Судова практика звертає увагу на те, щоб для оголошення особи померлою необхідно:

• встановити чи є вона власником майна, де вона зареєстрована та таке ж питання щодо особи, яку необхідно оголосити померлою;

• встановити факт відсутності особи за місцем постійного проживання (наприклад, за місцем постійного проживання підтверджується відповідними актами від 12 вересня 2006 року та від 12 жовтня 2006 року, які видані депутатом Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області та керуючим справами ОСББ "Електромонтажник" у присутності свідків );

• встановити дійсну необхідність надання цього статусу.

Оголошення фізичної особи померлою чи визнання безвісно відсутньою не виключає можливості появи зниклої особи, адже припущення базується лише на відсутності відомостей про місце її перебування у місці її постійного проживання, або наявність обставин.

Тому, якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою чи оголошена померлою, з’явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування особи або суд, що постановив рішення про визнання її безвісно відсутньою чи про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду.

Останнім вагомим інститутом при характеристиці фізичної особи є можливість набуття нею особливого статусу - фізичної особи-підприємця. Підприємницька діяльність - це ключовий елемент цивільного обороту, а підприємець - одна із центральних фігур соціально-економічного та політичного життя громадянського суспільства.

Таким чином, право на здійснення підприємницької діяльності мають як юридичні та фізичні особи, причому це стосується фізичних осіб тільки з повною фізичною дієздатністю за умови їх державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Особа обмежується у підприємницькій діяльності у двох випадках. По-перше, з огляду на особу, тобто позбавляються права на зайняття депутати, державні службовці, судді тощо; чи з огляду на діяльність, тобто закон встановлює вичерпний перелік забороненої діяльності.

Фізична особа-підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов’язаннями, пов’язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яке належатиме їй при поділі цього майна. Саме тому, підприємницька діяльність такої фізичної особи для багатьох є стартовим майданчиком для того, що у подальшому утворити юридичну особу.

Кожна людина як учасник цивільних правовідносин відрізняється одна від одної з огляду на її цивільно-правовий статус, і тому при вступі до таких відносин варто пам’ятати вислів Г.Е.Лессінга: "Люди не завжди бувають тим, чим здаються".

Таким чином, фізична як учасник цивільно-правових відносин має у своєму статусі дієздатність, котра визначається на підставі правоздатності та відповідно до віку та стану здоров’я. У випадках, передбачених законом, з метою захисту встановлюється опіка чи піклування. Важливе значення має місце проживання фізичної особи, з яким пов’язується настання певних наслідків (визнання її померлою чи безвісно відсутньою). Особливе місце посідає фізична особа-підприємець, реалізуючи право на зайняття підприємницькою діяльністю.

Можна зробити висновок, що дискусійними моментами у цивільному законодавстві є: по-перше, деталізація права особи на ім’я у аспекті лінгвістичного навантаження, по-друге, співвідношення правоздатності фізичної особи та правоздатності юридичної особи, по-третє реалізація неповнолітніми права на вільний вибір місця проживання та свободу пересування.