30.Визначити основні завдання й зміст фізичного виховання школярів

Значення і завдання. Урок фізичної культури - основна форма систематичного навчання учнів фізичним вправам. Спеціальної завданням уроку фізичної культури є навчання дітей всіх вікових груп правильним руховим навичкам і розвиток фізичних якостей.  Значення уроку фізичної культури полягає в систематичному здійсненні взаємопов'язаних оздоровчих, освітніх і виховних завдань, виконання яких забезпечує фізичний розвиток, зміцнення здоров'я займається, придбання ним правильних рухових навичок, виховання емоційно-позитивного ставлення до фізкультури і спорту, всебічний розвиток її особистості.  Зміст уроку фізичної культури складають фізичні вправи, обумовлені програмою для кожної вікової групи, що виражаються в руховій діяльності учнів.  Існуюча в даний час трьох частинна структура передбачає реалізацію на уроках фізичної культури фізіологічних, психічних і педагогічних закономірностей.  Це включення (поступове) учнів в основну діяльність; підтримку працездатності на певному рівні, зниження навантаження, вирівнювання функціонального стану та психологічна налаштування на відпочинок або інший вид уроку.  Отже, працездатність розподіляється на уроці нерівномірно і представляє 4 рівня: передстартове стан, врабативаемості, стійкий стан, зниження працездатності.  Відповідно до цього, уроки фізичної культури складаються з трьох взаємопов'язаних частин: вступної (підготовчої), основної та заключної. Для кожної частини уроку однаково важливе значення мають всі завдання - освітні, виховні та оздоровчі. Виконання зазначених завдань забезпечує всебічний вплив на дітей.  Типова структура уроку:  Ввідно-підготовча частина (5-10хв)  Основна частина (25-30 хв).  Заключна частина (5-10 хвилин)  У процесі занять може бути використаний індивідуальний метод, коли кожен займається самостійно виконує дане йому завдання під контролем вчителя. З метою уточнення деталей загального для всіх вправи воно теж виконується індивідуально за викликом вчителя (це один з різновидів індивідуального методу).  Використання кожного із зазначених методів організації учнів на занятті залежить від завдань, поставлених вчителем, умов, в яких проводиться заняття, віку займаються.  Найбільш доцільно при навчанні дітей змішане використання різних методів організації, що веде до підвищення ефективності фізкультурних занять

31.Охарактеризувати сучасні методи науково – педагогічних досліджень

Методи педагогічних досліджень – це шляхи, способи пізнання педагогічної дійсності. За допомогою методів педагогіка здобуває інформацію про те чи інше явище, процес, аналізує і обробляє одержані дані, включає їх в систему відомих знань.Результати навчання, виховання й освіти залежать від одночасного впливу багатьох причин. Достатньо змінити вплив одного фактора, щоб результати процесу суттєво відрізнялись один від одного. Для педагогічних процесів характерна неповторимість. Важливим завданням педагогічного дослідження є виявлення порядку в процесі, що вивчається, тобто встановлення закономірності. Закономірність — це факт наявності постійного й необхідного взаємозв’язку між реальними феноменами процесу.На основі емпіричних закономірностей процесу виховання розкриваються теоретичні закони. Закон — строго зафіксована закономірність. Сучасна наука визначає його як необхідну, внутрі властиву природі явищ тенденцію зміни, руху, розвитку, яка характеризує загальні етапи і форми становлення явищ, процесів, систем, що розвиваються.У даний час педагогічні дослідження здійснюються за допомогою цілої системи різноманітних методів. До них належать:1. Традиційно-педагогічні методи. Традиційними називають методи, які педагогіка дістала у спадок від дослідників, що стояли біля витоків педагогічної науки. До складу традиційних педагогічних досліджень входять: педагогічне спостереження, дослідницька бесіда, вивчення й узагальнення педагогічного досвіду, першоджерел, вивчення шкільної документації, продуктів діяльності учнів. 2. Педагогічний експеримент (лат. experimentum — проба, дослід). Суть експерименту як методу дослідження полягає у спеціальній організації педагогічної діяльності учителів і учнів, вихователів і вихованців з метою перевірки й обґрунтування наперед розроблених теоретичних припущень, або гіпотез. Якщо гіпотеза знаходить своє підтвердження в педагогічній практиці, дослідник робить відповідні теоретичні узагальнення і висновки. Педагогічні експерименти класифікують за різними ознаками: спрямованістю, об’єктами дослідження, місцем і часом проведення та ін. Залежно від поставленої експериментом мети розрізняють: 3. Педагогічне тестування (англ. test -— випробовування, перевірка). Тестування — цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, що проводиться в умовах строгого контролю. Від інших способів обстеження тестування відрізняється простотою, доступністю, точністю, можливістю автоматизації. Це дозволяє об’єктивно виміряти характеристики педагогічного процесу, що вивчаються. Як метод дослідження тестування до останнього часу мало застосовувалось у вітчизняній педагогіці. Проте цей метод не новий. Ще у 80-90 роках минулого століття його використовували для вивчення індивідуальних особливостей людей. Це призвело до виникнення так званого випробовувального експерименту — дослідження за допомогою тестів (А. Дальтон, А. Кеттел та ін.). У навчально-виховній практиці використовуються різні тести: успішності, інтелектуального розвитку, діагностики рівня засвоєння знань, умінь, ступеню сформованості багатьох якостей тощо. 4. Соціологічні методи. Ця група методів проникла в педагогіку з соціології. Застосовується для масового опитування учасників процесів виховання, навчання, освіти, які мають колективний (груповий) характер. Опитування може бути усним (інтерв’ю) або письмовим (анкетування). До соціологічних методів дослідження належать також шкалування і соціометричні методики, порівняльні дослідження. 5. Кількісні методи. Використовуються в двох основних напрямках: а) для обробки результатів спостережень і експериментів; б) для моделювання, діагностики, прогнозування, комп’ютеризації навчально-виховного процесу. До першої групи входить статистичний метод, у межах якого здійснюється реєстрація, — виявлення певних якостей педагогічних явищ, кількісні підрахунки наявних чи відсутніх якісних даних у певній послідовності, визначення їхнього місцезнаходження серед об’єктів, що вивчаються; шкалування — присвоєння балів чи інших цифрових показників характеристикам, що досліджуються. Другу групу репрезентує метод моделювання. Це метод створення і дослідження моделей. Наукова модель — уявна чи матеріально реалізована система, яка адекватно відображає предмет дослідження і здатна замінити його так, що вивчення моделі сприяє отриманню нової інформації про цей предмет. Головна перевага моделювання — можливість охопити систему цілісно.

32.Запропонувати програму самовиховання школяра,базуючись на загальних методах та формах виховної роботи. Правила сприяючі самовихованню школяра :

П'ять "треба":1. Завжди допомагати батькам.2. Виконувати вимоги вчителів вчитися добросовісно.3. Бути чесним.4. Підпорядковувати особисті інтереси колективним.5. Завжди і усюди проявляти сумлінність.

П'ять "можна":1. Веселитися і грати, коли робота зроблена на "відмінно".2. Забувати образи, але пам'ятати, кого і за що ти образив сам.3. Не сумувати при невдачах; якщо наполегливий, все одно вийде !4. Вчитися у інших, якщо вони краще тебе трудяться.5. Питати, якщо не знаєш, просити допомогти, якщо не справляєшся сам. Це потрібно тобі самому!1. Бути чесним! Сила людини в правді, слабкість його - брехня.2. Бути працелюбним! Не боятися невдачі в новій справі. Хто наполегливий, той з невдач створить успіх, з поразок викує перемогу.3. Бути чуйним і дбайливим! Пам'ятай, до тебе добре відноситимуться, якщо ти до інших добре відносишся.4. Бути здоровим і охайним! Займайся уранішньою гімнастикою, загартовуйся, мийся до пояса холодною водою щодня, стеж за чистотою рук, годину в день виділяй на прогулянки і ще годину віддай праці або спорту.5. Бути уважним, тренувати увагу! Хороша увага оберігає від помилок в навчанні і невдач в грі, праці, спорті.

Цього робити не можна!1. Вчитися без старання, ледаче і безвідповідальне.2. Грубити і битися з однолітками, кривдити молодших.3. Терпіти у себе недоліки, інакше вони тебе самого знищать. Будь сильнішим за свої слабкості.4. Проходити мимо, коли поряд кривдять малюка, знущаються над товаришем, нахабно брешуть в очі чесним людям.5. Критикувати інших, якщо сам страждаєш подібним же недоліком.

П'ять "добре":1. Уміти володіти собою (не втрачатися, не боятися, не виходити з себе по дурницях)2. Планувати кожний свій день.3. Оцінювати свої вчинки.4. Спочатку думати, а потім робити.5. Братися спочатку за найважчі справи.

Правила вводяться поступово. Спочатку дитина привчається жити відповідно до п'яти "треба". Це означає, що до нього пред'являються підвищені вимоги при виконанні саме даних правил. Одночасно указується, що не можна робити і чому. Через деякий час можна підключати п'ять "добре", оскільки вони значно складніше для розуміння і привчання.