1. ЗМІСТ І ЕТАПИ ЛОГОПЕДИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ

Головна мета обстеження: зясувати структуру дефекту, психофізіологічні і соціальні умови розвитку особистості.

ПРИНЦИПИ ОБСТЕЖЕННЯ:

1. Комплексності та всебічності:передбачає обстеження дитини різними спеціалістами(лікарі, психологи, педіатри)

2. Цілісності та конкретності: обстеження повинно бути індивідуальним, з вибірковим використанням завдань, в залежності від тяжкості і х-ру мовленнєвих порушень.

3. Індивідуальний підхід: врахування особистості дитини. Допомагає розкрити х-р динаміки порушень, психологічні особливості дитини та ін..

4. Виявлення позитивних та компенсаторних можливостей: звернення уваги не лише на недоліки дитини, а й на позитивні якості(характер, поведінка, діяльність - на які зможе спиратись в процесі кор..роботи) .

5. Динамічності: виявлення компенсаторних можливостей дитини, зону найближчого розвитку. Має значення для диференційованого діагностування при відокремленні від схожих форм мовл.порушень.

ЛОГОПЕДИЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ (Л.О) може проводитись:

• Фронтально;

• Індивідуально;

• Поетапно;

• Одноразово

ЕТАПИ ЛОГОПЕДИЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ:

1. Збір анамнестичних даних:

• Збір формальних відомостей про дитину: прізвище, ім’я, по батькові дитини, скільки років і місяців на момент обстеження , чи відвідує дитячий садок, яку групу. Склад сім’ї , чи є ще у когось з членів родини мовленнєві вади чи проблеми розвитку.

• Протікання вагітності: яка за рахунком, викидні, токсикоз, хронічні захворювання матері; простудні та інф.захворювання під час вагітності, використання медикаментозних препаратів, шкідливі звички??

• Протікання пологів: дострокові-вчасні; нормальні, стрімкі, затяжні, зневодненість, стрімкість, стимулювання пологів, застосування механічних заходів, травми під час пологів;

• Ранній постнатальний розвиток: х-р вигодовування(в’яле, активне смоктання, труднощі в утримувані соска, швидка втома, до якого віку здійснювалось;

• Ранній психомоторний розвиток: коли почав тримати голову, сидіти, поява1-х зубів;

• Перенесені захворювання: до чи після року, травми голови, судоми під час високої температури;

• Мовленнєвий розвиток:Як відбувався мовленнєвий розвиток дитини(гуління, лепетне мовлення, перші слова);

• Чи отримувала дитина якусь допомогу (заняття з логопедом дитсадка, школи, дитячої поліклініки, самостійний пошук літератури і спроби допомогти дитині, лікування) .

• Що хвилює батьків у мовленні дитини (не говорить; спілкується лише мімікою і жестами; спілкується лише з окремими дорослими; не вимовляє багато звуків; однолітки говорять краще; нічого не турбує; наполягають вихователі чи інші члени родини).

• Поведінка дитини вдома, у дитячому закладі, в дворі (чи товаришує з іншими дітьми; у які ігри грається; з мовленнєвим супроводом чи без; конфліктність; як ставиться до незнайомих людей).

3. Зміст технологій формування відчуття мовленнєвого ритму при заїканні

Белякова Л.І. , Дьякова Е.А. Заїкання. Навчальний посібник для студентів педагогічних інститутів за спеціальністю "Логопедія" - М.: В. Сікач, 1998

Згідно сучасним педагогічним теоріям, уявлення про педагогічні технології зв'язується з певним набором базисних технік, використання яких дозволяє прогнозувати і досягати бажаного результату навчально-виховного процесу.

Логопедичні технології формування плавної мови у заїкається:

1) Гальмування патологічних речедвігательних стереотипів - До таких заходів належать "режим мовчання", "режим обмеження мовлення", "щадний мовної режим", "спеціальний охоронний режим" і т.д.

2) Регуляція емоційного стану - Регуляцію емоційного стану у заїкається пов'язують головним чином з нормалізацією м'язового напруги. Основним методичним прийомом є аутогенне тренування - розширена формула спокою, яка включає в себе м'язову релаксацію і регуляцію вегетативних функцій.

3) Розвиток координації та ритмування рухів - Розвиток загальної, тонкої і артикуляційної моторики.

Розвиток почуття темпо-ритму мовних і немовних рухів. Важливим компонентом корекційної роботи з заїкатися є темпо-ритмічне об'єднання артикуляційної і загальної моторики, що досягається спеціальними вправами під музику. Такі заняття проводяться в процесі логопедичної ритміки. (Це - ритмічна розминка, вправи, що регулюють м'язовий тонус, вправи для розвитку почуття темпу і ритму - Метою цих вправ є ритмування рухів від найпростіших до найскладніших - артикуляційних. Використовується ходьба, отхлопиваніе і отстукивание під різні музичні темпи і ритми, а потім пропевание складів і слів на задані ритми. А також використовується спів, гра, вправи на розвиток координації мови з рухом).

4) Формування мовного дихання - включає в себе наступні етапи:

1) Розширення фізіологічних можливостей дихального апарату (постановка діафрагмальної-реберного дихання і формування тривалого видиху через рот).

2) Формування тривалого фонаціонного видиху.

3) Формування мовного видиху.

5) Формування навичок раціональної голосоподачи і голосоведения

6) Розвиток просодичною сторони мови

7) Розвиток планувальної функції промови

4. Особливості формування мовленнєвих умінь та навичок у дітей дошкільного віку

мовленнєвий розвиток дошкільника має особливе значення у формуванні особистості, адже мовлення дитини визначає великою мірою її інтелектуальний, комунікативний та загальнокультурний рівень. Отже, завдання педагога- активізувати мовленнєвий розвиток малюка , спрямувати цей процес у потрібне русло, сприяти закріпленню у дітей мовленнєвої культури та грамотності.

Сформованість зв`язного мовлення дитини дошкільного віку – кінцевий результат роботи педагогів як у звичайному дошкільному навчальному закладі, так і в спеціалізованому. Дослідження показують : для того, щоб дитина раннього віку успішно оволоділа словом, вона має почути його багато разів, а щоб почала активно використовувати у власному мовленні, - ще більше (близько 70-90 разів). Дітям з мовленнєвими порушеннями треба повторювати нові слова набагато частіше.

Опанування речення - процес ще складніший. Якщо за нормальних умов діти починають складати речення приблизно у 2 роки, то в разі наявності мовленнєвих вад – після 3-4 років,а інколи і після п`яти. Батьки та педагоги повинні бути особливо уважними до малят, бо саме в цьому етапі у дітей найчастіше виникає заікування .До того ж варто пам`ятати, що кожний етап розвитку мовлення є підгрунтям до наступного.

На п`ятому – шостому роках життя діти опановують ситуативне мволення (конструювання речень в умовах конкретної ситуації).Формуванню такого мовлення сприяють завдання на описування предметів.

У спеціальній літературі з формування усвідомлених умінь і навичок побудови зв`язного й цілісного висловлювання цілісної уваги не приділяється. То ж виникає нагальна потреба у практичному матеріалі, апробованому в роботі з дітьми, які мають вади мовлення.

Розроблені та апробовані на практиці вправи на розвиток мовлення дітей, зокрема, на формування навичок складання зв`язних розповідей.Ці вправи проводяться із використанням схем-піктограм та опорних картинок.Такі прийоми роботи з дітьми значно полегшують процес опанування зв`язного мовлення, а також викликають у дошкільнят інтерес до словотворення, самостійного складання розповідей та речень.

Усі ці вправи можна проводити на основі різних лексичних тем (наприклад : "Овочі", "Фрукти", "Іграшки", "Одяг" тощо)

Під час занять корисно вправляти дошкільнят у відгадування загадок. Роботу бажано проводити з використанням натуральних предметів та іграшок, а також ігрових посібників – лото зі спеціальним набором таблиць малюнків тощо.

Вихованцям молодшого дошкільного віку можна запропонувати вправи на порівняння предметів, які сприяють усвідомленню дітьми форми, кольору, розміру та інших характерних ознак об`єктів навколишнього світу.Спочатку навчаємо малюків порівнювати однотипні предмети, що розрізняються якоюсь однією ознакою (наприклад, м`ячі або башточки однакового кольору , але різні за розміром) Потім діти порівнюють предмети однієї тематичної групи (овочі, фрукти).Після цього можна перейти до порівняння предметів різних тематичних груп, яким властиві одна-дві спільні ознаки (наприклад: помідор-м`яч, кавун-м`яч)Такі вправи сприяють розвиткові зорового та слухового сприйняття, уваги та поняттєвого аспекту мовлення і готують дітей до самостійного описування предметів.

У старшій групі дітям пропонують складання більш самостійних і поширених висловлювань: описів за запитаннями, описів за планом-схемою, з опорою на зразок.

Мовленнєвий розвиток дошкільника – складний психологічний процес, що не зводиться до простого відтворення дитиною почутої мови. Він визначається мірою сформованості знань, умінь та навичок дитини і виявляється в соціальній та інтелектуальній активності у колі дорослих та однолітків. Щоб створити оптимальні умови для мовленнєвого розвитку дошкільника, педагогам слід використовувати різні форми роботи: ігри, проблемні ситуації і, звичайно, заняття