3. Типи соціального контролю

У залежності від характера його здійснення розрізняють такі типи соціального контролю:

1) суцільний і вибірковий;

2) змістовний і формальний;

3) відкритий і прихований.

Розглянемо їх.

1. Суцільний і вибірковий контроль

Суцільний контроль характеризується:

а) безперервним характером;

б) спостереженню піддається весь процес організаційно-трудових відносин;

в) об’єктам спостереження є індивіди, мікрогрупи.

Вибірковий контроль розповсюджується тільки на головні сторони організаційно-трудових відносин.

Вибір того або іншого типу контролю (суцільного або вибіркового) залежить від таких факторів:

• від індивідуальних особливостей самого суб’єкта контролю;

• моди, традицій в стилі керівництва;

• якостей і стану персоналу;

• об’єктивної специфіки поведінки, яка контролюється (специфіка праці та її організації).

Вважається, що надлишок соціально-контрольних функцій є кращим ніж їх дефіцит. Але суцільний контроль має недоліки, які слід враховувати з практичною метою:

1) може призвести до деструктивного втручання, наприклад, переривання трудової діяльності у сприятливих її режимах і умовах;

2) створює дискомфорт несамостійності, принижує недовірою;

3) пригнічується активність і її функціональні характеристики: наприклад, чим жорсткіші умови атестації, санкції та якщо робітник закомплексований у виконанні якихось задач і функцій, тоді робітники починають діяти за таким принципом «чим менше дій, тим менше порушень».

Інтенсивність соціального контролю не може бути постійною. Спостерігається то розширення, то звуження соціально-контрольних функцій. Тут вступає в силу загальний закон активності. Будь-якої адміністративній структурі притаманно періодично «відпочивати» від стомлюючої контрольної діяльності. Це явище розповсюджується і на взаємний контроль: не завжди суб’єкти трудової діяльності однаково вимогливі один до одного.Це стосується і самодисципліни.

На ступінь і масштаб соціального контролю впливає і статистика трудових порушень. Якщо трудові порушення відсутні, здійснюється вибірковий контроль. Якщо ж раптово виникають трудові порушення, тоді контрольні функції пробуджуються і на всяк випадок носять суцільний характер.

2. Змістовний і формальний контроль.

Змістовний контроль характеризується такими ознаками як:

а) глибина;

б) серйозність;

в) дієвість.

Формальний контроль характеризується такими ознаками як:

а) поверховість;

б) видимість;

в) непринципіальність.

При формальному контролі спостереженню підлягають зовнішні ознаки: наявність робітника на робочому місці, а не активна участь – «видимість кипучої діяльності».

Цей тип контролю визиває до життя імітацію діяльності, формалізм.

Керівник повинен пам’ятати, що робітник, який орієнтується на дисципліну, може бути формалістом, а той, який орієнтується на сутність діла – недисциплінованим робітником.

Співвідношення таких явищ, як дисципліна, творчість і формалізм – велика практична проблема для керівника.

3. Відкритий і прихований контроль.

Вибір одного з цих типів контролю визначається станом інформованості робітників про соціально-контрольні функції.

Прихований контроль забезпечується технічними засобами, формальними і не формальними контролерами, збором інформації через посередників.

Відкритому характеру контроля сприяє визначеність вимог і санкцій.

Якщо робітники не інформовані про вимоги і санкції мова йдеться про прихований контроль.

Відкритості соціального контролю сприяє робота адміністрації на попередження порушень або ж покарання за них.