41. Визначте центральні мовленнєві симптоми аферентної афазії.

Афазія – повна або часткова втрата мовлення внаслідок органічного ураження кори ГМ. Аферентна (кін естетична) моторна афазія виникає внаслідок ураження вторинних зон пост центральних та нижньо-тімяних відділів кори ГМ, які розташовані позаду від центральної Роландової борозди. Центральний механізм розладів – порушення кін естетичних відчуттів (кін естетична апраксія). Проявляється у повній відсутності усного (експресивного) мовлення або у великій кількості літеральних парафазій (порушення мовленнєвого висловлювання, що виявляється в неправильному вживанні звуків) у всіх випадках експресивного мовлення (спонтанне, повторення, номінативне). Заміни звуків за глухістю-дзвінкістю, способом творення (б-п-д-т), місцем (т-д-л-н). О. Лурія виділяє 2 варіанти:

1 – порушення просторового симультанного (одночасного) синтезу рухів різних органів артикуляційного апарату і поною відсутністю ситуативного мовлення.

2 – збереженість ситуативного клішеподібного мовлення та грубим розпадом повторення, називання та ін. довільних видів мовлення.

Порушується програмування висловлювання, страждає процес створення моторної програми мовлення. Характерна риса – відносна збереженість мимовільного рівня організації мовлення. Труднощі в необхідності цілеспрямовано вимовити, повторити слово, фразу.

42. Писемне мовлення дітей ЗНМ Порушення усного мовлення учнів 2-4 класів створюють серйозні перешкоди в навчанні дітей письма і читання. Слід пам'ятати, що порушення письма і читання є вторинним по відношенню до порушень усного мовлення. В письмі учнів із ЗНМ зустрічаються помилки, пов'язані із недорозвитком лексико-граматичних засобів мовлення. Це помилки на пропуски чи заміну прийменників, на злиття прийменників із іменниками та займенниками. ("Кіска грає в клубок" - кішка грається із клубком) Часто зустрічаються помилки на вживання відмінкових закінчень ("Курка" замість куркою, "дівчинка" замість - дівчинку) До прояву аграматизму можна віднести помилки, пов'язані із невмінням виділити самостійно закінчену думку в реченні. Діти із ЗНМ можуть написати разом кілька речень, не пов'язаних між собою або ж, навпаки, розділити речення на частини, які не є завершеними ні в смисловому, ні в граматичному відношеннях. Р. Левіна, вивчаючи недоліки письма у дітей із ЗНМ, вказувала, що граматичне написання, напевно, визначається не тільки знанням правила. Воно готується ще задовго до його проходження досвідом усного сприймання і узагальненнями, що виникають у цьому досвіді. У дітей із нерозвиненим мовленням досвід мовного спілкування надто бідний, а нечітке розрізнення окремих фонем ще більше затрудняє утворення тих узагальнень, які готують дитину до грамотного письма.

43. Розкрийте особливості проведення обстеження дітей з ринолалією.

Обстеження дітей із ринолалією проводиться комплексно логопедом і лікарями різних спеціальностей і дотримується ряд загальних цілей і задач. Зупинимося на задачах логопедичного обстеження. Перш за все, необхідно уявити загальну картину порушення мовлення, виділити первинний дефект і вторинне порушення. У карті фіксуються наступні дані:

1) вік батьків;

2) від якої вагітності дитина,

3) не приймалися міри для ліквідації цієї вагітності;

4) протікання вагітності.

5) пологи, їх характер(стрімкі, недоношеність, причини їх);

6) стан дитини при народженні(за шкалою Апгар);

7) ранній розвиток дитини:

- яке годування,коли почав тримати головку,які були захворювання на першому році життя?

8) розвиток мовлення.(Коли з’явився лепет, гуління, перші слова? Коли з’явилося фразове мовлення? Чи знає дитина віршики і казки? Які є труднощі розвитку мовлення дитини і як вона до цього ставиться?);

9) психічні особливості дитини

10)обстежуються навички самообслуговування (чи може самостійно вдягтися, їсти, як саме їсть дитина);

11)лікування дитини

Всі відомості фіксуються в картці обстеження:

1.Будова і рухомість артикуляційного апарату.

Відмічається наявність асиметрій обличчя і носо-губних складок при закритому роті, уточнюється її характер при відведенні кутиків рота в сторони і при закриванні рота. Відмічається форма губ і їх активність, наявність швів на губі. Цю частину обстеження краще проводити разом із лікарем.

Перевіряється стан зубно-щелепної системи. Одночасно оглядається м’яке піднебіння, положення і форма язика, щелепи і рухомість нижньої щелепи. Рухомість м’якого піднебіння або його фрагментів(до операції) спостерігається при вимові голосного звука [а]. В цей момент можна побачити під слизисту(субмукозну) розщілину. При субмукозній розщілині м’яке піднебіння западає і утворює характерний трикутник. Підслизисту розщілину можна виявити також при пальпації м'якого піднебіння

Рухомість язика перевіряється при виконанні дитиною певних рухів, наприклад, часте висовування язика, відведення його в бік, піднімання вгору, переміщення кінчика за нижні різці; перевіряється вміння дитиною цокати язиком. Фіксується доступність і характер виконання рухів.

2. Тип і характер фізіологічного і мовленнєвого дихання(верхньоключичне або діафрагмальне; частота дихання, його ритмічність і сила). В картці обстеження пишеться причина порушення дихання.

3. Особливості голосу дитини. Його характер під час мовлення(крикливий, хриплий і т.д.).

4. Загальний характер дії мовленнєвого апарату в процесі мовлення (особливості читання віршів). Тут важливо відмітити чи добре дитина відкриває рот, виразна його артикуляція під час мовлення; відмічається активність губ в мовленнєвому процесі, активність язика, щік, м'язів лоба, наявність синкинезій.

5. Досліджується звуковимови. Обстеження починається із голосних і проходить в наступному порядку: а, е, о, и, у, я, є, ю, й.

Фіксуємо в картці обстеження положення язика при відтворенні кожного звука, наявність синкинезій лицевих і мімічних м’язів і крил носа під час артикуляції.

6. Обстежуємо артикуляцію приголосних звуків, при цьому спочатку відмічається вимова звука по типу: афа, ава і т.д. (положення приголосного між двома голосними допомагає спостерігати, які рухи виконує язик, а потім фіксується вимова ізольованих звуків, щоб краще прослідкувати, які мімічні м’язи приймають участь в реалізації заданої артикуляції і наскільки активні в цей час крила носу).

7. Дослідження розгорнутого мовлення: наявність у дитини розгорнутого мовлення і використання її, здійснення процесу комунікації(з допомогою окремих слів або фраз); вміння дитини користуватися діалогічним мовленням і відповідати на запитання. При характеристиці розгорнутого мовлення необхідно зупинитися на особливостях розвитку лексико-граматичної сторони мовлення і володіння контекстним мовленням. Ця частина дослідження важлива для характеристики ступеня загального мовленнєвого недорозвитку, яке може ускладнити ринолалію.

8. Дослідження слуху. У випадках скарг на стан слуху і при утрудненні виявленні його стану власними засобами логопед повинен направити дитину на спеціальне дослідження(аудіограму).

9. Дослідження стану психічних функцій(із участю психотерапевта або психолога): увага, пам'ять, мислення, емоційно-вольова сфера.