20.Визначити і пояснити педагогічні умови взаємодії особистості і колективу.

Колектив - організована форма об’єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.

Сучасний виховний процес в освітніх закладах різного типу і рівня (дитячий садок, школа, ліцей) орієнтований на цінності гуманізму, співпраці, творчої взаємодії, свободи і відповідальності у вихованні дитини. Засобом здійснення цих ціннісних орієнтацій стає дитячий колектив як соціальна спільність, що об’єднує дітей спільними цілями, загальною діяльністю і переживаннями. У колективі дитина входить у широку систему стосунків. Взаємодія дітей розгортається на інформаційному, діяльнісному та емоціональному рівнях. Інформаційний рівень передбачає взаємодію дітей у процесі обміну інформацією, обговоренні проблем, що виникають, спільному пошуку рішень, прогнозуванні і плануванні майбутнього. На діяльнісному рівні взаємодія в колективі розгортається як співпраця дітей в різних видах колективної діяльності за інтересами, у розробці та практичній реалізації спільних проектів, у коректуванні дій, спрямованих на досягнення загальних цілей. Емоціональний рівень ввзаємодії в колективі відображає домінуючі емоціональні стани дітей, їх спільні переживання, стосунки симпатій чи антипатій між членами колективу, гуманістичні та суспільно значимі мотиви. Здійснюючи керівництво дитячим колективом, педагог завжди розв’язує двоєдине завдання – сприяє розвитку мотивів єднання і згуртування дітей в колективі та створює умови для реалізації індивідуальності й творчої самобутності кожної особистості. Ініціатива, творча позиція особистості, зростання самостійності і самоуправління дітей, ціннісний зміст їх спільної діяльності є індикаторами виховного потенціалу дитячого колективу.

Особистість – людина,соціальний індивід ,що поєднує в собі риси загальнолюдського,суспільно значущого та індивідуально – неповторного.

У процесі розвитку особистості людина оволодіває засобами людської

діяльності та спілкування мовою, в неї формуються вищі психічні функції,

свідомість, воля, самосвідомість, вона стає суб’єктом активного

цілеспрямованого пізнання і перетворення навколишнього соціального та

природного середовища. В неї з’являється здатність до самовдосконалення,

самотворення власної особистості в процесі самопізнання, самовиховання

та самонавчання. Вона вступає у „суб’єкт-суб’єктні” стосунки з іншими

людьми.

Поняття особистості тлумачиться неоднозначно—залежно від того, який

підхід реалізується дослідником. Можна виділити якнайменше чотири

аналітичних підходи—соціально-психологічний,

індивідуально-психологічний, діяльнісний та генетичний, реалізовані

багатьма психологами.

21.З’ясувати сутність педагогічної діагностики : діагностика,діагностування,контроль та оцінка успішності?

педагогічна діагностика — це підрозділ педагогіки, що вивчає принципи і методи розпізнавання і встановлення ознак, що характеризують нормальний або такий, що відхиляється від норм хід педагогічного процесу. Суть педагогічної діагностики — розпізнавання стану особи (або групи) шляхом швидкої фіксації його найважливіших (що визначають) параметрів; виявлені параметри співвідносять до відомих вже законів і тенденцій педагогіки з метою прогнозу поведінки об'єкту, що вивчається, ухвалення рішення про дію на його поведінку в наміченому напрямі. Предметом педагогічної діагностики є целеполаганіє в учбово-виховному процесі, що враховує реальний стан об'єкту виховання і його конкретні готівкові умови. Педагогічна діагностика служить найважливішим засобом зворотного зв'язку для цілеспрямованої дії суб'єкта на об'єкт виховання.

Проблема діагностики педагогічної діяльності вчителя надзвичайно актуальна і важлива для вирішення питань вдосконалення викладання і системи неперервного підвищення кваліфікації вчителів, більш повного та ефективного задоволення їх професійних запитів і потреб в системі методичної роботи.

Педагогічна діагностика, як система методів і засобів вивчення професійного рівня вчителя, створює основу для вивчення труднощів у роботі, сприяє усвідомленню та пошуку оптимальних шляхів їх подолання. Разом з тим, вона дозволяє визначити і сильні сторони вчителя, спланувати шляхи і конкретні способи їх закріплення та розвитку в індивідуальному стилі педагогічної діяльності.

Діагностувати , контролювати , перевіряти і оцінювати знання , вміння учнів потрібно в тій логічній послідовності , в якій проводиться їх вивчення .

Першою ланкою в системі перевірки слід вважати попереднє виявлення рівня знання учнів. Як правило , воно здійснюється на початку навчального року , щоб визначити знання учнями найважливіших ( вузлових ) елементів курсу попереднього навчального року. Попередня перевірка поєднується з так званим компенсаційним навчанням , спрямованим на усунення прогалин у знаннях і уміннях . Така перевірка можлива і доречна не тільки на початку навчального року , а й в середині , коли починається вивчення нового розділу.

Другою ланкою перевірки знань є їх поточна перевірка в процесі засвоєння кожної досліджуваної теми . Хоча вона і здійснюється з уроку в урок , але забезпечує можливість діагностування засвоєння учнями лише окремих елементів навчальної програми. Головна функція поточної перевірки - навчальна . Методи та форми такої перевірки можуть бути різними , вони залежать від таких факторів , як зміст навчального матеріалу, його складність , вік і рівень підготовки учня , рівень і мети навчання , конкретні умови.

Третьою ланкою перевірки знань , умінь є повторна перевірка , яка, як і поточна , повинна бути тематичною. Паралельно з вивченням нового матеріалу учні повторюють вивчений раніше . Повторна перевірка сприяє зміцненню знань , але не дає можливості характеризувати динаміку навчальної роботи , діагностувати рівень міцності засвоєння.Належний ефект така перевірка дає лише при поєднанні її з іншими видами і методами діагностування .

Четверта ланка в системі - періодична перевірка знань , умінь , яких навчають з цілого розділу або значною темі курсу . Мета такої перевірки - діагностування якості засвоєння учнями взаємозв'язків між структурними елементами навчального матеріалу , изучавшимися в різних частинах курсу .

П'ятим ланкою системи є підсумкова перевірка і облік знань , умінь учнів, набутих ними на всіх етапах дидактичного процесу . Це , перш за все , діагностування рівня ( якості) фактичної навченості та її відповідності мети, поставленої на даному етапі.