14. Перспективи розвитку пд в Україні.

Тактичними пріоритетами у сфері розвитку підприємництва є:

- запровадження електронної реєстрації на базі найсучасніших інформаційних технологій, розширення можливості безперешкодного отримання актуальної інформації к про національних суб’єктів господарювання, так і про іноземні компанії більшості країн Європи, завдяки приєднанню України до Європейського бізнес-реєстру;

- скорочення видів діяльності, що ліцензуються;

- прийняття Податкового кодексу України;

- збереження спрощеної системи оподаткування шляхом прийняття відповідного закону;

- полегшення доступу малих та середніх підприємств до фінансових ресурсів;

- розширення застосування програми часткового відшкодування відсоткових ставок за кредитами суб'єктів малого та середнього бізнесу на реалізацію інвестиційних проектів;

- створення фондів кредитних порук для суб'єктів малого та середнього бізнесу;

- забезпечення компенсації лізингових платежів суб'єктів малого та середнього бізнесу;

- сприяння малим підприємствам у просуванні наукоємної продукції і технологій в інші регіони та на зовнішні ринки;

- забезпечення фінансування інноваційного процесу, збільшення частки фінансування витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

- забезпечення розвитку інноваційної інфраструктури шляхом створення при університетах бізнес-інкубаторів, наукових та технологічних парків, а також регіональних інноваційних центрів;

- посилення кооперації малих, середніх і великих підприємств;

- поглиблення міжрегіонального та міжнародного співробітництва;

15. Поняття суб’єкта господарювання. Види суб’єктів господарювання.

Суб’єктами господарювання в Україні є учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна. Відповідно до законодавства вони підлягають державній реєстрації як юридична особа або як фізична особа – підприємець.

Серед самостійних суб’єктів господарювання варто виділити підприємство, яке створене компетентним органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом.

В Україні, залежно від форм власності, розрізняють підприємства таких видів:

- приватне підприємство (діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

- колективне підприємство (діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

- комунальне підприємство (що діє на основі комунальної власності територіальної громади);

- державне підприємство, (діє на основі державної власності);

- підприємство, засноване на змішаній формі власності (створюється на основі об’єднання майна різних форм власності).

Відповідно до частини 3 статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду підприємства поділяються на унітарні та корпоративні; залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік. можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств.

Крім того, в Україні діють господарські товариства, якими відповідно до статті 1 Закону України «Про господарські товариства» визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

До господарських товариств належать:

1. Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

2. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

3. Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів.

4. Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

5. Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників), та які не беруть участі в діяльності товариства.

Ще одним суб’єктом господарювання відповідно до законів України визнається громадянин у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Відповідно до частини 3 статті 128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність: безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється; із залученням або без залучення найманої праці; самостійно або спільно з іншими особами. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Фізична особа набуває статусу суб’єкта підприємницької діяльності за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом.