Поділ філософських наук

Згідно з трьома зазначеними завданнями філософія поділяєть­ся на три частини: вона постає а) як логіка, б) метафізи­ка, в) як практична філософія (етика).

Філософія вивчає поняття, що передаються нам досві­дом; вона зауважує, 1) хоч є відмінні між собою поняття, // проте всі вони підпорядковуються одному й тому ж законові, наприклад, законові, завдяки якому ми на підставі загальної істини робимо висновок про часткову істинність. Усі наші думки підпорядковуються одному загальному зако­нодавству і репрезентують дещо ціле. Вивчити це законо­давство - справа логіки - особливої частини філософії (у стародавніх - діалектика).

2. Спостереження показує нам, що є такі емпіричні поняття, які ми не можемо ні прийняти, ні відкинути. Відкинути їх ми не можемо через те, що вони спираються на досвід; а, з другого боку, ми не можемо їх і прийняти, бо вони не відповідають вимогам чистого розуму, внутрішньо суперечать, такими, наприклад, є поняття про матерію, що наповнює безкінечний простір, поняття простого Я, яке, проте, має різні властивості й т. ін. Наука, що досліджує ці поняття, — метафізика.

2. Врешті-решт, є такі поняття, які чим ясніші, тим менше нас задовольняють, бо в них мисляться норми, зразки, ідеали, що потребують реалізації, від згоди з якими наш учинок стає гідним хвали, від незгоди - ганебним. Ці поняття називаються ідеями. їх досліджує етика (іфіка) або практична філософія. Ось три частини філософії - логіка, яка вивчає норми думки, метафізика, яка вивчає всезагальні норми речей, етика, або практична філософія, яка вивчає норми вчинків. Цим трьом частинам відповідають розділи, які ми зустрічаємо в Платона (діалектика, фізика, іфіка), у Геґеля (логіка, філософія природи, філософія духу), в Канта, Арістотеля та інших.

Яка з цих трьох наук повинна зосередити на собі всю увагу юриста? Питання у свою чергу практичне. Відомо, що всі юристи високо оцінюють логіку, навіть невчені юристи. Практичні потреби більш за все рекомендують юристові логіку. Часом виникає необхідність висловити думку дуже точно, вміло згрупувати докази, а іноді певну думку по­трібно висловити просто завуальовано. Жодна наука так не потребує логічности визначення майстерних доказів, як юри­дична наука. Всі поняття про права приватні й публічні ма­ють своє буття у визначенні. І володіння логічним мис­тецтвом визначення становить для юриста жвавий інтерес.

Друга наука - метафізика. Найближчим інтересом для юриста є вивчити популярну метафізику, або панівне народ­не світоспоглядання. Без відмінного знання цієї метафізики ми запозичатимемо закони, а предмет, до якого ці закони до­тичні - залишимо без уваги, не з'ясуємо їх для себе. Поняття особи, власности, чести мають свою основу в народному світоспогляданні. Досвід показав, які великі труднощі спіткали навіть вчених юристів через те, що предмет права виявився невідомим їм з цього боку: адже ідеї, які народ поєднує з поняттями особи, власности, чести і т. п., інші, ніж закон.

Щодо моральної філософії, то, поза всяким сумнівом, на ній юрист повинен зосередити всю свою увагу. Подивіться, що // робиться на суді під час публічного судочин­ства, коли прокурор захищає закон від злочинця, а адво­кат - підсудного від закону. Прокурор тягне справу на юридичний ґрунт, а захисник - на ґрунт моралі, розуму. І з цього огляду, хто добре ознайомлений із системою мо­рального світу, той завжди зуміє зв'язати ідею права з мораллю, так що перехід відбувається природно, і захист стає надійним. Навіть якби ми були скептиками, то й у такому випадку не могли б заперечувати важливість для практики вивчення моральної філософії, адже вона дає зро­зуміти, на яких засадах тримається або спирається певний факт права.