7. Державне регулювання фінансового ринку України

Державне регулювання фінансового ринку та його складових - це об'єднання в єдину систему певних методів і прийомів, що дозволяють упорядкувати діяльність усіх його учасників і операцій між ними шляхом встановлення державою певних вимог та правил задля підтримки рівноваги взаємних інтересів усіх учасників.

Основна мета державного регулювання - це здійснення державою комплексних заходів щодо:

- створення умов для ефективної мобілізації та розміщення на ринку вільних фінансових ресурсів;

- захисту прав інвесторів та інших учасників фінансового ринку;

- контролю за прозорістю та відкритістю ринку;

- дотримання учасниками ринку вимог актів законодавства;

- запобігання монополізації та сприяння розвитку добросовісної конкуренції на фінансовому ринку.

Серед сфер фінансового ринку, що обов'язково повинні регулюватися державою, слід виділити такі:

• допуск цінних паперів до публічних торгів;

• розкриття інформації емітентами;

• функціонування організаторів торгівлі (фондових бірж та торговельно інформаційних систем);

• регулювання діяльності професійних учасників ринку, насамперед брокерів і дилерів, та їх відносин з клієнтами;

• реклама на ринку цінних паперів;

• заборона маніпулювання цінами.

Таким чином, необхідно визначити, що регулювання фінансового ринку є обов'язком уряду і альтернативи в сучасних умовах державному регулюванню не існує.

Головним завданням державного регулювання є узгодження інтересів усіх суб'єктів фінансового ринку через встановлення необхідних обмежень і заборон у їхніх взаємовідносинах через непряме втручання у їхню діяльність (цілі та принципи державного регулювання визначені у першому питанні лекції).

Формами державного регулювання фінансового ринку є:

• прийняття актів законодавства з питань діяльності його учасників;

• регулювання випуску та обігу фінансових активів, прав і обов'язків учасників ринку;

• реєстрація емісій фінансових активів та інформації про їх випуск, контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску та продажу фінансових активів;

• видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку та забезпечення контролю за такою діяльністю;

• створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами фінансових активів і особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку;

• контроль за достовірністю інформації, що надається контролюючим органам емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на фінансовому ринку;

• контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку тощо.

8. Роль, функції та повноваження державних органів у сфері регулювання ринку цінних паперів

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) — державний колегіальний орган, що здійснює державне регулювання ринку цінних паперів в Україні.

Основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

Формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів.

Координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних.

Здійснення національного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування.

Захист прав інвесторів шляхом застосування заходів з запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

Сприяння розвитку ринку цінних паперів.

Узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розробка пропозицій щодо їх вдосконалення[7].

Положенням про НКЦПФР визначаються завдання, повноваження (всього 199), права (всього 81) та інші питання правового статусу Комісії.

Діяльність НКЦПФР можна розділити на такі узагальнюючі блоки:

• Регуляторна діяльність

• Ліцензійна діяльність

• Підготовка і сертифікація спеціалістів

• Реєстрація емісій цінних паперів

• Моніторинг учасників фондового ринку

• Фінансовий моніторинг

• Правозастосування на ринку ЦП

• Розпорядження стосовно випусків ЦП

• Контрольно-ревізійна діяльність

• Корпоративне управління

• Адміністративні послуги.

Основною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться за рішенням Голови у разі необхідності, але не рідше одного разу на місяць.

Комісія активно співпрацює з більшістю міжнародних організацій, які діють в галузі ринку капіталів та фінансових послуг, включаючи Міжнародну організацію Комісій з цінних паперів (IOSCO), Міжнародну фінансову корпорацію (IFC), Світовий банк, а також з комісіями з цінних паперів інших країн та міжнародними донорськими організаціями, які працюють в Україні.

Актуальною проблемою, якою займається Комісія, є вдосконалення механізмів валютного регулювання на фондовому ринку