Тема 7. Соціальний контроль у сфері праці

1. Сутність та функції соціального контролю

2. Види соціального контролю

3. Типи соціального контролю

4. Механізм здійснення соціального контролю в трудових колективах

Література: 1,5,7,8,10,16,18,20,21,23,24,26,27,28,30,33.

1. Сутність та функції соціального контролю

Ринкові перетворення, які йдуть у країні, націлені на активізацію діяльності робітника (людини), тому актуальними стають питання про вивчення відношення робітника до праці та задоволеності нею, про соціальний контроль.

Соціальний контроль – це специфічна діяльність, яка направлена на підтримку нормальної поведінки індивіда, групи або суспільства (відповідність такої поведінки нормам, які прийняті) різними засобами соціального впливу.

Така діяльність об’єктивно неминуча для організації і виробництва. Вона безпосередньо не створює продукт, але без неї цей продукт був би неможливим.

Сутність соціального контролю реалізується у його функціях:

• оцінна – полягає в оцінці та порівнянні поведінки працівника з чинними нормами;

• стабілізації і розвитку виробництва – поведінка робітника контролюється з точки зору результатів праці, взаємодії з іншими, продуктивності праці та ін.;

• стимулююча – застосування різних заходів заохочення одних та осудження інших дій працівників;

• економічна раціональність і відповідність – контроль за використанням ресурсів з точки зору збереження власності та оптимізація затрат праці;

• морально-правове регулювання – дотримання моралі та права у взаємовідносинах суб’єктів трудової діяльності;

• фізичний захист людини – дотримання техніки безпеки, нормативної тривалості робочого часу, обсягу наднормових робіт;

• моральний і психологічний захист робітника та ін.

Тому соціальний контроль у сфері праці має як виробничо-економічні, так і соціально-гуманітарні цілі.

Соціальний контроль має складну структуру, яка складається з трьох взаємопов’язаних процесів:

1) спостерігання поведінки;

2) оцінка і категоризація поведінки з точки зору соціальних норм – сукупності формальних і неформальних вимог, які висуваються соціальною організацією до своїх членів і визнаються більшістю її членів;

3) реакція на поведінку у вигляді санкцій.

Ці процеси свідчать про наявність соціально-контрольних функцій у трудових організаціях і складають зміст соціального контролю.

Тому, при вивченні стану соціального контролю у колективі, необхідно насамперед виявити, чи мають місце соціально-контрольні функції в діяльності керівника. Це можливо здійснити за допомогою різних соціальних методів: опитування, спостереження, аналізу документів.

До ознак соціального контролю відносять:

• гнучкість – спроможність відрізняти різні за соціальним змістом відхилення від соціальних норм діяльності;

• впорядкованість;

• формалізованість;

• категоричність вимог, які висуваються до індивіда;

• нормативність вимог;

• забезпеченість формальними і неформальними санкціями.

Соціальний контроль є засобом регуляції і саморегуляції трудового колективу, який забезпечує його єдність, цілісність і злагоджену роботу.

У той же час соціальний контроль є у складі більш загальної системи впливу на поведінку індивіда – це елемент соціальних інститутів, які забезпечують дотримання правил, соціальних норм, нормативних вимог у поведінці.

Але не слід розуміти соціальний контроль як «підгонку» індивідуальних якостей робітника під соціальний стандарт. Це двостороння взаємодія індивіда і соціума у процесі якої змінюються і розвиваються соціальні норми та інститути соціального контролю.

Тому сутність соціального контролю необхідно розглядати конкретно-історично, як продукт попереднього соціально-економічного життя, який відображає всі його проблеми і недоліки рівно як і позитивні риси.