10. Фіз.. Особа як суб’єкт пд.

Фіз. особи (ФО)– це громадяни Укр., іноземці та особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, які здійснюють госп.. д-сть та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

ФО набуває статусу суб'єкта ПД за умови її держ. реєстрації в порядку, встановленому законом. Чинне законодавство України не передбачає виокремлення майна, яке використовується ФО для здійснення підприємницької д-сті, із заг. маси належного їй майна. Цивільний Кодекс встановлює, що громадянин-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з ПД, усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Таким чином ФО здійснює ПД без формування статутного, резервного та інших фондів.

ФО повинна мати ідентифікаційний код та щоквартально подавати в органи податкової служби декларацію про доходи. Якщо ФО обрала спрощену систему оподаткування, то замість декларації вона подає звіт по єдиному податку. ФО може не відкривати банківський рахунок (працювати виключно за готівкові кошти). Також ФО не зобов’язана мати печатку.

11. Юридична особа як суб’єкт пд

Юр. Особа (ЮО) – це носій майнових прав і обов’язків. Вона займається ПД, існує незалежно від осіб що входять до її складу, несе самостійну майнову відповідальність за ті зобов’язання які бере на себе.

П-во набуває прав ЮО від дня його держ. реєстрації. Майно п-ва становлять основні фонди та оборотні кошти, вартість яких відображено в самостійному балансі п-ва.

ЮО має такі ознаки:

1) статут

2) печатку

3) ідентифікаційний код

4) баланс (здає по квартально стат. звітність)

5) банківський рахунок

12. Порівняльна х-ка суб’єктів пд

Фіз. особи (ФО)– це громадяни Укр., іноземці та особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності, які здійснюють госп.. д-сть та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Юр. Особа (ЮО) – це носій майнових прав і обов’язків. Вона займається ПД, існує незалежно від осіб що входять до її складу, несе самостійну майнову відповідальність за ті зобов’язання які бере на себе.

ФО: ідентифікаційний код, невідокремлене майно, нема статуту, може мати печатку і банківський рахунок, щоквартально подає декларацію про доходи в органи податкової служби.

ЮО: статут, печатка, ідентифікаційний код,відокремлене майно, баланс (подає статистичну звітність), рахунок в банку.

ФО більш ризикована ніж ЮО (за певним виключенням – напр.. тов-во з повною відповідальністю. І фіз., і юр.. особи можуть мати спрощену форму оподаткування.

13.Проблеми підприємницької діяльності та шляхи їх вирішення.

В Україні існує цілий ряд проблем, які перешкоджають розвитку підприємництва як зовнішніх, так і внутрішніх. Підприємцем є власник або співвласник відповідного суб'єкту господарювання, а, отже, існуючі перешкоди на шляху розвитку підприємництва — це перешкоди у дотриманні прав власності, з усіма витікаючими звідси наслідками.

Наступною перешкодою розвитку підприємств є якість створюваної нормативно-правової бази.

Ще однією важливою перепоною в розвитку підприємницької діяльності є низький рівень економіко-правових знань тих, хто вважає себе підприємцем або хоче ним стати.

Не менш важливе місце займає проблеми низької можливості отримання кредитів, особливо для малого та середнього бізнесу.

Отже, основними факторами, які гальмують розвиток підприємницького сектору є:

- організаційно-правові труднощі започаткування бізнесу, особливо на стадії переходу від реєстрації до початку діяльності;

- недоступність кредитних ресурсів як для започаткування, так і ведення бізнесу чи його відновлення, недостатні зв’язки з міжнародними фінансовими організаціями по залученню інвестицій і грантів;

- адміністративні перешкоди у сфері підприємництва;

- неоднозначність та суперечність чинної нормативно-правової бази;

- територіальні диспропорції, тобто концентрація малих підприємств довкола промислових центрів, відсутність їх відділень у районах і селах;

- громіздка система бухгалтерського обліку і звітності;

- недосконалість та обтяжливість системи оподаткування;

- недостатність професійних знань та досвіду тих, хто займається малим і середнім бізнесом.

Найважливіша роль в усуненні вище перелічених перешкод та забезпеченню подальшому розвитку підприємництва віддається державі. Перш за все необхідно реформувати законодавчу базу, зокрема податкову, що забезпечило б більш прозоре та ефективніше здійснення підприємницької діяльності.

Держава повинна сприяти розвитку фінансового сектора, становленню фінансових інституцій для кредитування підприємств, розвитку гарантування кредитів лізингу обладнання, що забезпечило б вирішення проблеми фінансування підприємств.

Держава повинна забезпечити підвищення якості управління, тобто гарантування безпеки, забезпеченість виконання договорів, зменшення адміністративних та інших бар’єрів через забезпечення реалізації відповідного законодавства на місцевому рівні при його стабільності протягом 3-5 років.

Особливе значення держава повинна приділяти розвитку малого та середнього бізнесу шляхом удосконалення чинного законодавства, збереження спрощеної системи оподаткування для суб’єктів малого підприємництва.