Anatomija_fiziologija_solnceva_bilik
.pdf
Міністерство освіти та науки України Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова
В.В.Солнцева, В.Г.Білик, К.В. Палієнко
Київ 2007
Передмова
Навчаючись у вузі, майбутні вчителі повинні оволодіти всім комплексом наукових знань для виховання здорової, всебічно розвиненої людини.
Ефективність виховання і навчання повністю залежить від того, в якій мірі враховуються функціональні особливості дитячого організму, які визначаються віковими особливостями його структури і функцій.
Для працівників дошкільних і шкільних навчальних закладів знання морфофункціональних особливостей організму дитини особливо важливі, так як саме в період його становлення, при неправильній організації умов життя досить легко виникають різні патологічні порушення функцій нервової системи, опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи і ін.
Даний навчально-наочний посібник допоможе студентам в процесі проходження практичного курсу закріпити теоретичні знання з анатомії, вікової фізіології та шкільної гігієни, набути навики вивчення дитячого організму.
Представлені методичні рекомендації розроблено згідно з вимогами новаї програми курсу “Анатомія та фізіологія дитини”. В посібнику подано теоретичний матеріал, з урахуванням даних вікової фізіології про анатомо-фізіологічні особливості дітей і підлітків на різних етапах їхнього розвитку, практичні роботи та методика їх викладання, запитання для самоконтролю, а також контрольні запитання до заліку. Приділено увагу формуванню у студентів свідомої потреби активного застосування знань з вікової фізіології, анатомії та шкільної гігієни в інтересах зміцнення здоров’я, підвищення працездатності та успішності учнів у навчанні.
Виконання кожного завдання вимагає від студентів старанної підготовки. Вона повинна забезпечуватись вивченням теоретичного матеріалу, викладеного в лекційному курсі, знайомство з додатковою літературою, глибоким вивченням завдань теми та методики їх виконання.
Наявність у посібнику методичних вказівок дозволить студентам самостійно працювати над виконанням завдань більшості тем.
Особлива увага під час виконання завдань приділяється аналізу одержаних даних. Без цього студент не зможе набути необхідні навички по охороні та укріпленню здоров’я учнів, організації праці та відпочинку і т.д.
1
ЗМІСТ |
|
Передмова |
|
Розділ 1. Морфофункціональна організація організму людини. |
3 |
Практичне заняття № 1. |
4 |
Розділ 2. Анатомо-фізіологічні аспекти саморегуляції функцій в |
7 |
організмі. |
|
Практичне заняття № 2. |
8 |
Практичне заняття № 3. |
13 |
Розділ 3. Анатомо-фізіологічні основи відчуттів та вищої нервової |
15 |
діяльності. |
|
Практичне заняття № 4. |
16 |
Практичне заняття № 5. |
18 |
Практичне заняття № 6. |
21 |
Практичне заняття № 7. |
24 |
Розділ 4. Опорно-рухова система |
25 |
Практичне заняття № 8 |
26 |
Розділ 5. Фізіологія вегетативних систем та фізіологічних процесів |
28 |
Практичне заняття № 9 |
29 |
Розділ 6. Система травлення |
33 |
Практичне заняття № 10 |
34 |
Додатки |
39 |
Контрольні питання до заліку |
54 |
2
Розділ І. Морфофункціональна організація організму людини.
Тема 1.1 Зміст анатомії та фізіології дитини. Значення цих дисциплін для організації навчально-виховної роботи вчителя. Зв’язки з іншими науками.
Основні поняття та терміни: клітина, тканина, орган, організм, функціональна система.
Зміст навчального матеріалу теми 1.1.
Поняття про структуру та функціональну організацію організму. Принципи саморегуляції. Основні життєві процеси. Періодизація онтогенезу.
Рекомендована література.
Хрипкова А.Г. Вікова фізіологія та шкільна гігієна, 1985 Леонтьєва Н.Н. Марінова К.В. Анатомія та фізіологія дитячого
організму, 1986.
Методичні вказівки
Вивчаючи матеріал цієї теми, слід звернути увагу на предмет анатомії та фізіології дитини, на значення його для роботи вчителя, вихователя, психолога. Необхідно приділити увагу коротким відомостям про історію розвитку науки (роботи Гіппократа, Аристотеля).
Наукове обґрунтування питань вікової анатомії та фізіології було розпочате професором, академіком Н.П. Гундобіним.
На основі наукових досліджень була сформульована клітинна теорія, суть якої полягає в тому, що клітина – основна структурна та функціональна одиниця живого організму (як рослинного так і тваринного).
Вивчаючи клітину, слід звернути увагу на різноманітність клітин (нервової, м'язової та ін.), внутрішню будову (пригадати основні органели клітин: ядро, мітохондрії, лізосоми, ендоплазматичний ретикулум, апарат Гольджі, мікротрубочки та мікрофіламенти) їх властивості, оскільки розміри та форма клітин досить тісно пов’язані з їх функціональною діяльністю.
Уважно розглянути малюнок в підручнику – це допоможе краще розібратися в структурних компонентах клітини.
Основною органелою клітини є ядро. Воно відсутнє лише у зрілих форм еритроцитів ссавців. Ядро регулює в клітині всю життєдіяльність.
Вивчаючи поділ ядра треба чітко розрізняти всі його типи: мітоз, амітоз, ендомітоз та мейоз.
При вивченні цієї теми треба уважно прочитати підручник, особливо питання, які освітлюють періоди онтогенезу – процесу індивідуального розвитку організму (ембріональний та постнатальний періоди).
Після розгляду основної структурної та функціональної одиниці організму треба звернути увагу на інші рівні структурної та функціональної організації організму: тканини – органи – системи органів та функціональні системи.
Відмітити різницю в структурній та функціональній організації організму людини.
3
Практичне заняття № 1
Тема. Структурна та функціональна організація організму людини.
Мета. Вивчити будову різних клітин та з’ясувати відмінності в їх будові.
Знати:
-основні положення клітинної теорії;
-будову різних типів клітин;
-рівні структурної та функціональної організації організму.
Вміти:
- розрізняти різні види тканин за допомогою атласу на схемах, таблицях та малюнках.
Обладнання: атласи, схеми, таблиці, малюнки.
Інформаційний матеріал
Для вивчення структурної та функціональної організації організму використовують мікроскопи (світловий та електронний) та таблиці.
В організмі людини розрізняють слідуючи види тканин:
1.епітеліальну;
2.сполучну (хрящова, кісткова, власне сполучна, кров);
3.м’язову;
4.нервову;
Класифікація покривних епітеліїв
ЕПІТЕЛІЙ
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ОДНОШАРОВИЙ |
|
|
БАГАТОШАРОВИЙ |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ОДНОРЯДНИЙ |
|
БАГАТОРЯДНИЙ |
|
ПЕРЕХІДНИЙ |
|
НЕЗРОГОВІЛИЙ |
|
ЗРОГОВІЛИЙ |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ПЛОСКИЙ |
|
ПРИЗМАТИЧНИЙ |
|
|
|
ПЛОСКИЙ |
|
ПЛОСКИЙ |
||||
КУБІЧНИЙ |
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
ЦИЛІНДРИЧНИЙ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
НЕОБЛЯМОВАНИЙ |
|
ВІЙЧАСТИЙ |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
ОБЛЯМОВАНИЙ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4
Класифікація сполучних тканин
Власне сполучні тканини, |
Рихла волокниста неоформлена |
|||
|
|
|
||
|
|
|
||
або волокнисті сполучні |
Компактна волокниста неоформлена |
|||
тканини |
|
|
|
|
Компактна волокниста оформлена |
||||
|
||||
|
|
|
||
Сполучні тканини зі |
Ретикулярна тканина |
|||
|
|
|
||
Жирова тканина |
||||
спеціальними |
||||
|
|
|
||
Слизова тканина |
||||
властивостями |
||||
|
|
Кров |
||
|
|
|
Волокниста |
|
|
|
|
||
|
Хрящові тканини |
|
Гіалінова |
|
Скелетні сполучні тканини |
|
Еластична |
||
|
|
|||
|
|
Грубоволокниста |
||
Кісткові тканини |
|
|||
|
|
|||
|
|
|
||
|
|
Пластинчаста |
||
|
|
|
|
|
Класифікація м’язових тканин
Скелетна м’язова тканина
Поперечносмугасті ( посмуговані ) м’язові тканини
Серцева м’язова тканина
Гладенька м’язова тканина судин і
внутрішніх органів
Гладенькі ( непосмуговані )
м’язові тканини
М’язова тканина нейрального походження ( м’язи райдужки ока )
5
Схема будови організму
Стуктурна Функціональна
Клітина
Орган
Система органів
Організм
Клітина
Орган
Система органів
Функціональна система
Організм
Запитання для самоконтролю
1.Дати визначення клітини.
2.Структурна та функціональна організація організму.
3.Характеристика ембріонального розвитку організму.
4.Вікова періодизація онтогенезу.
6
Розділ 2. Анатомо-фізіологічні аспекти саморегуляції функцій в організмі.
Тема 2.1 Нервовий механізм регуляції.
Основні поняття та терміни: нейрон, нейроглія, нервове волокно, синапс, нервовий центр, нервова система, рефлекс, рефлекторна дуга, подразник, подразнення, збудження.
Зміст навчального матеріалу теми 2.1.
Нервова система. Загальне поняття про подразнення та подразники. Біоелектричні явища (досліди Гальвані).
Будова та функції нервової тканини: нейрони – види, класифікація, функції; нейроглія; нервові волокна – види, класифікація, функції; зв’язки між нейронами, синапси – види, структура, функції, властивості. Нервові центри – властивості (однобічне проведення, збудження, затримка, сумація, післядія, стомлюваність, домінанти).
Будова та функції нервової системи – спинний та головний мозок. Структура та функції різних відділів центральної нервової системи. Рефлекс як основний принцип нервової діяльності.
Вегетативна нервова система. Особливості будови та функцій, розвиток та вікові особливості нервової системи.
Рекомендована література:
В.І. Філімонов. Нормальна фізіологія, 1994 р. Коган А.Д. Фізіологія людини та тварини, 1984 р.
Методичні вказівки
Опрацьовуючи матеріал цієї теми, слід чітко засвоїти механізми, які лежать в основі функціональної активності збудливих структур. Вміти розрізняти поняття: збудливі та незбудливі тканини, збудливість, подразливість, збудження, нервові імпульси. Знати та вміти охарактеризувати види та механізми дії подразників. Розуміти значення процесів збудження в організмі. Вивчаючи цей матеріал, слід звернути увагу на деякі історичні відомості про вивчення “тваринної електрики” – біоелектричних явищ (досліди Гальвані, Вольта). Особливу увагу треба звернути на механізми біоелектричних явищ (хвилі збудження) та показники функціонального стану збудливих структур (акомодація, адаптація, хронаксія, ритмічність, збудження). Треба уважно вивчити структуру та властивості нейронів, синапсів та нервових волокон, механізми генерації та проведення збудження по цих структурах. Особливу увагу приділити механізмам виведення медіаторів в синапсах (“квантова теорія”) та властивостей нервових центрів. Вміти характеризувати два види нервових процесів – збудження та гальмування.
При вивченні будови нервової системи слід розібратися в класифікації нервової системи за будовою (центральна та периферична) та за функцією (соматична та вегетативна).
7
Практичне заняття № 2
Тема: Нервова система
Мета: Вивчити морфофункціональну організацію нервової системи.
Знати:
-структурну організацію нервової системи;
-нейронну організацію спинного мозку;
-роль спинного мозку в регуляції соматичних і вегетативних функцій організму;
-основні види спинальних рефлексів, їх рефлекторні дуги та функціональне значення;
-види низхідного контролю діяльності спинного мозку;
-особливості вегетативної регуляції.
Вміти:
-досліджувати сухожилкові рефлекси у людини;
-малювати та аналізувати схеми рефлекторних дуг спинальних сухожилкових рефлексів людини;
-малювати та аналізувати рефлекторні дуги вегетативних рефлексів.
Обладнання: таблиці, медичний молоточок.
Інформаційний матеріал
Нервова система здійснює координацію та інтеграцію діяльності всіх органів та систем організму, забезпечує чітке пристосування організму до змін зовнішнього та внутрішнього середовищ. Структурною та функціональною одиницею нервової системи є нейрон, що має тіло (сому) та відростки (аксон і дендрити) (мал.2). Нейрони пов’язані як між собою, так із органами, які вони іннервують. Місця контактів нейронів між собою та з органами називаються синапси. В основі діяльності нервової системи
Мал. 2 Будова нервової клітини: лежить рефлекс – відповідна реакція
1- ядро, 2- аксон, 3- аксонний горбок,
4- дендрит, 5- тіло.
8
організму на подразнення рецепторів, яка здійснюється за допомогою центральної нервової системи.
Шлях по якому здійснюється рефлекс – рефлекторна дуга (мал.3).
Мал. 3 Схеми рефлекторних дуг: А- двохнейронна рефлекторна дуга; Б- трьохнейронна рефлекторна дуга: 1- рецептор в м’язі та сухожилку; 1арецептор в шкірі; 2- аферентне волокно; 2анейрон спинномозкового вузла; 3- вставний нейрон; 4- мотонейрон; 5- еферентне волокно; 6- ефектор( м’яз ).
Рефлекторна дуга складається з:
1.Рецепторного утворення (структура, яка подразнюється і збуджується).
2.Аферентних нейронів (передають збудження в ЦНС).
3.Центральної ланки – нервового центру (знаходиться в ЦНС і складається з вставних нейронів).
4.Еферентних нейронів (передаються збудження із ЦНС до органів).
5.Ефектора (виконавчого органа).
Нервові центри рефлексів можуть знаходитись на різних рівнях центральної нервової системи – в спинному чи головному мозку. Значна кількість рефлексів мають нервові центри на рівні спинного мозку. Зокрема це захисні рефлекси (сухожильні – згинання, розгинання і т.д.).
Сухожильні рефлекси мають велике значення для підтримки положення тіла в просторі, швидкого відновлення рівноваги, вони
9