Anatomija_fiziologija_ditini_homenko_didkov

Анатомія і фізіологія дитячого організму

Рис. 2. Імплантація:

А – початок імплантації; Б – кінець імплантації; 1 – бластоциста; 2 – покривний епітелій слизової оболонки матки; 3 – децидуальні клітини;

4-позазародкова мезодерма; 5 – амніотичний пухирець; б-жовтковий пухирець; 7 – трофобласт; 8 – слизова оболонка матки; 9 – лакуни з материнською кров’ю.

І жовточний, і амніотичний пухирці занурені в рідину, у якій пухко розташовані клітини, що не беруть участь у формуванні тіла зародка. Вони утворять позазародкову мезодерму.

За допомогою клітин позазародкової мезодерми ділянка обох пухирців, що у наступному дає початок задньому кінцю тіла зародка, з’єднується з трофобластом. Цей тяж клітин, що тягнеться від зародкового щитка до

11

Дідков О., Хоменко Б.

трофобласту, називають амніотичною ніжкою.

На 15-у добу ембріонального розвитку настає друга фаза гаструляції. Ця фаза характеризується переміщенням клітинного матеріалу ектодерми й утворенням первинної смужки, хорди і нервової пластинки (нейроектодерми).

В другу фазу гаструляції у вигляді окремого шару з матеріалу первинної смужки між екто- і ентодермою утвориться мезодерма.

Бічні стінки і дах амніотичного пухирця містять такі ж ектодермальні клітини, як його дно. У зв’язку з тим що ці клітини не беруть участь у формуванні тіла зародка, їх відносять до позазародкової ектодерми. Позазародкова ектодерма бічних стінок і даху амніотичного пухирця разом із прилягаючим шаром позазародкової мезодерми утворюють найближчу до зародка оболонку плоду – амніон. Амніон у міру розвитку зародка усе більше і більше відходить до периферії, а порожнина між ним і зародком збільшується. У рідину, що заповнює цю порожнину, виявляється зануреним зародок.

В другу фазу гаструляції відбувається вже деяка диференціація клітинного матеріалу, що розташовується у визначеному порядку: поверхово розташована нервова пластинка, потім хорзальна пластинка, що як би підстилає нервову, а з боків від хордальної пластинки у виді двох крил розташовуються клітини мезодерми. Відокремлення тіла зародка від позазародкових частин починається з 20-х доби розвитку. При цьому зародок виявляється усе більш і більш відокремленим від амніону. В міру росту зародка він залишається зв’язаним з амніоном лише тонкою ніжкою. У цей період пластинка, що складає дах жовткового мішка, починає вигинатися, утворювати звернений краями вниз желобок, потім краї жолобка стуляються і виникає кишкова трубка. Це відбувається не відразу по всій довжині кишки, а спочатку в передній і задній її частинах, у середній частині кишечнику трубка порівняно довго залишається зв’язаної з жовтковим мішком, жовтковою протокою. У той же період відбувається перетворення нервової пластинки спочатку в нервовий желобок, а потім у нервову трубку.

Мезодерма з 20-х доби внутрішньоутробного розвитку підрозділяється на більш медіально розташовані соміти і периферичні спланхнотоми (бічні пластинки). Соміти піддаються сегментації, у результаті чого утворюються спинні сегменти, а спланхнотоми розділяються на два листки: вісцеральний, що прилягає до ентодерми, і паріетальний, що стикається з ектодермою. Надалі між листками утвориться порожнина, з якої у процесі подальшого розвитку формуються черевна, плевральна і перикардіальна порожнини.

Отже, до кінця четвертого тижня з зародкового щитка в результаті цілого

12

Анатомія і фізіологія дитячого організму

ряду перетворень формується зародок з характерним розташуванням органів. На верхній поверхні розташована шкіряна ектодерма, у якій уже виділяються нервові валики, що замикаються з нервовим жолобком, під нею знаходиться хорда, з боків якої диференціюються соміти, ще нижче – кишка.

Плодові оболонки. Зародок знаходиться в порожнині амніону, заповненою рідиною (Рис. 3). Амніон є внутрішньою оболонкою. Він прилягає до другої оболонки, названої хоріоном або війчастою оболонкою. Хоріон є похідним трофобласту, його первинних війок і клітин позазародкової мезодерми. На початку третього тижня внутрішньоутробного розвитку у війки починають вростати судини. З моменту вростання у війки судин вони починають називатися

вторинними війками.

Рис. 3. Розташування плоду людини в матці:

1 – матка; 2 – амніон; 3 – хоріон; 4– пупковий канатик; 5 – жовтковий мішок; 6– децидуальна оболонка; 7 – війки хоріону.

Третя оболонка утворюється слизовою оболонкою матки. У зв’язку з тим, що клітини її в місці впровадження зародка називають децидуальними, зовнішня оболонка одержала також назву децидуальної оболонки. Усі три оболонки складають стінку плодового міхура, заповненого рідиною – плодовими водами, у якій розташований плід. Через недостатнє харчування тієї частини хоріона, що звернена в порожнину матки, війки на ній уже незабаром перестають утворюватися. Відповідно ця ділянка хоріона називають гладким хоріоном.

13

Дідков О., Хоменко Б.

Війки на стороні хоріона, зверненої до стінки матки, сильно розростаються, гілкуються, переплітаються з тканинами матері, утворюючи плаценту (Рис. 4). Отже, амніон і хоріон складаються тільки з тканинного матеріалу зародка, що формується, а плацента – із тканин як зародку, так і материнського організму. Зародкова частина – це хоріон з війками, а материнська – ділянка слизової оболонки матки з величезною кількістю кров’яних лакун чи озер, що утворилися при руйнуванні судин матки війками хоріона. Війки виявляються зануреними в материнську кров. Кров у лакунах увесь час зміняється.

Рис. 4. Плацента людини:

А – схема будови; Б – війки хоріону; 1 – амніон; 2 – хоріон; 3 – війки хоріону;4 – децидуальна оболонка; 5 – стінка матки; 6 – кровоносні лакуни;

7 – жовтковий мішок; 8 – пупкова вена; 9 – пупкові артерії; 10 – пупковий канатик.

Вона постійно просочується з величезної кількості дрібних артеріальних судин матки й іде від плаценти по дрібних венах, що теж пронизуються війками. Кров у плаценті тече дуже повільно, що має велике значення, тому що сприяє кращому обміну між кров’ю, що протікає в судинах війок, тобто кров’ю зародка, і кров’ю матері. Плацента в 3-тижневого зародка займає 1/15 внутрішньої поверхні матки, у 8-тижневого з 1/3, а в 5-тижневого–1/2. До кінця вагітності плацента досягає 15– 18 см у діаметрі і 2–3 см у товщину, маса її складає 500 г. Плацента з’єднується з зародком за допомогою

пуповини, чи пупкового канатика, у якому проходять судини: пупкова вена і

дві пупкові артерії. Пуповина зовні покривається оболонкою амніону, що на тілі зародка переходить у його зовнішній покрив. Швидкий ріст плаценти, її відносно великі розміри й особливо велика поверхня (загальна поверхня війок складає 7–14 м2) знаходять своє пояснення в тій функції, що вона виконує, і

14

Анатомія і фізіологія дитячого організму

відповідно в тім значенні, що вона має для розвитку зародку людини.

У людини дуже рано, з кінця третього тижня, формується плацентарний, чи пупковий кровообіг. При цьому кожна війка виявляється забезпечена судинами. Поживні речовини і кисень, проникаючи з крові матері через хоріон і стінку судин війки, попадають у кров плоду, а вуглекислий газ і продукти обміну, призначені для виділення, дифундують у зворотному напрямку. Судини війок з’єднуються в пупкову вену, що від плаценти йде по пупковому канатику до організму плоду, і там кров по. судинах розноситься до всіх його органів. Від організму плоду кров йде по двох пупкових артеріях, що, підходячи до плаценти, дають відгалуження до кожної війки. Таким чином, плацента виконує дихальну і видільну функцію, за допомогою її здійснюється живлення зародка і плоду. У плаценті ж відбувається обмін гормонами і постачання крові зародка і плоду захисними тілами.

Ембріональні зачатки і їх тканеві похідні. Зародкові листки дають початок ембріональним зачаткам, з яких згодом формуються уже всі тканеві похідні. Зовнішній зародковий листок ектодерма дає початок шкіряному епітелію і нервовій системі. З мезодерми утвориться поперечносмугаста мускулатура, епітелій очеревинної і плевральної порожнин (мезотелій), епітелій нирок та ін. Частина мезодерми утворить ембріональну сполучну тканину – мезенхіму, її клітини з’єднуються своїми відростками в сіткоподібне утворення, що заповнює простір між органами зародка, що розвиваються. З неї утворяться власне сполучна тканина, кров, кісткова і хрящова тканини. У людини частина клітин мезенхіми утвориться з нейроектодерми. Ентодерма – внутрішній зародковий листок-утворить кишковий епітелій і залози шлунково-кишкового тракту.

КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА РІЗНИХ ВИДІВ ТКАНИН

Характеристика тканин і їх класифікація. Тканиною називають систему клітин і позаклітинних структур, що характеризується спільністю будови і спеціалізується на виконанні визначених функцій. Розрізняють п’ять основних видів тканин: епітеліальні, кров і лімфа, сполучні, м’язові і нервова

(Рис. 5).

Епітеліальні тканини, інакше називані епітелієм або пограничними тканинами, формуються в процесі розвитку з усіх трьох зародкових листків. Епітелій вистилає поверхню тіла, внутрішню поверхню порожнинних органів, наприклад шлунку, серозні оболонки і входить до складу залоз організму. Він бере участь в усмоктуванні різних речовин і виділенні продуктів обміну з організму, виконує захисну і секреторну функції. Розрізняють декілька типів

15

Дідков О., Хоменко Б.

епітелію, що відрізняються своїм походженням, розташуванням, будовою і функціями.

Сполучні тканини утворяться з мезенхіми. Вони виконують в організмі усілякі функції: трофічну (обмінну), опорну, захисну, опорно-механічну, утворюють кістяк різних органів, пластичну, беручи участь у побудові різних структур. Розрізняють три основних види сполучної тканини: власне сполучна тканина, хрящова і кісткова. Одним з видів власне сполучної тканини є пухка волокниста неоформлена сполучна тканина. Вона складається з міжклітинної речовини і клітинних елементів. Міжклітинна речовина представлена волокнами й основною речовиною, що має драглистоподібну консистенцію і заповнює простір між клітинами. Волокна поділяються на колагенові, еластичні і ретикулярні. Вони складаються з ниткоподібних структур – фібрил, що утворюються ще більш тонкими нитками – протофібрилами, представленими молекулами білку-колагену і еластину. Розходженями у властивостях білку визначається різниця у властивостях волокон. Колагенові волокна відрізняються особливо великою міцністю і малою розтяжністю. Еластичні волокна найменш міцні і найбільш розтяжні. Проміжнеположеннязаймаютьретикулярніволокна.

16

Анатомія і фізіологія дитячого організму

Рис. 5. Різні види тваринних тканин:

А– епітелій: ; 1 – багатошаровий; 2 – одношаровий; 3 – залозистий;

Б– сполучні тканини: 1 – пухка; 2 – хрящова; 3 – жирова; 4 – кісткова;

В– м’язова тканина: 1 – гладкі волокна; 2 – поперековопосмуговані волокна;

Г– різні типи нервових клітин: 1 – нервова клітина з багатьма відростками – мультиполярна; 2 – клітина міжхребцевого ганглію; 3 – пірамідна клітина.

До клітинних елементів пухкої волокнистої неоформленої сполучної тканини відносяться малодифференційована клітина, фібробласти, макрофаги, плазматичні, гладкі, жирові, пігментні і ендотелиальні клітини.

Малодиференційовані камбіальні клітини здатні перетворюватися вінші види,

заміняючи клітини, що відмирають. Це плоскі клітини веретеноподібної форми. Вони беруть участь в утворенні основної речовини і волокон сполучної тканини, у формуванні рубцевої тканини. Макрофаги – клітини, здатні до амебоподібного

17

Дідков О., Хоменко Б.

руху, для них характерна здатність до поглинання і переварювання сторонніх часток, тобто здатність до фагоцитозу. Плазматичні клітини беруть участь у синтезі білків плазми крові, за допомогою яких здійснюються імунні реакції організму. Гладкі клітини володіють амебоподібними рухами. Вони беруть участь в утворенні основної речовини сполучної тканини. Гранули, розташовані в їх цитоплазмі, містять речовини, що перешкоджають згортанню крові, поглинаютьнадлишоквуглеводівзміжклітинноїречовинисполучноїтканини.

Жирові клітини накопичують резервний жир, розташований усередині клітин у виді однієї чи декількох крапель. Скупчення жирових клітин утворить жирову тканину.

Пігментні клітини відрізняються наявністю в їх цитоплазмі зерен пігменту – меланіну.

Ендотеліальні клітини вистилають кровоносні і лімфатичні судини.

Всі інші види сполучної тканини теж складаються з клітин і міжклітинної речовини. Вони містять волокна і клітини, характерні як для волокнистої пухкої неоформленої тканини, так і специфічні тільки для них; наприклад, ретикулярна тканина містить ретикулярні клітини, хрящова – хрящові і т.д.

Тривалість життя різних клітин. Усі клітини в залежності від їх здатності до поділу і диференціації поділяють на чотири групи. Життя клітин першої групи продовжується від одного поділу клітини до іншого (прикладом можуть служити деякі клітини епітелію). Клітини другої групи більш спеціалізовані, тривалість їх життя трохи більше. Наприклад, еритроцити живуть близько 120 днів. Третя група включає клітини, що входять до складу тканин, що володіють регенеративними властивостями: їх ушкодження супроводжується інтенсивним розподілом клітин (печінка, нирки і т.д.). Так, наприклад, видалення частини органа приводить до розростання активної тканини, що залишилася, за рахунок різкого збільшення числа мітозів. Четверта група містить високодиференційовані клітини нервової і м’язової тканини, тривалість життя яких може дорівнювати тривалості життя організму. Майже всі клітини нервової системи починаючи з 7- годняпіслянародженнявтрачаютьздатністьдомітотичногорозподілу.

У клітинах першої і другої груп протягом їх короткого життя не виявляється яких-небудь істотних явищ старіння. У клітинах третьої групи вже можна виявити ті чи інші його ознаки. Але особливо чітко прослідковуються ці ознаки в клітинах четвертої групи. Слід зазначити, що нервові клітини поряд з високим диференціюванням зберігають протягом усього життя достатньо великий вміст нуклеїнових кислот, що забезпечує можливість інтенсивного синтезу в них органічних речовин.

18

Анатомія і фізіологія дитячого організму

ВІКОВІ ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ

Показники фізичного розвитку. До показників фізичного розвитку відносять зріст, масу, окружність голови, окружність грудної клітки. Їх називають антропометричними показниками. Для кожного вікового етапу характерна їхня визначена величина.

Зміна маси тіла дітейи з віком. Маса новонароджених дівчаток складає в середньому 3,3 кг, хлопчиків – 3,4 кг. За перший місяць життя маса тіла дітей повинна збільшуватися на 600 г, за другий і третій – на 800 г, а в кожен наступний (до одного року) щомісячне збільшення складає на 50 г менше, ніж у попередній місяць. Первісна маса дітейи до 4–5 місяців подвоюється, а до року потроюється. За другий рік життя дітейа додає 2,5–3,5 кг, за третій рік–1,5–2,0кг. На четвертому, п’ятому та шостому роках життя щорічне збільшення складає 1,5–2,0 кг. З семи років починається посилене наростання маси тіла. Особливо велике збільшення маси тіла в період статевого дозрівання – 5–7 кг у рік. Для орієнтованого визначення маси дітей в тому чи іншому віці до маси його тіла наприкінці 1-го року життя додають 2 кг, помножені на число років. Так, у 5 років маса дітей повинна складати: 10кг +2х5=20 кг.

Вікові зміни зросту дітей. Подібно змінам маси, збільшення росту йде нерівномірно. Середній ріст немовлят – 50см. За перший рік життя зріст дітей збільшується на 25см. За другий і третій роки він додається щорічно по 8см, а з 4 до 7 років річне збільшення росту складає 5–7 см. Різко збільшується зріст у період статевого дозрівання, коли щорічне збільшення його зростає до 7–8 см. Для приблизного визначення росту необхідно до росту однорічної дітей додати 5 см, помножені на число років. Так, зріст 5-літньої дітейи повинний складати 100см (75+5х5).

Вікові зміни окружності голови і грудної клітки. При народженні дітей окружність його голови більше, ніж окружність грудної клітки. Окружність голови новонародженої дітейи – 34 см, а грудної клітки – 33см. За перший рік життя окружність голови збільшується на 12 см, стаючи рівною 46см; за другий рік окружність голови збільшується тільки на 2см, за наступні 4 роки окружність голови зростає ще на 3 см,і до 6 років її величина складає 51см, у 10 років – 52см, а в 15–16 років–53 см. Окружність грудей до кінця першого року життя досягає 48см, у 5 років–56см, у 15 років– 73см.

19

Дідков О., Хоменко Б.

Рис.6. Зміни пропорцій тіла з віком

Вікові зміни пропорцій тіла. У немовляти довжина голови складає 1/4 частину загального росту, у 2-літнього – 1/5, У 6-літнього – 1/6, а в дорослого – 1/8 (Рис. 6). Серединна зросту в немовляти знаходиться в ділянці пупкового кільця і з віком зміщається до середини між ним і лобковою кістою. У немовлят довжина верхніх і нижніх кінцівок приблизно однакова і складає 1/3 росту. До 7 років ноги з 18 см подовжуються до 57см, тобто більш ніж утроє. За цей же період довжина рук збільшується дещо більше, ніж у 2 рази і стає рівною 41 см. Тулубзбільшується до37 см, тобтов2 рази.

За весь період розвитку довжина ніг збільшується в 5 разів, рук – у 4 рази, а тулуба– у3 рази.

Вікові зміни показників фізичного розвитку хлопчиків і дівчаток. Зміни показників фізичного розвитку, що відбуваються в період росту організму, неоднакові по своїй інтенсивності. Найбільше збільшення всіх показників фізичногорозвиткувідзначаєтьсянапершомуроціжиттядітей.

У наступні періоди розвитку організму найбільше збільшення росту, ваги, окружності грудної клітки відзначається в період статевого дозрівання. У дівчаток найбільше збільшення росту відбувається з 10 до 13 років, у хлопчиків з 12 до 15 років. Ріст тіла в довжину в дівчат закінчується до 17–18 років, у юнаків

20