КПК_комен_2012_ч

Стаття 122

нормативної вартості однієї експертогодини у державних спеціалізованих установах судової експертизи, що коригується щороку станом на 1 січня з урахуванням індексу споживчих цін (індекс інфляції) за відповідний період.

Потерпілим, цивільним позивачам, свідкам оплачуються: а) проїзд; б) наймання житла; в) добові у разі переїзду до іншого населеного пункту. Витрати, пов'язані з їх явкою, відшкодовуються у розмірах, передбачених постановою КМУ «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направ­ ляються в відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 2 лю­ того 2011 р. № 98 та листом МФ «Щодо відшкодування витрат на відрядження» від З лютого 2012 р. № 31-07230-2-6/534.

Потерпілим, цивільним позивачам, свідкам також сплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Обчислення компенсації за втра­ чений заробіток здійснюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку. Такий розмір визначається у порядку, передбаченому постановою КМУ «Про затвер­ дження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. № 100 з подальшими змінами та доповненнями. Компенсація за відрив від звичайних занять встановлюється пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Такий розмір - це грошова сума, що дорівнює місячному розміру мінімальної заробітної плати, вста­ новленої законом на 1 січня календарного року, у якому приймається процесуальне рішення або здійснюється процесуальна дія.

Експертам, спеціалістам, перекладачам оплачуються: а) проїзд; б) добові в разі переїзду до іншого населеного пункту. Експертам, спеціалістам і перекладачам має бути сплачена винагорода за виконану роботу, якщо це не є їх службовим обов'язком. Розмір такої винагороди, наприклад для перекладача, залежить від того, який переклад, письмовий чи усний, здійснювався під час досудового розслідування чи судового провадження. Такий розмір збільшується при перекладі з рідкісних мов, з письмовою в'яззю, своєю графікою, ієрогліфами, клинописом, а також стародавніх мов, так само, як і переклади на іноземні мови, що віднесені до рідкісних мов, які мають писемність в'яззю, свою графіку, написані ієрогліфами, клинописом.

У разі виклику працівника державної спеціалізованої установи судової експерти­ зи органами досудового розслідування чи суду для виконання функції спеціаліста заробітна плата за час виконання зазначеної функції і витрати на відрядження від­ шкодовуються за рахунок державного бюджету в межах коштів, передбачених на проведення судових експертиз.

5. Порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, яких викликають до органів досудового розслідування, прокурорів та судів, визначається відповідною Інструкцією, затвердженою постановою КМУ від 1 липня 1996 р. № 710.

Певні особливості полягають у відшкодуванні витрат свідкам, експертам за виклик на територію іноземної держави у зв'язку з виконанням запиту про міжнародну право­ ву допомогу. Відповідно до ч. 5 ст. 572 КПК, якщо інше не передбачено міжнародни­ ми договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР України, їм відшкодовуються витрати за рахунок компетентного органу іноземної держави.

339

Глава 8. Процесуальні витрати

Стаття 123

Витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей

ідокументів

1.Витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, здійс­ нюються за рахунок Державного бюджету України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

2.Граничний розмір витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей

ідокументів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

1.Витрати, пов'язані із зберіганням та пересиланням речей і документів відповід­ но до ст. 118 КПК є різновидом процесуальних витрат. їх умовно можна поділити на два види: ті, що виникають у зв'язку з потребою у зберіганні, та ті, що зумовлені пересиланням речей і документів під час кримінального провадження. До першої групи належать витрати органів досудового розслідування та суду, здійснені для за­ безпечення схоронності документів та речей, які мають відношення до провадження, коли через певні обставини (значні габарити, інші особливості) їх неможливо збері­ гати у звичайному порядку.

Другу групу витрат відносять до кримінальних процесуальних незалежно від того, яким чином відбувається пересилання речей чи документів. Так, наприклад, окремі об'єкти можуть направлятися в експертні установи для дослідження або на­ віть у центральні головні експертні установи, що потребує відповідних матеріальних затрат.

На відміну від положень КПК 1960 р., ця стаття передбачає витрати на зберігання і пересилання речей та документів, а не лише речових доказів.

Правовий зміст категорії «річ» значно ширший ніж категорії речового доказу. Річчю вважається будь-який предмет матеріального світу (ст. 179 ЦК). Тому поняттям «річ» охоплюються і речові докази. Спрямованість коментованої статті на більш шир­ ше коло об'єктів обумовлена тим, що не лише речові докази потребують зберігання та пересилання. Так, у кримінальному провадженні часто виникають обставини, що вимагають особливих умов зберігання та/або пересилання документів, які виконані на специфічних матеріалах, а також предметів, які взагалі не можна вважати дока­ зами - це зразки для проведення різного роду досліджень (волосся, сперма, кров). Однак такі речі і документи повинні мати безпосереднє відношення до матеріалів кримінального провадження.

2. Інструкція про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових до­ казів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудо­ вого слідства і суду (у новій редакції), затверджена наказом Генеральної прокуратури України, МВС, Державної податкової адміністрації, СБУ, ВСУ, Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 р., спрямована на вста­ новлення єдиних правил вилучення, обліку, зберігання та передачі не лише речових доказів, а й цінностей та іншого майна. Тому положення цього нормативно-правового акта стосуються:

а) речових доказів - матеріальних об'єктів, які були знаряддям вчинення кримі­ нального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які

340

Стаття 123

можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом (ст. 98 КПК);

б) предметів і документів, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання і зберігання);

в) документів, які засвідчують особу заарештованих підозрюваних, обвинувачених; г) інших документів, що мають значення у справі; д) грошей та інших цінностей, виявлених під час накладення арешту на майно

підозрюваних, обвинувачених, підсудних або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за їх дії, на які може бути звернено стягнення з метою відшкодуван­ ня заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення виконання вироку в частині кон­ фіскації майна (п. 2 Інструкції).

Усі названі категорії підпадають під ознаки речей, однак у ст. 123 КПК йдеться не лише про речі, а й окремо про документи. Так, використовуючи положення ст. 99 КПК, доцільно зазначити, що витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням докумен­ тів - це витрати, здійснені під час кримінального провадження на спеціальні умови зберігання та/або пересилання спеціально створеного з метою збереження інформації матеріального об'єкта, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, що мають значення для справи. Тому з наведеного вбачається, що документ також можна розглядати як річ.

Під час зберігання і передачі речових доказів, цінностей, документів та іншого майна вживаються заходи для забезпечення належного зберігання у вилучених об'єктів ознак і якостей, які визначають їх значення як речових доказів у кримінальному про­ вадженні і які є на них, а також зберігання самих речових доказів, ознак і якостей з метою можливості їх подальшого цільового використання (п. 12 Інструкції).

За загальним правилом зберігання речей та документів забезпечується стороною кримінального провадження, якій він наданий, та здійснюється в порядку, визначено­ му КМУ Документ повинен зберігатися протягом усього часу кримінального прова­ дження. Речові докази у вигляді громіздких або інших предметів, що вимагають спеціальних умов зберігання, можуть знаходитися у спеціальних місцях зберігання (ч. 5 ст. 100 КПК).

У таких випадках, коли майно як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, передається в інші установи, підприємства, організації, витрати покриваються за рахунок Державного бюджету України в порядку, визначеному КМУ, який встановлює їх граничний розмір.

Прикладами забезпечення особливих умов схоронності окремих речей, наприклад, вибухових речовин, є зберігання їх на складах військових частин або відповідних державних установ, підприємств, організацій. Отруйні та сильнодіючі речовини пе­ редаються на склади організацій, які мають відповідний дозвіл на їх зберігання, і де є належні умови для зберігання, за узгодженням чи з відома їх керівництва (команду­ вання) (п. 16 Інструкції).

Вилучена в ході до судового розслідування або судового розгляду вогнепальна і холодна зброя та боєприпаси передається лише в господарчі підрозділи МВС, Голов-

341

Глава 8. Процесуальні витрати

них управлінь МВС, управлінь МВС, СБУ, Головних управлінь та управлінь СБУ після перевірки та дослідження в державних судово-експертних установах. У разі необхідності поміщення зразків боєприпасів, вогнепальної або холодної зброї до на­ турно-довідкових колекцій вони за узгодженням зі слідчим, який розслідує криміналь­ ну справу, можуть зберігатись у державних судово-експертних установах до отриман­ ня відповідного рішення суду (п. 16 Інструкції).

Робоча та домашня худоба, птиця, сім'ї бджіл, а також шкіряна і хутряна сирови­ на, зерно, фураж, овочі та інша сільськогосподарська продукція, вилучена як речові докази, до прийняття кінцевого рішення компетентною особою видається потерпілим особам або організаціям, а за їх відсутності - державним чи колективним сільсько­ господарським підприємствам за територіальністю з оформленням відповідного акта (п. 39 Інструкції).

Твори мистецтва й антикваріат, предмети, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, на які накладено арешт, після проведення спеціальної експертизи і за погодженням з Міністерством культури України та Національною комісією з питань повернення культурних цінностей при КМУ можуть бути передані до державних музеїв, бібліотек, наукових та інших закладів. Предмети релігійного культу, крім таких, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, можуть бути передані на зберігання релігійним організаціям (п. 41 Інструкції).

Ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, мо­ нети з дорогоцінних металів і такі, що містять у собі дорогоцінні метали, лом цих виробів, банківські метали та іноземна валюта, вилучені у громадян органами досудового розслідування, які визнані речовими доказами або на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування завданої майнової шкоди або забезпечення ви­ року суду в частині конфіскації майна, реєструються у відповідному журналі та передаються в упакованому вигляді у спеціально пристосоване для зберігання ре­ чових доказів приміщення, до Державного сховища дорогоцінних металів і дорого­ цінного каміння України, в касу фінансового підрозділу або до банківських установ

упорядку, передбаченому чинним законодавством України, зокрема з дотриманням вимог постанови КМУ від 25.08.1998 № 1340 «Про порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і роз­ порядження ним» та наказу МФ від 04.11.2004 № 692, зареєстрованого в МЮ 30.11.2004 за № 1513/10112, яким затверджено Порядок обліку, зберігання і розпо­ рядження дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камін­ ням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, що переходять

увласність держави (п. 25 Інструкції).

Під час досудового розслідування та судового розгляду виникають ситуації, коли потрібно переслати відповідні речі чи документи від одного органу до іншого або від органу, який здійснює провадження, до експертної установи. Для прикладу, продукти або промтовари, які були об'єктами злочинних дій або зберегли на собі сліди злочину, передаються для експертного дослідження повністю або в необхідній частині (проби, зразки). Такі витрати, як і витрати на зберігання речей та документів, що мають від­ ношення до справи, здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

342

Плавав. Процесуальні витрати

-витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування представни­ ка потерпілого (переїзд, наймання житла, виплата добових витрат, втрачений заробіток чи витрати у зв'язку з відривом від звичайних занять);

-витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів. Однак стягнення із засудженого безпосередньо на користь свідка, потерпілого,

експерта, спеціаліста, понятого, перекладача витрат, пов'язаних з їх явкою за викликом, є неприпустимим (п. 11 ПВСУ «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» від 07.07.1995 № 11).

Крім зазначених витрат КПК визначає види процесуальних витрат, які покрива­ ються за рахунок Державного бюджету України в імперативному порядку, наприклад витрати, пов'язані із зберіганням і пересиланням речей і документів, тощо.

У випадку відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування за­ значених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Так, відповідно до ст. 127 КПК шкода, завдана по­ терпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом. Водночас майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплато­ спроможною. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізич­ ної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом (ст. 1177 ЦК).

2. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних уста­ нов, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійсню­ ється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються з Державного бю­ джету України. Однак суд стягує з обвинуваченого на користь держави документаль­ но підтверджені витрати на залучення експерта. В обвинувальному акті, який пере­ дається до суду, обов'язково зазначаються відомості щодо розміру витрат на залучен­ ня експерта (у разі провадження експертизи під час досудового розслідування) (п. 8 ч. 2 ст. 291).

Граничний розмір компенсації витрат, пов'язаних із залученням експертів, встанов­ люється КМУ. Так, розмір винагороди експерта, який виконує свої функції не в поряд­ ку службового завдання, визначається залежно від його кваліфікації та складності зав­ дання у межах від 3 до 5 відсотків неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за годину роботи. У разі проведення судової експертизи особливої складності розмір ви­ нагороди збільшується на 25 відсотків (п. 5 Інструкція про порядок і розміри відшкоду­ вання витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеці­ алістів, затверджена постановою КМУ від 1 липня 1996 р. № 710)

3. Суд апеляційної, касаційної інстанції та ВСУ, змінюючи чи ухвалюючи нове рішення без прийняття рішення про направлення справи на новий судовий розгляд, вирішує питання розподілу процесуальних витрат відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК.

344

Стаття 125

Відповідно до ст. 418 КПК суд апеляційної інстанції уповноважений приймати рішення у формі вироку чи ухвали. У разі скасування вироку суду першої інстанції повністю чи частково суд апеляційної інстанції ухвалює новий вирок відповідно до статей 374,420 КПК, у якому вирішує питання відшкодування процесуальних витрат. Будь-яке інше рішення суд апеляційної інстанції приймає у формі ухвали. У резолю­ тивній частині ухвали суду апеляційної інстанції вирішується питання розподілу процесуальних витрат (ст. 419 КПК).

З усіх процесуальних питань суд касаційної інстанції постановляє ухвали, в резо­ лютивній частині яких вирішується питання розподілу процесуальних витрат.

Стаття 125

Визначення розміру процесуальних витрат

1. Суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесу­ альних витрат, які повинні бути їм компенсовані.

1. Згідно з кримінальним процесуальним законодавствам суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому роз­ мірі (ст. 368 КПК). Якщо обвинувачується декілька осіб у вчиненні злочину, суд ви­ рішує ці питання окремо щодо кожного з них.

Відповідно до положень КПК під час розгляду кримінального провадження учас­ ники процесу мають право заявляти клопотання. Клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала (ст. 350 КПК). Такі клопотання можуть стосуватися грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані. Чіткий перелік суб'єктів, які можуть заявляти відповідні кло­ потання, КПК не встановлює. Тому, виходячи з положень статей 118-126 КПК, до­ цільно вказати, що з таким клопотанням мають право звертатися потерпілий, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Такі клопотання можуть стосуватися витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового провадження, із залученням свідків тощо.

Форма та зміст клопотання осіб про грошовий розмір процесуальних витрат, що має бути їм компенсований, законодавчо не визначені, але таке клопотання повинно бути обґрунтованим, по можливості документально підтвердженим та викладеним у письмовому вигляді.

Визначаючи розмір таких витрат, суд повинен враховувати граничні розміри, які встановлюються для певних видів витрат у відповідних нормативно-правових актах. Наприклад, п. 5 Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, про­ куратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміні­ стративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердже­ на постановою КМУ від 1 липня 1996 р. № 710.

345

ГЛАВА 9

ВІДШКОДУВАННЯ (КОМПЕНСАЦІЯ) ШКОДИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ, ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗОВ

Відшкодування (компенсація) шкоди потерпілому

1.Підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фі­ зична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального прова­ дження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення.

2.Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

3.Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

1.Окрім захисту публічних інтересів, кримінальний процес має на меті також за­ хист приватних прав та інтересів окремих осіб, яким злочином заподіяно матеріальної та/або моральної шкоди. Стаття 2 КПК прямо не вказує на таке завдання криміналь­ ного провадження, проте називає завданням охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. Майнові права та інтереси учасників кримі­ нального провадження належать до цієї категорії. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Ніхто не може бути проти­ правно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним та охороняється законом. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власнос­ ті. Стаття 13 Конституції України проголошує рівність усіх суб'єктів права власності перед законом.

Способи захисту майнових прав потерпілих від кримінального правопорушення учасників провадження передбачені ст. 127 КПК. Частина перша цієї статті вперше на законодавчому рівні вводить такий спосіб, як добровільне відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, підозрюваним, обвинуваченим, а також за його згодою будь-якою іншою фізичною чи юридичною особою. При цьому добро­ вільне відшкодування законодавець передбачає як право підозрюваного чи обвинува­ ченого реалізувати цей спосіб відшкодування.

Частина перша коментованої статті вводить правило, згідно з яким добровільне відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди можливе як самим підозрюваним чи обвинуваченим, так і будь-якою фізичною чи юридичною особою на прохання підозрюваного чи обвинуваченого, або за наявності його згоди. Проте,

347

Глава 9. Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні..

якщо стосовно фізичних осіб як суб'єктів добровільного відшкодування заподія підозрюваним, обвинуваченим шкоди якихось застережень (крім наявності в і цивільної дієздатності) не виникає, то щодо юридичних осіб вони є. Річ у тім, що, бровільно відшкодовувати заподіяну підозрюваним, обвинуваченим майнову та/і моральну шкоду вправі лише юридичні особи приватного права. Юридичні осе публічного права, а так само ті, що утворені і функціонують на основі державної комунальної власності, такого права не мають.

Механізм коментованого способу відновлення майнових прав потерпілої і кримінального правопорушення особи кримінальним процесуальним закон не передбачений. Не міг він бути передбачений і КПК 1960 р., оскільки цей за* взагалі не передбачав такого способу відшкодування шкоди у кримінально процесі. Проте, незважаючи на ці обставини, добровільне відшкодування шко; завданої потерпілому внаслідок злочину, було і залишається досить поширені Тож законодавче закріплення добровільного відшкодування винним заподіяі кримінальним правопорушенням шкоди як окремого правового способу усуне ня шкідливих його наслідків є позитивним явищем, про що свідчить судо практика.

Що ж стосується механізму відшкодування за допомогою цього способу, то і полягатиме у таких фактичних і процесуальних діях. Якщо після вчинення кримінш ного правопорушення шкода її заподіювачем не була відшкодована за його власне ініціативою, то слідчий чи прокурор після вручення підозрюваному письмового І відомлення про підозру мають роз'яснити підозрюваному, що добровільне ВІДШЩЕ вання завданого збитку або усунення заподіяної шкоди є обставиною, яка пом'якш покарання (п. 2 ч. 1 ст. 66 КК). У разі неможливості відшкодування завданої шко, в повному обсязі також слід роз'яснити підозрюваному, що й часткове відшкодуван буде враховане судом як обставина, яка характеризує особу обвинуваченого (п. З ч ст. 65 КК). У випадку вчинення підозрюваним кримінального правопорушення і великої тяжкості вперше йому слідчий має роз'яснити, що його дійове каяття, одні із проявів якого є повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяв шкоди, а також примирення з потерпілим на цій же основі (статті 45, 46 КК) є ПІ ставою для звільнення його судом від кримінальної відповідальності (див. комеш до ст. 286 КПК).

У разі вчинення підозрюваним (обвинуваченим) кримінального проступку, зл чинів невеликої чи середньої тяжкості, а також тяжких злочинів, унаслідок як шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, провадження щодо як здійснюється у формі приватного обвинувачення (ст. 477 КПК), між потерпілим підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про примирення. У змі ті такої угоди зазначаються розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушення строк її відшкодування чи перелік дій, які підозрюваний чи обвинувачений зобов'яза вчинити на користь потерпілого, та строк їх вчинення (ст. 471 КПК). Слідчий, пр курор зобов'язані проінформувати підозрюваного та потерпілого про їхнє право і примирення, роз'яснити механізм його реалізації та не чинити перешкод в укладен такої угоди (ч. 7 ст. 469 КПК). Зрозуміло, що добровільне відшкодування завдан

348