15.Охарактерезувати систему дидактичних принципів,намітити шляхи реалізації одного з принципів навчання.

Сучасні принципи зумовлюють вимоги до всіх компонентів навчального процесу — цільового, стимуляційно-мотиваційного, змістового, операційно-діяльнісного, контрольно-регулювального й оцінно-результативного. Вони виступають в органічній єдності, утворюючи певну структуру основ свідомості і активності; Численні спроби розробити систему дидактичних принципів в роботах дослідників нового часу. Їх аналіз дозволяє виділити в якості основних, загальновизнаних наступні принципи:

наочності;

систематичності і послідовності;

міцності;

науковості;

доступності;

зв'язку теорії з практикою. вних положень організації навчального процесу.

Суть принципу доступності полягає в необхідності врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів у навчальному процесі та неприпустимість його надмірною ускладненості і перевантаженості , при яких оволодіння досліджуваним матеріалом може виявитися непосильним.

Зробити навчання доступним - значить : правильно , з урахуванням пізнавальних вікових можливостей учнів визначити його зміст , той обсяг знань , практичних умінь і навичок , якими необхідно оволодіти школярам кожного класу з кожного навчального предмету . Правильно визначити ступінь теоретичної складності і глибини вивчення програмного матеріалу. Правильно визначити кількість навчального часу, що відводиться для вивчення кожного навчального предмета з урахуванням його важливості і складності та забезпечення його глибокого і міцного засвоєння. Необхідно удосконалювати навчальні програми та підручники. Учитель повинен використовувати в процесі навчання яскравий фактичний матеріал , компактно і дохідливо його викладати , пов'язувати з життям і вміло підводити учнів до теоретичних висновків і узагальнень . Враховувати індивідуальні особливості розумової діяльності і пам'яті учнів , а також рівня їх підготовки та розвитку .

16.Визначити основні завдання підготовки школярів до подружнього життя.

Під підготовкою молоді до подружнього життя ми розуміємо вироблення в юнака бажання та вміння бути вірним чоловіком, добрим хазяїном, годувальником сім'ї, авторитетним батьком, вимогливим вихователем своїх дітей, у дівчини — повну реалізацію її природного призначення як жінки, дружини, матері, господині, берегині домашнього затишку.

Та, на жаль, є всі підстави для глибокої тривоги такого гатунку: чому лише мізерна частина учнів зорієнтована до своїх майбутніх сімейних обов'язків; чому держава нічого не зробила й не робить для того, аби жінка могла по-справжньому реалізувати своє природне право так, щоб повністю присвятити себе сім'ї, вихованню дітей, охороні родинного гнізда? Адже непохитною була і лишається педагогічна істина: на материнстві та дитинстві, батьківстві та родинній злагоді тримається світ!

Підготовка до майбутнього подружнього життя може бути різною — фізіологічною, соціальною, духовно-моральною.

У формуванні мотивів одруження сучасної молоді , її ідеалу майбутнього чоловіка чи дружини важливе місце посідають і фактори духовності, серд яких перше місце належить емоційно-любовним. Посилення впливу матеріальних факторів на формування мотивів шлюбу не зможе витіснити фактора духовності та інтимності. Скоріше в цьому соціально-економічному процесі перебудови суспільних відносин сформулюється нова модель сім”ї і шлюбу, в якій якнайтісніше поєднуватимуться духовні загальнолюдські морально-естетичні і матеріально-побутові інтереси молоді.

Завдання естетичної підготовки до сімейного життя були сформульовані так: формування уявлення про естетичну культуру сім’ї і ознайомлення молоді з найважливішими характеристиками естетичного зростання людини; ознайомлення учнів з естетикою міжстатевих стосунків, формування у молодих людей поваги до сімейних традицій, бажання їх примножувати, вміння організовувати сімейні свята; розширення уявлення про естетику побуту і формування бажання вносити прекрасне в побут (красивий інтер’єр, квіти, гармонія у всьому тощо); розвиток у молоді хорошого смаку (вміння одягатись, використовувати прикраси, косметику, сервування столу тощо), правильне ставлення до моди, розуміння міри у всьому; розкриття значення мистецтва в житті сім’ї, стимулювання інтересу молоді до різних сфер мистецтва, спонукання її брати участь в естетичній діяльності, вчити розуміти музику і твори образотворчого мистецтва, вміти створювати домашню бібліотеку, фонотеку, колекціонувати тощо; навчання розумній організації дозвілля сім’ї і культурного відпочинку. У формуванні майбутнього сім’янина важливе значення має психологічна підготовка до створення сім’ї та виконання подружніх ролей.