Запобігання надзвичайним ситуаціям в Україні

Докладніше: ЄДСЗР

Функції запобігання щодо надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру в Україні виконує Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру, положення про яку затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1198.

Ця система включає в себе:

• центральні та місцеві органи виконавчої влади

• державні підприємства

• установи та організації, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної і природньої безпеки, організація проведення роботи по запобіганню НС з метою захисту населення, території та довкілля.

38. економічний механізм природокористування

Аналіз сучасного стану та ефективності функціонування економічного механізму екологічного регулювання в Україні дав можливість зробити певні висновки.

1. Економічний механізм екологічного регулювання (раціоналізації природокористування) в Україні перебуває у стадії становлення. Причому окремі його підсистеми та елементи мають різні ступені розвиненості та практичної реалізації.

2. Особливістю формування й становлення економічного механізму екологічного регулювання є те, що цей процес здійснюється досить фрагментарно, відбиваючи не тільки допущені політичні та господарські прорахунки на шляху до ринкової економіки, а й зберігаючи застарілі засади його створення відповідно до вимог колишньої командно-адміністративної системи. Причому розгортається процес формування й становлення економічного механізму екологічного регулювання одночасно з специфічними закономірностями генези ринкових відносин в Україні. Крім того, досі чимало еколого-економічних інструментів природокористування та природоохоронної діяльності існують лише на рівні законодавчих положень, не будучи реалізованими та впровадженими у практику господарювання.

3. Реалії вітчизняного екологічного управління переконують, що економічні інструменти переважно виконують роль фіскальних платежів, а функціонування існуючих еколого-економічних регуляторів виступає засобом нагромадження фінансових ресурсів у владних структурах. Цей висновок відбиває ситуацію, що склалася на всіх рівнях господарювання.

4. Аналіз свідчить про не результативність економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності щодо розв’язання проблеми збереження навколишнього природного середовища та його неспроможність забезпечити екологічно сприятливі умови господарювання.

5. Впровадження економічного механізму раціоналізації природокористування повинне здійснюватися шляхом не адміністративного тиску, а економічного диктату, тобто створенням таких умов для виробничої діяльності, за яких господарюючим суб’єктам стало би вигідним досягнення екологічних цілей. При цьому утвердження економічних підходів до управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища активно поєднується з адміністративно-правовими методами управління.

39. Основні забруднювачі навколишнього середовища

До основних антропогенних забруднювачів довкілля належать: речовини, що викидаються промисловими підприємствами; · нафта та нафтопродукти;· пестициди;· мінеральні добрива; · шуми від виробництв, транспорту; · іонізуюче випромінювання; · вібрації; · світло-теплові впливи.Найпоширенішими шкідливими газовими забруднювачами є:- оксиди сульфуру (сірки) – SO2, SO3;- сірководень (Н2S);-сірковуглець (СS2); - оксиди нітрогену (азоту) – Nox; - бензпірен; - аміак; - сполуки хлору; сполуки фтору; - сірководень; - вуглеводні; - синтетичні поверхнево-активні речовини;- канцерогени;- важкі метали;- оксиди карбону (вуглецю) – СО, СО2. Серед твердих часток промислових димів найпоширеніші:- частки вугілля; - зола; - сульфати; - сульфіди металів (заліза, свинцю, міді, цинку тощо);- хлориди; - сполуки кальцію; - сполуки натрію; - сполуки фосфору; - пари основних кислот; - феноли.

41. стан довкілля і здоров’я населення

Качество воды, качества атмосферного воздуха.

Различные химические вещества, находящиеся в отходах, попадая в почву, воздух или воду, переходят по экологическим звеньям из одной цепи в другую, попадая, в конце концов, в организм человека. Попадание в организм человека больших концентраций токсических веществ может привести к потере сознания, острому отравлению и даже смерти. Примером подобного действия могут являться смоги, образующиеся в крупных городах в безветренную погоду, или аварийные выбросы токсичных веществ промышленными предприятиями в атмосферу.

Это болезнетворные микроорганизмы, вирусы, гельминты, простейшие. Они могут находиться в атмосфере, воде, почве, в теле других живых организмов. Часто источником инфекции является почва, в которой постоянно обитают возбудители столбняка, ботулизма, газовой гангрены, некоторых грибковых заболеваний. Болезнетворные микроорганизмы могут проникнуть в грунтовые воды и стать причиной инфекционных болезней человека. Поэтому воду из скважин, колодцев, родников необходимо перед питьем кипятить. Особенно загрязненными бывают открытые источники воды: реки, озера, пруды. Человек, вторгаясь в природу, нередко нарушает естественные условия существования болезнетворных организмов и сам становится жертвой природно-очаковых болезней. Люди и домашние животные могут заражаться природно-очаковыми болезнями, попадая на территорию природного очага. К таким болезням относят чуму, туляремию, сыпной тиф, клещевой энцефалит, малярию, сонную болезнь).

Несколько десятков лет назад практически никому и в голову не приходило связывать свою работоспособность, свое эмоциональное состояние и самочувствие с активностью солнца, с фазами луны, с магнитными бурями. В любом явлении окружающей нас природы существует строгая повторяемость процессов: день и ночь, прилив и отлив, зима и лето. В настоящее время известно множество ритмических процессов в организме, называемых биоритмами. К ним относятся ритмы работы сердца, дыхания, биоэлектрической активности мозга. Погодные условия включают в себя комплекс физических условий: атмосферное давление, влажность, движение воздуха, концентрацию кислорода, степень возмущенности магнитного поля Земли, уровень загрязнения атмосферы.

При резкой смене погоды снижается физическая и умственная работоспособность, обостряются болезни, увеличивается число ошибок, несчастных и даже смертельных случаев. У больного человека приспособительные реакции ослаблены, поэтому организм теряет способность быстро подстраиваться. Влияние погодных условий на самочувствие человека связано также с возрастом и индивидуальной восприимчивостью организма.

Человек всегда стремится в лес, в горы, на берег моря, реки и озера. Здесь он чувствует прилив сил, бодрости. Оказывается, что окружающий ландшафт может оказывать различное воздействие на психоэмоциональное состояние. Созерцание красот природы стимулирует жизненный тонус и успокаивает нервную систему. Растительные биоценозы, осоебнно леса, оказывают сильный оздоровительный эфффект.

Найінтенсивніше забруднюється атмосферне повітря - найрухоміший компонент середовища. Саме повітря винятково впливає на формування екологічної ситуації та якість довкілля. По-перше, воно підлягає найбільшому забрудненню викидами промислових підприємств, транспорту; по-друге, повітря безпосередньо передає в організм людини небезпечні речовини (через органи дихання); по-третє, воно поширює забруднення на значні відстані; випадаючи з повітря, забрудники концентруються в інших об'єктах і компонентах природи (водах, ґрунтах, рослинності)

Хімічне, радіоактивне та бактеріологічне забруднення повітря, води, ґрунту, продуктів харчування спричинюють в організмах людей важкі патологічні явища, глибокі генетичні зміни

42. оцінка впливу на навколишнє природне середовище та екологічна експертиза

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) спрямована на виявлення й прогнозування очікуваного впливу на навколишнє середовище, здоров'я та добробут людей із боку господарської та іншої діяльності. Одним з механізмів реалізації правової охорони природи є оцінка впливу на навколишнє середовище і екологічна експертиза, які є найбільш ефективними управлінськими важелями раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища, що в кінцевому рахунку має вирішувати екологічні проблеми країни. Ці процедури є обов'язковою мірою щодо запланованій господарської чи іншої діяльності, здатної надавати пряме або непряме вплив на навколишнє середовище, незалежно від форм власності та відомчої належності суб'єктів цієї діяльності. Оцінка впливу на навколишнє середовище і екологічна експертиза є взаємопов'язаними елементами єдиного правового інституту - оцінки впливу та екологічної експертизи.

Оцінка впливу на навколишнє середовище проводиться на стадії розробки обгрунтовує документації, нерідко ще до початку процесу проектування. Оцінку виконує сам замовник. Екологічна експертиза здійснюється щодо вже закінченою проектної та передпроектної документації, яка подається на експертизу; вона проводиться спеціальними експертними комісіями.Екологічна експертиза виконує роль попереджувального екологічного контролю, а також інструменту підтримки екологічного правопорядку у правотворчості, в господарської, управлінської та іншої діяльності. Її проведення забезпечує дотримання і охорону конституційного права кожного на сприятливе навколишнє середовище, служить джерелом різноманітної екологічно значимої інформації, засобом доказування при вирішенні спорів.

Аналіз правової природи розглянутих процедур дозволяє дати їм таку характеристику. Оцінка впливу на навколишнє середовище - це обов'язок замовника обгрунтовує документації, виконання якої служить однією з гарантій права на сприятливе навколишнє середовище.

Державна екологічна експертиза є найважливішою функцією управління в сфері охорони навколишнього середовища, яку здійснюють органи Мін природи країни, а громадська екологічна експертиза - невід'ємним елементом екологічної правоздатності громадянина та громадських екологічних організацій як юридичних осіб.

Суспільні відносини з оцінки впливу на навколишнє середовище та екологічної експертизи тісно пов'язані між собою, хоча кожне з цих правових засобів виконує свою функцію в механізмі дії екологічного права. Правове значення екологічної експертизи є більш широке. Завдання державної екологічної експертизи - гарантувати, щоб у процесі оцінки впливу на навколишнє середовище були передбачені заходи з охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів, адекватні вимогам законодавства.

Екологічна експертиза - встановлення відповідності запланованій господарської та іншої діяльності екологічним вимогам і визначення допустимості реалізації об'єкта екологічної експертизи з метою попередження можливих несприятливих впливів цієї діяльності на навколишнє природне середовище та пов'язаних з ними соціальних, економічних та інших наслідків реалізації об'єкта екологічної експертизи

Об’єктами екологічної експертизи є: проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища, створення загрози здоров’ю людей.

В Україні здійснюється державна, громадська та інші екологічні експертизи.Примірний договір про надання еколого-експертних послуг затверджується Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

43. інтеграція стратегічної екологічної оцінки в секторальну політику держав.

Стан довкілля та використання природних ресурсів залежить не в останню чергу від рівня економічної активності в державі. Починаючи з 2000 року, в Україні спостерігається збільшення ВВП, який у 2006 році у порівнянні з 2000 зріс майже в 1,5 разів. У той же час, загальні викиди в атмосферне повітря та обсяги відведення забруднених вод в навколишнє середовище зросли за цей період у 1,2 рази.

Екологічні перспективи держави на найближчі роки значною мірою залежать від ступеню врахування екологічного чинника в процесі розвитку тих чи інших галузей. Для цього необхідно забезпечити збалансований розвиток економіки і впровадження більш чистих технологій та систем виробництва, створення інституціональних механізмів, що забезпечують належний облік та інтеграцію проблем екологічної політики, підтримки НІОКР досліджень в галузі охорони навколишнього природного середовища, що здійснюються національними науково-дослідними інститутами.

Ураховуючи, що базовими галузями економіки, які активно розвиваються, є промисловість, в тому числі енергетика, транспорт, житлово-комунальне господарство, аграрний сектор, то саме цим галузям необхідно приділити найбільшу увагу щодо їх збалансованого економічного і екологічного розвитку та екологізації.

Політичне рішення Президента і Уряду, Верховної Ради України має бути реалізовано в національній політиці євро інтеграції і сталого розвитку та національній екологічній політиці. Для розробки її концепції і в подальшому правового регламенту необхідно виконати комплексну стратегічну оцінку національного екологічного потенціалу і підготувати рекомендації щодо реформування, вдосконалення національної системи екологічного управління на принципах і механізмах європейської екологічної політики і національних екосистемних особливостях.

Мета цієї роботи полягає у проведенні узагальнюючих комплексних стратегічних оцінок національного екологічного потенціалу з урахуванням результатів системного аналізу вже виконаних відомчих, секторальних, наукових і громадських оцінок за минулі роки. На підставі таких стратегічних оцінок подати ключові рекомендації, які можуть бути використані як при підготовці національної екологічної політики, так і виконанні екологічних вимог СОТ та визначенні напрямів залучення екологічних інвестицій.

Це, наприклад, наступне:

• екологічне оздоровлення депресивних екосистем, територій: радіаційно забруднених, підтоплених тощо;

• створення мережі етноекокультурних центрів туризму;

• екологічна модернізація підприємств, господарчих комплексів з еколого-економічним ефектом тощо.

Мета роботи полягає також у тому, щоб сприяти розвитку потенціалу екологічної свідомості, компетентності всіх тих, хто приймає відповідальні для держави, суспільства рішення щодо життєдіяльності і розвитку. Не можна необґрунтовано скорочувати у вищих навчальних закладах підготовку молоді за екологічними спеціальностями у той час, як екологізація виробництва, суспільства є фундаментальним напрямком політики європейської інтеграції, а екологізація знань – Болонського процесу, до якого приєдналася Україна.

Національна політика європейської інтеграції України і, відповідно, переходу до сталого розвитку, має ґрунтуватися на системній цілісності і збалансованості трьох її складових політик: соціальної, екологічної і економічної.

44. концепція збалансованого використання і відновлення природних ресурсів (сталий розвиток)

Сталий ро́звиток (англ. Sustainable development) — загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їхню потребу в безпечному і здоровому довкіллі. Сталий розвиток — це керований розвиток. Основою його керованості є системний підхід та сучасні інформаційні технології, які дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямків розвитку, з високою точністю прогнозувати їхні результати та вибрати найбільш оптимальний.

З екологічної точки зору, сталий розвиток має забезпечувати цілісність біологічних і фізичних природних систем. Особливе значення має життєздатність екосистем, від яких залежить глобальна стабільність всієї біосфери. Більш того, поняття «природних» систем і ареалів проживання можна розуміти широко, включаючи в них створене людиною середовище, таке як, наприклад, міста. Основна увага приділяється збереженню здібностей до самовідновлення і динамічної адаптації таких систем до змін, а не збереження їх у деякому «ідеальному» статичному стані. Деградація природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища і втрата біологічного розмаїття скорочують здатність екологічних систем до самовідновлення.Центральне місце в понятті сталого розвитку займає проблема врахування довгострокових екологічних наслідків. Необхідна мінімізація негативних екологічних наслідків, майбутніх екстерналій для наступних поколінь. Неможна жити за рахунок своїх дітей і внуків, неможна витрачати природну скарбницю тільки для себе.

Таким чином, проблема екологічних обмежень, компромісу між поточним і майбутнім споживанням повинна бути основною при визначенні темпів соціально-екологічного розвитку для будь-якої країни.Серед економічних показників ефективними критеріями сталого розвитку є зменшення природоємкості економіки.

Можна виділити чотири критерії стійкого розвитку на тривалу перспективу. Даний підхід базується на класифікації природних ресурсів і динаміці їх відтворення:

1. Кількість відновлюваних природних ресурсів (земля, ліс і т. д.) повинна принаймні не меншати протягом часу, тобто повинен бути забезпечений принаймні режим простого відтворення. (Наприклад, для земельних ресурсів це означає збереження площі найбільш цінних сільськогосподарських угідь або у разі зменшення їх площі збереження/збільшення рівня виробництва продукції землеробства, кормового потенціалу земель для сільськогосподарських тварин і т. д.).

2. Максимально можливе сповільнення темпів вичерпання запасів невідновлюваних природних ресурсів (наприклад, корисних копалин) з перспективою в майбутньому їх заміни на інші нелімітовані види ресурсів. (Наприклад, часткова заміна нафти, газу, вугілля на альтернативні джерела енергії-сонячну, вітрову і пр.).

3. Можливість мінімізації відходів на основі впровадження маловідходних, ресурсозберігаючих технологій.

4. Забруднення навколишнього середовища (як сумарне, так і по видах) в перспективі не повинне перевищувати його сучасний рівень. Можливість мінімізації забруднення до соціальне і економічно прийнятного рівня ("нульового" забруднення чекати нереально).

Ці чотири критерії (їх може бути і більше) повинні бути враховані в процесі розробки концепції стійкого розвитку. Їх врахування дозволить зберегти навколишнє середовище для наступних поколінь і не погіршить екологічні умови проживання.

45. історія розвитку поглядів на проблему взаємовідносин у системі «людина-суспільство-природа»

взаимодействия человек—биосфера: возобновимые природные ресурсы делаются невозобновимыми в случае глубокого изменения среды, значительной переэксплуатации, доходящей до поголовного уничтожения или крайнего истощения, а отсюда превышения возможностей их восстановления.

Один из решающих этапов в преобразовании первозданной природы начался более 200 лет назад. Он связан с техническим прогрессом, развитием машинного производства, быстрым ростом населения, а значит, и его потребностей.

Развитие техники, появление мануфактур и фабрик, быстрая индустриализация привели к значительному истощению в первую очередь минеральных и лесных ресурсов. Таким образом, техника дала новый толчок процессу интенсивного преобразования природы с целью максимального использования ее ресурсов.

Формирование ноосферы – «сферы разума», по определению выдающегося ученого В. Вернадского, становится определяющим фактором в деятельности единой системы «человек – общество – природа».Географическая среда. Следствием длительных взаимоотношений человека и природы стало возникновение географической среды – части освоенной человеком и задействованной им в производстве географической оболочки. Причем хозяйственная деятельность человека наблюдается сейчас практически во всех географических поясах Земли.экология на наших глазах становится теоретической основой поведения человека индустриального общества в природе». Человек стоит на пороге овладения методами регуляции численности популяций. Это дает возможность управлять рядом процессов, не засоряя биосферу вредными веществами.

46. вчення Вернадського про біосферу. Ноосфера.

Біосфера (грец. bios - життя, sphaira - куля, сфера) - складна зовнішня оболонка Землі, населена організмами, складовими в сукупності живеречовина планети. Це один з найважливіших геосфер Землі, що є основним компонентом природного середовища, що оточує людину.

В. І. Вернадський відніс до біосфери ширші шари земних оболо­нок, де не тільки мешкають живі організми, а й знаходяться речовини, створені в минулому живою матерією (торф, кам'яне вугілля, осадові породи тощо). Він розглядав біосферу не просто як просторову кате­горію, а як складну єдину систему — оболонку, в якій живі істоти пе­ребувають у складній взаємодії як із неживою природою (повітрям, водою, сонячною енергією), так і між собою і цим визначають хіміч­ний стан зовнішньої кори нашої планети.

Мислитель визначив межі біосфери, вказавши, що до неї входять уся гідросфера Землі, верхня частина літосфери до глибини 2 — З км, де ще є живі бактерії, і нижня частина атмосфери. Він розгля­дав біосферу як зону перетворення цієї космічної енергії трансфор­маторами, що в ній знаходяться.

Природознавець підкреслював нерозривність зв'язку людини з життям усіх живих істот ще й з причини харчування. Людина змушена на нинішньому етапі своєї еволюції підтримувати своє фізичне існування через засвоєння інших організмів або продукції їхнього життя. Людина змушена нищити" інші істоти, вона гине, якщо не знаходить у земній корі інших земних істот, якими могла б харчуватися. Залежність людини від живого цілого завдяки її харчуванню визначає все її існування. За уявленнями В. І. Вернадського, біосфера містить у собі жива речовина, утворена сукупністю організмів; біогенна речовина, яка створюється в процесі життєдіяльності організмів (гази атмосфери, кам'яне вугілля, нафта, торф, вапняки та ін); відсталу речовину, яка формується без участі живих організмів (числа хім); біокосні речовини, що представляє собою спільний результат життєдіяльності організмів і небіологічних процесів (наприклад, грунту);а також радіоактивна речовина, речовина космічного походження (метеорити тощо) і розсіювання атоми. Всі ці сім типів речовин геологічно пов'язані між собою.

За В. І. Вернадським, поняття "ноосфера - останній з багатьох етапів еволюції біосфери в геологічний історії - етап наших днів. Перебіг цього процесу тільки починає нам прояснюватися з вивчення її геологічного минулого у деяких своїх аспектах... Ноосфера - нове геологічне явище на нашій планеті. У ній людина вперше стає величезною геологічною силою. Вона може й повинна перебудувати своєю працею і думкою царину свого життя, перебудувати докорінно порівняно з тим, що було раніше".

Однією з ключових ідей, що лежать в основі теорії Вернадського про ноосферу, є те, що людина не є самодостатньою живою істотою, що живе окремо за своїми законами, він співіснує у середині природи і є частиною її. Ця єдність зумовлена перш за все функціональної нерозривністю навколишнього середовища і людини, що намагався показати Вернадський як біогеохімік. Людство саме по собі є природне явище і природне, що вплив біосфери позначається не тільки на середовищі життя, але і на образі думки.

В. І. Вернадський вірив у те, що життя на Землі зникнути не може, а людство як могутня геологічна сила спроможеться перебудувати біосферу в інтересах людства як єдиного цілого.

Вчений був переконаний у закономірному характері виникнення ноосфери: «Вибух наукової думки у XX ст. підготовлений усім минулим біосфери і має глибокі корені в її будові. Він не може зупинитися і піти назад. Він може хіба що сповільнитись у своєму темпі... Біосфера неминуче перейде так чи інакше, рано чи пізно, в ноосферу.

47. сучасні екологічні сценарії і прогнози. Характеристика екологічних проблем сучасності.

Забруднення питної води в містах.Урбанізацію неможливо розглядати без зв'язку з розвитком суспільного виробництва, зокрема важкої індустрії, енергетики, хімічної промисловості тощо. Разом з нарощуванням промислового потенціалу, створенням нових галузей виробництва у великих містах зростає чисельність населення. Сучасні великі міста - це центри зосередження багатогалузевої промисловості, розгалуженої транспортної мережі в густо населених житлових масивах. Причому найважливішим джерелом зростання міського населення була й все ще залишається міграція сільських жителів у міста. На неї припадає більше половини приросту міського населення в Україні. Зниження якості атмосферного повітря небезпечне для здоров'я міських мешканців. Людина за добу вживає в середньому 25 кг повітря. Навіть, якщо відносний вміст забруднювачів в повітрі незначний, їх сумарна кількість, яка потрапляє в організм людини при диханні, може виявитись токсичною. Найбільш поширеною шкідливою домішкою повітряного середовища є чадний газ. Надмірна кількість цього газу в повітрі призводить до швидкої втомлюваності людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам'яті, порушення діяльності серцево-судинної та інших систем організму. У містах зосереджена основна маса транспортних засобів. Автотранспорт дає 70% усіх токсичних викидів в атмосферу. В міському повітрі завжди зростає обсяг оксидів вуглецю, вуглеводнів, оксидів азоту, сажі, сірчані та свинцеві сполуки. Міста ніколи не пристосуються до такої кількості автотранспорту.

Шумове, вібраційне та електромагнітне забруднення міст.

Екологічна проблема поставила суспільство перед вибором подальшого шляху розвитку: чи бути йому орієнтованим на безмежне зростання виробництва або цей ріст повинен бути погоджений з реальними можливостями природного середовища й людського організму, узгоджений не тільки з найближчими, але й з віддаленими цілями соціального розвитку.

З розвитком техногенної цивілізації відбувалося збільшення ризику екологічних криз та небезпека їх наслідків.

48. контроль за використанням генетично модифікованих організмів та біобезпека.

Оскільки ГМО розмножуються, розповсюджуються і еволюціонують, вони викликають проблеми, значно відмінні від проблем, пов'язаних з безпекою використовування продуктів традиційних технологій. На відміну від більшості фізичних і хімічних з'єднань, ГМО, вивільнюючись в навколишнє середовище починають розмножуватися, розповсюджуватися і, можливо, схрещуватися з місцевими організмами, що робить практично неможливим їх виявлення і знищення, а також утрудняє зміну або усунення їх дії. Генетична модифікація дозволяє отримувати рослини, тварин та мікроорганізми, зокрема бактерії, зі специфічними властивостями, що дуже важко досягти традиційними методами. Крім того, вона дає змогу переносити гени з одного виду до іншого, для отримання певних ознак, чого взагалі неможливо добитися шляхом традиційної селекції. Так, свійську худобу розводять, виходячи з того, чи це м'ясні чи молочні стада. На сьогодні, більшість особин молочної худоби суттєво відрізняється від тих тварин, яких людина приручила вперше. Роками в селекції молочної свійської худоби основний акцент ставився на збільшенні надоїв молока та поліпшенні його якості. Щодо чинного законодавства України, то у законі «Про захист прав споживачів» є положення про те, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги). І ця інформація повинна містити крім назви твору, ціни, дати виготовлення та ін.

Создание биоразлагаемых заменителей традиционных продуктов, загрязняющих окружающую среду (биопестициды, пластмассы и пр.)В методических указаниях установлены порядок гигиенической экспертизы и государственной регистрации пищевой продукции, полученной из ГМО, а также утверждены методики медико-гигиенической, медико-биологической оценки и клинических испытаний новых видов пищевой продукции, полученных на основе ГМО. Методические указания являются официальным изданием и их выполнение должно строго контролироваться Министерством здравоохранения украині, а также соответствующими юридическими и правовыми органами украині.

49. міжнародне співробітництво з питань зміни клімату.

Международного экологического сотрудничества, в свою очередь, необходимо для способности разработать хорошие решения глобальных экологических проблем, которые должны быть, с которыми сталкиваются страны в виде изменения климата, биологического разнообразия и утечки химических веществ в окружающей среде естественно. Норвегия играет важную роль в усилиях по установлению правового обеспечения международного сотрудничества в решении экологических вопросов.Меры по развитию сотрудничества вносит свой вклад в улучшение состояния окружающей среды в странах-партнерах и предотвращения глобальной экологической деградации.

Приоритетные направления развития норвежского сотрудничества и сотрудничества с развивающимися странами, включают в себя:

Устойчивые системы производства

Сохранение и устойчивое использование биологического разнообразия

Снижение загрязнения

Охрана культурного наследия

50. міжнародне співробітництво з питань збереження озонового шару.

Основною причиною змін в озоновому шарі є велика кількість пилу, який потрапляє під час виверження. Викиди оксидов азоту з поверхні землі внаслідок спалення викопного палива і масового виробництва і застосування азотних добрив також представляє певну небезпеку для озонного шару, але оксиди азоту нестійки і легко руйнуються в нижніх шарах атмосфери. Запуски ракет також відбуваються не дуже часто, проте, тверде паливо, що використовується в сучасних космічних системах може наносити серйозний збиток озонному шару в районі запуску. Озон вбирає в себе сонячні ультрафіолетові промені. Збільшення цієї радіації на земній поверхні може завдавати серйозних опіків, породжувати рак шкіри та хвороби очей у людей. Тому щороку вчені уважно аналізують зменшення концентрації озону в середньому шарі атмосфери. Космічна техніка завдає значної шкоди озоновому шару.

Над Антарктидою кількість цієї речовини падала до надзвичайно низького рівня.

Реалізацією цих проектів займаються різноманітні міжнародні спеціалізовані як урядові, так і громадські організації, в тому числі ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища)

51. екологічна політика європейського союзу, СНД, міжнародних організацій та органів.

Збереження природи. Раціональне використання природних ресурсів. ООН охороняе космос, Антарктиду, атмосферу, світовий океан, охорона навколишнього природного середовища. Грінпіс- ставить своєю метою запобігання деградації природного середовища, насадження дерев.охорона тварин та рослин

52. екологічна діяльність міжнародних та національних неурядових організацій.

Міжнародний союз з охорони природи-про міжнародну торгівлю дикими видами флори і фауни. Ініціатори введення червоної книги.

Всесвітній фонд охорони дикої природи-фінансова підтримка природо-охоронним заходам.

Римський клуб- міжнародна неурядова організація, що зробила значний внесок у вивчення перспектив розвитку біосфери і пропаганду ідеї необхідності гармонізації людини і природи.

Грінпіс – незалежна міжнародна організація,ставить своєю метою запобігання деградації природного середовища.

Міжнародний екологічний суд.

Сьогодні в Україні діє понад 500 (1) екологічних неурядових організацій (НУО) (2), активних на місцевому та національному рівнях (3). Екологічні НУО в Україні – явище доволі нове, незважаючи на багаторічну історію товариств охорони природи

53. участь україни у вирішенні еколог. Проблем на міжнародному рівні.

Ліквідація наслідків чорнобильської катастрофи. Зменшення викиду в атмосферу промислових відходів за газів.

Большое значение для выполнения задач Национальной программы с учетом регионального и глобального влияния и значимости бассейна Днепра для Европы и всего мира имеет активизация международного сотрудничества. Международное сотрудничество по экологическому оздоровлению бассейна Днепра осуществляется Минэкобезопасности Украины по таким приоритетным направлениям:

развитие сотрудничества и договорных отношений со странами, расположенными в бассейне Днепра - Белоруссией и Россией по вопросам охраны и рационального использования водных ресурсов;

получение технической помощи в области охраны окружающей природной среды в рамках международных программ и проектов;

содействие привлечению иностранных инвестиций для финансирования Национальной, региональных или местных экологических программ, направленных на экологическое оздоровление бассейна Днепра и улучшение качества питьевой воды.

Значительную помощь в улучшении экологического состояния бассейна Днепра Украине предоставляют или планируют предоставлять Канада, США, Великобритания, Япония, Нидерланды, Финляндия, Европейский банк развития и реконструкции, Глобальный Экологический Фонд и так далее.

54. запобігання транскордонному забрудненню довкілля.

"трансграничное загрязнение воздуха , водына большие расстояния"

означает загрязнение воздуха, физический источник которого

находится полностью или частично в пределах территории,

находящейся под национальной юрисдикцией одного государства, и

отрицательное влияние которого проявляется на территории,

находящейся под юрисдикцией другого государства, на таком

расстоянии, что в целом невозможно определить долю отдельных

источников или групп источников выбросов. Договаривающиеся Стороны обмениваются информацией и

рассматривают свою политику, научную деятельность и технические

меры, направленные на борьбу, по мере возможности, с выбросами

загрязнителей воздуха, которые могут иметь отрицательные

последствия, способствуя, таким образом, уменьшению загрязнения

воздуха, включая трансграничное загрязнение воздуха на большие

расстояния.

55. запобігання міжнародній торгівлі зникаючими та тими, що знаходь. Під загрозою зникнення, видами флори і фауни

Міжнародний союз з охорони природи(МСОП)-про міжнародну торгівлю дикими видами флори і фауни. Ініціатори введення червоної книги.

Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою, українське скорочення СІТЕС) — міжнародний міжурядовий договір, підписаний в результаті резолюції Міжнародного союзу охорони природи, схваленої на зборах організації в 1963 році.

Мета Конвенції полягає в тому, щоб гарантувати, що міжнародна торгівля дикими тваринами і рослинами не створює загрози їх виживанню; договір надає різні ступені захисту для більш ніж 33 000 видів тварин і рослин.

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

Приєднатися до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої

фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення,

підписаної 3 березня 1973 року в м. Вашингтоні.

56. глобальна екологічна мережа: проблеми створення і функціонування.

Глобальна мережа екологічного маркування, англ. Global Ekolabelling Network (GEN) — асоціація незалежних організацій із 36 країн, що впроваджують системи екологічного маркування відповідно до добровільного міжнародного стандарту .GEN тісно співпрацює із Світовою організацією торгівлі, а одним з її членів є Комісія європейського Співтовариства з питань екологічної сертифікації та маркування.Українська програма екологічного маркуванняУкраїнський знак екологічного маркування «Екологічно чисто та безпечно» включено до міжнародного реєстру 8 жовтня 2004 року на офіційній щорічній зустрічі організацій-членів GEN, яка відбулася в Токіо. Тоді ж було визнано українську Програму екологічного маркування.У 2011 Українська програма екологічного маркування пройшла міжнародний аудит і отримала сертифікат за програмою взаємного визнання «GENICES»Аудит відбувався 3 та 4 травня 2011 року на базі органу з екологічного маркування який адмініструє з 2003 року Всеукраїнська громадська організація «Жива планета».

57. проблеми забруднення довкілля внаслідок збройних конфліктів.

1.      Необходимо создание и совершенствование правовых механизмов защиты природы в войне, что потребует новых договорных постановлений. Для разработки новых и изменения существующих договоров следует заручиться появлением обещающих успех перспектив. До этого времени целесообразно сосредоточить усилия на том, чтобы действующие договоры, которые касаются исследуемой проблемы,"обрастали" "дополнительными соглашениями" и увеличивали количество участников.

2.      Другое направление - распространение на военные действия способных к "милитаризации" природоохранных норм мирного времени.

58. екологічні проблеми освоєння космосу.

Проблеми освоєння космосу Глобальною проблемою є і освоєння космосу. Космічні польоти починають давати не лише наукову, але й економічну віддачу. Разом з тим подальше дослідження космосу стає не під силу жодній країні, зокрема, і все більше потребує об'єднаних і скоординованих зусиль . Безумовно, існує ще коло інших, цілком земних глобальних проблем. Серед них проблема економічного відставання країн, що розвиваються. Саме на їх долю в основному припадає і згадувана вже проблема голоду, криза заборгованості тощо. Недалекоглядний підхід економічно розвинутих країн проявляється у певному прагненні закріпити відсталість: сьогоднішнім виробникам потрібні не конкуренти, а споживачі та джерела дешевих ресурсів. Але подібний підхід породжує напруженість у світі та служить каталізатором для загострення інших глобальних проблем. Розв'язання глобальних проблем сучасності вимагає розробки і реалізації колективних програм для забезпечення майбутнього людської цивілізації. У процесі освоєння косміч-ного простору людина так чи інакше його забруднює. Ще в се-редині 80-х років на земних ор-бітах кружляли десятки тисяч штучних об'єктів, що, за слова-ми французького фахівця, пере-творили найближчий космос у «космічний смітник». Крім того, космос, як спільна власність, завжди повинен лишатися мир-ним, відкритим для його вико-ристання в інтересах усіх людей. Ось чому слід дбати про те, щоб земні конфлікти ніколи не пе-реносилися в космос і ніколи не було різного роду «зоряних війн», які так часто показують на екранах телевізорів. Найважливіші етапи освоєння космічного простору 1957 р. 4 жовтня Виведення на орбіту першого штучного супутника Землі (ШСЗ, «Спутник-1», СРСР). Початок кос-мічної ери. 1958 р. 15 травня Виведення на орбіту першої наукової лабораторії Для комплексних досліджень («Спутник-3», СРСР). 1959 р. 4 січня Уперше космічний апарат розвинув другу космічну швидкість і став першим штучним супутником Сон-ця («Луна-Ь, СРСР). 14 вересня Уперше космічний апарат досяг поверхні Місяця («Луна-2», СРСР). 7 жовтня Уперше космічним апарат облетів Місяць- і сфото-графував його з.зоротний бік («Луна-3», СРСР). 1960 р. 20 серпня Запущено перший ШСЗ з тваринами, спускну капсулу якого було повернено на Землю («Корабль — спутник-2», СРСР)…..

59. бідність і екологія: взаємозв’язок проблем та шляхи їх вирішення.

Дуже влучно пов’язані ці дві теми — проблеми бідності та навколишнього середовища. Адже за все своє існування людство так і не вирішило двох питань — зубожіння та екологічного стану. Але, на жаль, нині у світі панують інтереси, а не цінності. Та індивідуальні інтереси не призводять до позитивних змін. Президент Франції одного разу сказав, що для того, щоб забезпечити потреби людства, потрібно 2,7 планети. В Україні також переважають інтереси над цінностями... Незважаючи на те, що 2003 року ми зупинили в Україні екологічну деградацію, яка тривала ще з часів розвалу СРСР, нині нам терміново треба вирішувати наболілі питання. Передусім це пов’язано з нашими ресурсами, про які говорять, що вони є нашим багатство. Вони можуть ще бути нашим багатством! Тому що більшість українських земель деградовані, 98% водних ресурсів — брудні або дуже брудні, щодо повітря — хоча раніше ми й зупинили зростання його забруднення, зараз тенденції є протилежними. Все це, звичайно, впливає на наше здоров’я і на тривалість життя. Тому я переконаний, що і у нас, і в усьому світі треба перейти від інтересів до цінностей. В Україні треба на державному рівні затвердити концепцію сталого розвитку, у яку увійшло б три компоненти — економічний, соціальний та екологічний, — каже голова Всеукраїнського товариства природи Василь Шевчук.

Як зазначають експерти, через екологічні виклики в країнах збільшується розрив між багатими й бідними (в Україні, наголошують експерти, такий розрив є дуже великим), а також між країнами. «Нерівність там, де менше сталого розвитку», — каже директор Представництва ПРООН в Україні Рікарда Рігер.

60. екологічні проблеми глобалізації

Глобаліза́ція (англ. globalization) — перетворення певного явища на світове, планетарне, те, яке стосується усієї Землі, Земної кулі.