Тема 2. Суспільство, його сутність та типологія

1. Суспільство як соціальна система.

2. Соціальні інститути та соціальні організації. Характеристика процесу інституціоналізації.

3. Порівняльна характеристика аграрного, індустріального та постіндустріального типів суспільств.

Рекомендована література:

1. Посібники та монографії:

1. Ґіденс Е. Соціологія. – К.: Основи, 1999. – Розділ 3. Типи суспільства (С. 66-89); Розділ 11. Сучасні організації (С. 341-362).

2. Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія. Вид. 2-е. – К.: Лібра, 2002. – Розділ 3. Суспільство як система (С. 54-70).

3. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 1992.

4. Соціологія. Вид. 2-е / За заг. ред. В.Г. Городяненка. – К.: Академія, 2002. – 2.1. Суспільство: сутність, типи, тенденції розвитку (С. 113-128); 2.5. Соціальні інститути суспільства і соціальні організації (С. 176-184).

5. Соціологія. Курс лекцій. Вид. 2-е / За заг. ред. В.М. Пічі. – Львів: Новий світ-2000, 2002. – 3.1. Сутність та типологія суспільств (С. 74-83).

6. Устич С.І. Системне дослідження суспільства. – Львів, 1992.

1. Статті:

7. Рудкевич М.П. Общество как система // Вопросы философии. – 2001. - № 12.

8. Туров Н.С. Общество как социальная система // Социально-политический журнал. – 1994. - № 7-8.

1. Суспільство як соціальна система.

Соціологія користується трьома засадничими поняттями: «краї­на», «держава» і «суспільство», але ключовим з них є останнє – «суспільство».

Суспільство існувало в усі епохи, навіть у ту далеку добу, коли не було ні країн, ні держав. Проте в домодерний час не використовувалась така абстрактна категорія, як «суспільство».

Перші форми організації спільної життєдіяльності людини були первісне стадо та орда. Значно пізніше, на зміну первісного ладу, приходить більш досконаліше об’єднання людей – первісна родова община (рід). Ще пізніше, роди на основі мовної, територіальної, економічної спільності об’єднуються в племена та союзи племен. Суспільства на зразок тих, які існують нині, з’являються тільки в епоху Нового часу.

Тривалий час суспі­льство практично ототожнювалося з державою. Нині на побу­товому рівні під суспільством розуміють сукупність людей, об'єднаних спільною територією та державним устроєм.

У со­ціології термін «суспільство» вживається в більш широкому ро­зумінні. В соціології на сьогоднішній день є велика кількість визначень суспільства:

К.Маркс сприймає суспільство як сукупність відносин між людьми, що складаються в історичному розвитку в процесі їхньої спільної економічної діяльності. За Марксом, суспільство є про­дуктом взаємодії людей.

Е.Дюркгейм трактує суспільство як надіндивідуаяьну духовну реальність, засновану на колективному уявленні.

М.Вебер розглядає суспільство як взаємодію людей, як про­дукт соціальних (тобто орієнтованих на інших) людських дій.

В.Паретто тлумачить суспільство як соціальну систему, що перебуває в стані рівноваги, але рівноваги відносної, бо вона постійно порушується і відновлюється. Усі частини соціальної системи тісно взаємозв'язані та механічно впливають одна на одну.

Т.Парсонс визначає суспільство як систему відносин між людьми, засновану на нормах і цінностях.

За Н.Смелзером, суспільство — це об'єднання людей, яке має певні географічні кордони, спільну законодавчу систему і певну національну (соціокультурну) ідентичність.

Ф.Тьонніс визначає суспільство як тип організації соціаль­ного життя з механічним з'єднанням частин, що утворюють соціальну цілісність, яка характеризується протиборчими нама­ганнями її учасників, раціональним обміном, розрахунком, усві­домленням корисності й цінності.

В сучасній соціологічній літературі зустрічаються наступні визначення терміну “суспільство”:

1. Суспільство – це відособлена від природи частина матеріального світу, яка являє собою історично розвинуту форму життєдіяльності людини.

2. Суспільство – це відносно стійка система соціальних зв'язків і відносин, що склалися між людьми в процесі історичного роз­витку їх спільної життєдіяльності, спрямованої на відтворення умов для існування та задоволення життєвих потреб.

3. Суспільство – це сукупність усіх засобів взаємодії та форм об’єднання людей, що склалися історично, мають спільну територію, загальні культурні цінності та соціальні норми, характеризуються соціокультурною ідентичністю її членів.

Домінуючим в соціології на сьогоднішній день є системний підхід до пояснення суспільних явищ і процесів.

Власне поняття “система” характеризується такими ознаками:

1. система складається з елементів, що розрізняються між собою;

2. елементи системи перебувають у взаємозв’язках і в цілому утворюють структуру системи;

3. кожна система має видимі кордони з навколишнім середовищем;

4. вплив середовища на систему позначається як “вхід”;

5. вплив системи на середовище позначається як “вихід”;

6. між реакціями системи на “вході” і “виході” відбувається певна взаємодія, процес;

7. характер впливу на “входах” модифікується через зворотній зв’язок на “виходах”.

Класичними прикладами системи може бути планета Земля, яка отримує сонячні промені, проходить фотосинтез, а надлишок енергії викидається в космос. Системою є автомобіль, який складається з окремих деталей (елементів). Системою є сім’я, де також є елементи (батько, мати, діти і т.д.) та взаємовідносини між ними, присутні кордони або бар’єри з навколишнім середовищем, іншими подібними системами. Суспільство загалом також виступає в якості системи. Основними системними ознаками суспільства є:

1. цілісність;

2. стійкість;

3. відкритість;

4. саморозвиток;

5. просторово-часовий спосіб соціального життя.

Основними підсистемами суспільства, які забезпечують його динамічні функції є:

• економічна що забезпечує виробництво товарів, необхідних для задоволення потреб людини;

• політична – здійснює загальне керівництво й управління суспільством;

• соціальна –регламентує споживання і розподіл усіх благ;

• духовна – що уможливлює реалізацію мораль­них інтересів індивідів і сприяє нормативному регулюванню їх­ньої поведінки і суспільства в цілому.

Але не всяку соціальну спільноту, як вважає більшість соціологів, можна назвати суспільством. Суспільству притаманна низ­ка ознак, які виокремлюють його з інших груп:

1. Спільна територія, яка становить основу соціального прос­тору, що в ньому проживають, взаємодіють, формують і розви­вають між собою взаємозв'язки члени суспільства. Зазвичай вона збігається з державними кордонами.

2. Загальноприйнята система норм і цінностей, система куль­тури, що є основою зв'язків між людьми. Завдяки цьому суспільство має велику інтегруючу силу. Воно соціалізує кожну людину, кожне покоління людей, підпорядковуючи їхню поведінку чинним нормам і включаючи її до загальної системи зв'язків;

3. Автономність, саморегуляція, саморозвиток, що забезпечую­ться тими інститутами й організаціями та на підставі тих норм, прин­ципів, традицій і цінностей, які виникають у самому суспільстві. Суспільство здатне без втручання зовнішніх сил створювати для людей такі форми організації та умови їх життя, які необхідні для задово­лення їхніх потреб, їхнього самоутвердження й самореалізації.

4. Відтворення населення, головним чином за рахунок природного приросту.

Такі суттєві ознаки і характеристики суспільства, що на них ука­зують провідні вчені, і дають змогу трактувати його як соціальну си­стему, як цілісність, що має якості, котрих немає в жодної з її скла­дових. Соціологічне вивчення суспільства як соціальної системи розпочинається з виявлення його складових і принципів дії механіз­му, котрий їх пов'язує і забезпечує системну цілісність.

Отже, суспільство – це соціальна система або цілісне утворення, основним елементом якого є люди, їх зв’язки, взаємодії та взаємовідносини, соціальні інститути та соціальні організації, соціальні групи та спільноти, суспільні норми та цінності.

На думку американського вченого Е.Фромма, суспільство – це система, що саморозвивається та самоорганізовується. Головним системоутворюючим фактором такого саморозвитку дослідник вважав “соціальний характер”, тобто психологічний чинник, що зміцнює або руйнує суспільство як систему.

На сьогоднішній день в світі існує велика кількість суспільств, які є несхожими одне на одне. Крім психологічного чинника, факторами, які обумовлюють специфіку суспільного життя та несхожість багатьох суспільств є економічна система, політична система, культура, релігія, географічні та історичні умови виникнення, становлення і розвитку того чи іншого суспільства.