагарниковому типі під деревними породами висаджували по два чагарники за схемою: дуб - дрібний чагарник - середній чагарник - домішка деревної породи - середній чагарник - дрібний чагарник. За Г.М. Висоцьким, дрібний чагарник повинен захищати грунт біля дуба в перший рік, потім цю функцію буде виконувати середній чагарник і згодом, коли дуб переросте ці два чагарники, роль підгону буде виконувати деревна порода. До середніх чагарників Г.М. Висоцький відносив клен татарський, акацію жовту, тамарикс, бузину чорну та червону, горобину звичайну, а до дріб­ них - кизильник чорний, зіновать австрійську, бирючину звичайну і смородину золотисту. Двочагарниковий тип змішування не виправдав надії, і Г . М . Висоцький від нього відмовився через те, що мало висаджувалося дуба, а на місці дрібного чагарника часто висаджували середній чагарник, і навпаки.

Частина З Лісові культури

В основному варіанті цього типу змішування по одному садивному місцю відводилося в непарних рядах для сіянців дуба звичайного та клена гостролистого, а в парних рядах - для сіянців ясена амери­ к а н с ь к о г о і л и п и дрібнолистої . Т а к и м ч и н о м , п р и ц ь о м у типі змішування дерева головних порід знаходились в оточенні дерев клена гостролистого та липи дрібнолистої. Садивні місця були розташовані за схемою 1,0 х 1,0 м. Передбачалося, що в насадженнях, створених за цим типом змішування, в першому ярусі будуть рости дуб та ясен, у другому - клен гостролистий та липа дрібнолиста. За другим варіантом М . Я . Д а х н о в з а п р о п о н у в а в висаджувати в непарних рядах дуб звичайний - клен польовий - ясен американський - клен польовий, в парних - клен гостролистий - липу дрібнолисту - дуб звичайний - липу д р і б н о л и с т у . С а д и в н і місця р о з т а ш о в у в а л и с я за с х е м о ю 1,4 х 0,7 м. Передбачалося, що в культурах, створених за цим типом змішування, після вирубування липи дрібнолистої та клена польового їх вегетативне відновлення створить ґрунтозахисний чагарник, а дуб, ясен та клен гостролистий залишаться в першому ярусі. За третім варіантом сіянці ясена і дуба в першому ряду розділялися сіянцями липи, в другому ряду висаджували сіянці лише клена польового, в третьому ряду висаджували по одному сіянцю: дуб - липа - клен гостролистий - липа. Ряди робили на відстані 1,07 м. П р и цьому

внепарних рядах сіянці висаджували через 1,07 м, в парних - через 0,6-0,7 м. Передбачалося, що після зрубування клена польового сформується триярусне насадження. В першому ярусі буде дуб і ясен,

вдругому - клен гостролистий і липа дрібнолиста, в третьому - чагарник із порослі клена польового.

Теллерманівському лісі Воронезької області Г.А. Корнаковський в и с і в а в ж о л у д і під н а м е т о м лісу за 1-2 р о к и до з р у б у в а н н я материнського насадження. Під наметом лісу жолуді висівали після того, як зрубували чагарник і розпушували ґрунт. Материнське насадження зрубували взимку по г л и б о к о м у снігу. З 1874 р. в Одоєвському лісництві Тульських засік на свіжих зрубах одразу після зрубування насаджень висаджували сіянці та саджанці.

О.П.Молчанов (1895) відзначав, що при створенні культур на свіжому зрубі, де ще немає природного відновлення, саджанці дуба весною пошкоджуються пізніми заморозками і у них сильно розвиваються бокові гілки. Крім того, верхівкові пагони дубків пошкоджуються зайцями. На свіжих зрубах без природного відновлення інтенсивно розви ­ вається трав'яна рослинність, яка є сильним конкурентом за вологу для саджанців дуба. Саджанці дуба, які росли серед порості, не пошкоджувалися пізніми весняними з а м о р о з к а м и і зайцями . Ці саджанці інтенсивно росли у висоту і не мали грубих бокових гілок. На підставі своїх дослідів О.П. Молчанов запропонував саджанці дуба висотою близько 0,7 м висаджувати не зразу після вирубування насаджень, а через 2-3 р о к и , коли зруб покриється п р и р о д н и м підновленням деревних рослин висотою понад 1 м. Ч и м інтенсивніше відновлення д е р е в н и х р о с л и н , т и м б і л ь ш п і д г о т о в л е н и й зруб для створення культур дуба.

Догляд за посадками]полягав в звільненні верхівок саджанців дуба від затінення зверху. Для цього на другий-третій роки навколо виса­ джених с а д ж а н ц і в д у б а в и р у б а л и все, щ о з а т і н я л о ї х зверху . З часом коло відновлення, яке вирубалося, розширювалось і через 2-3 роки утворювались суцільні коридори вздовж рядів дуба. П р и такому догляді саджанці дуба мали гарне затінення з боків, а верхівка їх освітлювалась прямими сонячними променями. В таких культурах саджанці дуба інтенсивно росли у висоту і були добре очищені від бокових гілок. В Одаєвському лісництві ряди розміщали через 2 сажені (4.24 м), а в рядах саджанці - через аршин. На десятині розміщували біля 1200 саджанців. Т а к и й спосіб створення культур на зрубах в літературі отримав назву "коридорний спосіб Молчанова".

Наприкінці позаминулого століття відзначалося незадовільне віднов­ лення дуба на зрубах казанських дібров внаслідок інтенсивного іаростання їх трав'яними рослинами, а в деяких випадках - і ліщиною (Б.І. Гузовський, 1897). П р и посіві жолудів на відновлених зрубах прорубували коридори. Ширина коридорів корелювала з висотою відновлення і становила внизу близько 0,7-2,0 м, на рівні верхівок - і юнад 0,5-1,0 м. В більш широких коридорах з'являлась густа трав'яна рослинність, а в вузьких, що були дуже погано освітлені, висаджені саджанці дуба погано розвивалися. Б.І. Гузовський культури дуба створював через 3-5 років після зрубування материнського насадження

Частина З Лісові культури

і коридори розташовував з півночі на південь, що забезпечувало освітлення саджанців прямими сонячними променями . На одній десятині при створенні коридорних культур розміщували 2400 однорічних сіянців дуба.

В середині 90-х років позаминулого століття лісничий Крюковського лісництва тульських засік В. Д. Огієвський (1895) прийшов до висновку,

припиняється приріст культур дуба і вноситься безладдя в господарські плани. На думку В.Д. Огієвського, необхідний такий метод створення культур, який би не позбавляв дуба підгону і дозволяв створювати культури на зрубах одразу після зрубування материнського насадження. Таким методом В.Д. Огієвський вважав метод культури дуба густими місцями. Для цього на десятині він влаштував 200 площадок розміром 2,0 х 1,0 м. На кожній площадці висівав 50-100 жолудів або висаджував 25-50 сіянців 1-2-річного дуба. Таке густе розміщення сіянців або саджанців дуба на площадках охороняло їх від згубних пізніх весняних заморозків і запобігало поселенню трав'яних рослин у перші роки, а в майбутньому створювало добре затінення з боків. Г о л о в н о ю перевагою густих культур місцями, на думку В.Д. Огієвського, є те, що в майбутньому із кількох десятків саджанців дуба можна буде залишити найкраще дерево. Дуб у густих культурах росте краще, ніж в коридорах. У 13-річному віці дерева дуба в густих культурах досягли висоти 3,58, а в коридорах - 2,07 м. У1909 р. В.Д. Огієвський зробив висновок, що на кожну площадку треба висівати по 50 жолудів або висаджувати по 25 сіянців.

Четвертий період у розвитку лісокультурної справи почався з введенням закону про лісокультурну заставу (1898), згідно з яким лісопромисловці після зрубування насаджень зобов'язувалися відновити їх за свій рахунок або вносили кошти на його штучне відновлення. Цей період тривав до 1914р. Внаслідок введення цього закону різко зросли площі, на яких створювали штучні насадження. З 1898 по 1914 рр . щорічно культури створювали на площі 49 тис. га. За цей короткий період створено штучних насаджень на площі понад 700 тис. га, в той час, як з 1843 по 1898 рр . всього близько 172 тис. га.

В цей період п і д в и щ и в с я інтерес до д о с л і д н и ц ь к о ї с п р а в и . В 1901 р. під керівництвом М . С . Нестерова в Петровській лісовій

354

дачі (Тімірязєвська сільськогосподарська академія) були створені культури сосни різної густоти. Такі ж культури були створені в Ііузулукському бору в 1902-1915 р р . під керівництвом А. П. Толь - ського. В 1910 р. була відкрита перша в Росії контрольна станція лісового насіння . її о р г а н і з а т о р о м і п е р ш и м д и р е к т о р о м був М.Д.Огієвський. Під його керівництвом а 1910 по 1916 рр . також були створені географічні культури в Собічському лісництві Черні­ гівської губернії.

В 1901 р. лісничий Рацинського лісництва Ю . А . Леман запро ­ понував ш а х о в е змішування деревних рослин в культурах . Він вважав, що деревна порода в середовищі своїх видів росте краще, ніж поряд а деревами інших видів.

На початку XX ст. практиками-лісівниками, які працювали на півдні України, були запропоновані ланкові та груповоланкові способи змішування деревних рослин в культурах.

Відомостей про створення лісових культур з 1914 по 1917 рр . дуже мало і вони суперечливі. П р и р о д н о , що під час війни штучні насадження могли створювати тільки на приватних землях і на невеликих за площею ділянках.

П ' я т и й п е р і о д у р о з в и т к у л і с о к у л ь т у р н о ї с п р а в и о х о п л ю є

а й закладав основи нового лісового господарства. В цей період залі­ сенню підлягали всі категорії лісокультурних площ, крім уже зай­ нятих лісом. Створювалися також ґрунтозахисні, водорегулюючі, полезахисні та інші меліоративні насадження. Штучні насадження створювалися на великих площах.

Шостий період почався з 1971 р., коли було прийнято рішення про переведення лісокультурної с п р а в и на селекційну основу . Це зовсім новий напрямок створення лісових культур у нашій країні. Ьуло проведено селекційну інвентаризацію високопродуктивних насаджень, виділено плюсові дерева г о л о в н и х порід, створено па селекційній основі лісонасіннєві плантації. В даний час вже закла­ даються лісові культури, для яких використовують садивний мате­ ріал, в и р о щ е н и й із насіння, зібраного з постійних лісонасінних ділянок та спеціально створених насіннєвих плантацій. Цей період триває і досі.

355

356

Розділ 2 Теоретичні основи створення штучних насаджень

РОЗДІЛ 2

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ ШТУЧНИХ НАСАДЖЕНЬ

2.1. Обґрунтування доцільності створення лісових культур

Кліматичні та ґрунтові умови України сприятливі для розвитку та росту деревних рослин. Характерною особливістю останніх є те, що життєдіяльність (ріст) їх на одній території т р и в а є декілька десятків років, а для більщрсті хвойних та твердолистяних порід і століття. За такий тривалий проміжок часу дерева піддаються різній дії стабільних екологічних змін, періодичному відхиленні кліматичних умов, а в останні роки - значному рекреаційному навантаженню. Несприятливі чинники порушують рівновагу в лісових ценозах, що сприяє п о я в і в о г н и щ з б у д н и к і в х в о р о б і ш к і д л и в и х к о м а х . Насадження, які відновились природним насінним шляхом, легше п е р е н о с я т ь всі а б і о т и ч н і і б і о т и ч н і в і д х и л е н н я від середніх багаторічних.

Висока біологічна стійкість природних насіннєвого походження лісів пояснюється виживанням найбільш сильних рослин, які краще пристосувалися до оточуючого середовища і ґрунтових умов. Тому, із багатьох тисяч рослин, які з'явились на одиниці площі до рубки головного користування, зберігається тільки декілька десятківг сотень. П р и ч о м у відновлення корінних насаджень п р и р о д н и м ш л я х о м розтягується на досить тривалий проміжок часу. За умов вчасних та помірних рубок догляду в насадженнях, створених в грудах чи сугрудках, він розтягується на два-три десятиріччя, в суборах - на чотири-п'ять, в борах - на шість-сім. Ц и м і пояснюється відсутність одновікових природних насіннєвого походження насаджень, які сформовані в межах виділу.

На зрубах часто формуються похідні насадження. Особлива зміна порід спостерігається за умов застосування потужних механізмів при

357

Частина З Лісові культури

розробці лісосік головного користування. Ці важкі за масою механіз­ ми руйнують сталу підстилку і р о з п у ш у ю т ь верхні ш а р и ґрунту. На зрубах, на яких з р о б л е н а в и м у ш е н а меліорація, інтенсивно появляються сходи і розвивається підріст деревних порід, які утворю­ ють часто і багато насіння та плодів, які легко переносяться вітром, по снігу або т в а р и н а м и і птахами . В борах, суборах і сугрудках до таких порід відноситься береза звисла, в судібровах і дібровах - граб звичайний і клени.

Після р у б к и м а т е р и н с ь к и х насаджень на з р у б а х інтенсивно появляється підріст деревних порід і чагарників вегетативного походження . Деякі з них суттєво впливають на самосів і підріст головних порід. Осика, крім борів, в усіх інших типах лісорослинних умов, інтенсивно утворює кореневі паростки, кількість яких в свіжих суборах на гектарі м о ж е перевищувати сто тисяч рослин . До кінця першого вегетаційного періоду ці кореневі паростки досягають висоти 0,5-0,7 м. Після рубки дерев акації білої з'являється порость від пеньків і кореневі паростки в загальній кількості 45-60 тисяч штук на гектарі, які до кінця п е р ш о г о вегетаційного періоду д о с я г а ю т ь висоти 1,5-2,0 м і утворюют ь непрохідну хащу. Інтенсивна поява підросту деревних порід та чагарників вегетативного походження не тільки погіршує умови для появи самосіву головних порід, але і витісняють підріст останніх, який з'явився до рубки материнського насадження. На деяких зрубах інтенсивно розростаються трав'яні рослини (в свіжих і в о л о г и х б о р а х і с у б о р а х - к у н и ч н и к н а з е м н и й , в судібровах і дібровах - зніт), які в перший рік досягають висоти 0,8-1,2 м.

Природні насадження насінного, порослевого і змішаного по­ ходження мають нерівномірну зімкнутість крон . Останнє, а також різний вік дерев, з у м о в л ю ю т ь п о г а н е о ч и щ е н н я стовбурів всіх порід від гілок. Тому природні насадження не можуть в повній мірі в и к о р и с т о в у в а т и потенційну родючість ґрунту та сонячну енергію. Наслідком цього є занижена продуктивність стовбурової деревини і вихід цінних сортиментів.

П р о т е , п р и п р и р о д н о м у п о н о в л е н н і лісу в и т р а ч а є т ь с я міні­ мальна кількість коштів, зате значна - при рубках догляду.

В р а х о в у ю ч и всі ці особливості п р и р о д н и х насаджень (подов ­ жений період відновлення корінних деревостанів, їх різний вік, нерівномірне зімкнення к р о н , занижену продуктивність і вихід

358

відноситься більша частина території України, перевагу віддають штучному відновленню лісу.

П р и ш т у ч н о м у відновленні лісу на постійне місце висівають насіння, в и с а д ж у ю т ь садивний матеріал, як з в и ч а й н о , в наперед підготовлений ґрунт. До зімкнення гілок в цих культурах розпушують ґрунт і знищують трав'яні рослини. В старшому віці проводять рубки догляду з протегуванням г о л о в н и м та супутнім п о р о д а м і к р а щ и м в господарському відношенні підгінним деревам . Ці господарські заходи сприяють в и ж и в а н н ю навіть за несприятливих абіотичних і біотичних умов слабких за с т а н о м дерев всіх порід. Тому штучні

висаджують сіянці всіх деревних порід. В кінці першого або другого року після створення лісових культур висаджують сіянці на місце відмерлих. П р и створенні часткових культур на відновлених зрубах різниця у віці не перевищує 8-10 років . О т ж е , штучні суцільні культури є одновікові.

Х а р а к т е р н о ю особливістю штучних насаджень є те, що наперед можна з а п л а н у в а т и склад насаджень і навіть в и к о р и с т а т и інтро - дуценти, що значно полегшує в майбутньому формування корінних деревостанів . Заздалегідь т а к о ж м о ж н а з а п л а н у в а т и розміщення садивних місць, що забезпечує переведення в покриту лісом площу в 5-7, але не пізніше 9-10 р о к і в . О т ж е , в і д н о в л е н н я к о р і н н и х насаджень п р и створенні лісових культур скорочується до одного десятиріччя. В штучних насадженнях також легко проводити рубки догляду і рівномірно залишати дерева по площі. Останнє обумовлює к р а щ е в и к о р и с т а н н я д е р е в о с т а н о м п р о д у к т и в н и х сил п р и р о д и , очищення стовбурів від гілок, високий запас стовбурової деревини і вихід цінних сортиментів. За інших рівних умов, при раціональному д о б о р і технології с т в о р е н н я лісових к у л ь т у р , їх складу, схем змішування, розміщення садивних місць, вчасних і помірних рубок догляду формуються деревостани, запас стовбурової деревини яких в 1,5-2,0 рази вищі природних .

Затрати на створення штучних насаджень окупляються однодворічним приростом стовбурової деревини середньовікових або пристигаючих насаджень.

359

А н а л із особливостей п р и р о д н о г о і ш т у ч н о г о п о н о в л е н н я лісів переконливо д о в о д и т ь , що п р и лісовідновленні на всіх категоріях лісокультурних п л о щ перевагу слід віддавати с т в о р е н н ю лісових культур.

На кожній площі штучні насадження створюються з розрахунком існування їх у п р о д о в ж десятиріч і навіть століття. Ось чому ці штучні насадження повинні бути біологічно стійкими, високо ­ продуктивними, з високим виходом цінних сортиментів. Крім того, штучні насадження повинні виконувати ґрунтозахисну і водорегулюючу роль, поліпшувати місцевий клімат, бути базою для бджільницт­ ва, заготівлі ягід, плодів, лікарської та технічної сировини, місцем відпочинку населення, мешкання птахів і диких корисних тварин. Такі штучні насадження потрібно створювати на типологічний основі. Умови місцезростання - це екологічні, едафічні й біологічні фактори, які взаємозв'язані і безперервно впливають на розвиток деревостанів. Цей комплекс факторів змінюється з географічним положенням місце­ вості, що обумовлює розподіл території країни на однорідні райони.

2.2. Лісокультурне районування

Лісокультурне районування - це поділ території країни, або її частини на окремі райони з подібними природними умовами, що в и з н а ч а ю т ь п р и н ц и п и с т в о р е н н я лісових к у л ь т у р . Виділені в рівнинній частині лісорослинні зони (Полісся, Лісостеп та Степ) досить узагальнені. Кожен лісокультурний район повинен займати територію однорідну за кліматичними, ґрунтово-гідрологічними і економічними умовами ведення лісового господарства, в межах я к и х на основі п е р е д о в о г о досвіду і н а у к о в и х д о с я г н е н ь р о з ­ робляють еталонні лісові культури.

В Україні, зважаючи на різноманітність природних умов, виділено 10 л і с о к у л ь т у р н и х р а й о н і в : Західне і Східне П о л і с с я , Західний, П р а в о б е р е ж н и й і Л і в о б е р е ж н и й Лісостеп, С х і д н о - б а й р а ч н и й , Центральний і Південний Степ, гірські і передгірні частини Криму та Українських Карпат . Типи ґрунтів м а ю т ь більш окреслену межу, а кліматичні умови змінюються поступово. Тому межа між районами проведена досить умовно, проте відхилення її від п р и р о д н и х змін ґрунту незначне.

360

Дернові, слабопідзолисті, супіщані й піщані ґрунти в цьому районі межують а м у л у в а т о - б о л о т н и м и і торф,'яно - болотними . Місцями трапляються сірі лісові суглинки. Західне Полісся характеризується найбільш вологим в Україні кліматом і н а й в и щ о ю заболоченістю . Середня сума опадів за рік становить 600 мм. В окремі роки кількість опадів збільшується до 900 мм, або зменшується до 400 мм. Відносна пологість повітря в теплий період коливається в межах 8 1 % (бере­ зень) - 52% (липень). Атмосферних опадів випадає на 40 % більше, ніж випаровується вологи з відкритої водної поверхні (гідротерміч­ ний коефіцієнт).

Характерною особливістю зими є часті відлиги, які інколи бувають настільки тривалими, що призводять до повного танення снігу. Середня річна температур^ становить +6°С, найхолоднішого місяця (січня) - 5,4°С, найтеплішого (липня) +18°С. Влітку температура повітря піднімається до +38°С, взимку знижується до - 36°С . Тривалість вегетаційного періоду становить 202 доби.

Південна м е ж а Полісся п р о х о д и т ь по лінії Л у ц ь к - Рівне - Житомир - Київ - Ніжин - Глухів. Межа між Західним і Східним Поліссям проходить між Київською та Житомирською областями.

Східне Полісся (II) охоплює поліську частину Придніпровської н и з о в и н и з і с л а б о х в и л я с т о ю п о в е р х н е ю . Н а б і л ь ш і й ч а с т и н і території ц ь о г о району розповсюджені дернові слабо - і сильно підзолисті, глинисто-піщані й супіщані ґрунти. Вздовж берегів Десни зустрічаються острівки сірих і світло-сірих суглинків. Східне Полісся також знаходиться в зоні достатньої вологості. Середня річна кіль­ кість атмосферних опадів становить 560 мм. В окремі роки кількість опадів збільшується до 850 мм або зменшується до 340 мм. Відносна вологість повітря в теплий період коливається в межах 80-50%. Атмосферних опадів випадає на 30% більше, ніж випаровується вологи з відкритої водної поверхні. Середня річна температура повітря +6,5, січня - 6°С, липня +19°С. Влітку температура повітря піднімається до +38°С, взимку знижується до -37°С. Серед усіх лісокультурних р а й о н і в У к р а ї н и Східне Полісся вирізняється найменшою тривалістю (195 діб) вегетаційного періоду.

Південно-західна межа Лісостепу проходить через Д о б р о м и л ь , Снятин, Чернівці, потім по кордону з М о л д о в о ю до Дубоссар,

звідти південна межа проходить через Олександрію, Каліберду, північніше Червонограда і через Чугуєв.

Межа між Західним та Правобережним Лісостепом проходить біля Могилів - Подільського, Тульчина, Гайсина, Вінниці, Берди­ чева, а Правобережний Лісостеп межує з Лівобережним по Дніпру.

Уцілому Лісостеп характеризується перехідним типом ландшафту,

вякому поєднані степові і лісові ділянки. Для Лісостепу характерними ознаками є наявність на вододілах лісових масивів або гаїв серед степових ділянок, значна кількість опадів при сильному випарову­ ванні вологи з ґрунту, непостійне зволоження ґрунту, широке розпов­ сюдження змішаної флори та фауни. Вся територія зони розділена неглибокими балками і долинами річок. Опадів випадає стільки, скільки випаровується. Тривалість вегетаційного періоду зменшується

з207 днів в Західному Лісостепу до 200 днів - у Лівобережному.

ВЗахідному Лісостепу (III) розповсюджені сірі та темно-сірі лісові суглинки в комплексі з опідзоленими малопотужними чорноземами. Середня річна кількість опадів становить 580 мм. В окремі роки кількість їх збільшується до 1000 мм, або зменшується до 300. Відносна вологість повітря в теплий період коливається в межах 77 (бере­ зень) - 49 (липень) %. Середня річна температура +7,5°С, найхолодні-

ш о г о місяця (січень) - 4 ° С , найтеплішого (липень) 19°С. Влітку температура піднімається до +38°С, а взимку знижується до -35°С.

В Правобережному Лісостепу (IV) розповсюджені сірі лісові суглинки та опідзолені чорноземи. Середня кількість атмосферних опадів становить 550 мм . В окремі роки кількість їх збільшується до 650 або зменшується до 350 мм . Відносна вологість повітря в теплий період року коливається в межах 76-49 %. Середня річна температура повітря +7,0°С, січня -7,5°С, липня +19,5°С. Влітку повітря нагрівається до +39°С, взимку охолоджується до - 35°С .

В Лівобережному Лісостепу (V) р о з п о в с ю д ж е н і п о т у ж н і ч о р н о з е м и в комплексі з о п і д з о л е н и м и ч о р н о з е м а м и , т е м н о - сірими, сірими і навіть світло-сірими суглинками. Середня за рік кількість атмосферних опадів становить 510 мм. Максимальна їх кількість - 600, мінімальна - 300 мм. Відносна вологість повітря в теплий період коливається в межах 72-44 %. Середня за рік темпера­ тура повітря становить +6,5°С, за січень -7,5°С, липень +20°С. Влітку повітря нагрівається до +38°С, взимку - знижується до -37°С.

362

далі південна межа проходить біля Новомосковська, Куйбишівки. Ця зона охоплює Псело - Самарську низовину та Донецький кряж . Останній в деяких місцях підвищується до 360 м над рівнем м о р я . Рельєф зони широкохвилястий . Найбільш поширеними ґрунтами є звичайні чорноземи . Місцями трапляються піски і навіть солонці. Середня р і ч н а кількість а т м о с ф е р н и х опадів с т а н о в и т ь 500 м м , максимальна - 580, мінімальна - 330 мм. Відносна вологість повітря

розповсюдженими ґрунтами є звичайні чорноземи. Центральний степ характеризується м а л о ю кількістю (430 мм) атмосферних опа­ дів. В деякі роки їх кількість збільшується до 560, або знижується до 250 мм. Середня відносна вологість у теплий період коливається в межах 74-40%. В цій зоні випадає на 30% менше атмосферних опадів, ніж випаровується з відкритої водної поверхні. Середня річна температура становить +7,8°С, січня - 6 ° С , липня +21 °С. Влітку температура повітря підвищується до +39°С, взимку знижується до - 37°С . Тривалість вегетаційного періоду становить 211 діб.

Південний степ (VIII) охоплює П р и ч о р н о м о р с ь к у низовину і рівнинну частину Кримського півострова до лінії, яка проходить через Миколаївку, Кирилівку, Лугове, Феодосію. В цій зоні широко розповсюджені південні чорноземи, каштанові, середньо- і сильносолонцюваті в комплексі з солонцями ґрунти. Трапляються також піски. Ця зона знаходиться в найбільш посушливій частині України. Середня річна кількість опадів становить 330 мм в південній частині і до 410 - в північній. В окремі роки кількість атмосферних опадів підвищується до 480 мм або знижується до 220 мм. Середня відносна вологість повітря в березні становить 70 %, в серпні - 37 %. Опадів випадає на 50 % (навіть 60 %) менше, ніж випаровується з відкритої водної п о в е р х н і . С е р е д н я р і ч н а т е м п е р а т у р а п о в і т р я + 1 0 ° С ,

363

частина 3 Лісові культури

січня - 3°С, липня +23°С. Максимальна температура повітря становить +40°С, мінімальна -34°С. Тривалість вегетаційного періоду -225 діб.

На Кримському півострові південніше лінії, яка проходить через Миколаївку, Кирилівку, Лугове, Феодосію, розташовані гірська і передгірна частини Криму (IX). В передгірній частині переважають щебеневі малогумусні чорноземи. На схилах Головного пасма Крим ­ ських гір бурі лісові грунти переходять на яйлах у чорноземовидні лучні. В нижній частині південного схилу Головного пасма буроземи змінюються червоно-бурими і коричневими ґрунтами. Останні розповсюджуються і в нижній частині північного схилу і Середнього пасма. В зв'язку з вертикальною зональністю і близьким розташуванням м о р я клімат гірської частини Криму не однаковий. Середня кількість атмосферних опадів становить в передгірній частині і на східній яйлі 500-700 мм, на західній-1000-1200 мм. Середня річна температура повітря коливається в межах від +5,7 (Ай-Петрі) до +13,1 °С (Ялта), січня - 4 ° С на яйлах і +4°С в Ялті, липня на яйлах +16°С, в Ялті +24°С. Влітку повітря нагрівається до +38°С, взимку охолоджується до - 26°С . Тривалість вегетаційного періоду на яйлах 202, а в південній передгірній частині ( Я л т а ) - 2 7 7 діб.

Південно-західніше лінії, яка проходить через Добромиль, Снятин, Чернівці розташовані гірська та передгірна частини Українських Карпат (X). Н и ж н і схили гір та передгір'я вкриті бурими лісовими суглинками. Острівками трапляються жовтоземи. Вище по схилах розташовані гірські підзолисті, а на полонинах - гірські лучні ґрунти. На стрімких верхніх схилах і верхів'ях гір переважають малопотужні скелетні ґрунти. Середня кількість атмосферних опадів в передгірній частині становить 800-900 мм, в гірській -1000-1200 і навіть 2100 мм. Середня річна температура повітря також неоднакова і коливається від +9,3 (в передгірній частині) до +3,0°С (на верхів'ях гір). Середня

до -28°С. Вегетаційний період триває від 180 діб в передгірній частині до 160 діб - у гірській.

Отже, в Україні кожний лісокультурний район має свої кліматичні властивості та типи ґрунтів, які враховуються при створенні штучних н а с а д ж е н ь . П р и с т в о р е н н і ш т у ч н и х , н а с а д ж е н ь в к о ж н о м у лісокультурному районі слід враховувати також рельєф місцевості,

364

Розділ 2 Теоретичні основи створення штучних насаджень

стрімкість та експозицію схилів, тип лісорослинних умов, категорію лісокультурних площ, а на зрубах - ще й інтенсивність розростання трав'яної рослинності, склад, висоту і характер розміщення підросту, а також діаметр і висоту пеньків та кількість їх на одиниці площі.

Поряд з цим, численні наукові дані свідчать про те, що лісорослинні, к л і м а т и ч н і , г і д р о л о г і ч н і та е к о н о м і ч н і у м о в и в м е ж а х виділених Б . Й . Логгіновим (1977) лісокультурних районів України є досить неоднорідними і без врахування особливостей кожного з них неможливе раціональне планування, розробка та впровадження ефективних лісогосподарських, в т.ч. і лісокультурних заходів.

Аналіз породної структури лісів в межах існуючих лісокультурних районів показує, що лісові насадження, як і лісорослинні умови в кожному з них, є різноманітними, що визначається, передусім, ґ р у н т о в о - к л і м а т и ч н и м и о с о б л и в о с т я м и . Ц е й ф а к т о р з у м о в л ю є необхідність д и ф е р е н ц і й о в а н о г о підходу до вирішення п и т а н ь лісокультурного виробництва в межах певних районів - підбору асортименту порід, застосування раціональних способів обробітку ґрунту, схем та способів змішування, запровадження оптимальних режимів густоти культур тощо . Ігнорування такого диференційо­ ваного підходу до створення лісових культур неминуче призведе до суттєвих збитків в циклі лісокультурного виробництва.

Розробка схем регіональних районувань, зокрема - з проблем лісовідновлення та лісорозведення зумовлена також необхідністю запровадження чіткої диференціації в межах територіальних одиниць особливостей технології створення штучних насаджень, які були б високоефективними і, будучи джерелом накопичення цінної дереви­ ни за відносно короткі терміни, одночасно виконували б середовищ- но-захисні та рекреаційні функції. Крім того, розподіл конкретної територіальної одиниці на лісокультурні округи і р а й о н и дасть можливість точно визначити лісистість території в межах виділених таксонів і найголовніше - визначити можливі обсяги лісорозведення, в т.ч. захисного, що стане одним з важливих чинників підвищення лісистості держави.

В зв'язку з цим, розроблені схеми лісокультурних районувань для окремих регіонів України. Так, лісокультурне районування Карпат та прилеглих територій розроблене науковими працівниками УкрНДІгірлісу(Гаврусевич, 1987). З необхідністю диференціації техно-

365

логій лісовідновлення за висотними, лісорослинними, кліматичними та е к о н о м і ч н и м и у м о в а м и , на території регіону виділено 6 лісокультурних округів (Прутсько-Дністерський, Прикарпатський, Гірський ц е н т р а л ь н и й , Г і р с ь к и й південно - західний, П е р е д г і р с ь к и й пів ­ денно - західний, П р и т и с я н с ь к и й ) , які в к л ю ч а ю т ь 14 лісокультур - них районів.

Неоднорідними є також природно-кліматичні умови і інших регіонів України, зокрема - Західного Лісостепу, що є причиною формування на цій т е р и т о р і ї л і с о в и х н а с а д ж е н ь р і з н о г о в и д о в о г о с к л а д у т а продуктивності. Необхідність розробки деталізованого шсокультурного районування для Західного Лісостепу зумовлена також значним щорічним обсягом лісокультурних робіт, що тут проводяться, необхідністю підвищення лісистості території та інтенсифікації лісокультурного виробництва, і в зв'язку з цим - необхідністю диференціації прийомів і технології лісовідновлення в залежності від конкретних кліматичних, орографічних та лісорослинних умов.

Це д а л о підставу виділити на території Західного Лісостепу 7 лісокультурних округів (Волинської височини, Малополіський, Розточчя, Опілля, Надсанський, Західно-Подільський, Північно-

кліматичних відмінностях, на відмінностях в складі рослинності, типів лісорослинних умов і типів лісу, орографічних і ландшафтних особливостях .

Розроблене лісокультурне районування України та окремих її регіонів є науково - практичною основою планування та розробки систем лісовідновних заходів в межах виділених таксонів з метою підвищення лісистості територій, продуктивності та стійкості лісів, покращення виконання н и м и середовищно-захисних функцій.

2.3. Особливості чистих і змішаних, простих і складних штучних насаджень

Одним з основних питань при створенні культур є вибір їх складу. Чисті й прості культури за багатьма лісівницькими та економічними п о к а з н и к а м и п о с т у п а ю т ь с я з м і ш а н и м і с к л а д н и м за ф о р м о ю н а с а д ж е н н я м і е ф е к т и в н і т і л ь к и п р и ц і л ь о в о м у п р и з н а ч е н н і .

366

дубильних екстрактів і деревного вугілля; чистих культур тополі - на використання в целюлозно-паперовій промисловості; чагарнико­ вих верб - на вироблення плетених меблів тощо. Окремим випадком створення чистих лісових культур є створення їх з високопродук­ тивних та швидкорослих видів. До останніх належать представники порідінтродуцентів: дугласія Мензіса, модрина японська, ялиця велика та ін. Чисті культури створюють також в екстремальних лісорослинних умовах, де стійкий лише один певний вид деревних порід (наприклад, культури сосни звичайної в борах на дуже бідних і сухих грунтах, культури вільхи клейкої на торф'яно-болотних ґрунтах низинних боліт в типах лісу ольс-лог та ольс-трясовина).

Змішані за складом і складні за ф о р м о ю насадження повніше використовують природні умови і, як наслідок, більш продуктивні. Багатоярусні насадження поглинають більше сонячної енергії, ніж одноярусні. В полудневі години, спекотні сонячні дні л и п н я та серпня середніх ш и р о т України радіація становить 100-150 тис. л ю к с і в . Н а й в и щ а п р о д у к т и в н і с т ь ф о т о с и н т е з у а б о р и г е н н и х деревних рослин спостерігається за умов освітлення 40-50 тисяч люксів (Погребняк, 1968). Т о м у світла, яке проходить через крону

Насадження, до складу яких входять породи з кореневою системою, що г л и б о к о п р о н и к а є в ґ р у н т та з п о в е р х н е в о ю к о р е н е в о ю с и с т е м о ю к р а щ е в и к о р и с т о в у ю т ь з а п а с и п о ж и в н и х р е ч о в и н і вологу з ґрунту.

У змішаних насадженнях протягом вегетативного періоду створю­ ється більш сприятливий режим живлення. Так, у свіжих дібровах у дубово-ясеневих культурах дерева дуба звичайного поглинають більше азоту і фосфору в першій, а ясена звичайного - у другій половині вегетаційного періоду. В сосново-дубових культурах дуб звичайний поглинає більше азоту в першій, а сосна - у другій половині вегетаційного періоду.

Ч и с т і н а с а д ж е н н я о д н о б і ч н о в п л и в а ю т ь на ґ р у н т і м о ж у т ь погіршувати умови кореневого живлення, наприклад, чисті ялинові чи соснові насадження, опад яких утворює грубий гумус. Щільна підстилка ялини є поганим харчем для дощових черв'яків. Тому у

367