lisovi_kulturi_chastina_3

Частина З Лісові культури

На свіжих зрубах без природного відновлення необхідно створення суцільних культур за схемою: 4-6 рядів бука 2-3 ряди сосни; 3-6 рядів б у к а 1-2 р я д и л и п и ( к л е н а ) 2-3 р я д и с о с н и з р о з м і щ е н н я м

лісокультурних ділянок - свіжі зруби із задовільним природним відновленням бука лісового і недостатнім - ялиці білої. По "вікнах" вводять хвойну породу з розміщенням 2 х 0,8-1 м. Обробіток ґрунту проводять вручну площадками 0,4 х 0,4 - 0,5 х 0,5 м з висаджуван-ням

вкожну площадку одного сіянця (саджанця) ялиці білої.

Пр и наявності природного відновлення головних та супутніх порід, розміщеного групами, по "вікнах" та прогалинах створюють часткові; культури шляхом введення невистачаючих порід. Із супутніх листяних: порід бажаним є введення окремими біогрупами клена-явора. Орієн-; товна кількість садивних місць від загального їх числа повинна станок вити: для бука - 55-60, ялиці - 20-25, ялини - 10-15, інших - 5-10%.

наявним або очікуваним природним відновленням бука та супутніх' порід. Виробничий досвід показує, що через 2-3 роки зруби густої покриваються природним відновленням як порослевого, так і насік'; нєвого походження . П о " в і к н а х " , д е п р и р о д н е відновлення н : з'явилось, доцільно висаджувати швидкорослі породи - модрин" або ялину. Незважаючи на понижену біологічну стійкість ялини субучинах та бучинах, все ж д о ц і л ь н е її о б м е ж е н е введення культури бука як домішки, завдяки швидкому росту хвойної породні Умови С3 є найбільш придатними для цього. В цих умовах ялин вже в 40-50 років досягає технічної стиглості і її можна вибирати: складу насадження. Ялину доцільно вводити невеликими куртинам розміром не більше 20 х 20 м. Участь бука в насадженні повинн' становити 60-70%, ялини (модрини) та супутніх порід - по 15-20%;

П р и незадовільному природному відновленні бука на ділящ культури можна створювати за схемою: 4-6 рядів бука 1-2 ряди клен" (липи) з розміщенням 4 х 0,8-1 м.

На зрубах без природного відновлення головної породи і не­ можливості його з'явлення (при зрубуванні похідних насаджень) необхідно створення суцільних культур. Доцільне використання кулісног

468

Розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

способу змішування: 4-6 рядів бука 1 -2 ряди ялини (модрини) з розміщенням З х 0,6 (1,0) м.

На висотах 600-900 м н.р.м. вище від природної межі поширення раба с ф о р м у в а л и с я вологі чисті субучини та бучини. Н а й б і л ь ш поширеною категорією лісокультурних площ є свіжі зруби з групо­ вим р о з м і щ е н н я м п р и р о д н о г о в і д н о в л е н н я к о р і н н о ї п о р о д и . І І о "вікнах" та прогалинах необхідно висаджувати 2-3-річні сіянці, вирощені в р о з с а д н и к у , а б о д и ч к и , в и к о п а н і з-під п р и р о д н и х пизькоповнотних насаджень або узлісь. П р и цьому слід враховувати підвищену тінелюбність бука в період приживлення сіянців, обумов­ лену їх поганою укоріненістю в цей період внаслідок втрати значної кількості всисного коріння, особливо у дичок. Тому краща приживлю­ ваність і ріст культур спостерігається на північних схилах - більш вологих і з м е н ш о ю а м п л і т у д о ю к о л и в а н н я д о б о в и х температур . Існуюче п р и р о д н е відновлення служить захистом для висаджених сіянців або дичок від несприятливих факторів довкілля (заморозки, сонячні опіки тощо).

Обробіток ґрунту під культури проводять вручну мотиками шляхом створення площадок розміром 0,4 х 0,4 - 0,7 х 0,7 м, а в окремих випадках - і 1 х 1 м в залежності від інтенсивності заростання ділянки трав'яною рослинністю чи поростю супутніх порід.

З метою підвищення продуктивності культур бука в невеликій кількості (до 10-20% загальної кількості садивних місць) можливе введення ялини . Вологі субучини та бучини є найбільш оптималь ­ ними для накопичення ялиною значних запасів деревини за відносно короткі терміни. П р и цьому краще підбирати схили північних експо­ зицій. П р и створенні часткових культур, коли є задовільне природне відновлення бука, ялину п о т р і б н о вводити о к р е м и м и к у р т и н а м и розміром 5 х 5 - 1 0 х 1 0 м . У ч а с т ь бука в насадженні п о в и н н а становити не менше 60-70%. Решту відсотків порівно розділяють між илиною та листяними супутніми породами.

На зрубах з рівномірним розміщенням природного відновлення бука по проведених через 15-20 м смугах можливе введення ялини спареними рядами з розміщенням 3 х 1 м.

В умовах вологих, а т а к о ж і свіжих бучин на висотах до 800 м м р.м. доцільним є введення в букові насадження ясена, оптимальна участь якого в культурах становить 15-20%. П р и створенні частко­ вих культур при груповому розміщенні п р и р о д н о г о відновлення

469

Частина З Лісові культури

ясен вводять невеликими куртинами розміром в середньому 10 X 10 м серед природного відновлення бука, а при рівномірному розміщенні -| в ряди бука ланками із трьох-п'яти садивних місць. П.С. Пастернак щ ін. (1963) вказують на доцільність створення ясенево-букових культуру в умовах Б3 та 3 до висоти 800-900 м н.р.м. Участь ясена при цьом)Й| не повинна перевищувати 20-30%.

Досвід показує, що ясен добре росте на пологих схилах з родючий! ми ґрунтами. Підмерзання ясена в перші роки після садіння прі наявності підросту бука незначне.

Доцільним в аспекті підвищення продуктивності насаджень є введен»! ня в склад культур бука певної кількості модрини. На зрубах з групо.*; вим природним відновленням бука хвойну породу вводять куртина* розмір яких не перевищує 10 х 10 м. В умовах бучин модрину моя вибирати вже у віці 50-60 років. В субучинах, де інтенсивність рос модрини нижча, вік її рубки такий же, як і в бука; розмір куртин, кух вводиться модрина, може бути збільшений до 20 х 20 м.

Вологі грабово-ялицеві субучини та бучини р о з п о в с ю д ж е н і в Прикарпатті, Закарпатті та Буковині на висотах 400-800 м н.р.м.,| займаючи схили різних експозицій з перевагою на північних.

На незадернілих зрубах із задовільним природним відновлену н я м б у к а та я л и ц і п р и у м о в і з б е р е ж е н н я п і д р о с т у в п р о ц е с ^ проведення рубок головного користування лісові культури можнаї не створювати . Але в більшості випадків природне відновлення! головних порід пошкоджується в процесі рубок, і тому вимагається частковий ввід цих порід по підготовлених смугах через 3-6 м за схемою: 2-4 ряди бука 1-2 ряди ялиці. Кількість введених рядів т і є | ч и і н ш о ї п о р о д и з а л е ж и т ь від г у с т о т и т а п о р о д н о г о складі"1 збереженого природного відновлення (рис. 6.12).

На свіжих зрубах з груповим розміщенням природного відновІ лення бука та ялиці по "вікнах" і прогалинах вводять відсутні п о р о і д и окремими куртинами розміром 5 х 5 - 2 0 х 2 0 м з р о з м і щ е н н я м З х 0,8-1 м. Орієнтовний склад насадження для даних типів лісу становить 5-7Бк 2-ЗЯц 1 -2Сп. Як супутні породи доцільно використо^ вувати явір, липу, в'яз, а до висот 500-550 м н.р.м..- також черешвд та береку. Супутні п о р о д и в и с а д ж у ю т ь серед к у р т и н п і д р о с т у | головних порід, розміщаючи їх рівномірно по ділянці.

В суцільних культурах бук найчастіше висаджують кулісами, супутні породи - окремими рядами або групово-ланковим способом.

470

Розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

В субучинах, а особливо - в бучинах високопродуктивними та біологічно стійкими є буково-модринові насадження. Можливе створення культур рядовим способом за схемою 3-5 рядів бука 1 -2 ряди модрини з розміщенням 2,5-3 х 0,8 (1,5) м.

ік П р и створенні культур з перевагою бука на нелісових землях (пасовищах, пустищах тощо) особливу увагу слід приділити обро ­ бітку ґрунту. За рік до створення культур ґрунт в рядах чи площадках садіння необхідно розпушити на глибину 20-25 см, не допускаючи при цьому в и д а л е н н я в е р х н ь о г о н а й б і л ь ш р о д ю ч о г о ш а р у ґрунту . Можливе застосування системи чорного або раннього пару. Ство­ рюють суцільні культури з використанням кулісного способу змішу­ вання: 5-6 рядів бука 2-3 ряди ялиці 1 -2 ряди клена (липи) з розміщенням садивних місць 3,0 х 0,8 м.

Вологі ялицеві субучини та бучини сформувались на висотах 700900 м н.р.м. за межею висотного поширення граба. В даних типах лісу зростають високопродуктивні ялицево-букові деревостани. Категорії лісокультурних ділянок представлені переважно зрубами з наявністю задовільного природного відновлення бука та незадовільного - ялиці. Досвід показує, що на ділянках ялицевих бучин та субучин, особливо після поступових рубок, час яких співпав з насінними роками бука, є достатня кількість самосіву. Відновленню ялиці під наметом лісу перешкоджає щільна підстилка із листя бука. Тому для відтворення корінних ялицево-букових насаджень необхідно сприяти процесу про­ ходження природного відновлення шляхом розпушування підстилки. В більшості випадків необхідне введення ялиці куртинами розміром Юх 10 - 20 х 20 м з розміщенням 2-3 х 0,8-1,0 м. Обробіток ґрунту проводять площадками, початковий склад культур - 6-7Бк 3-4Яц.

П р и недостатній кількості природного відновлення бука, поряд

зялицею, окремими куртинами вводять і листяну породу.

Пр и рівномірному розміщенні природного відновлення бука та ялиці на ділянці, але недостатній його кількості, використовують

кулісний спосіб з м і ш у в а н н я : 4-6 рядів б у к а 1-2 р я д и я л и ц і з розміщенням 4-6 х 0,8 (1,0) м. Між кулісами бука та ялиці можливе введення буферного ряду із клена-явора.

В букові насадження можна також вводити і іншу хвойну породу - мсевдотсугу Мензіса. Оптимальні умови для її зростання - свіжі та вологі бучини і субучини на висотах до 500-600 м н.р.м. Кращим способом захисту хвойної породи від пошкоджень заморозками в перші

роки є її введення серед підросту бука та супутніх порід окремими груп розміром 1 0 х 1 0 - 2 0 х 2 0 м з таким розрахунком, щоб ї ї п о ч а т к о

лення бука та супутніх порід псевдотсугу можна т а к о ж вводи окремими чистими рядами з розміщенням 10 х 1 м.

Вологі ялиново-ялицеві субучини та бучини р о з п о в с ю д ж е н і всьому карпатському регіону до висотної межі поширення бука ліс вого (700-1150 м н.р.м.). Переважаючою категорією лісокультурн' площ є свіжі зруби з груповим розміщенням природного відновлен" бука, меншою мірою - ялиці та ялини. Тут створюють часткові лісо' культури . По "вікнах" та п р о г а л и н а х вимагається введення яли куртинами розміром 5 х 5 - 20 х 20 м та ялини - куртинами розміро до 10 х 10 м. О с т а н н я м о ж е в и б и р а т и с я зі складу в 60-80-річцо віці, тому розмір куртин збільшувати недоцільно для уникнення поян "вікон" в насадженні. !'<

На свіжих зрубах без природного відновлення деревних п о р : необхідне створення суцільних культур за схемою: 5-6 рядів бу~"

ділянках, де відсутнє природне відновлення головних порід, однак ширина міжрядь при цьому збільшується в залежності від густот природного відновлення.

П р и відсутності с а д и в н о г о м а т е р і а л у бука, в и р о щ е н о г о розсадниках, для садіння можна використовувати 2-5-річні дичк з висотою надземної частини 20-30 см. Д о б р е приживлення дичо спостерігається в тому випадку, коли їх садіння проводять ще до початку вегетаційного періоду. Період вкорінення дичок триває 2-3 роки, тому інтенсивний їх ріст спостерігається лише на 3-4-ий

рік після створення лісових культур. ..

Культури бука часто культивують і за межею й о г о п р и р о д н о г о поширення. Як показують численні дослідження, і в позаареальних умовах бук може відзначатися високоінтенсивним ростом, переважаючи інші аборигенні породи . Так, в 104-річних культурах, створених в свіжих дібровах Джуринського л-ва Вінницької області дерева бука лісового досягли середніх висоти 30,2 м і діаметра 43,4 см, дерева дуба звичайного, відповідно, 29,9 м та 42,7 см, ясена звичайного - 32,3 м та 43,4 см. За умов початкового густого розміщення садивних ,

Розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

місць (2 х 0,5 м) була можливість при доглядових рубках вибрати відсталі в рості та малоцінні в господарському відношенні дерева, і І,е стало причиною формування у всіх порід добре розвиненої крони,

зафіксовано у дуба, дещо менший відсоток (86,3%) - у ясена. Дров'яні екземпляри у цих порід були відсутні. Ділових дерев бука було 78,8%, напівділових - 18,7%, дров'яних - 2,5%.

Оскільки дерева всіх трьох порід в культурах свіжої діброви в стиглому віці досягають приблизно однакових розмірів, то можна зробити висновок про успішний ріст бука лісового в умовах Т>2 за межами його природного ареалу.

6.8. Культури тополі

На території нашої країни росте кілька десятків видів тополь. Кожен вид має п р и т а м а н н і тільки йому біологічні особливості і виявляє високу енергію росту лише за певних ґрунтово-кліматичних умов. Враховуючи біологічні та екологічні особливості тополь, лісівники визначили зони раціонального використання їх у лісових культурах. В зоні ш п и л ь к о в о - ш и р о к о л и с т я н и х лісів у культури доцільно вводити стійкі проти гнилі форми осики, тополі бальзамічну, волосистоплідну, берлінську, запашну, білу, чорну, сіру, в Степу - канадську, білу, чорну, пірамідальну, Болле і лавролисту.

Усі види тополі вологолюбні, і культури їх треба створювати в заплавах річок і річкових долин, по дну балок і тальвегів, на нижніх найбільш зволожених частинах схилів, по берегах річок, водойм, зрошувальних каналів та на інших ділянках, де ґрунтові води у середині літа залягають на глибині 0,60-1,2 м.

Для культур тополі кращими є свіжі, вологі та мокрі сугрудки і груди. Непридатні для неї кислі опідзолені ґрунти з вираженим орштейновим горизонтом, а також сфагнові торф'янисті із застійною водою, важкі слабоаеровані, гірські буроземні щебенисті та бідні піщані наносні ґрунти.

Усі види тополь вимагають суцільного обробітку ґрунту. Плантаж­ ну оранку необхідно застосовувати на ділянках, де відчувається брак вологи. В районах достатнього зволоження культури тополі, створені сіянцями або з и м о в и м и живцями, м а ю т ь однакову енергію росту.

473

Частино З Лісові культури

Тому у лісокультурному виробництві можна використовувати обидва види садивного матеріалу. В посушливих районах саджанці тополь в е г е т а т и в н о г о п о х о д ж е н н я м а ю т ь м е н ш у е н е р г і ю р о с т у , ніж насіннєвого. В перші р о к и після садіння у саджанців вегетативного п о х о д ж е н н я с л а б о р о з в и в а є т ь с я к о р е н е в а система, і в періоди н а й м е н ш о г о вмісту в о л о г и у грунті помітно зменшується приріст надземної частини.

П р и вегетативному розмноженні тополі живці заготовляють на плантаціях пізно восени та навесні до початку сокоруху. Добрі лісівничі властивості мають живці, заготовлені з однорічних зрілих без бічних відгалужень пагонів з д о б р е розвиненими, з д о р о в и м и і механічно непошкодженими бруньками. Наявність на живцях бруньок завжди сприяє появі коріння як з кореневих зачатків, так і в місцях утворення калюсу.

У живців, що зберігаються протягом зими у траншеях чи підвалах на льоду, у снігу, п р и ж и в л ю в а н і с т ь знижується на 10-15%, і вони мають меншу енергію росту. Тому кращим часом для заготівлі пагонів на живці є р а н н я весна (за 10-15 днів до набубнявіння бруньок) . Допустиме усихання пагонів без втрати якості становить .2-3% їх маси у с в і ж о з а г о т о в л е н о м у вигляді . Я к щ о живці в т р а т и л и б л и з ь к о половини вологи, їх також можна використати для створення культур з обов'язковим попереднім намочуванням у воді п р о т я г о м 1-2 діб. Живці з пагонів необхідно нарізати у день садіння чи за день до нього.

Найбільшу приживлюваність мають живці діаметром на верхньому зрізі 0,8-1,5 см, заготовлені із середньої частини пагона . Д о в ж и н а ж и в ц я п о в и н н а с т а н о в и т и 25-30 см. На постійне місце м о ж н а висаджувати укорінені живці. Використання великих саджанців доцільне при створенні культур на ділянках із тривалим і глибоким затопленням. К о р е н е в і т а з е л е н і ж и в ц і п р и з а к л а д а н н і к у л ь т у р т о п о л і використовуються рідко.

Кращим часом для створення культур тополь є весна. На ділян-ках, які затоплюються на нетривалий час, культури закладають після стікання талих вод. При створенні штучних насаджень тополі необхідно мати на увазі, що ця порода швидко росте і вимагає багато світла. У густих культурах рано змикаються гілки і виникає потреба у проведенні ранніх рубок догляду. П р и розрідженні насаджень утворюється порость, яка виснажує ґрунт. При створенні чистих і змішаних культур тополі садивні місця розміщують за схемою 2x2,2x3, 3x3,4x4м і рідше.

474

Розділ 6 Культури лісоутворювальних порід

Однією з бажаних супутніх порід для тополі є вільха клейка, яка збагачує ґрунт азотом і фосфором, її можна вводити одним чистим р я д о м через 2-3 р я д и т о п о л ь . У м о к р и х д і б р о в а х та судібро ­ вах замість вільхи к л е й к о ї м о ж н а в в о д и т и вербу білу, а в свіжих та у в о л о г и х д і б р о в а х - л и п у д р і б н о л и с т у , к л е н и г о с т р о л и с т и й і п о л ь о в и й . Із ч а г а р н и к і в у к у л ь т у р и т о п о л і д о ц і л ь н о в в о д и т и (у відповідних лісорослинних умовах) калину звичайну, смородину чорну, б у з и н у ч о р н у і ч е р в о н у , л і щ и н у з в и ч а й н у . Ч а г а р н и к и можна в в о д и т и о д н и м ч и с т и м р я д о м і в и с а д ж у в а т и п о ч е р г о в о з рядами тополі . У рядах тополі ч а г а р н и к и р о з м і щ у ю т ь через одне садивне місце.

Усі види тополі, як звичайно, формують поверхневу кореневу систему і навіть незначне задерніння або ущільнення ґрунту супро-воджується зниженням енергії росту дерев. Ґрунт у культурах слід розпушувати протягом 3-4 років. Особливо важливо утримувати ґрунт за типом чорного пару з травня по серпень, оскільки в цей період спостерігається найбільш інтенсивний лінійний приріст саджанців тополі. В культурах тополі бажано проводити також і догляд за стовбуром. П р и рідкому розміщенні у багатьох видів тополі утворюється низькоопущена крона. Якість деревини поліпшується п р и обрізуванні сучків і нижніх фізіологічно менш активних гілок.

Сучки і бічні пагони п о ч и н а ю т ь обрізувати з 3-4-річного віку саджанців. При садінні на постійне місце крупномірних саджанців перше обрізування нижніх бічних гілок проводять водночас із садінням. При розташуванні зрізів паралельно стовбура і на рівні поверхні кори рани ш в и д к о загоюються . Під час першого обрізування від сучків і гілок звільняється 1/3 нижньої частини стовбура, під час другого (у віці 6-8 років) - половина стовбура, третього (10-12 років) - 2/3 стовбура. Місце обрізування бажано покривати садовим варом для запобігання грибкових захворювань.

6.9. Культури осики

Оптимальними умовами для осики є свіжі діброви, що сформува­ лися на сірих лісових суглинкових ґрунтах і ч о р н о з е м а х . Д о с и т ь інтенсивно осика росте у вологих дібровах і свіжих судібровах, однак діброви доцільно використовувати під культури дуба. Культури осики слід с т в о р ю в а т и у судібровах і багатих суборах . Д л я штучних

Частина З Лісові кильтирц

н а с а д ж е нь необхідно в и к о р и с т о в у в а т и зеленокору ф о р м у осики, д е р е в а я к о ї м е н ш е , ніж д е р е в а і н ш и х ф о р м , п о ш к о д ж у ю т ь с я ; серцевинною гниллю.

Крапщм способом обробітку ґрунту під культури осики є чорний пар. ? При частковому обробітку ґрунту слід розпушити смуги завширшки не менше одного метра.

Як садивний матеріал найчастіше використовують зимові ж и в ц і Вирощування садивного матеріалу насіннєвого походження досить , трудомістке, тому в практиці він використовується мало .

Найбільш доцільним переважно на півдні Лісостепу та у Степу є р о з м і щ е н н я с а д и в н и х місць за с х е м о ю 3,0 х 2,0 м; 2,5 х 2,5 і 3,0 х 3,0 м. Чагарники вводять в ряди осики ланками по 3-5 шт. Залежно від умов і зони вирощування як чагарник можна використовувати ліщину звичайну, бузину чорну і червону, калину звичайну, смородину чорну і' гордовину.

6.10.Культури верби білої і ламкої

Зусіх видів верби, що зростають в Європі, найбільшу висоту мають верби біла (30 м) і ламка (20 м). Більш швидкорослою є верба біла, а насадження її найпродуктивніші. У плавневих лісах Слов'ян - ; ського лісництва на Луганщині у 10-річному віці дерева верби білої; досягають середньої висоти 15 м, середній діаметр стовбура на висоті

Верби біла і ламка інтенсивно зростають на пухких ґрунтах в умовах достатнього зволоження: на наносних ґрунтах річкових долин,

вегетаційного періоду. Досить інтенсивно ростуть верби біла і ламка на заболочених ділянках із застійними ґрунтовими водами (у вологих: і мокрих дібровах і судібровах), а також по берегах річок, водосхо­ вищ, озер та інших водоймищ на свіжих і багатих на поживні речо­ вини ґрунтах (на сірих лісових суглинках і чорноземах), де ґрунтові води у середині літа залягають на глибині 2 м.

К у л ь т у р и в е р б и б і л о ї і л а м к о ї д о ц і л ь н о с т в о р ю в а т и н а блюдечкоподібних низинах, вздовж річок, рівчаків, в о д о й м и щ і по тальвегах балок.

476

переорюють на глибину 27-30 см. Навесні внаслідок високої воло­ гості ґрунту культури закладають без передсадивного обробітку ґрунту . На ділянках із з а с т і й н и м и в о д а м и на поверхні ґрунту доцільно прокласти водовідвідні канали . Я к щ о немає можливості відвести в о д у з д і л я н о к , с т в о р ю ю т ь м і к р о п і д в и щ е н н я , на які і висаджують сіянці або живці верб.

Верби добре розмножуються насіннєвим і вегетативним спосо­ бами. На постійне місце висаджують однорічні сіянці. Для живців заготовляють однорічні пагони восени після того, як опало листя, взимку та навесні - до початку руху соків. Краще приживлюються живці довжиною 25-30 см і товщиною верхнього кінця 0,7-2 см. Живці, заготовлені з верхньої частини пагонів, приживлюються погано.

Для створення культур верби на ділянках надмірного зволо ­ ження можна використати кілки д о в ж и н о ю 1,0-1,5 м і товщино ю верхнього кінця 3-5 см. В культурах верби застосовують квадратне (1,5 х 1,5; 2 х 2 м), прямокутне (1,5 х 2,5 м; 2 х 3 м; 2 х 4 м) та інші схеми розміщення садивних місць. Систематично р о з п у ш у в а т и ґрунт необхідно до змикання крон. П р и садінні на постійне місце за д о п о м о г о ю кілків догляд за культурами не проводять .

6.11.Культури вільхи клейкої

ВУкраїні зростають три аборигенних види вільхи: клейка (чорна), сіра (біла) і зелена. Найбільш поширена і має дуже важливе господар­

ське значення вільха клейка. Вона поселяється на добре аерованих і дренованих алювіальних ґрунтах, сірих лісових суглинках і чорно­ земах з в и с о к и м вмістом гумусу. О п т и м а л ь н и м и у м о в а м и д л я і іеї є сирі діброви із заляганням ґрунтових вод в літній період на глибині 0,5-1,0 м, але досить інтенсивній ріст вона проявляє також на вологих і ще краще - на мокрих ґрунтах по болоту. Високо продуктивні і іасадження вона формує в судібровних типах лісу відповідної вологості. Вільха клейка розповсюджується т а к о ж в посушливих районах, де легко переносить сухість повітря за умов достатньої кількості пологи в ґрунті. Штучні лісові насадження трапляються також і у свіжих дібровах та судібровах. Проте вільха погано росте на кислих,

тр а п л я є т ь ся у вигляді чагарників. Чисто піщані і вапнякові грунти,

атакож тверді глинисті ґрунти для вільхи не придатні. П о г а н о росте вона на ґрунтах, де є постійне застійне зволоження.

Дл я створення лісових культур в переважній більшості служать дички вільхи. їх викопують на узліссях, галявинах або вздовж канав, річок та інших водоймищ . Загальним для всіх таких дичок є значна висота і малий діаметр стовбурців. При пересадці таких рослин стовбурці

н е м о ж у т ь в и т р и м а т и в а г и к р о н и , внаслідо к ч о г о в о н и нахи ­ ляються до землі і навіть вилягають. П р и викопці дичок пошкоджується значна частина коріння. Досліди показали, що н а й к р а щ е дички приживаються, якщо вони мають висоту 50-90 см. При садінні менших за висотою дичок на постійне місце вони заглушуються рясно зростаю­ чими трав'яними рослинами, а вищих - при викопці обрізається значна частина коріння і верхня половина надземної частини дичок відмирає. Водяні пагони, які з'являються на нижчій частині стовбурців, на більшій кількості дичок, також з часом відмирають.

У вологих дібровах і судібровах Полісся та гавнічних районах Лісостепу за умов суцільного обробітку ґрунту штучні насадження вільхи можна створювати сівбою насіння на постійне місце. Перед сівбою насіння вільхи доцільно намочувати у воді протягом однієї доби.

Проте кращим садивним матеріалом для створення насаджень вільхи є одно-дворічні сіянці висотою 30-50 см. Вони добре приживаються, проявляють інтенсивний ріст навіть на ділянках, густо зарослихтрав'яними рослинами (рис. 6.13). І

Спосіб обробітку ґрунту залежить від стану лісокультурної пло­ щі. Найбіль ш доцільним в умовах свіжих і вологих дібров і судіб­ ров Полісся та Лісостепу є суцільний обробіток ґрунту за системою"

полягає в частковій меліорації шляхом утворення мікропідвищень; або насипних гряд за допомогою спеціальних плугів ПЛП-135, П Л М - ї 1,3. На невеликих ділянках, що підлягають залісенню, особливо із н а д л и ш к о в о ю вологістю обробіток ґрунту проводиться вручну,, безпосередньо при садінні сіянців і дичок на постійне місце шляхом викопування ямок у вологих умовах або створення мікропідвищень в сирих і мокрих типах лісу. Я м к и роблять такої величини, щоб вільно розміщалась коренева система садивного матеріалу. В мокрих

висаджувати під дернину, а краще - під перевернуту дернину. Такий спосіб обробітку ґрунту проводять одночасно із садінням сіянців або діячок. Попередня підготовка ямок, створення мікропідвищень, перевертання дернини тощо недоцільно, оскільки вони замулюються або розмиваються і їх доводиться створювати заново.

На зрубах, де суцільний обробіток ґрунту проводити не оправдано в лісівничому та економічному відношеннях, під культури вільхи доцільно ґрунт підготовляти прокладкою смуг. Смуги проводять через 2-4 м від їх середини плугом П К Л - 7 0 з наступним поверненням і розпушуванням скиб ґрунту культиватором КЛБ-1,7.

Залежно від категорій лісокультурних площ, типу лісорослинпих умов і способу обробітку ґрунту, на постійне місце висаджують від 2,5 тисяч сіянців на 1 га при розміщенні 4,0 х 1,0 м (часткові культури) до 10 тисяч сіянців на 1 га при розміщенні 2,0 х 0,5 м. Оптимальним в умовах свіжих і вологих типів лісу є розміщення 2,0 х 1,0 м і 2,5 х 0,7 м, для сирих і мокрих - 3,0 х 1,0 і 3,0 х 1,5 м.

При суцільному обробітку ґрунту і прокладці смуг одно-дворіч­ ні сіянці висаджують за д о п о м о г о ю лісосадильних машин, а в ямки під дернину і на мікропідвищеннях - вручну і бажано під лопату, що підвищує приживлюваність саджанців та інтенсивність росту в перші роки після створення культур.

В культурах, створених по суцільно обробленому ґрунті або прокмадкою смуг, м е х а н і з о в а н и й д о г л я д в м і ж р я д д я х п р о в о д я т ь в перші два-три роки з метою знищення трав'яних рослин. За умов садіння сіянців в ямки під дернину і на мікропідвищеннях, вижи­ нають трав'яні рослини тільки в перші два роки .

Утипах лісу "ольс-лог" і в мокрих дібровах чисті культури вільхи

кіісйкої найпродуктивніші. У вологих дібровах ясен звичайний (болотний рко'і'ип) має найвищу енергію росту, тому його культури можна закладати разом з вільхою. Обидві пород и розвивають поверхневу кореневу

систему, але у ґрунті до глибини 1,5 м дрібних фізіологічно активних п і >ренів ясена більше, ніж вільхи. Проте це не знижує інтенсивності росту (іста нньої. Дерева вільхи за цих умов протягом життя мають більший діаметр і знаходяться в одному ярусі з ясенем. У ранньому віці вільха і|»>рмує густооблиствлену крону, яка добре затінює дерева ясена з боків.

Кі н іусоподібна крона вільхи навіть у періоди, коли дерева вільхи вищі

мясена, не знижує енергію росту дерев останнього. У вологих дібровах

479

у культури вільхи доцільно вводити один чистий ряд ясена звичайного і висаджувати його через 1-2 ряди вільхи. Ясен і чагарники (калину звичайну, гордовину, бузину чорну, червону, ліщину звичайну) можна вводити в ряди ланками по 3-5 садивних місць.

6.12. Двоприйомні лісові культури

Створення лісових культур у два прийоми є ефективним засобом регулювання взаємовідносин між деревними породами з різною інтенсивністю росту. Навіть порода з високим ступенем конкуренто­ спроможності, яка введена в культуру через певний проміжок часу, помітно знижує інтенсивність росту і значно слабше пригнічує інші менш швидкорослі породи . Цю особливість необхідно враховувати п р и створенні насаджень, компонентами яких є деревні породи з різною інтенсивністю росту.

Порівняно із загальними обсягами лісовідновлення, таких дво - прийомних культур створюють небагато, але, як показують дослідження, вони досить ефективні. Т а к и м способом створюють переважно модриново-дубові (модриново-ялиново-дубові) та ялиново-дубові лісові культури в умовах Лісостепу, де ялина зростає за межами природного ареалу (рис. 6.14).

Ялина європейська, зростаючи в позаареальних умовах, набуває високої інтенсивності росту, яка зберігається в основному до 25-30 років. Тому певну кількість цієї породи вводять в лісові культури, зокрема - до складу дубових насаджень, що дає можливість суттєво підвищити їх загальну продуктивність. Але при сумісному зростанні ялини і дуба в культурах останній помітно відстає в рості від хвойної породи, а за умов неправильної технології вирощування - повністю випадає зі складу насадження. Щ о б зменшити негативний вплив на нього з боку ялини, лісівники використовують прийом, за яким шпилькова порода вводиться д е щ о пізніше до складу д у б о в и х насаджень, т о б т о с т в о р ю ю т ь двоприйомні культури. Ялина, введена через кілька років у насадження дуба, потрапляє в гірші екологічні умови (затінення, наявність у верхньому шарі ґрунту коріння дуба), внаслідок чого вона не досягає високої інтенсивності росту і не пригнічує листяну породу.

Інша шпилькова порода - модрина європейська - є однією з найбільш швидкорослих порід в Україні. П р и створенні дубових культур з

введенням модрини в один прийом, через 10-15 років панівне становище у складі насадження може зайняти шпилькова порода і активно витісняти („дуб. ОдН™ '3 способів запобігання цьому небажаному явищу є введення модрині1 У другий прийом. На жаль, із міркувань чисто виробничого характеРУ> Ц е и захід використовують порівняно рідко. Проведені д О С Л і д Ж е н н я показали, що введення модрини у другий прийом до складу дубовий насаджень сприяє ф о р м у в а н н ю в и с о к о п р о д у к т и в н о г о Д Є р Є В О С т а н у , де превалює корінна порода - дуб звичайний, знижує негативі*1 ™ взаємовплив між породами, зменшує або взагалі усуває пригнічення модриною дуба, сприяє покращенню росту останнього і дає додатко^У кількість деревини з лісового гектара, підвищуючи таким чином

ін т е н с и р я і с т ь ведення лісового господарства.

Вв е д ^ н н я хвойних порід у другий прийом до складу дубового насадження значно послаблює їх негативний вплив на листяну породу. Це даст £ змогу уникнути сильної конкуренції між дубом і хвойними породам** 1 водночас виростити високопродуктивне, біологічно стійке ш п и л ь к 0 в о - Д У б о в е насадження.

Лісові культури

Частина З

РОЗДІЛ 7

ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ЛІСОВИХ КУЛЬТУР ЕКЗОТІВ ТА ТЕХНІЧНО ЦІННИХ ПОРІД

О д н им із способів збільшення асортименту рослин в будь-якій кліматичній зоні є в и к о р и с т а н н я інтродуцентів. П р и р о д н о , що п е р ш и м и і н т р о д у ц е н т а м и б у л и т р а в ' я н і р о с л и н и , н а с і н н я , надземна або підземна частина яких використовувалась населенням я к п р о д у к т и х а р ч у в а н н я а б о л і к и . Р а з о м з р о с л и н а м и , які використовувались як продукти харчування, почали інтродукувати декоративні та ритуальні рослини. П о н а д 2,5-3 тис. років тому ці рослини переносили з одної кліматичної зони в іншу. Деревні лісові рослини за межами природних ареалів почали використовувати значно пізніше.

Значну роль у використанні інтродуцентів відіграли купці, воїни, мандрівники та монахи, які, повертаючись додому з далеких країн, привозили з с о б о ю насіння. Інтродукція рослин триває і тепер. Займаються цим ботанічні та дендрологічні сади, які є в кожній кліматичній зоні.

Під терміном "інтродукція" розуміють введення рослин в культури за межами їх природного ареалу. П р и цьому розрізняють аклімати­ зацію і натуралізацію. Буквально під акліматизацією розуміють пристосування рослин до нових кліматичних та ґрунтових умов існування. Акліматизація рослин відбувається тоді, коли вони перено­ сяться у райони з іншими кліматичними та ґрунтовими умовами.

Під натуралізацією більшість ботаніків розуміють перенесення р о с л и н у р а й о н и , де екологічні у м о в и м а й ж е ідентичні у м о в а м батьківщини інтродукованого виду.

З метою збільшення видового складу деревних рослин вводять цінні для лісового господарства інтродуценти і в лісові культури.

7.1. Умови введення екзотів у лісові культури

Екзоти доцільно вводити в культури тоді, коли вони перевищують аборигенні породи за такими показниками; швидкістю росту і накопи-

• іенням деревної маси (модрини японська, псевдотсуга Мензіса, тополя канадська, евкаліпт верболистий - на Чорноморському узбережжі), цінністю деревини (карельська береза, горіх чорний), цінністю технічної сировини (бархат амурський, дуб пробковий), впливом на довкілля (сосна Банкса в сухих борах на супіщаних ґрунтах Полісся), стійкістю н умовах с у х о г о п о в і т р я і ґрунту (ясен зелений, а к а ц і я біла), декоративністю (клен сріблястий, вейгела, кольквіція) тощо.

У лісовому господарстві екзоти іноді використовують безпосеред­ ньо. Так, завезене з Далекого Сходу в Україну у 1927 р. насіння бархата амурського було висіяне у розсадник, а у 1928 р. вирощені однорічні сіянці висадили в культури Київської, Вінницької та Сумської областей. Нині, коли дерева почали плодоносити, сіянці бархата амурського вже вирощують з насіння місцевого походження.

Як раніше, так і тепер для вивчення зимостійкості та посухо­ стійкості екзоти спочатку розміщують в ботанічних і дендрологічних садах, а потім визначають можливості їх раціонального використання. Насіння акації білої було завезене в Європу в 1601 році і посіяне в І Іаризькому ботанічному саду. Вирослі з висіяного насіння дерева почали плодоносити в 8-10-річному віці. Насіння, яке було зібране з цих дерев, розповсюдилося по всій Європі. В Україну, через Одесу, насіння акації білої було завезено в двадцятих роках X I X століття. Ясен пенсільванський вперше було висаджено у 60-ті роки позами­ нулого століття в дендрологічному саду на Чернігівщині. У лісові культури в Україні його почали вводити в 1906 р. Сіянці вирощували і насіння, зібраного в дендросаду.

Ідею ступінчастої акліматизації висунув природознавець-географ Л. Гумбольдт, який запропонував переносити рослини з тропіків у ('иропу через проміжну станцію на Канарських островах. В Росії ступінчасту акліматизацію широко використав І.В.Мічурін. Метод ступінчастої акліматизації ґрунтується на тому, що рослина, яка пройшла весь життєвий цикл, починаючи від насіння, в нових для неї умовах змінює і набуває нових якостей. Зміни, які відбуваються в рослині на різних ступенях її розвитку в процесі пристосування до нових умов, позначаються на її спадковості. У кожному наступному

483

Частина З Лісові культури

поколінні потомство вже більш пристосоване до нових умов зростання і його можна вирощувати надалі в інших умовах.

Зі ступінчастою інтродукцією пов'язаний багаторазовий селек­ ційний відбір, я к и й іноді р о з г л я д а є т ь с я як с а м о с т і й н и й спосіб вивчення екзотів і визначення умов використання їх у культурі. Селекційний відбір базується на визначенні таких цінних властивос­ тей породи, що вивчається, як посухостійкість, морозостійкість, інтенсивність росту та інші у кількох поколінь. Використовуючи селекційний відбір, у дендропарку "Веселі Б о к о в е н ь к и " на Кірово - г р а д щ и н і з т р ь о х п о к о л і н ь були виділені м о р о з о с т і й к і дерева горіха волоського .

П р и інтродукції рослин застосовують міжвидову гібридизацію, яка базується на зміні спадковості. Т о м у гібриди лісових порід легше пристосовуються до нових лісорослинних умов . Так, при с х р е щ у в а н н і д у б і в в е л и к о п и л я к о в о г о з п р о б к о в и м о д е р ж а л и більш стійкий до низьких температур гібрид.

До з'ясування стійкості та енергії росту екзотів у нових ґрунтовокліматичних умовах для створення культур необхідно відводити свіжі, середні за механічним складом ґрунти. Ґрунт під такі культури готують за системою чорного пару. Залежно від мети використання екзотів, закладають культури чисті або змішані за участю аборигенних порід. П р и створенні останніх необхідно систематично проводити рубки догляду.

У лісових культурах рівнинної частини України використовують понад 40 екзотів, завезених з інших ґрунтово-кліматичних районів. Н а й п е р с п е к т и в н і ш и м и в ц ь о м у регіоні є м о д р и н и європейська, та японська, псевдотсуга Мензіса, сосни Веймутова, чорна, Банкса і жорстка, ялівець звичайний, гледичія трьохколючкова, акація біла, д у б ч е р в о н и й , к а р к а с західний, горіх ч о р н и й , с о ф о р а я п о н с ь к а , тополі бальзамічна, канадська, китайська і туркестанська, черемха пізня, ясени зелений, пухнастий, алича, кліщинець чорноплідний; б і о т а , м а с л и н к а в у з ь к о л и с т а , о б л і п и х а , с к у м п і я , с м о р о д и н а з о л о т и с т а . Інші екзоти (айлант, к л е н и ясенелистий і сріблястий, горіхи маньчжурський та сірий, шовковиця біла, абрикос звичайний,; г і р к о к а ш т а н , т о п о л і з а п а ш н а , в о л о с и с т о п л і д н а , ірга к а н а д с ь к а , а м о р ф а , п т е л е я ) є м а л о п е р с п е к т и в н и м и і о б м е ж е н о в и ­ користовуються у лісових культурах.

484

к р а ї н у - в 1814 р. Вона вимоглива до родючості і вологості ґрунту, т і н е в и т р и в а л а , м о р о з о с т і й к а . Н а бідних д е р н о в о - п і д з о л и с т и х

ібагатих, але сухих суглинках і чорноземах росте погано .

Валейних 96-річних посадках свіжих дібров Поділля України сосна Веймутова досягла середньої висоти 27,8 м, і діаметра стовбурів

55,9 см, ялина звичайна, відповідно, 26,5 м, і 50,8 см, а в лісових 86-річних культурах, створених в свіжих судібровах, сосна Веймутова досягла середньої висоти 27,8 м і середнього діаметра стовбурів 41,3 см. Дуб звичайний, дерева якого трапляються без певної системи п усіх рядах сосни, досяг середньої висоти 26,9 м і діаметра стовбурів 32,1 см. В лісових культурах дерева обох порід мають рівні малозбіжисті добре очищені від гілок стовбури. Крона по висоті займає у дерев сосни 29, дуба - 36%. Відхилення дерев однієї породи від іншої не спостерігається.

У сосни Веймутової коренева система поверхнева, але від боко­ вих коренів відходить багато якірних. П р и розташуванні поряд сосни Веймутової і дуба звичайного коріння однієї породи заходить в сферу коріння іншої. Негативного впливу коріння однієї породи на розповсюдження коріння іншої породи не помічено.

Д л я к у л ь т у р сосни Веймутової д о ц і л ь н о відводити свіжі та вологі сірі лісові суглинки, чорноземи, а також багаті на поживні речовини дерново-підзолисті супіщані ґрунти. К р а щ и й ріст сосна п р о я в л я є в з м і ш а н и х н а с а д ж е н н я х , с т в о р е н и х п о с у ц і л ь н о обробленому ґрунті, а на зрубах - при садінні її сіянців по середині смуг. Сіянці її досягають стандартних розмірів в двохрічному віці. Тому, на постійне місце слід висаджувати двохрічні сіянці. Оскільки деревина сосни Веймутової в 1,7 рази коштує дешевше деревини дуба звичайного, то на багатих ґрунтах участь її в складі культур повинна бути обмеженою. В культури вводити її можна чистими рядами і ланками . Густа, а в молодому віці - конусовидна крона сосни добре отіняє головні і супутні породи з боків.

Сосна Веймутова легше, ніж сосна звичайна, переносить про­ мислове забруднення повітря. Тому цей інтродуцент може бути використаний при створенні лісових культур в межах зелених зон промислових місць.

485

виростає до 30-32 м висотою і діаметром на висоті грудей до 48-60 см. Від інших видів сосен відрізняється унікальною біологічною особливістю - здатністю утворювати парость від пеньків після зру­ бування дерев та після пожеж. Останнє робить її цінною лісомеліо­ р а т и в н о ю п о р о д о ю в місцях підвищеного антропогенного пресу на лісові насадження (Козак, 2000).

Успішно зростає в ш и р о к о м у спектрі лісорослинних умов від свіжих і вологих борів до свіжих і вологих сугрудків (рис. 7.1). В усіх типах лісорослинних умов до віку 20-40 років дещо відстає від сосни звичайної за інтенсивністю росту за діаметром і висотою. Після 40 років інтродукована сосна, як звичайно, переважає аборигенну за всіма таксаційними показниками. Є відносно стійкою породою до пошкодження аборигенними видами шкідників і хвороб.

Лісові культури сосни жорсткої краще створювати змішаними. Супутні п о р о д и підбираються відповідно до конкретних типів лісорослинних умов і типів лісу (сосна звичайна, береза звисла, дуб звичайний та ін.).

Обробіток ґрунту під лісові культури аналогічний аборигенній сосні звичайній.

К р а щ и м методом створення лісових культур сосни жорсткої є

Змішування сосни жорсткої з іншими породами в культурах - рядкове, кулісно-рядкове або смугове. Схема розміщення садивних

7.4. Культури ялиці великої

Ялиця велика - Abies grandis Lindl. (A. excelsior Franco.) - один з найбільш високорослих і швидкорослих видів роду Ялиця. її дерева виростають висотою до 35-50 (75-100) м при діаметрі на висоті грудей

до 120-180 см. Природні насадження ялиці великої зростають в С Ш А і К І u іаді. Інтродукована в лісові насадження Західної і Центральної Європи Цльше 100 років тому. В аналогічних з аборигенною ялицею білою умовах зростання перевищує її за інтенсивністю росту на 30-50%, а в окремих місцях росте навіть краще, ніж псевдотсуга тисолиста.

З 1987 р. інтродукована в насадження Українських Карпат, де протягом перших трьох років було створено 107 га лісових культур і участю ялиці великої (Криницький та ін., 1991). На сьогодні ялиця иелика зростає в Карпатах на площі понад 230 га. Екологічним нимогам ялиці великої в умовах України відповідає клімат перед­ гір'їв та низькогір'їв З а к а р п а т т я і П р и к а р п а т т я з абсолютними иисотами від 200 до 600 (700) м н.р.м. (рис. 7.2).

При підборі ділянок під лісові культури ялиці великої перевагу слід віддавати вершинам горбів і хребтів, а також верхнім частинам їх схилів різної експозиції свіжих і вологих грудів.

Вирощувати ялицю краще в змішаних лісових культурах виса­ джуванням 1-2 річних сіянців висотою близько 15 см. Як супутні породи в культури слід вводити бук лісовий, дуб звичайний, дуб скельний, клен-явір, ялицю білу. Частка ялиці білої у складі штучних насаджень не повинна перевищувати 30-50 % за початковою кіль­ кістю садивних місць.

При створенні суцільних лісових культур бажано використовуиати кулісне чи кулісно-рядкове змішування порід. Відстань між рядами 1.5 м, в ряду - 0.75-1.0 м. У часткові культури ялицю велику слід висаджувати біогрупами з відстанню між рослинами 1.0-1.5 м (Криницький та ін., 1991).

Обробіток ґрунту під лісові культури, садіння та агротехнічні догляди - аналогічні створенню лісових культур ялиці білої.

7.5. Культури дугласії зеленої (тисолистої)

Дугласія зелена - Pseudotsuga menziesii (Mirb.) Franco. - швидко­ рослий високопродуктивний інтродуцент роду Псевдотсуга - похо­ дить з Північної Америки. В Європу впроваджена в 1827 р. В Україні культивується з кінця X I X ст. В лісових культурах Тур'я-Ремець- кого лісництва Перечинського Д Л Г (Закарпаття) в зоні букових нісів у свіжих і вологих типах лісу на північних, північно-західних

487