Природа

1. Роль природи у формуванні особистості дошкільника

Природа — найважливіше засіб виховання та розвитку дітей дошкільноговозраста[1]. Скільки відкриттів робить дитина, спілкуючись зі ній!Неповторимо кожна жива істота, побачене малюком.Разнообразни і природні матеріали (пісок, глина, вода, сніг тощо. буд.), із якими діти так люблять грати.Дошкольники спілкуються з дикою природою у різний час року — і коли навколо лежить пухкий білий сніг, і коли зацвітають сади. Разом із дорослими радіють вони прохолоді води літній спека і дзюркоту лісового струмка,разнотравью лук, смачною ягоді і запахів лісів. Жоден дидактичний матеріал не зрівняється з дикою природою за розмаїттям про силу розвиває на дитини. Предмети і явища природи наочно постають перед дітьми. Отже, малюк безпосередньо, з допомогою органів почуттів, сприймає розмаїття властивостей природних об'єктів: форму, величину, звуки, фарби, просторове становище, рух тощо. буд. В нього формуються початкові конкретні та яскраві ставлення до природі, які надалі йому побачити їх і зрозуміти зв'язку й відносини природних явищ, засвоїти нові поняття. Багато зв'язку й відносини між природними явищами діти пізнають у процесі спостережень. Це дає можливість педагогові розвивати у вихованців логічне мислення.

Спілкування дітей із природою має іидейно-мировоззренческое значення. Нагромадження реальних, достовірних уявлень, розуміння взаємозв'язків явищ природи є основою формування в дітей віком елементів матеріалістичного світорозуміння.

Розмаїття об'єктів природи дозволяє вихователю організувати цікаву і корисну діяльність дітей. У процесі спостережень, ігор й праці природі діти знайомляться зі властивостями вдачі об'єктів і явищ природи, навчаються помічати їх зміну та розвитку. Але вони розвивається допитливість.

Отримані знання й уміння дошкільнятам пропонується використати в практиці: хлопці зволожують пісок, поливають водою сніг до створення міцних будівель, обмазують глиною дно струмочків і каналів, аби утримати воду. У процесі цієї бурхливої діяльності відбувається подальше вдосконалення знань та розвитку розумових здібностей.

На формування дитині позитивне, впливає праця викладачів у природі. Це найдоступніший для дітей вид праці, має суттєвий і значимий результат.Ухаживая за рослинами і тваринами, дитина піклується про природу. У праці йде активний процес пізнання застосування отриманих знань. У процесі роботи у природі зміцнюється її здоров'я, відбувається розвиток її психіку. У цьому дуже важливий роль педагога — вміння створити умови для, щоб забезпечити активність і самостійність кожного вихованця" під час знайомства природою. Вплив природи в розвитку дитині пов'язані з формуванням в нього певних знання її об'єктах і явищах. Знання про природу допомагають маляті орієнтуватися у якостях, ознаках і властивості різних предметів. Тому коли казати про завданнях, завдань, які вихователем,знакомящим дітей із природою, то першим серед без них буде формування в дітей елементарної системи знань. Система знання природі включає знання про її об'єктах і явищах (їх ознаках, властивості), і навіть зв'язках, і стосунках між ними. Знання про природу в дітей віком дошкільного віку формуються лише на рівні уявлень, у яких відбиті суттєві, та зовні виражені ознаки, зв'язку й відносини. З засвоєнням системи знань пов'язано розвиток в дітей віком пізнавального ставлення до природи. Воно проявляється у допитливості, прагненні дізнатися якнайбільше.

Велика роль знань у формуванні трудових навичок і умінь. Знаючи потребах рослин та тварин, у тому, що це — живі організми, про які треба дбати, дитина прагнутиме опанувати в різний спосіб догляду за рослинами і тваринами і вибрати в тому чи іншому разі.

Знання про природу спонукають дітей бережно ставитися до неї. Добрі справи і їх учинки підкріплюються усвідомленням правильності і необхідності такої поведінки з метою охорони навколишнього середовища. Проте дбайливе ставлення до природі неможливо сформувати тільки із знань. Праця у природі є виявом активної турботи про неї.

Звідси друга завдання — формування в дітей трудових навичок і умінь. Розуміння дітьми необхідність створення тих чи інших сприятливих умов, заснований на знаннях і підкріплене міцними трудовими навичками і вміннями, створює основу для справжньої любові до природи. Трудові навички та вміння, набуті у дитинстві, не руйнуються — надалі вони вдосконалюються, перетворюючись на складніші види праці. Праця дітей у природі дає реальні результати. Цим він і привертає до собі дітей, викликає і бажання доглядати за рослинами і тваринами.

Третє завдання — формування в дітей любові до природи. Це завдання випливає з гуманістичного спрямування виховання у суспільстві і необхідності охорони навколишнього середовища — насущної турботи людства. Бережливе ставлення до природи передбачає прояв добрих справ України та вчинків у випадках, коли це потрібно, а цього діти мусимо знати, як доглядати за рослинами і тваринами, які умови створювати їхнього сприятливого зростання і розвитку. Особливого значення на формування дбайливого ставлення природі мають знання про живий організм, вміння відрізняти його від об'єктів неживої природи.

Бережливе ставлення до природи пов'язано із розвитком спостережливості, т. е виховуючи в дитини почуття любові до природи, треба прагнути до тому, щоб малюк не проходив повз тієї чи іншої явища, що викликає тривогу, що він насправді піклувався про природу.

Формування дбайливого- ставлення до природи залежить від нашої здатності естетично сприймати її, т. е. вміти побачити й переживати красу природи. Естетичне сприйняття забезпечується безпосереднім «живим» спілкуванням дітей із природою. Спостереження краси природних явищ — невичерпний джерело естетичних вражень. Важливо показати дітям естетичні якості природних явищ, навчити їх почати відчувати прекрасне, висловлювати оціночні судження, пов'язані з переживанням краси можна побачити явищ.

Усі перелічені завдання, які стоять перед вихователем, тісно взаємопов'язані — необхідно розглядати і вирішувати в комплексі. Складність і розмаїття з завдань вимагає від педагога вміння використовувати різноманітні методи роботи з дітьми (спостереження, гра, працю, читання і розповідання, організація дослідів, розмова тощо. буд.) у тому взаємозв'язку.

2. Методи безпосереднього ознайомлення дітей з природою. Завдання програми дитячого садка по ознайомленню з природою здійснюється за допомогою різних методів. Суть методу полягає не тільки в тому, як доносить до дітей навчальні знання педагог, але й тому, яка діяльність самих дітей. Отже, - метод – це спосіб взаємозв’язаної діяльності вихователя і дітей, спрямованої на найкраще засвоєння знань, набуття певних умінь і навичок, розвиток пізнавальної активності, самостійності і творчих можливостей дітей. В ознайомленні дошкільників з природою використовуються різні методи: спостереження, демонстрування картин, нескладні досліди, дидактичні ігри з природничого матеріалу, праця в природі, розповідь вихователя, бесіди. Застосовуючи той чи інший метод, вихователь використовує різні прийоми, які спрямовують дітей на виконання певного дидактичного завдання: показ, запитання, пояснення тощо. Отже, прийом є складовою частиною методу. У педагогіці існує кілька систем класифікації методів. Найбільш широко застосовується класифікація методів навчання за джерелом знань. Якщо джерелом знань є спостереження, сприймання ілюстративного наочного матеріалу тощо, то це наочні методи, якщо практична діяльність (праця в природі, нескладні досліди) – це практичні методи; якщо слово вихователя (розповідь, читання природознавчої літератури, бесіда) – це словесні методи. У методиці ознайомлення дошкільників з природою всі методи класифікуються на дві групи залежно від того, чи ознайомлюються діти з природою через безпосередній контакт з нею, тобто через спілкування з реальними об’єктами природи, чи через ознайомлення опосередкованим шляхом – через картину тощо. До методів, що забезпечують безпосередній контакт з природою, належать спостереження, нескладні досліди, праця в природі, і гри з природними матеріалами. Рідше використовується класифікація методів навчання за рівнем пізнавальної діяльності дітей: 1) пояснювально-ілюстративний; 2) репродуктивний; 3) частково-пошуковий, або евристичний; 4) проблений; 5) дослідницький. У концепції дошкільного виховання наголошується на широкому впроваджені методів виховання і навчання, що забезпечують всебічний розвиток дітей та індивідуальний підхід до них. Наголошується на потребі переорієнтації вихователів з репродуктивних на продуктивні методи, тобто такої орієнтації дитячої діяльності, в якій вони роблять відкриття. Вважаємо таке протиставлення недоцільним, оскільки процес мислення завжди включає оперування попередньо засвоєними знаннями, а отже відтворення. З цього приводу актуально звучить думка І.М. Сєченова, який стверджував, що через голову людини протягом усього її життя не проходить жодної думки, яка б не створювалася з елементів, зареєстрованих у пам’яті. У засвоєнні дітьми знань найчастіше виділяють 3 етапи: 1) первинне ознайомлення; 2) закріплення; 3) систематизація, узагальнення. Для первинного етапу пізнання дітьми природи найбільш ефективне використання наочних, практичних методів, особливо спостережень, дослідів, які забезпечують живе споглядання. Для закріплення знань використовують ігри, працю, розповідь вихователя, читання дитячої природознавчої літератури. Систематизація, узагальнення знань здійснюється за допомогою бесід, дидактичних ігор. Спостереження є основним методом ознайомлення дітей з природою. Методу спостереження належить особлива роль у пізнанні дітьми природи, оскільки він базується на чуттєвому сприйманні, забезпечує живий контакт дітей з реальними об’єктами природи, в результаті чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи та зв’язки між ними. Участь набутих чуттєвих образів з тими, що у дітей вже є, допомагає виникненню власних суджень. У процесі спостережень розвиваються аналізатори: зір, дотик, слух, нюх, засвоюються сенсорні еталони. Спостереження в природі, що проводяться з дітьми дошкільного віку, класифікуються залежно від: а) тривалості (епізодичні, або короткочасні, і тривалі); б) дидактичної мети (первинні, повторні. Заключні, порівняльні); в) способу організації (колективні та індивідуальні, планові і позапланові). Схема спостереження за об’єктами. Спостереження за будь-якими об’єктами природи не повинно бути стихійним, невпорядкованим. Після прийняття дітьми завдання, вихователь має керуватися певним планом, щоб домогтися більшої ефективності спостереження, комплексного виконання завдань ознайомлення дошкільників з природою. Під час спостереження за явищами неживої природи доцільно скористатися такою схемою: 1. Оцінка краси, своєрідності явища природи. 2. Визначення доступних розумінню дітей причин явища. 3. Значення цього явища в житті природи, діяльності людини. Під час спостереження за явищами живої природи (рослин) доцільно дотримуватися такої схеми: 1. Оцінка естетичного вигляду і особливостей будови рослини. 2. Вимоги рослини до умов життя. 3. Значення рослини для природи і життя людини. 4. Інтерпретація сприйнятого у світлі знань дітей. Спостереження за тваринами можна проводити за такою схемою: 1. Оцінка естетичного вигляду і особливостей будови тварини залежно від способу життя. 2. Спосіб життя тварини (де живе, чим живеться, як захищається, які сезонні зміни). 3. Значення тварини в природі і в житті людини. 4. Інтерпретація сприйнятого у світлі знань дітей. Дослід визначається як спосіб матеріального впливу людини на об’єкт з метою вивчення цього об’єкта, пізнання його властивостей. Отже, це спостереження за спеціально створених умов. Проведенню дослідів з дошкільниками надавали великого значення Є.М.Водовозова, Є.І.Тихєєва, вважаючи, що в процесі проведення дослідів діти повинні спостерігати, діяти, робити самостійні висновки. Використання дослідів цінне тим, що вони мають велику переконуючу силу, знання, яких набувають діти, мають особливу доказовість, повноту і міцність. Структура досліду складається з 4 етапів: Перший етап – підготовка дітей до досліду. Вихователь проводить з дітьми бесіду, щоб зацікавити їх до досліду. Другий етап – початок досліду: обговорення умов і висування припущень. Третій етап – хід досліду. Четвертий етап – заключний: обговорення наслідків досліду. Найбільше дослідів в дитячому садку проводиться з метою вивчення властивостей об’єктів неживої природи: води, повітря тощо. Легко переконати дітей шляхом досліду у перетворенні води на пару, води на лід і льоду на воду. К.Д.Ушинський радив зробити серйозне навчання цікавим, вважаючи це одним з найважливіших завдань навчання. Гра – основна діяльність дитини дошкільного віку, в якій вона найбільше задовольняє свої потреби. Ігри викликають у дітей задоволення, підвищують емоційний тонус, сприяють формуванню у них уявлення про об’єкти природи, їх якості, виховують позитивне ставлення до природи. В дослідженнях (О.П.Янківська) було доведено, що використання дидактичних ігор природничого змісту за умови відповідальної підготовки дітей у певній системі дає змогу формувати у дітей міцні знання, систематизувати їх, підводити до узагальнень, розвивати мислення, мову. Для вирішення завдань ознайомлення дошкільників з природою в дитячому садку використовуються ігри: будівельно-конструктивні, творчі рольові, дидактичні і рухливі. Будівельно-конструктивні ігри з природними матеріалами (піском, водою, глиною, снігом, льодом, листям, плодами тощо) – одні з найулюбленіших дітьми ігор у всіх вікових групах. Цінність в тому, що в процесі ігор діти знайомляться з властивостями природних матеріалів (способами конструктивного вирішення під час використання цих матеріалів). У дітей розвивається уява, вміння зосереджуватися, доводити до кінця почату справу, співвідносити свої дії з діями інших, домагатися узгодження. Знайомство з архітектурними формами і відображенням їх у будівлях сприяють формуванню естетичних почуттів. Оскільки ці ігри проводяться на повітрі і пов’язані з руховою активністю, вони мають важливе оздоровче значення. Дидактичні ігри під час ознайомлення дошкільників з природою виконують три функції: 1) закріплення знань про природу; 2) діагностика наявних у дітей знань про природу; 3) формування знань про природу. У процесі дидактичних ігор у дітей виховується вміння уважно слухати і відповідати на запитання, самостійно розв’язувати поставлене завдання, пригадувати, думати, утримуватися від бажання щось сказати, коли правила гри цього не дозволяють. Все це сприяє розвитку вольових процесів, мови, мислення, уваги, пам’яті. В ознайомлені з природою використовуються такі види дидактичних ігор: 1) з природніми матеріалами; 2) з картинками; 3) з іграшками; 4) словесні. Дидактичні ігри з природними матеріалами діти оперують з реальними природними об’єктами (овочами, фруктами, листками, квітками тощо), внаслідок чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи. Наприклад, у грі «Відгадай, з якого дерева цей листок» вихователь показує листок і просить підбігти до того дерева, яке має такі самі листки. Дидактичні ігри є актуальними для кожної вікової групи. Праця в природі розглядається як один з основних методів ознайомлення дошкільників з природою. Результати численних теоретичних та експериментальних досліджень свідчать про те, що під впливом праці розвиваються всі розумові і фізичні сили дитини. В процесі праці найбільш переконливо, наочно діти впевнюються у зв’язку між умовами для рослин, тварин і їх ростом, розвитком. Діти оволодівають новими прийомами обстеження: навчаються відрізняти суху землю від вологої, пухку від твердої, культурні рослини від бур’янів. Праця об’єднує, дисциплінує, виховує почуття відповідальності за життя живих істот, адже пташка, позбавлена корму, може через добу загинути, несвоєчасно политі рослини під час спеки засихають. Важливе значення має естетичне задоволення, яке одержують діти від краси вирощених ними квіткових рослин, від доглянутих кімнатних рослин тощо. Рухи на повітрі сприяють більш інтенсивному обміну речовин, удосконалюють координацію рухів. Зміцнюють нервову систему.

Методи та форми ознайомлення дітей з природою В процесі ознайомлення дітей з природою в дитячому садку використовують різні методи: ·     наочні (спостереження, розгляд картин, демонстрація фільмів); ·     практичні (дослід, ігровий метод, праця); ·     елементарні (досліди); ·     словесні (розповіді вихователя, читання художніх творів, бесіди) Найкращий результат дає спостереження. Спостереження – це цілеспрямоване планомірне сприймання предметів та явищ, під керівництвом вихователя. Види спостереження: 1.     За тривалістю: -                     короткотривалі; -                     довготривалі. 2.     За формою організації дітей: -                     індивідуальні; -                     групові; -                     колективні. 3.     За дидактичною метою: -                     первинні; -                     повторні; -                     заключні Вибір методів і форм визначається змістом програми і залежить від природного оточення дошкільного закладу, місця і об’єкта спостереження. А також від віку дітей і їхнього досвіду. В групах раннього і молодшого віку особливе значення мають чутливі сприйняття дітей, тому основним методом буде спостережливість. Дидактична гра, показ картин відіграють велику роль в пізнанні дітьми природи. Враховуючи конкретність мислення і невеликий досвід у дітей середньої групи, потрібно при ознайомленні їх з природою широко використовувати наочний матеріал. Для утворення і закріплення уявлення широко використовують дидактичні ігри з природним матеріалом або їх зображення на картинках, невеликі бесіди. Ознайомлення дітей старшої і підготовчої до школи груп з природою проходить в основному шляхом спостереження на екскурсія, прогулянках, під час ігор і праці. В цих групах велике місце відводиться бесідам, розповідям вихователя з використанням картин, кінофільмів, читання художньої літератури. Форми ознайомлення: 1.     На заняттях; 2.     В повсякденному житті. Також як окремий вид використовують екскурсії. Заняття — це основна форма організації дітей при ознайомленні з природою. Заняття проводять в певні години по розробленому плану, згідно програми. Заняття будують так, щоби в процесі ознайомлення з природою здійснювався розвиток пізнавальна здатність і мова дітей, виховання інтересу і любові до природи. Головне в занятті — це засвоєння всіма дітьми програмного матеріалу. Екскурсія — це заняття, на якому діти знайомляться з природою в звичайних умовах: в лісі, на полі, в саду, в гаю. Щоденні прогулянки широко використовують для ознайомлення дітей всіх вікових груп з природою. Вони можуть носити характер невеликих екскурсія, під час яких вихователь проводить огляд ділянки, організує спостереження за погодою, сезонними змінами в житті рослин і природи. Ознайомлення дітей з природою в дитячому саду вимагає постійного безпосереднього спілкування з нею. Однією із умов, яка забезпечує це, є організація в дитячому саду кутка природи. Кожна вікова група повинна мати свій куток природи. Працю і спостережливість дітей за рослинами і тваринами в кутку природи організовують протягом року. Праця в кутку природи проводиться щоденно в години, відведені для праці. Діти спостерігають за рослинами і привикають до бережливого ставлення до них, оволодівають елементарними трудовими привичками, привчаються до спільної праці з дорослими, одне з одним, а потім самостійно. Організація праці дітей залежить від віку. В першій молодшій групі діти тільки спостерігають, як вихователь доглядає за рослинами, а в другій молодшій групі вони самі приймають участь в цій роботі. В середній групі всі виконують окремі доручення вихователя. В старших групах їх виконують чергові під наглядом вихователя. В підготовчій групі, крім чергових, діти ведуть індивідуальні спостереження за рослинами і тваринамиВ кожному дитячому саду є своя ділянка, на якій діти проводять більшу частину часу, особливо в теплу пору року. Ділянка — це місце для ігор, прогулянок, занять, спостережень за рослинами і тваринами протягом всього року. На земельній ділянці діти працюють після денного сну. Організація праці залежить від виду роботи, віку дітей і пори року. Наявність на ділянці дерев, кущів, городу, квітника, плодово-ягідних посаджень має велике виховне значення. Діти разом з вихователем вирощують рослини, доглядають за ними, одержують конкретне уявлення про їх ріст і розвиток. В процесі догляду за рослинами у них виробляється уміння правильно користуватись простими знаряддями по обробці землі і догляду за рослинами, формується бережливе відношення до природи. Красиво оформлена ділянка, правильно підібрані декоративні рослини мають велике значення для естетичного та екологічного виховання.

3. ФОРМЫ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІТЕЙ ПРИОЗНАКОМЛЕНИИ ЇХ З ПРИРОДОЮ

Формами організації діяльності дітей при ознайомленні його з природою є заняття, екскурсії, прогулянки, робота у куточку природи, робота на ділянці.

Заняття. Це основне форма організації дітей у ознайомленні його з природою. Проводяться вони у певні годинник із заздалегідь розробленого плану, узгодженим із тоді програмою. На заняттях вихователь як повідомляє дітям нові відомості, але уточнює і закріплює вже свої знання.

Заняття будують те щоб у процесі ознайомлення із дикою природою здійснювалося розвиток пізнавальних здібностей (спостережливість, мислення) і дітей, збагачення їх словника, виховання інтересу й любові до природи.

Головне в занятті — це засвоєння усіма дітьми програмного матеріалу. І тому використовуються різноманітні методи — спостереження натуральних об'єктів, праці дорослих, дидактичні гри, роботу з картинами, читання малярських творів, розповіді, бесіди й ін.

Заняття тісно пов'язані коїться з іншими формами роботи. Приміром, отримані під час занять знання й уміння діти застосовують у повсякденну діяльність (в іграх і праці), а накопичені подання в час прогулянок, праці та спостереження дільниці уточнюються, систематизуються під час занять.

Готуючись до занять, вихователь за програмою намічає об'єкт, з яким буде знайомити дітей. Після цього визначає методи лікування й прийоми, які доцільно застосувати, які наочне приладдяиспользовать{7;40}.

Екскурсія — це заняття, у якому діти знайомляться з дикою природою мови у природничих умовах: лісом, на луці, садом, у водойми тощо. буд. Екскурсії проводять у годинник, відведені для занять.

На екскурсіях здійснюється певне програмне зміст, засвоєння якого обов'язково всім дітей групи, що відрізняє екскурсії від повсякденних прогулянок.Воспитательно-образовательное значення екскурсій дуже велике, оскільки вони піднімають інтерес до рідного природі, сприяють вихованню естетичних почуттів.

Перебування на свіжому повітрі лісом чи луці серед запашних квітів, рух і радісні переживання, звичайно з цим пов'язані, благотворно позначаються на фізичному розвитку дітей. Вибір місця для екскурсії залежить від неї завдань та працездатного віку дітей.

Екскурсії межі дитсадка проводяться з середньої, старшій і підготовчій до школи групами. З молодшими групами рекомендуються спостереження природи на ділянці дошкільного закладу і лише на другу половину року — короткі екскурсії па луг, до парку (ліс). Обираючи при цьому місце, треба уникати доріг, у яких зустрічаються круті підйоми і спуски.

З огляду на фізичні можливості дошкільнят, для екскурсій потрібно, передусім, використовувати найближчі місця. У містах— це бульвари, сади, парки, ставки, де можна спостерігати сезонні зміни у життя рослин, птахів, комах, і навіть працю людей. У сільських умовах такими місцями будуть ліс, полі, луг, ріка, пташник, скотарня.

Екскурсії один й самі місця є доцільним у різний час року. Це значно полегшує дітям спостереження сезонних змін, які уприроде{7;41}.

Готуючись до екскурсії, вихователь заздалегідь відвідує ті місця, куди намічається екскурсія. Ось він вирішує, з програми, які можна показати дітям, що треба взяти з собою щодо різноманітних зборів, як організувати спостереження (питання, завдання для дітей), які провести гри, де влаштувати відпочинок.

Дітей напередодні попереджають про майбутньої екскурсії, повідомляючи, куди вони підуть, що буде спостерігати, вони повинні взяти з собою для збирання й перенесення рослин та тварин, як одягтися. Таке попереднє п'ятихвилинне повідомлення створює хороший настрій в дітей віком, збуджує інтерес, приваблює їх звернути увагу до запланованої екскурсії. Проведення екскурсії великій ролі грає організація дітей. Перед виходом перевіряють, чи всі необхідне взяли. Потім нагадують дітям, як вони повинні повести себе. Обійнявши місце, можна вирішити дітям порухатися, побігати, посидіти. Конче важливо, аби природу. І тому треба залучати увагу до осіннім фарбам лісу, для її зимовим убору,простору полів і лук,аромату квітів, співу птахів,стрекотанию коників, шелесту листя тощо. буд.

Не можна, проте, допускати, щоб діти перевантажували враженнями.

Центральним моментом будь-якої екскурсії є планове спостереження, які проводяться з усіма дітьми.

Прогулянки. Щоденні прогулянки широко йдуть на ознайомлення дітей всіх вікових груп із дикою природою. Вони можуть мати характер невеликих екскурсій, під час яких вихователь проводить огляди ділянки, організує контролю над погодою, сезонними змінами у життя рослин та тварин.

На прогулянках діти знайомляться з дикою природою за планом, заздалегідь складеного па основі програми з урахуванням місцевих умов. Програмне зміст плану складає ряді прогулянок тоді, коли виявляються ті чи інші явища природи.

На прогулянках вихователь організує ігри робилися із використанням природного матеріалу (піску, снігу, води, листя), іграшок, наведених у рух вітром, водою, у процесі яких живуть діти накопичують почуттєвий досвід, пізнають різні якості предметів природи.

Для ігор під час прогулянок па ділянці треба мати ящик з піском, невеличкий басейн, водоплавні іграшки та іграшки, наведені в рух вітром і води. Під час повсякденних прогулянок діти беруть участь у трудових процесах: згрібають опалі листя, очищають доріжки від снігу, скопують землю і для грядок, поливають і прополюють рослини.

Робота на ділянці. На ділянці діти працюють після денного сну. Як й у куточку природи, робота ця узгоджується з спостереженнями і сприяє нагромадженню вони знання рослинах і тварин, вдосконаленню трудових навичокиумений, вихованню працьовитості. Організація праці залежить від виду роботи, віку дітей і пори року. Деякі роботи з ділянці робити у вигляді занять із всієї групою (чи підгрупою), але формування трудових умінь і навиків має здійснюватися у повсякденному праці дітей. Всілякого роду доручення (епізодичні чи тривалі) дають окремим дітям, маленьким групам їх або всієї групі. У старшій і підготовчій до школи групах вводять чергування дітей з городу іцветнику{9;83}.

Робота в куточку природи. Праця у куточку природи проводиться щодня годинник, відведені для праці. Діти спостерігають за рослинами і тваринами і звикають до бережного ставлення до ним, опановують елементарними трудовими навичками, привчаються до спільної праці з дорослими, друг з одним, та був і МОЗ самостійно. Організація праці дітей залежить від своїх віку. У першій молодшій групі діти лише спостерігають, як вихователь доглядає за рослинами, тоді як у другий молодшій які самі беруть участь у цієї роботи. У середній групі діти виконують окремі доручення вихователя. У старших групах їх виконують чергові під наглядом вихователя. У підготовчій до школи групі, крім чергувань, діти ведуть індивідуальні контролю над рослинами і тваринами.

Періодично робити спільні всіх дітей з збиранні у Професорському куточкуприроди{15;63}.