28. Опціони, їх види та особливості

Опціо́н, опціо́нний контра́кт (англ. option — «варіант, вибір») — стандартний документ, який засвідчує право придбати або продати цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. Продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов'язання щодо продажу цінних паперів (товарів, коштів) на умовах укладеного опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитися у будь-який момент від придбання/продажу таких цінних паперів (товарів, коштів). Претензії стосовно неналежного виконання або невиконання зобов'язань опціонного контракту можуть пред'являтися винятково емітенту опціону. Опціон може бути проданий без обмежень іншим особам протягом строку його дії.

Опціон може бути на покупку або продаж базового активу.

• Опціон Call або купівельний опціон— опціон на покупку. Надає покупцеві право купити базовий актив.

• Опціон Put або опціон продажу — опціон на продаж. Надає покупцеві право продати базовий актив.

Відповідно можливі чотири види операцій з опціонами:

• купити купівельний (call) опціон

• виписати купівельний (call) опціон

• купити опціон продажу (put)

• виписати опціон продажу (put)

Найпоширеніші опціони двох стилів — американський і європейський.

Американський опціон може бути погашений в будь-який день до експірації (закінчення терміну дії). Тобто для такого опціону задається строк, під час якого покупець може виконати даний опціон.

Європейський опціон може бути погашений тільки в одну вказану дату (дата експірації, дата виконання, дата погашення)

29. Сутність арбітражних операцій, умови проведення, та їх вплив на стан ринку цінних паперів

Арбітражні операції – біржові угоди, операції, що враховують різницю в цінах на один і той же біржовий товар на різних біржах або різні терміни поставки, а також акт заміни одних акцій на інші з метою отримання додаткового продукту.

Розрізняють такі види арбітражних угод:

• валютні – угоди, що дають змогу отримувати прибуток за рахунок різниці в курсах у певний момент;

• прості – в курсах однієї валюти і складні – в курсах декількох валют;

• відсоткові – угоди, прибуток за якими можна отримати при врахуванні різниці у відсоткових ставках на ринках капіталів;

• товарні – угоди, що укладаються з метою отримання прибутку від різниці в цінах на товарних ринках;

• фондові – операції одночасної купівлі-продажу цінних паперів за різними курсами.

30. Сутність хеджування. Хеджування на ринку ф’ючерсних контрактів

Хеджува́ння, Хедж (англ. Hedging, англ. Hedge) — засіб зменшення ризику шляхом укладання протилежної угоди. Форма страхування вартості товару або прибутку, валютного ризику при здійсненні ф'ючерсних угод у банківській, страховій, біржовій та комерційній практиці. Учасники угоди мають можливість застерегтись, знизити ступінь фінансового ризику, пов'язаного з можливою зміною кон'юнктури ринку, попиту чи рівня цін впродовж виконання умов угоди. Найефективнішим методом мінімізації ризиків є хеджування. Його можна визначити як сукупність дій та засобів, спрямованих на усунення ризиків або їх утримання на прийнятному рівні та отримання прибутку. Хеджування являє собою систему економічних відносин учасників фінансового ринку, які пов'язані зі зниженням кредитних та цінових ризиків і досягаються за рахунок одночасності та протилежного спрямування торгових угод на строковому ринку і ринку реального товару.Інструментом хеджування є інструменти строкового ринку (деривативи) - форвардні контракти, опціони та ф'ючерсні контракти. Деривативи - це стандартний документ, що засвідчує право придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому. В міжнародній практиці строкового ринку деривативами є форвардні контракти, ф'ючерсні контракти та опціони, що і покладено в основу законодавчого регулювання випуску та обігу деривативів в нашій країні.

Хеджування - дуже багатопланове за своїм змістом. Це дозволяє максимально ефективно використовувати всі наявні інструменти та його види в залежності від цілей, умов та потреб. За технікою здійснення хеджування може бути коротким та довгим. Коротке хеджування - продаж строкових контрактів, а довге - купівля строкових контрактів. Техніка довгого хеджування дає можливість негативних коливань ціни активу. Коротке хеджування сприяє забезпеченню ціни продажу базового активу, який знаходиться у власності продавця.

При визначенні механізму хеджування значний інтерес викликає вибір оптимальних інструментів хеджування. При вирішенні цього питання правильніше виходити з головної мети користування обраним інструментом та враховувати вплив двох факторів: майбутніх намірів хеджера та виду ризику. Частина хеджерів вважає за краще цілком хеджувати касову позицію від будь-якого ризику і тому підтримує строкову позицію протягом всього строку дії касової. Інші ж вдаються до допомоги строкових контрактів лише у разі очікування сильних коливань ринку, що спричиняються зовнішніми причинами. У подібних випадках період дії строкової позиції виявляється значно меншим, ніж у касової позиції, та після стабілізації ситуації на ринку строкові позиції ліквідовуються. Щодо врахування виду ризику, то лише знаючи джерело походження і вид ризику, який виник від використання активу, можна вирішувати питання про відповідні цьому ризику методи та інструменти страхування. Крім цих факторів, існує низка інших факторів, що відіграють важливу роль при виборі інструментів хеджування, такі як особливості хеджованого активу, оцінка товарних позицій, ретельний аналіз діяльності, порядку розрахунків та ціноутворення, що дасть можливість виявити, на яких етапах виникають ризики, ступінь їх можливого негативного впливу на кінцеві результати діяльності.

Важливим елементом є врахування ліквідності вибраного інструменту, тобто слід вибирати інструмент не тільки зручний для хеджування, а й достатньо ліквідний відповідно до поточних ринкових умов.

Хеджування складається із здійснення на ф'ючерсному ринку операції, однакової за обсягом та направленням з майбутньою операцією на реальному ринку. Воно є тимчасовою зміною продажу або купівлі реального товару. Позиція на ф'ючерсному ринку захищає хеджера від несприятливого коливання цін на його товари. Зміни цін на одному ринку будуть більш-менш компенсовано змінами цін на іншому ринку.

Різниця в цінах наявного та ф'ючерсного ринків визначається поняттям базиса, який підраховується відніманням із наявної ціни ф'ючерсного котирування відповідного товару.

Завдяки хеджуванню хеджер змінює ризик цінових коливань на ризик змін співвідношення між наявною та ф'ючерсною ціною. Цей ризик відомий як базисний.

З часом приближення строку ф'ючерсного контракту ціни наявного та ф'ючерсного ринків зближуються, тобто базис практично дорівнює нулю. Ця тенденція називається конвергенцією.

Для фізичних товарів розмір базису залежить від витрат на зберігання, страхування товару і ставки банківського відсотка. Для фінансових інструментів більший вплив мають операції арбітражу.

За технікою здійснення операцій розрізняють два види хеджування:

• короткий хедж – починається продажем ф'ючерсного контракту і завершується його купівлею (тобто зворотною угодою);

• довгий хедж – починається купівлею і закінчується продажем ф'ючерсного контракту.

Короткий хедж використовують власники або виробники товару для захисту ціни майбутнього продажу товару на наявному ринку. Довгий хедж використовується торгівцями, переробниками або споживачами товарів для захисту від підвищення ціни товару, який вони збираються придбати.