3.1 Діафільм як вид кінодокументу

комунікація кінодокумент діафільм

Діафільм (грец.dia - через, приставка, що означає перехід від початку і до кінця + англ. film - плівка) - розташовані у визначеній послідовності позитивні фотографічні зображення на кіно- чи фотоплівці, об'єднані загальною тематикою.

Інформацію, що міститься в діафільмі (ДФ), відтворюють за допомогою фільмоскопів, розрахованих на індивідуальне користування, чи за допомогою діапроекторів на екрані.

Діафільмом також вважають німий фільм на рулонній кіноплівці, що містить взаємозалежне зображення (кадри) по єдиній темі з текстом. Якщо текст озвучений на грамплатівці чи магнітній стрічці, ДФ називається діафонофільмом. Добірку ілюстрацій із книг, фотографій, листівок і т.п. на непрозорих носіях інформації розміром не більш 150x150 мм, яке проецюється на екран за допомогою епіпроектора, називають епіфілъмом.

Діафільм відносять до візуальних документів статистичної проекції (зображення нерухоме). Його можна вважати перехідним до динамічних КФФД, тобто до кінофільмів.

У ДФ строго заданий порядок кадрів: у залежності від виду і змісту він може мати від 30 до 70 чорно-білих чи кольорових кадрів з пояснювальним текстом і складатися з однієї чи декількох частин. Окремі кадри 35 мм діафільму, вставлені в спеціальну рамку, називаються слайдами. Відмінність ДФ від слайда полягає в тому, що кадри об'єднані і розташовані у визначеній послідовності. Крім того, під кожним кадром мається текст.

По жанрово-тематичній ознаці ДФ поділяють на: публіцистичні, історичні, літературні, науково-популярні і т.п. У них зафіксована інформація із широкого кола тем, що підвищує їхню цінність. Особливою популярністю користається ДФ для дітей.

Головним достоїнством діафільмів є те, що швидкість демонстрації залежить від того,хто показує, а кожен кадр може вивчатися так довго, як потрібно, що неможливо при використанні кінодокументів динамічної проекції (кінофільмів). Діафільми прості в звертанні і збереженні, можуть демонструватися на нескладному устаткуванні і не вимагають для демонстрації спеціальних умов (сильне затемнення приміщення). Одночасно перевагою і недоліком ДФ є строго заданий порядок кадрів, що, з одного боку, допомагає користувачу уловити логіку розвитку теми, але, з іншого боку, не дає можливості змінити порядок показу окремих кадрів. При необхідності з діафільмів можна зробити слайди.

ДФ може містити одне чи кілька повідомлень, записаних на одній чи декількох кінострічках шириною 35 мм. Стрічка намотується на ролик - обертову деталь у виді котушки чи барабана. Неозвучені ДФ мають пояснювальний текст під кадром. Розрізняють початковий і заключний кадри стрічки. На початку чи наприкінці документа розміщені титри, що уточнюють його зміст і авторів.

ДФ випускають у спеціальних футлярах (коробках), позначених етикеткою. Діаметр футлярів складає 37 мм, а висота 40 мм.

До основних реквізитів діафільму відносяться: автор, назва (приведені або на початковому кадрі, або на етикетці коробки),художник укладач, цільове призначення ДФ (навчальний, науково-популярний і т.д.), фірма, зведення про кількість кадрів, їхні кольори, розміри, кількість роликів, час демонстрації, ціна.