Республіка і монархія

1. Монархія

Монархією називають таку форму правління, за якої вища державна влада належить одноособовому главі держави - монарху і передається на засадах спадковості.

Ознаки монархії

1. Вища влада (суверенітет) належить, як правило, одноособовому главі держави-монарху.

2. Влада передається відповідно до передбаченої процедури спадкування.

3. Строк повноважень монарха не є визначеним законом у часових параметрах

4. Монарх є фігурою, котра не несе юридичної чи політичної відповідальності за свою діяльність перед народом або будь-яким іншим інститутом політичної системи.

2. Республіка

Сучасна юридична наука розуміє під республікою таку форму правління, в якій вища влада належить виборним органам, які обираються на певний строк. З наведеного визначення можна вивести основні юридичні ознаки кожної республіки:

- вища державна влада належить органам, які формуються виключно шляхом виборів (вільних чи невільних - залежить від характеру державного режиму в країні);

- правова форма глави держави у республіках виражається в одноосібному президенті

- термін повноважень усіх вищих державних органів визначений законом.

Політична система

це сукупність певних державно — правових та громадських інститутів суспільства та їх відносин на основі відповідної нормативної бази.

Структура:

• інституційний компонент (інституцій як держава, політичні партії, суспільно-політичні організації та рухи)

• нормативний компонент (сукупність правил поведінки (норми), які регламентують функціонування субєктів політичної системи, відносин між ними

• відносини між субєктами політичної системи — з приводу поліичної влади

• політична свідомість — яка характеризує духовий аспект, функціорнування політичної системи й відображає ставлення до політичної влади

• політичні тардиції країни

Ознаки:

• вона жорстоко детермінована економічним розвитком суспільства, зокрема через відносини власності та виробництва, проте й сама здійснює вплив на економіку через відносини розподілу і управління

• політична система формується і розвивається під впливом організованих форм суспільних інтересів

• політична система визначає рамки легальних форм політичної боротьби

Роль Держави у політичній системі:

1. Д є єдиним офіційним представником всього народу

2. Д у своїй діяльності узгоджує інтереси різних соціальних груп

3. Д виступає єдиним носієм сувернітету, а її юрисдикція охоплює всю територію країни

4. лише вона володіє спеціальним апаратом управління

5. Д володіє монополією на правотворчість

6. Д володіє “силовими структурами” та можливістю здійснювати легальний примус

7. Д володіє широкими матеріальними ресурсами, котрі дозволяють здійснювати вплив на інші субєкти

8. Д визначає основні напрямки розвитку суспільства

Моделі взаємовідносин Д і політичних партій

1. Д забезпечує партіям рівні можливості для політичної боротьби в ході виборчого процесу

2. Д сприяє зміцненню політичних партій шляхом введення пропорційної виборчої системи

3. Д надає фінансову допомогу політичним партіям, які здобули мінімальну кількість голосів виборців

4. Д забезпечує таку діяльність політичних партій, яка спрямована на незаконну зміну конституційного ладу

Публічна влада

здійснення владних відносин через діяльність органів публічної влади

Носії:

• народ, територіальна громада

• органи державної влади

• органи місцевого самоврядування

• інши ( держава, адміністративно територіальні одиниці)

Ознаки:

• відображає суверенну волю даної держави

• народ є найважливішим субєктом ПВ

• не може здійснюватись інакше як у межах національного та міжнародного правопорядку

• особлива мета ПВ — є забезпечення прав людини, інтересів суспільства

1. прєдсіавницьким за парламент, або кількома владними суб'єктами (наприклад, президент ініціює законопроект, парламент схвалює; в США конституційну поправку схвалює Конгрес, а затверджують не менше 38 законодавчих органів штатів).

2. Збереження народного'суверенітету, про який вже було вище сказано.

3. Поділ державної вл^и^д_.2щ&шйаж створення механізму "стримувань і противаг" між гілками влади.

4. Правовий захист прав людини^ індивідуальних і колективних ( в т.ч. прав національних, релігійних та інших меншин, особливо - політичної меншини і виступаючої від її імені опозиції).

бУ^озвмнушаміщевемрегіональне£амоврядувапня_і котре має власну фінансову базу (муніципальна власність і місцевий бюджет) і охоронювані законом по-вноваження./£ішення органу самоврядування скасовуються лише в судовому порядку і лише з мотивів їх невідповідності закону.

5. прєдсіавницьким за парламент, або кількома владними суб'єктами (наприклад, президент ініціює законопроект, парламент схвалює; в США конституційну поправку схвалює Конгрес, а затверджують не менше 38 законодавчих органів штатів).

6. Збереження народного'суверенітету, про який вже було вище сказано.

7. Поділ державної вл^и^д_.2щ&шйаж створення механізму "стримувань і противаг" між гілками влади.

8. Правовий захист прав людини^ індивідуальних і колективних ( в т.ч. прав національних, релігійних та інших меншин, особливо - політичної меншини і виступаючої від її імені опозиції).

бУ^озвмнушаміщевемрегіональне£амоврядувапня_і котре має власну фінансову базу (муніципальна власність і місцевий бюджет) і охоронювані законом по-вноваження./£ішення органу самоврядування скасовуються лише в судовому порядку і лише з мотивів їх невідповідності закону.