Семінар № 9 Греція хі – іх ст. До н.Е. За даними "Іліади" та "Одісеї"

1) Характеристика джерел

А)писемні

Поеми Гомера як історичне джерело

Через чотири століття, близько VIII ст. до н. е., всі балади та пісні про Троянську війну було об'єднано в один твір, який отримав назву «Іліада», а через деякий час створено ще одну поему, як продовження першої, — «Одіссею». Стародавні греки вважали, що їх автором був Гомер — сліпий мандрівний аед, родом з острова Хіос.

Як би там не було, ці величні твори мали значний вплив на подальший розвиток усієї культури Еллади. Грецькі поети наслідували урочистий, величний стиль Гомера.

«Іліада» розповідає про останній, десятий, рік Троянської війни, коли відбулися найдраматичніші події. Найхоробріший воїн ахейців —Ахілл, посварившись з Агамемноном, відмовився від участі у битвах. Без нього та його війська ахейці значно поступалися силою троянцям. Вони зазнавали однієї поразки за іншою. В одній із битв, у двобої з Гектором — найхоробрішим з троянців, загинув друг Ахілла — Патрокл. Від тяжкої втрати Ахілл ледь не збожеволів. Щоб помститися за його смерть, він вступає у бій і вбиває Гектора. Прив'язавши до колісниці тіло ворога, тягне його у свій табір. Уночі до його намету потай приходить батько Гектора—троянський цар Пріам, який благає повернути тіло сина. Ахілл зглянувся на прохання царя і батька. Наступного дня троянці та ахейці ховали своїх героїв. На цьому «Іліада» закінчується.

«Одіссея» розповідає про мандри одного з учасників війни — Одіссея. Долаючи всілякі перешкоди та зазнаючи численних пригод, Одіссей прагне дістатися до рідної Ітаки, де його чекають дружина Пенелопа та син Телемак, який був ще немовлям, коли батько відправився на війну.

На острові циклопів Одіссей та його супутники спромоглися вислизнути з полону одноокого велетня — Поліфема, син Посейдона. Опинившись у його печері, мандрівники чекали смерті. Одіссею вдалося напоїти циклопа вином, і, коли той заснув, супутники Одіссея викололи йому єдине око й утекли.

Одіссей благополучно обминув острів сирен, що не вдавалося до нього жодному мандрівникові, бо сирени, дивні створіння з тілом птаха та головою жінки, своїм чарівним співом заманювали у пастку всіх, хто їх слухав. За порадою Одіссея його супутники заліпили вуха восковими кульками, а його самого прив'язали до щогли, щоб той міг почути чарівний спів. Так корабель без перешкод проминув острів, а Одіссей став єдиним зі смертних, кому вдалося почути спів сирен і зостатися живим. Багато небезпечних випробувань чекало ще на Одіссея, поки він дістався до рідної землі.

Поеми Гомера містять цінні відомості про різні сторони життя стародавніх греків у період від Троянської війни і до VIII ст. до н.е. Тому часи з XI по IX cm. do н.е. називають «гомерівським періодом». Ми дізнаємося з тексту поем, що стародавні греки мали досить розвинене скотарство, бо мірилом вартості у них була домашня худоба. Ремесло також було високо розвинутим і вважалося почесною справою, котрої не цуралися навіть царі. У Гомера згадуються численні види ремесел. Була у пошані і торгівля, але нею займалися переважно іноземні купці — фінікійці. На той час у греків уже існувало рабовласництво, але держава ще не утворилася. Родові та общинні відносини слабшали, населення об'єднувалось у сусідські общини.

Б) джерела матеріальної культури

Археологічні пам'ятки Греції 11 -9 ст. до н.е.

Величезну роль у розвитку давньогрецької культури відіграла крито-мікенська спадщина. Цей світ, що пішов у небуття (можливо, внаслідок виверження вулкану або землетрусу), був у культурному відношенні сполучною ланкою між Стародавнім Сходом (насамперед Єгиптом) і власне Грецією.

Крито-мікенська (або егейська) культура склалась і розвивалася у ІІІ — II тисячоліттях до н.е. і була створена племенами, які населяли острів Крит, Пелопоннес, Західне узбережжя Малої Азії.

Завдяки розкопкам німецького археолога Генріха Шлімана у 70-х рр. XIX ст. перед поглядом учених постала визначна культура, що підтвердила багато здогадок, які виникли на підставі "Іліади" та "Одіссеї".

Скульптури на Криті не знайдено. Так само, як і статуй богів чи культових споруд-храмів.. Але відомий великий розмальований рельєф із зображенням "царя-жерця". При грецькому правителі Міносі (ім'я якого зв'язують з легендою про Мінотавра) Крит був ще могутньою державою (XV ст. до н.е.), і Кноський палац з хитросплетіннями його коридорів цілком міг перетворитися в уяві греків на легендарний Лабіринт, а фрески, які зображали битви з биком, породити образ напівбика, напівлюдини — володаря Лабіринту Мінотавра. Мікенський палац — комплекс більш упорядкований, ніж Лабіринт Кноського палацу. Центром його був мегарон — великий прямокутний парадний зал з вогнищем посередині. Навколо вогнища чотири колони підтримували навіс із отвором для диму. Гомер назвав Мікени золоторясними, і це справедливо. Археологи знайшли там чимало золотих предметів (ритуальних прикрас, зброї, золотих посудин тощо).

Ахейці були більш войовничі, ніж критяни. Це відображено у сюжетах фресок. Близько 1240 р. до н.е. ахейські племена пішли війною на Троянське царство, що й відображено у безсмертних поемах.