Тема 1.

СОЦІОЛОГІЯ ЯК НАУКА

ПРО СУСПІЛЬСТВО:

ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА, ФУНКЦІЇ

1. Виникнення соціології як науки. О.Конт про соціологію як науку.

2. Предмет, метод, специфіка соціології як науки.

3. Структура та функції соціологічної системи знань.

4. Місце і роль соціології в майбутній структурі наукового знання. Е.Гіденс “Дев’ять тез про майбутнє соціології”.

5. Розвиток соціологічної науки та освіти в Україні.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Посібники та монографії:

1. Ґіденс Е. Соціологія. – К.: Основи, 1999. – Розділ 1. Що таке соціологія? (С. 16-32).

2. Оґюст Конт // Арон Реймон. Етапи розвитку соціологічної думки / Пер. з фр. Г.Філіпчука. – К.: Юніверс, 2004. – С. 81-149.

3. Ритцер Дж. Современные социологические теории. 5-е изд. – СПб.: Питер, 2002. – С. 27-30.

4. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. – К.: Наук. думка, 1995. – С. 7-12.

1. Статті:

5. Волович В. Соціологічна освіта в Україні // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – №1–2.

6. Ворона В., Головаха Є. Соціологія та політика в суспільстві, що трансформується // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – №1–2.

7. Суспільство і соціологія на межі третього тисячоліття / Круглий стіл // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. – №3 (Е.Гіденс «9 тез про майбутнє соціології»).

8. Танчер В. І.Валерстайн про виклики соціології XXI ст.: запрошення до дискусії // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. – №3. – С. 57-68.

9. Танчер В. Соціологічна думка України на тлі світової соціології // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – №1–2.

10. Тощенко Ж.Т. О понятийном аппарате социологии // Социс. – 2002. – №9. – С. 3-17.

11. Чорноволенко В. Соціологія як суспільна та гуманітарна наука // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998. – №1–2.

1. Виникнення соціології як науки.

О.Конт про соціологію як науку.

Термін соціологія походить від лат. societas – суспільство та грец. logos – слово, вчення. Тобто, це – наука про суспільство.

Як окрема дисципліна виникає в 30-х рр. XIX cт. Виникненню соціології як науки передувало ряд об’єктивних і суб’єктивних передумов:

Об’єктивні (політико-економічні) передумови:

• Економічні зміни в Західної Європі, що пов’язані із промисловою революцією та утвердженням капіталізму в XVII-XVIII cт. Величезна кількість людей почала працювати не в сільському господарстві, в промисловому секторі економіки. Збільшувалась частка міського населення, поступово скорочувалось населення сіл. Отже, подібні прични змінили соціальну структуру. Їх потрібну було науково осмислити і представити в наукових текстах.

• Політичні зміни в країнах Заходу, насамперед пов’язані з Французькою революцією кін.XVIII ст. В цей час на суспільно-політичну арену постає клас буржуазії, яка є носієм ліберальної ідеології. На історико-політичній карті Європи з’являються нові незалежні держави (1815 р. – Люксембург; 1830 р. – Бельгія, Греція; 1848 р. – Швейцарська конфедерація; в 1870-1871 рр. об’єднавчі державотворчі процеси проходили на теренах Німеччини та Італії). Протиріччя між прихильниками ліберальної та консервативної ідеологій, між прихильниками республіканської та монархічної форми державного правління вимагали також наукового осмислення та практичних рекомендацій тогочасним державцям та політикам.

Суб’єктивні (інтелектуально-культурні) передумови:

• Досягення вчених в сфері природознавства та фундаментальні відкриття в окремих галузях природничих наук. Насамперед, це відкриття “клітинної теорії” Т.Шваном та М.Шлейденом, еволюційне вчення Ч.Дарвіна. За аналогією окремі вчені (до прикладу, англійський філософ Герберт Спенсер) починають перекладати закономірності природи на закономірності в суспільстві. Пізніше формуються цілі школи: органічна школа, школа географічного детермінізму, школа соціального дарвінізму.

• Творчість французького філософа Оґюста Конта.

Засновником соціології як науки вважають французького мислителя Оґюста Конта (1798-1857).

Біографічна довідка. Народився О.Конт 19 січня 1789 р. в м.Монпельє в католицькій, по-монархічному налаштованій родині. Втім, він досить рано відходить від релігійних переконань. Вже навчаючись впродовж 1807-1814 рр. в місцевому ліцеї захоплюється ліберальними та революційними ідеями. Протягом 1814-1816 рр. О.Конт навчається в Політехнічній школі в Парижі. Після її закриття (1816 р.) через власну революційність (якобінство) він починає заробляти на життя, даючи приватні уроки математики.

Перший період творчості О.Конта (1817-1828 рр.) майже збігається з часом співробітництва із відомим французьким соціалістом-утопістом Анрі Сен-Сімоном. В серпні 1817 р. стає секретарем та “прийомним сином” А.Сен-Сімона, залишаючись його працівником і приятелем до 1824 р. Впродовж цього періоду О.Конт був причетний до багатьох публікацій А.Сен-Сімона (“Промисловість”, “Про індустріальну систему”, “Катехізис промисловців”). Саме 1824 р. відбувається розрив наукових та приятельських контактів двох О.Конта і А.Сен-Сімона. Причина – публікація праці О.Конта “Система позитивної політики” А.Сен-Сімоном без підпису справжнього автора. Відбувається сварка. О.Конт оголошує А.Сен-Сімона “розпусним дурисвітом”.

Й.Хайлброн описує О.Конта як невисокого (біля 158 см), дещо косоокого і досить невпевненого у спілкуванні, особливо з жінками. Можливо тому, в 1825 р. О.Конт одружується з Кароліною Массен, колишньою проституткою. Це одруження пізніше філософ назве “єдиною справді серйозною помилкою” свого життя. Впродовж 1826-1827 рр. О.Конт, вражений втечею дружини та виснажений розумовою працею, потрапляє до психіатричної лікарні на 8 місяців, пробує накласти на себе руки, кинувшись в р.Сену.

Втім, тільки в 1842 р. остаточно розриває будь-які зв’язки з дружиною. Пізніше, в 1845 р. захоплюється Клотільдою де Во, яка помирає в 1846 р. на очах у О.Конта. Він палко кохав цю тридцятилітню жінку і боготворив її до кінця своїх днів. Любовний екстаз О.Конта перейшов в екстаз релігійний. Він прославив Клотільду де Во у передмові до чотирьохтомної праці “Система позитивної політики”, розробивши при цьому особливі ритуальні дійства, присвячені цій жінці.

Другий період (1829-1843 рр.) – час наукової зрілості О.Конта. В цей час О.Конт розробляє філософські і наукові основи позитивістського світогляду. В 1829 р. О.Конт відновлює читання курсу позитивної філософії. Наступного року (1830 р.) виходить перший том його “Курсу позитивної філософії”. Останій, шостий том, побачив світ аж в 1842 р. Крім цього публікує праці математичного характеру (до прикладу, в 1843 р. виходить “Елементарний трактат з аналітичної геометрії”).

Третій період (1843-1857 рр.) позначений виходом в світ багатьох праць. Це – “Система позитивної політики, чи Соціологічний трактат, що засновує Релігію Людства” (1851-1854 рр.); “Позитивістський катехізис, або сумарний виклад загальної релігії” (1852 р.); “Суб’єктивний синтез” (1856 р.). В 1848 р. О.Конт створив Позитивістське товариство. Надзвичайно фанатично захоплюється власною філософською системою – позитивізмом. В квітні 1851 р. він пише: “Я певен, що ще до 1860 року я проповідуватиму позитивізм у соборі Паризької Богоматері як єдину й найдосконалішу релігію”. Він усвідомив себе високим священиком нової релігії людства. О.Конт вірив у світ, яким будуть правити соціологи-священики. Чезаре Ломброзо в своїй праці “Геніальність та божевілля” відносить О.Конта до геніїв, які страждали психічними розладами (поряд із Ампером, Свіфтом, Ньютоном, Руссо, Шопенгауером). Невпевненість О.Конта перед людьми компенсувалась величезною інтелектуальною впевненістю. Він володів фотографічною пам’яттю. Він процитувати слова будь-якої сторінки, яка була ним коли-не-будь прочитаною. Він міг сконцентрувати увагу настільки, що фактично вже наперед проектував цілу книжку, не дотронувшись до пера. Коли писав наукову працю, то записував все по пам’яті. Він читав лекції, не користуючись конспектами.

Невдовзі перед смертю О.Конт проголосив себе апостолом та священиком матеріалістичної релігії, хоч раніше висловлювався за знищення будь-якого священицтва. 5 вересня 1857 р. в Парижі у будинку на вулиці Месьє-ле-Пренс, в оточенні учнів О.Конт помирає. Виходить наукова праця “Заповіт Конта”. Вже через 20 років після його смерті в американській та європейській пресі з’являються біля 900 статей про життя та творчість філософа.

Філософська концепція О.Конта має назву “позитивізм” (від лат. – positivus - позитивний). Згідно позитивістської концепції, єдиним джерелом істинного знання є дані конкретних (емпіричних) наук. Теорії, концепції та закони різних наук, згідно філософії позитивізму, це тільки узагальнення конкретних фактів. Виходячи з цього, головне завдання будь-якої науки полягає у описі фактів, а не в їх поясненні (інтерпретації).

У своїй шеститомній праці “Курс позитивної філософії” (1830-1842) О.Конт спочатку дає визначення суспільної науки як «соціальної фізики», відтак як «соціології». Цей термін, складений із коренів латинської і грецької мов, спочатку був зустрінутий досить скептично, але згодом прижився.

О.Конт вважав, що соціологія – найважливіша, комплексна наука, вона складена з усіх інших. Він подає наступну класифікацію або ієрархію наук, де передове місце займає соціологія:

• Соціологія

• Біологія

• Хімія

• Фізика

• Астрономія

• Математика

Соціологія – найскладніша наука, яка своїми методами досліджень може осягнути суспільство. Цього не може зробити біологія, яка знаходиться в класифікації найближче до соціології. Навіть сам будучи математиком, О.Конт вважав математику найобмеженішою в пізнанні суспільних проблем.

Розвиток суспільства, за О.Контом, підлягає тим самим законам, що й природа, тому соціологія є частиною природознавства. Контівська соціологія ґрунтувалася на законах біології, без них не мислилася, але й передбачала ймовірність змін впливу цих законів внаслі­док взаємодії індивідів. Ця взаємодія особливо ускладнюєть­ся внаслідок впливу кожного покоління на наступне.

На той час це була досить новаторська думка, як і вимога до соціології вивчати існуючі закони, а не шукати трансцендент­них (непізнаваних; тих, що є поза межами пізнання) причин, обґрунтовувати достовірність своїх висновків фактами та їх взаємозв'язками, а не філософськи­ми інтерпретаціями сутності історії.

За логікою О.Конта суспільство пройшло в своєму розвитку 3 стадії:

1. Теологічна стадія (коли домінують міфологічні та релігійні уявлення про людину і світ).

2. Метафізична стадія (починаючи з епохи Відродження або Модерну (XIV ст.) місце релігійних уявлень займає дослідне знання про явища та процеси світу та життя людей; однак поняття, якими користуються вчені через слабкий розвиток науки є досить абстрактними). Зауважимо, що в рамках філософії Модерного (Нового) часу метафізика розглядається як спосіб антидіалектичного мислення, коли речі та явища світу розглядаються як незалежні одне від одного. До того часу (ще в творчості Арістотеля) метафізика – розділ філософського вчення, який розглядає вищі, недоступні органам відчуттів ідеї всього існуючого.

3. Позитивна стадія (пов’язана із позитивістською філософією, коли формується науковий світогляд про людину і суспільство). О.Конт приходить до висновку, що на позитивній стадії розвитку людства про суспільство необхідна така ж точна наука як і про оточуючу дійсність (природу).

О.Конт вважав за доцільне вивчати суспільство в двох аспектах: 1) досліджуючи соціальні структури та соціальний порядок; 2) вивчаючи соціальні процеси та соціальні зміни. Тому він поділив соціологію на 2 розділи:

• Соціальна статика (вивчення суспільства як органічного цілого, умов його існування);

• Соціальна динаміка (вивчення процесів соціальних змін, законів розвитку соціуму).

Загалом “батько соціології” виділяв 3 основні методи дослідження соціуму:

1. Метод спостереження (вважав його основним);

2. Метод експерименту;

3. Порівняльно-історичний метод.

Отже, соціологічна наука виникає в сер. XIX ст. як реакція на бурхливий соціально-економічний, суспільно-політичний та інтелектуально-технологічний прорив в європейських країнах. Наука про суспільство виникла завдяки творчості французького філософа О.Конта. Саме він окреслив предмет соціології як науки, визначив основні методи дослідження соціуму.