lisovi_kulturi_chastina_3

16 характеризує заходи щодо проведення протипожежних заходів на ділянці, висіву люпину, обсадження площі та ін.

Графи 17-21 висвітлюють проведення агротехнічних та лісівни­ чих доглядів по роках з вказанням дати проведення, виду догляду та площі ділянки, на якій він проводиться. Вказують спосіб прове­ дення доглядів (механічний чи ручний), марки механізмів, які при цьому застосовують. Записи в ці графи проводять аж до переведен­ ня ділянок у вкриті лісовою рослинністю землі.

Слід окремо зауважити відносно проведення лісівничих доглядів (освітлення) в незімкнутих лісових культурах. У випадках, коли культури створені біогрупами або з використанням групового природного відновлення головних і супутніх порід, в окремих місцях лісокультурної ділянки або навіть і на цілій ділянці, необхідні освітлення цінних порід від заглушення їх другорядними малоцінними. При цьому змикання лісових культур на всій лісокультурній ділянці ще відсутнє.

Проведення заходів з доповнення лісових культур, показники з їх приживлюваності на 1-ий, 2-ий та 3-ій рік росту, визначення класу якості в і д о б р а ж а ю т ь г р а ф и 22-24. П р и цьому всі незімкнуті лісові к у л ь т у р и атестують ш л я х о м оцінки їх стану згідно з д о д а т к о м №4 " Н о р м а т и в и атестації незімкнутих лісових культур, захисних насаджень та п р и р о д н о г о в і д н о в л е н н я " (1997) за т р ь о м а класами якості. Слід зауважити, що доповненню підлягають незімкнуті лісові культури та захисні насадження з п р и ж и в л ю в а н і с т ю 85% і менше незалежно від встановленої нормативної приживлюваності по областях (Додаток №6 "Нормативна приживлюваність одно-, двота трирічних лісових культур, які збереглися (в % ) " (1997)).

Інші заходи та оцінка якості лісових культур (1-ий, 2-ий, 3-ій класи якості, не атестовані, загиблі і списані) відображають в графах 25-31. С л і д з а у в а ж и т и , що л і с о в і к у л ь т у р и і з а х и с н і н а с а д ж е н н я з приживлюваністю 25% і менше вважаються такими, що загинули, і підлягають списанню.

В г р а ф и 32-33 з а н о с я т ь дані по д і л я н к а х , що п е р е д а ю т ь с я іншому користувачеві (напр., у заповідник, заказник, національ­ ний парк, військове відомство тощо) . Вказують площу переданих насаджень, термін передачі, назву іншої організації, № документа, за яким ця передача здійснена.

Дані з переведення лісових культур у вкриті лісовою рослин­ ністю землі та передачі їх в експлуатацію заносять в графи 34-40. 428

Тут вказують площу культур, переведених в лісопокриті землі, № акту переведення у вкриті рослинністю землі, породний склад культур, їх висоту, повноту, запас на 1 га та клас якості.

плантацій, які з а г и н у л и внаслідок с у б ' є к т и в н и х і о б ' є к т и в н и х причин" . В графах вказують площу такої ділянки, № акту, дату та № наказу на списання культур, причини загибелі. К р і м того, в самому " А к т і " вказують суму витрачених коштів на вирощування загиблих лісових культур з початку їх створення.

В графі 44 відображають джерела відшкодування збитків за заги­ бель лісових культур (призначено ш т р а ф в т а к о м у - т о розмірі, п р и т я г н е н о д о а д м і н і с т р а т и в н о ї в і д п о в і д а л ь н о с т і , п е р е д а н о в суд тощо) .

Графа 45 призначена для різного роду заміток, що стосуються

Частина З

Лісові культури

РОЗДІЛ 6

КУЛЬТУРИ ЛІСОУТВОРЮВАЛЬНИХ ПОРІД

У ф о р м у в а н н і стійких п р и р о д н и х н а с а д ж е н ь в и з н а ч а л ь н и м фактором є ценотична конкурентна здатність деревних порід. Лісо­ утворювальним п о р о д а м властива підвищена конкурентна здат­ ність, тому вони, як звичайно, утримують зайняту територію. Дуб звичайний, наприклад, довговічний, має тривалий період сильного росту, розвиває могутню кореневу систему і досить густу крону, у перші р о к и життя тіньовитривалий.

У деяких лісоутворювальних деревних порід негативні ценотичні в л а с т и в о с т і к о м п е н с у ю т ь с я к і л ь к о м а п о з и т и в н и м и я к о с т я м и , що забезпечують стійкість та конкурентноздатність. Так, порів­ няно значна світлолюбність сосни звичайної, що зменшує її конку­ рентноздатність у насадженнях з більш тіньовитривалими порода ­ ми, наприклад, ялиною, поєднується з довголіттям, біологічною стійкістю, більш потужною кореневою системою порівняно з ялиною. І, навпаки, розвиток поверхневої кореневої системи ялини компенсується її тіньовитривалістю.

Недовговічність граба, кленів компенсується з н а ч н о ю тіньо­ витривалістю цих порід та інтенсивністю природного поновлення, а світлолюбність і недовговічність берези - ш в и д к и м р о с т о м у висоту у молодому віці, інтенсивним насіннєвим та вегетативним поновленням і ш и р о к о ю екологічною амплітудою.

Родючі та досить забезпечені вологою ґрунти є оптимальним або близьким до нього місцезростанням багатьох деревних рослин. Т о м у н а т а к и х ґ р у н т а х ф о р м у ю т ь с я з м і ш а н і н а с а д ж е н н я . В процесі філогенезу деякі деревні породи пристосувались до існування з іншими д е р е в н и м и в и д а м и . Н а с л і д к о м ц ь о г о с т а л о зниження конкурентноздатності у випадку зростання цих порід у невластивих 430

Розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

для них екологічних умовах, тобто не в середовищі з іншими видами. В цьому відношенні яскравим прикладом можуть бути ясен звичай­ ний та б а р х а т амурський, що не у т в о р ю ю т ь чистих п р и р о д н и х насаджень, в яких погано ростуть і передчасно відмирають. Відсут- ^ність чистих насаджень або біологічно стійких, в складі яких ці поро­ ди переважають, пояснюється високими вимогами ясена і бархата до хімічної родючості та вологості ґрунту, формуванням поверхне­ вої кореневої системи та ажурної крони, яка пропускає велику кількість світла та т е п л а під намет н а с а д ж е н ь . Л и с т я ясена та б а р х а т а мінералізується дуже швидко . Досить пройти невеликим д о щ а м , як через два тижні від опалого листя лишаються тільки жилкування. Упродовж усього вегетаційного періоду в насадженнях цих порід ґрунт в к р и т и й о р г а н і ч н и м о п а д о м тільки плямами, що сприяє інтен­ сивному розростанню трав'яної рослинності з перевагою в складі злакових видів і появі самосіву більш тіньовитривалих деревних рослин. Отже, з часом навіть чисті, створені в оптимальних умовах культури ясена та бархата перетворюються на змішані, але цей процес затягується

на 2-3 десятиріччя.

Т а к и м чином, одні деревні породи, що ростуть в наших широ ­ тах, можуть утворювати біологічно стійкі чисті насадження, тобто вони є лісоутворювальними породами (дуб, сосна, ялина, липа, клени, граб). Інші породи не утворюють біологічно стійкі чисті або з переважаючою кількістю дерев у складі насадження.

У г о с п о д а р с ь к о м у в і д н о ш е н н і із л і с о у т в о р ю в а л ь н и х п о р і д виділяють головні та підгінні. До перших належать породи, на які ведеться господарство в конкретних економічних та кліматичних умовах (дуб, сосна, ялина та ін.). До других відносяться підгінні породи (липа, граб, клени та ін.), які виконують службову роль. Оскільки останні розвивають густооблиствлену крону, то, крім повер­ нення в ґрунт поживних речовин разом з органічним опадом, вони запобігають розростанню трав'яних рослин, сприяють очищенню від сучків дерев головних та супутніх порід і формуванню у них рівних малозбіжистих стовбурів. У міру виконання службової ролі дерева підгінних порід поступово зрубують.

Ценотичний оптимум супутніх порід в насадженнях знаходиться в межах 25-30 % за кількістю дерев, за умов рівномірного розміщен­ ня цих особин по площі. Збільшення супутніх порід в складі наса-

431

Частина З Лісові культури

дження вище ценотичного огггимуму гфшводить до пониження біологічної стійкості та продуктивності деревостанів.

Як звичайно, супутні породи своїм опадом прискорюють мінералі­ зацію опаду головних порід і цим підвищують родючість ґрунту й поліпшують ріст останніх. Так, домішка ясена звичайного в межах ценотичного оптимуму і рівномірного розміщення дерев по площі в насадженнях дуба звичайного підвищує їх продуктивність в серед­ ньому на 11 %. В певних умовах супутні породи можуть переходити в головні й навпаки, головні породи - в супутні. Наприклад, в свіжих і вологих дібровах головною породою за запасом деревини (ЗО % і більше) може бути ясен звичайний. В свіжих суборах, навпаки, в культурах сосни звичайної супутньою породою є дуб звичайний, оскільки його вводять з меліоративною метою. Органічний опад дуба звичайного в культурах сосни, створених в свіжих суборах, приско­ рює мінералізацію органічного опаду сосни і цим підвищує родючість ґрунту, але в зв'язку з малою їх висотою дерева дуба не впливають або дуже м а л о впливають на очищення дерев сосни від сучків і формування стовбурів.

Отже, підгінні породи впливають на родючість ґрунту, очищен­ ня дерев головних та супутніх порід від гілок та формування стов­ бурів, супутні - на родючість ґрунту.

6.1.Культури сосни звичайної

Унасадженнях, ботанічних і дендрологічних садах зростає близько

90 видів сосни, серед яких н а й п о ш и р е н і ш о ю є сосна звичайна . Біологічною особливістю її є надзвичайна оліготрофність, широка екологічна амплітуда щодо вологості ґрунту і висока морозостійкість.

Деревина сосни має велике народногосподарське значення. Саме тому культури її почали закладати ще у перше десятиліття позаминулого століття. Нині існують високопродуктивні й біологічно стійкі штучні насадження сосни звичайної в усіх кліматичних зонах її ареалу. При сприятливому поєднанні складу деревних порід продуктивність зміша­ них культур сосни вища, ніж чистих, але за умови, що крони сосни змикаються над рядами листяних порід не пізніше як у 30-35 років.

На дерново-підзолистих, глинисто-піщаних і супіщаних ґрунтах у суборах сосна звичайна повільно зростає у перші роки життя і розви-

432

Розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

ває, як уже відзначалося, поверхневу кореневу систему. П р и розмі­ щенні рядів через 1,5 м гілки між рядами-змикаються у свіжих борах , на сьомому році, у свіжих суборах - на шостому, а при розміщенні урядів через 2 м - відповідно на десятому і восьмому роках після садіння сіянців (рис. 6.1). Зі збільшенням відстані між рядами так само, як і з погіршенням лісорослинних умов, гілки в культурах змикаються пізніше. Збільшення відстані між рядами на 0,5 м призводить до того, що крони у свіжих суборах змикаються на два, а у свіжих борах - на три роки пізніше ніж в культурах, створених по суцільно обробленому ґрунті і на рік пізніше в обох типах лісу при садінні сіянців в дно борозни. Враховуючи специфічні особливості росту сосни звичайної на дерново-підзолистих супіщаних і глинисто-піщаних ґрунтах (повільне зростання у перші роки, поверхневе залягання кореневої системи, раннє змикання коріння в міжряддях і пізнє змикання крон), суцільні культури цієї цінної породи, як вже зазначалося, доцільно створювати, вводячи у 2,5-3,0-метрові міжряддя по одному ряду ущільнювачів з інших

деревних порід.

У ролі ущільнювачів можна використовувати сосну для одержання шпилькової лапки, тонкомірну деревину на тріски і для вирощування новорічних ялинок, листяні породи дерев і чагарники, придатні для заготівлі гілкового корму, плодів і ягід. Культури сосни з ущільню­ в а ч а м и до зрубування останніх є досить густими . У них к р о н и в міжряддях змикаються раніше, скорочується тривалість агротехнічних доглядів, зростає кількість лісової підстилки, повніше використо ­ вуються родючість ґрунту і сонячна енергія, коренева система глибше п р о н и к а є у ґрунт, що підвищує біологічну стійкість насаджень, раціональніше використовується площа.

Ряд ущільнювачів з терміном вирощування 8-12 років доцільно вводити у районах, де заготовляють новорічні ялинки, підпірні кілки для винограду, дрібну деревину для виготовлення дерево-стружко- вих плит. В інших випадках можна створювати суцільні культури з ш и р и н о ю міжрядь 2,5-3 м. Рідке розміщення садивних місць зменшує кількість та інтенсивність рубок догляду у молодому віці.

Культури сосни в борах. Бори формуються на пісках, надмірно зволожених торф'яних та інших бідних ґрунтах. На таких ґрунтах можуть зростати сосни звичайна й Банкса, береза повисла та деякі види верб.

433

Усухих борах для захисту саджанців сосни від перегріву, суховіїв,

ат а к о ж д л я прискорення розкладу органічного опаду в культури доцільно вводити червоний верболіз. Сосну і верболіз висаджують чистими рядами поперек напряму пануючих вітрів. Верболіз формує ажурну крону і до 5-7 років має дещо більшу висоту, ніж саджанці сосни. За умов розміщення цих двох рослин в суміжних рядах він затінює з боків саджанці сосни. Л і т о м у сонячні дні середніх ш и р о т України освітленість на відкритому місці становить 100-150 тисяч люксів. За нашими даними, найвища інтенсивність фотосинтезу листя

і ш п и л ь о к деревних рослин спостерігається за умов освітлення 70-80 тисяч люксів. Пояснюється це тим, що при сильному освітленні листя нагрівається, що супроводиться навіть руйнуванням хлорофілу. Отже, деяке затінення червоноталом саджанців сосни корисне, оскільки підвищується інтенсивність фотосинтезу і зменшується витрата вологи рослинами на транспірацію. У Поліссі, північних районах Лісостепу України та інших подібних за кліматичними умовами районах у сухих борах із сосною з в и ч а й н о ю б а ж а н о висаджувати сосну Банкса, яка у цих умовах відзначається високою біологічною стійкістю і в перші два десятиліття швидко росте. Вводити сосну Банкса в культури слід чистими рядами через 1-2 ряди сосни звичайної.

С о с н а Б а н к с а в и к о н у є т а к у ж м е л і о р а т и в н у р о л ь , що й верболіз. Крім того, вона утворює багато підстилки, що значно

її після досягнення 20-25-річного віку постійно усувають доглядовими рубаннями . По відмерлому корінню сосни Банкса в глибокі

Вона в цьому випадку прискорює розкладання підстилки і під­ вищує родючість ґрунту.

У насадженнях Українського Полісся в органічному опаді берези вміст азоту в 2,1 рази, фосфору в 1,8, калію в 1,9 рази більше, ніж в опаді сосни. У гумусовому горизонті дерново-підзолистих супіща­ них ґрунтів у культурах берези концентрація іонів водню нижча, але

Розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

з однаковою кількістю обох порід вміст гумусу на 12 % більше, ніж у чистих насадженнях сосни.

Враховуючи сприятливий вплив берези на ґрунт, у культури Свіжих і вологих борів доцільно вводити один ряд берези через 4-5 рядів сосни. За цих умов у перші роки життя береза росте інтенсив­ ніше за сосну. Тому в сосново-березових культурах необхідно своєчасно (через 4-7 років) проводити рубки догляду.

У вологих і сирих борах часткові культури закладають з введен­ ням лише сосни звичайної, оскільки за цих умов спостерігається інтенсивне насіннєве відновлення берези і чагарників.

Культури сосни в суборах. Порівняно з борами субори займають більш родючі ґрунти, які представлені пісками з прошарками супісків, суглинків та глин на доступній корінню глибині. Інколи субори формуються на однорідних легких супісках. На таких ґрунтах у п р и р о д н и х н а с а д ж е н н я х , к р і м с о с н и з в и ч а й н о ї , р о с т у т ь д у б звичайний, ялина звичайна, береза повисла, осика, горобина звичайна та інші деревні рослини.

У сухих і дуже сухих суборах у культури сосни звичайної доціль­ но вводити також один чистий ряд берези повислої через кожні 3-5 рядів сосни із систематичним проведенням рубок догляду, почи­ наючи з 3-5-річного віку. Щ о б забезпечити порослеве поновлення берези, дерева її необхідно рубати у стані зимового спокою.

Враховуючи бідність ґрунту у сухих борах і суборах на поживні речовини, надмірність а т м о с ф е р н и х опадів і високу вологість повітря Полісся, обмежену кількість і невеликі розміри трав'яних рослин, те, що основним джерелом вологи для рослин є атмосферні опади, а т а к о ж поширення коріння сосни у верхніх горизонтах ґрунту, агротехнічний догляд в культурах сосни у районах Полісся доцільно проводити лише у перші два роки.

У свіжих і вологих суборах к р а щ и м компонентом сосни є дуб звичайний. Й о г о опад більше, ніж опад берези повислої, нейтра­ лізує ґрунтовий розчин і збагачує ґрунт поживними речовинами.

У сосново-дубових культурах опаду в 1,5-2 рази більше, ніж у чистих соснових насадженнях. Навіть незначна домішка листя дуба (до 7 % маси) прискорює розкладання підстилки в соснових насадженнях у 2 рази. Домішка дуба в насадженнях сосни підвищує вміст гумусу в ґрунті в 1,3-1,9, кальцію і магнію - в 1,2-4 рази

435

Частина З Лісові культури

і знижує його гідролітичну кислотність. У перші 7-10 років після висаджування на дерново-підзолистих ґрунтах дуб розвиває поверх­ неву кореневу систему, чим сприяє поглибленню коріння сосни.' Після затінення дуба зверху приріст його надземної частини і корене* • вої системи уповільнюється. З цього часу сосна опановує корінням; верхні шари ґрунту. Отже, в культурах з участю дуба звичайного сосна з в и ч а й н а р о з в и в а є п о т у ж н у к о р е н е в у систему з в и к о р и с т а н ­ ням верхніх найбільш багатих на поживні речовини і нижніх досить зволожених шарів ґрунту. Опанування корінням сосни верхніх і нижніх шарів ґрунту підвищує її біологічну стійкість.

У культурах сосни краще вводити один чистий ряд дуба через кожні 3-5 рядів сосни. У цьому випадку гілки сосни змикаються над д е р е в а м и д у б а у віці 12-15 р о к і в ( п р и в і д с т а н і між р я д а м и і 1,5-2 м). При введенні дуба одним рядом слід проводити своєчасні рубки догляду, щоб сформувати стійкий другий ярус з дуба, який потім зберігається до рубки головного користування.

У віці 80-100 років у сосново-дубових культурах запас стовбуро­ вої деревини дуба звичайного становить 40-50 м3 /га. Д л я подовжен­ ня інтенсивного зростання дуба у висоту його вводять у культури з буферними рядами із супутніх порід. П р и ширині міжрядь 1,5-2 м в культурах з буферними р я д а м и к р о н а сосни над т р и р я д н и м и листяними кулісами змикається в 30-35-річному віці. Після цього віку к р о н а сосни починає рідшати і пропускати багато світла й тепла під намет насадження. У дуба до даного віку розвивається досить могутня коренева система, і він досягає більш значних роз­ мірів, ніж п р и в в е д е н н і й о г о в к у л ь т у р и о д н и м р я д о м . Слід відзначити, що введення буферних рядів виправдано у лісівничому відношенні в культурах, де відстань між рядами становить до 2 м,

У складних суборах к р а щ и м и п о р о д а м и для висаджування у буферні ряди є берест (в'яз листуватий), липа дрібнолиста, груша звичайна, клен татарський, а із чагарників - ліщина звичайна.

На дерново-підзолистих супіщаних і глинисто-піщаних ґрунтах (у суборах) не спостерігається пошкодження береста голландською х в о р о б о ю , що д а є з м о г у р е к о м е н д у в а т и й о г о у буферні ряди; сосново-дубових культур. На порівняно бідних супіщаних ґрунтах свіжих суборів берест на відміну від насаджень на чорноземах не пригнічує дуб. Не відмічається також пригнічення сосни.

436

Усвіжих суборах на дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах клен татарський біологічно стійкий, а інтенсивність росту до 12 років в нього така ж, як і у дуба. У нього в ранньому віці розвивається густооблиствлена

що н а і глибинна коренева система. Він так само, як і берест, попереджає заростання трав'яною рослинністю куліс листяних порід і розростання коріння сосни у бік дуба. Проте з 15 років клен татарський починає рости повільніше за дуб звичайний.

Угруші звичайної у свіжих суборах розвивається густооблиствлена крона і глибинна коренева система. Вона попереджає розростання

в культурах бур'янистих трав і добре затінює дуб з боків. У свіжих і вологих суборах 7-10-річна груша вища, а після 20 років - нижча за дуб. У перші 10-15 років після садіння у верхніх шарах ґрунту переважає коріння груші, в наступні роки - дуба. У насадженні з участю груші у дерев дуба стовбури добре очищаються від сучків, рівні і малозбіжисті.

У 70-х роках XX століття спостерігалось масове всихання дуба звичайного в дібровах Європи. Відсутність масового всихання дерев дуба в сосново-дубових культурах полягає в тому, що дуб звичайний суборевого екотипу більш посухостійкий. Легкі за механічним складом дерново-підзолисті супіщані ґрунти відрізняються слабкою в о д о у т р и м у ю ч о ю властивістю і н и з ь к и м п і д й о м о м в о л о г и по капілярах, ніж важкі за механічним складом сірі лісові суглинки та чорноземи. Суглинисті грунти відносяться до вологоємних. Волога у них утримується тривалий період. Рослини на таких ґрунтах не відчувають засухи навіть після подовженого бездощового періоду і спеки. Міцно зв'язана фізіологічна форма вологи знаходиться в межах 8-10%. Навпаки, невологоємкі піски, дерново-підзолисті і супіщані та глинисто-піщані ґрунти не забезпечують рослини в достатній кількості вологою. Ґрунтові засухи на них настають багато разів після кожного дощу, навіть за умов короткого проміжку між ними. В цей бездощовий період засуха характеризується посиленою недостачею вологи в ґрунті. Запаси фізіологічно доступної води в піщаних ґрунтах знижуються до 0,3-0,5%.

Потужність капілярної кайми також залежить від механічного складу ґрунту. Чим ґрунт за механічним складом важчий, чим дрібніші частки ґрунту і чим тонші пори, тим вище піднімається волога по капілярах. За умов розміру частинок ґрунту 5,0-2,0 мм висота підйому вологи по капілярах становить 25 мм, за розмірами частинок ґрунту

437

Частина З Лісові культури

1,0-0,5 мм вода піднімається по капілярах на висоту до 131 мм, при розмірах частинок ґрунту 0,2-0,1 мм - на висоту до 428 мм, при розмі­ рах частино к ґрунту 0,05-0,02 мм - до 2000 мм . П р о т е висота, на яку піднімається вода по капілярах має певну межу. В більшості випадків висота капілярного підйому вологи не виходить за межі трьох метрів.

Отже, дерново-підзолисті супіщані ґрунти відрізняються обме­ женою кількістю вологи в ґрунті, що спостерігається навіть влітку в нормальні щ о д о вологості роки. В межах України через кожні три- ч о т и р и р о к и с п о с т е р і г а ю т ь с я п о с у ш л и в і , а б о б л и з ь к і д о н и х вегетаційні періоди, при яких кількість води в ґрунті наближається до м е т р о в о г о запасу. Слід т а к о ж підкреслити, щ о дерново - підзо ­ листі супіщані ґрунти характеризуються відносно низьким вмістом поживних речовин.

Систематичне повторення посушливих періодів і обмежена кіль­ кість поживних речовин в легких за механічним складом ґрунтах обумовили появу рослин і, зокрема,—деревних, які пристосувались до існування в цих умовах. Ці екологічні особливості рослин передаються за спадковістю. Ц и м і пояснюється поява екологічних форм навіть в межах одного виду. Яскравим прикладом є дуб звичайний суборевого екотипу, який відрізняється більш високою посухс<лійкістю і меншою вимогливістю до родючості ґрунту, ніж дуб звичайний дібровного екотипу.

Як відзначалось, дуб звичайний суборевого екотипу в природних корінних насадженнях з сосною знаходиться в другому ярусі. Тому в процесі філогенезу у дуба цієї екологічної ф о р м и закріпилися властивості задовольнятись обмеженою кількістю світла. Ця еколо­ гічна властивість передається по спадковості. Дуб звичайний дібров­ ного екотипу витримує затінення зверху тільки в перші декілька років. Вже з кінця першого десятиріччя ця екологічна форма дуба п р о я в л я є інтенсивний ріст л и ш е за у м о в б о к о в о г о затінення і доброго освітлення зверху. Після жердинного віку дерева дуба зви­ чайного дібровного екотипу краще ростуть, коли відчувають заті­ нення тільки нижньої п о л о в и н и їх крони . Отже, дуб звичайний суборевого екотипу більш тіневитривалий.

П р и р о д н о , в повній мірі меліоративну роль домішка дуб прояв­ ляє в культурах сосни за умов використання його суборової еколо­ гічної форми . Введення в культури сосни дуба звичайного дібров-

Розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

ної екологічної форми, навіть за однакових кліматичних умов, супроводиться пониженням інтенсивності його росту, біологічної стійкості V передчасним відмиранням. Наслідком такого стану дуба в культурах

сосни є зниження продуктивності деревостанів.

За умов однакової з дубом дібровним інтенсивності фотосинтезу і дихання листків, дубу суборевого екотипу властива менша інтенсивність транспірації і більш ксерофітна структура листків та вища оводненість пагонів. В культурах в перші роки дуб суборевого екотипу проявляє більш інтенсивний ріст кореневої системи і надземної частини. Тому, при створенні культур сосни в суборах слід вводити дуб з в т а й н и й суборевого екотипу.

В культурах сосни звичайної меліоративну роль можуть вико­ нувати інші деревні листяні п о р о д и і чагарники . Останні є бажани ­ ми компонентами в усіх насадженнях. Але деревина їх рідко ви­ користовується навіть на паливо, особливо в Поліссі, де в основ­ ному зростають деревостани сосни звичайної. Інші листяні породи, крім дуба північного, хоча і сприятливо впливають на властивості ґрунту, але вартість їх деревини в декілька разів нижча.

У свіжих і вологих суборах через 3-5 рядів сосни можна вводити один ряд дерев дуба північного. За цих умов дуб північний до 25-30- річного віку не поступається за інтенсивністю росту сосні звичайній. Дерева сосни звичайної, поряд з дубом північним, формують однобо­ ку крону, відхиляються в боки і мають дещо менші розміри, ніж в середині власної куліси. Тому, в лісових культурах ці породи слід розміщувати через буферні ряди. Крім того, дуб північний з органіч­ ним опадом повертає мало поживних речовин. Він не сприяє підви­ щенню родючості ґрунту. У гумусовому горизонті дерново-підзолис­ тих супіщаних ґрунтів (свіжі субори) в культурах дуба північного менше азоту, фосфору і калію, ніж у ґрунтах під культурами сосни. Деревина дуба північного значно поступається за механічними власти­ востями деревині дуба звичайного і нестійка при зміні вологи. Тому дуб північний не має переваги перед дубом звичайним при створенні культур сосни звичайної в свіжих і вологих суборах і судібровах.

У вологих суборах і суборах на болотах створюються сприятли­ ві умови для самосіву берези, осики і вільхи сірої, а також крушини ламкої та деяких видів чагарникових верб. За цих умов досить ввести лише сосну звичайну, створюючи часткові культури.

розміщуються на піщаних ґрунтах з потужними прошарками супі' ків і суглинків, що неглибоко залягають, на пісках, підстелених глибині розташування коріння суцільним шаром суглинків, дернов підзолистих супіщаних і сильноопідзолених суглинкових ґрунт У природних насадженнях на таких ґрунтах зростають сосна звичг на, ялина звичайна, клен гостролистий, граб звичайний, груша звичайн осика, береза повисла та багато інших мезотрофних деревних порід

Сухі сугрудки трапляються досить рідко, переважно в Лісостеп Головною п о р о д о ю у цих лісорослинних умовах є сосна звичайн найчастіше І-ІІ класу бонітетів. Дуб звичайний у сухих сугрудка з н а х о д и т ь с я у д р у г о м у ярусі і м а є Ш - У к л а с и бонітету . Пр закладанні штучних насаджень за цих умов доцільно 3-5 рядів сосн ч е р г у в а т и з о д н и м р я д о м д у б а з в и ч а й н о г о . В р я д и л а н к а м (3-5 садивних місць у ланці) можна вводити чагарник .

У свіжих і вологих сугрудках добре росте багато деревних порі. Однак при виборі головної породи перевагу слід віддавати сос звичайній. Куліси з 3-5 рядів сосни треба чергувати з одним рядо дуба або з трьома рядами інших листяних порід. У середній р~ листяної куліси краще висаджувати дуб звичайний. Замість ньоґ»4' можна вводити модрину сибірську, ялину звичайну або дуб півні ний. М о д р и н а і ялина в культурах, створених у свіжих сугрудка? знаходяться в одному ярусі з сосною. Дуб північний у культур" з сосною утворює стійкий другий ярус. У крайніх рядах листян * куліси бажано висаджувати разом з ліщиною звичайною (або б неї) л и п у д р і б н о л и с т у , г р у ш у з в и ч а й н у , к л е н и г о с т р о л и с т и і польовий, граб звичайний т о щ о .

Серед чагарників в умовах сугрудків ефективною для буферні рядів у насадженнях дуба і сосни є ліщина звичайна. Вона д о б р " росте у свіжих і вологих сігрудках на дерново-підзолистих, глинист :~ піщаних і супіщаних ґрунтах. У ліщини розвивається поверхнева коренева система, але вона не витісняє коріння дуба й сосни у нижні»1 горизонти ґрунту. В неї слабка транспіраційна спроможність. Мас органічного опаду ліщини на одиниці площі перевищує його кількість в опаді липи, в'яза, скумпії та інших порід. В органічному опаді' ліщини калію в 2,5 і кальцію в 2 рази більше, ніж в опаді дуба. Ліщина розвиває густооблиствлену крону і цим попереджає розростання трав'яної

розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

рослинності. У перші роки життя вона добре затінює з боків дерева дуба, ш іе на дфново-підзолистих супіщаних ґрунтах, як і інші чагарники, досягає ІІИСОТИ 5-6 м. Тому в буферних рядах разом з нею доцільно висаджувати ) іеревні породи, які більш тривалий час створюватимуть сприятливі умови

*для росту дуба.

Модрину і ялину європейську в культури сосни слід вводити у вологих сугрудках, де після жерднякового віку вони ростуть з однаковою інтенсивністю, а стовбури їх мають приблизно однакові діаметри та об'єми. У 90-річних культурах Пищевського лісництва на Житомирщині в штучних насадженнях, створених у перехідних від свіжих до вологих сугрудках, об'єм середнього дерева сосни становить 2,1, модрини - 2,2 і ялини - 2 м 3 . Д о м і ш к а м о д р и н и в соснових насадженнях підвищує вміст у ґрунті нітратного азоту, калію, кальцію, а навесні і восени - фосфору. В культури сосни на більш родючих і менш кислих ґрунтах доцільно вводити ялину, але вплив її на ґрунт менш сприятливий.

На дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах в свіжих судібровах ялина звичайна проявляє ріст з такою ж інтенсивністю, як і сосна звичайна. В культурах Дзвінківського лісництва Київської області, створених у свіжих судібровах, в 98 років ялина досягла середньої висоти 31,7 м, діаметра - 34,1 см, об'єму стовбура середнього дерева - 1,08 м3 . Сосна звичайна в цих культурах досягла середніх висоти 32,6 м, діаметра - 34,3 см і мала середній об'єм дерева 1,13м3 . Вартість же деревини ялини звичайної з існуючими цінами нижча, ніж сосни звичайної, на 17%. Отже, введення ялини звичайної в лісові культури сосни звичайної не підвищує прибуток, який можна отримати з одиниці площі, зайнятої лісом за рахунок реалізації її деревини.

У к р а й н і х р я д а х л и с т я н о ї куліси слід в и с а д ж у в а т и деревні породи, що сприяють росту дуба, висота і діаметр якого у свіжих і вологих сугрудках звичайно менші, ніж у сосни. До таких порід

органічного опаду, підвищує родючість ґрунту і поліпшує їх ріст. На дерново - підзолистих супіщаних ґрунтах л и п а дрібнолиста розвиває глибинну кореневу систему. До глибини один метр дрібно­ го коріння сосни за рідким винятком більше, ніж коріння липи . Ця листяна п о р о д а з р а н н ь о г о віку формує густооблистяну конусо -

Частина З Лісові культури

п о д і б ну к р о н у і росте за в и с о т о ю в п р о д о в ж всього ж и т т я д е щ о з м е н ш о ю інтенсивністю, ніж сосна і б і л ь ш о ю - ніж дуб звичайний . По сусідству з л и п о ю дерева сосни і д у б а д о б р е о ч и щ а ю т ь с я від гілок і ф о р м у ю т ь рівні малозбіжисті стовбури . Введення л и п и в культури сосни сприяє утворенню кормової бази для бджільництва, оскільки її дерева квітують навіть у випадку, якщо вони знаходяться

уд р у г о м у ярусі.

Унасадженнях на свіжих сірих суглинкових ґрунтах дуб у перші роки росте у висоту повільніше, ніж клен гостролистий. Після жерднякового віку інтенсивність росту дерев клена знижується і він перехо­ дить у другий ярус, створюючи сприятливі умови для росту дуба.

Г р а б п о в е р т а є у ґ р у н т п о ж и в н и х р е ч о в и н м е н ш е , ніж д у б , і більше їх поглинає. До завершення жерднякового віку граб росте інтенсивніше за дуб, потім переходить у другий ярус і сприятливо впливає на зростання дуба.

У вологих сугрудках у крайні ряди листяних куліс можна вводити вільху клейку. Протягом усього життя вона трохи більша (на 1-1,5 м) за дуб, але менша за сосну. У ранньому віці вільха розвиває конусо­ подібну густооблиствлену крону і добре затінює дуб з боків. Органіч­ ний опад вільхи клейкої прискорює розклад опаду дуба і сосни. Домішка вільхи в культурах сосни збагачує ґрунт азотом. У вільхи клейкої відсутній стрижневий корінь. Бічне коріння її сильно розви­ нене, але не витісняє коріння дуба і сосни у нижні горизонти ґрунту. У вологих сугрудках Богунського лісництва на Ж и т о м и р щ и н і в чистих 40-річних насадженнях середня висота сосни досягала 18,2 м, середній діаметр - 17,9 см. Запас стовбурної деревини у цьому насадженні становив 296 м 3 /га . У цьому ж лісництві в однакових за віком сосново-вільхових насадженнях з аналогічним змиканням крон (0,8) і за таких же умов середня висота дерев сосни становила 20,8 м, середній діаметр - 24,1 см, а дерев вільхи - відповідно 19,2 м і 17,6 см. Загальний запас стовбурної деревини становив 326 м3 .

У сирих сугрудках дуб звичайний відзначається слабким ростом внаслідок близького залягання ґрунтових вод, тому висаджувати його в культури за цих умов недоцільно. П р и створенні суцільних штучних насаджень за таких умов слід вводити один чистий ряд вільхи через 3-4 ряди сосни. П р и наявності на ділянці природного поновлення висаджують тільки сосну, створюючи при цьому часткові культури.

підзолистих, глинисто-піщаних та супіщаних ґрунтів лісової зони є мала потужність гумусового горизонту і несприятливі фізико-хімічні в ^ с т и в о с т і . Розпушування таких ґрунтів призводить до швидкого винесення органічних р е ч о в и н у нижчі, недоступні для рослин, г о р и з о н т и . Збіднення ґрунтів відбувається внаслідок щ о р і ч н о г о збирання врожаю . Порівняно із цілинними ґрунтами, в староорних землях міститься менше гумусу. На староорних землях послаблюється розвиток мікроорганізмів і знижується нітрифікаційна спроможність. Значно змінюються і фізичні властивості ґрунтів . О б ' є м н а вага в е р х н ь о г о 1 0 - с а н т и м е т р о в о г о ш а р у о р н и х ґ р у н т і в с т а н о в и т ь

властивостей староорних земель зумовлене р о з р и в о м і частковим закупоренням капілярів під час оранки, крізь які відбувається обмін повітря і просочується основна маса води.

За таких умов у сосни інтенсивно розвивається коріння у верхніх горизонтах ґрунту. Після того, як коренева система сосни встигає засвоїти усі поживні речовини з верхнього р о д ю ч о г о шару ґрунту, коріння її поступово заглиблюється у ґрунт.

У п о в і л ь н е н и й ріст коріння сосни супроводжується не л и ш е гальмуванням росту надземної частини, а й загальним ослаблен­ ням організму рослини. Ослаблені дерева пошкоджуються підкоро­ вим клопом, масове розмноження якого призводить до відмирання дерев і утворення галявин у культурах. Розріджені соснові молод - няки заселяються личинками хрущів. Все це остаточно послаблює культури, і частина дерев через 12-15 років засихає.

Соснові культури, створені на староорних землях, іноді пережи­ вають фазу хащі. К р и т и ч н и й період у таких насаджень настає у 25-30-річному віці і навіть у 40 років.

Підвищити біологічну стійкість сосни у культурах на староорних землях можна шляхом внесення добрив і боротьбою із шкідливими комахами. Проте слід мати на увазі, що добрива підвищують родю­ чість верхніх горизонтів ґрунту. Це супроводжується тимчасовим покращенням росту сосни, оскільки коренева система лишається поверхневою. Тимчасово може покращити стан дерев також боротьба зі шкідливими комахами, зокрема з підкоровим клопом, який здорові дерева не пошкоджує через великий вміст в них смолистих речовин.

Частина З Лісові культури

Відом о, що під час посух кількість вологи у верхніх горизонтах ґрунту незначна. Це згубно позначається на деревах з поверхневою к о р е н е в о ю системою . Т о м у д л я п о к р а щ е н н я росту і підвищення біологічної стійкості сосни звичайної в культурах на с т а р о о р н и х землях, крім внесення д о б р и в і б о р о т ь б и із шкідниками, необхідно застосовувати заходи, що сприяють розвитку глибинної кореневої системи . З цією м е т о ю п р и створенні культур о б р о б л я ю т ь ґрунт розпушувачем РН - 60 на глибину до 60 см. Через 2-3 р о к и коренева система саджанців сосни, як з в и ч а й н о , засвоює весь р о з п у ш е н и й шар ґрунту. Щ о б культури швидше зімкнулися, доцільно висаджувати 10-15 тис. сіянців на 1 га. К р а щ и м с п о с о б о м р о з м і щ е н н я сіянців в и з н а н о к в а д р а т н и й . Після з м и к а н н я к р о н необхідно своєчасно проводити рубки догляду.

Біологічна стійкість насаджень сосни, створених на староорних зем­ лях, підвищується наступним вирощуванням багаторічного люпину. Він розвиває потужну кореневу систему, що глибоко проникає у ґрунт, пригнічує трав'яну рослинність і сприяє накопиченню поживних речовин у ґрунті . П р о т е л ю п и н з а н а д т о висушує ґрунт, тому в умовах недостатнього зволоження вводити його в культури недоцільно.

Іншим важливим фактором при залісенні староорних земель є створення змішаних насаджень, які більш стійкі проти підкорового клопа і кореневої губки. Підбирають компоненти для культур з таким розрахунком, щоб підвищити запас органічного опаду, прискорити його розкладання і збільшити масу коріння, яке пронизує товщу ґрунту. У бідних і сухих борах, де листяні породи не ростуть, у насадження сосни звичайної бажано вводити сосну Банкса, а на більш родючих ґрунтах - березу повислу, дуб звичайний, клен татарський, грушу звичайну. Сосну Банкса і листяні породи на староорних землях доцільно вводити в культури через 2-3 ряди сосни звичайної.

Узімкнутих молодих соснових культурах накопичується значний

ша р підстилки . Внаслідок малої щільності заселення с т а р о о р н и х ґрунтів безхребетними т в а р и н а м и розкладання її уповільнюється. Ґрунтові безхребетні тварини не л и ш е п р и с к о р ю ю т ь р о з к л а д а н н я

органічних залишків, а й з м і н ю ю т ь фізичні властивості ґрунту. П р и зміні сезонів в п о ш у к а х їжі безхребетні т в а р и н и мігрують, лишаючи нірки, які хоча і руйнуються, але систематичне їх поновлення покращує фізичні властивості ґрунту. Крізь нірки проникає повітря, вода і коріння деревних рослин до більш глибоких горизонтів ґрунту.

Розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

Ґрунтові безхребетні тварини є бажаним компонентом лісових ценозів. Збільшення щільності заселення ґрунту цими тваринами в культурах на с т а р о о р н и х землях досягається ш л я х о м внесення підстилки зі старих соснових насаджень. Через 10 років після такої інокуляції Ч и с е л ь н і с т ь безхребетних збільшується у 9-22 р а з и п о р і в н я н о з культурами, де підстилка не вносилася (контроль). Підстилку бажано в н о с и т и в культур и до з м и к а н н я к р о н у кількості 1,5-1,7 т/га і розміщувати купами вздовж рядів сосни на відстані 3-6 м одна від одної восени чи р а н н ь о ю в е с н о ю у період н а й а к т и в н і ш о ї життє ­ діяльності тварин.

Отже, створення біологічно стійких високопродуктивних насаджень на староорних землях можливе за умов застосування комплексу заходів, до яких входять глибоке розпушення ґрунту, внесення добрив, створення змішаних насаджень, оптимальне розміщення садивних місць, густе заселення ґрунту і підстилки безхребетними тваринами.

6.2. Культури сосни кримської

Сосна кримська досягає менших розмірів, більш тіневитривала, теплолюбна, жаростійка, посухостійка, гірше очищається від гілок, менше пошкоджується шкідливими комахами, ніж сосна звичайна. Сосна кримська формує збіжисті стовбури. Враховуючи ці лісівничі властивості сосни кримської, вона не має переваги порівняно з сосною звичайного при створенні промислових лісових культур в Поліссі і Лісостепу. Проте вона може бути використана при залісенні пісків в Степу і гірських схилів Криму.

В Степу на піщаних аренах найбільш розповсюджені однофазні бідні на поживні речовини дрібнозернисті піски. Головною особливістю піщаних масивів є щільний склад, які утворюють сильний опір корін­ ням і висока потенційна спроможність дефляції. Ці особливості (щільний склад і можливість переносу вітром верхніх шарів ґрунту) піщаних масивів обумовлюють застосування часткової глибокої щдготовки ґрунту.

6.3.Культури ялини європейської

Ял и н а європейська - вимогливий до родючості та стабільної зволоженості, чутливий до повітряної та ґрунтової засухи типовий

Частина З Лісові культури

бореальний вид. В Українських Карпатах ялина добре росте на родючих, багатих гумусом і поживними речовинами ґрунтах буроземного типу, на схилах гір і в долинах між г о р а м и . Вона н а й к р а щ е росте на середньозволожених суглинистих, слабо- і середньощебенистих добре дренованих ґрунтах, проте зростає і на заболочених з проточною водою ділянках та на скелястих дуже бідних мілких ґрунтах. В межах свого природного ареалу ялина відзначається найкращим ростом на висотах 900-1000 м н.р.м. Нижче цього рівня вона лише в молодому віці має

проводилася переважно в близьких від сіл, штучно створених із чужоземного насіння деревостанах, внаслідок чого а К а р п а т а х розповсюджувалися не місцеві екотипи ялини, а завізні, з невідомими біологічними характеристиками. Це виявилося важливою причиною відносно низької біологічної стійкості і поганого санітарного стану сучасних ялинових лісів Карпат (рис. 6.2).

В сучасний період успіх природного відновлення ялини в Карпа ­ тах з а л е ж и т ь від а н т р о п о г е н н о г о ф а к т о р а . Суцільні зруби без використання сучасної технології із-за відсутності коштів, тракторне трелювання деревини, інтенсивні процеси ерозії ґрунтів на свіжих лісосіках о б у м о в и л и різкі з м і н и процесів в і д н о в л е н н я я л и н и . Самосів породи знищується під час трелювання деревини, а наступне природне відновлення породи з насіння від стін лісу на задернілих зрубах проходить незадовільно, часто із зміною головної породи.

Т о м у о с н о в н и м с п о с о б о м в і д н о в л е н н я я л и н и в К а р п а т а х є штучний, тобто створення її культур методом садіння.

В умовах сусмеречин і смеречин ялина європейська утворює корінні насадження, продуктивність яких залежить від ґрунтово-кліматичних умов. Тому при створенні лісових культур ялини в гірських умовах необхідно враховувати цей фактор. Так, із збільшенням висоти над рівнем моря клімат стає більш холодним і вологим. Тому, якщо на висотах 800-1000 м н.р.м. ялина формує деревостани І-Іь класів бонітету, то на висотах 1100-1200 м н.р.м. її бонітет знижується до I I .

П р и створенні культур в смеречинах і сусмеречинах необхідно п р я м у в а т и до п о є д н а н н я високої п р о д у к т и в н о с т і насаджень з

446

Розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

біологічною стійкістю. Чисті культури ялини в сприятливих для неї лісорослинних умовах С3 та Т>3 відзначаються високою продуктивністю, але поряд з цим - дещо п о н и ж е н о ю стійкістю п р о т и фітозахворю - %вань та вітровалів (рис. 6.3). Тому, створюючи стійкі буково-ялицево- ялинові насадження, частково втрачають у продуктивності, але при цьому помітно підвищується біологічна стійкість лісових культур. Так, товсте к о р і н н я ялиці, г л и б о к о п р о н и к а ю ч и в ґрунт, підвищує вітровалостійкість насадження в цілому. Дрібні корінці ялиці займають більший об'єм ґрунтової товщі, ніж у ялини, що сприяє більш повному використанню потенційної родючості лісових ґрунтів. В хвої ялиці високий вміст кальцію, в зв'язку з чим дія опаду п о р о д и буде підлуговуючою . Тому в ялицево - ялинових культурах актуальна кислотність верхніх шарів ґрунту менша, ніж під чистими ялинниками. Це має велике значення для покращення родючості лісових ґрунтів.

В зоні х в о й н о - л и с т я н и х лісів, де росте бук, введення й о г о в склад ялицево-ялинових насаджень є обов'язковим . Опад бука підвищує родючість ґрунту і тому його в цих умовах образно нази­

смеречин лісокультурні ділянки представлені переважно свіжими зрубами к р у т и з н о ю більше 12° без п р и р о д н о г о відновлення, де вимагається створення суцільних лісових культур . В намічених рядах садіння ґрунт обробляють вручну з влаштуванням площадок розміром 0,5 х 0,5 м. Культури створюють за схемами: 3 ряди ялини 2 ряди бука з ялицею, де ланки бука та ялиці чергуються між собою в рядах; 3-4 ряди ялини, 2 ряди бука, 2-3 ряди ялиці. Розміщення садивних місць 2-3 х 0,8-1 м (3,3 - 6,3 тис. шт./га), де ялина займає 60, ялиця - 25-20, бук - 15-20% від загального числа садивних місць.

На свіжих зрубах з-під високоповнотних деревостанів, де трав'я­ ний покрив повністю відсутній, можливе створення лісових культур без обробітку ґрунту з висаджуванням сіянців (саджанців) у ямки під л о п а т у . Ґ р у н т на т а к и х д і л я н к а х зберігає с в о ю структуру, не ущільнений і знаходиться в стані, повністю придатному для лісо­ відновлення. Садіння лісових культур без обробітку ґрунту має свої переваги - розпушування ґрунту може призвести до його змиву під час сильних весняних злив; поряд з цим, створення лісових культур без обробітку ґрунту обходиться дешевше. П р и цьому слід використо-

447