- •Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
- •Ключові слова
- •Література:
- •1.1.Поняття "соціалізація".
- •1.2. Фактори соціалізації.
- •1.3. Засоби та механізми соціалізації.
- •1.4. Виховання як сладова соціалізації.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова
- •Література:
- •2.1. Людина як об’єкт і суб’єкт соціалізації.
- •2.2. Людина як жертва соціалізації.
- •2.3. Самозміна людини в процесі соціалізації.
- •2.4. Гуманістична спрямованість виховання
- •Ключові слова.
- •Література:
- •3.1. Космос, планета, світ як мегачинники соціалізації.
- •3.2. Країна як чинник соціалізації.
- •3.3. Етнос і соціалізація
- •3. 4. Суспільство і держава як фактори соціалізації.
- •3.5. Виховання як соціальний інститут.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •4.1.Регіон як складова соціалізації.
- •4.2. Засоби масової інформації - як засіб соціалізації.
- •4.3. Субкультра в процесі соціалізації особистості.
- •4.4. Сільський та міський типи соціалізації.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •5.1. Сім'я як соціальний інститут суспільного розвитку
- •5.2. Основні завдання сімейного виховання в сучасному суспільстві.
- •5.3. Функції та принципи виховання дітей в сім'ї.
- •5.4. Сусідство як чинник соціалізації.
- •5.5. Група ровесників як чинник соціалізації.
- •5.6. Релігійні організації і релігійне виховання.
- •5.7. Виховні організації і соціальне виховання.
- •5.8. Контркультурні організації і дисоціальне виховання.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література
- •6.1. Характеристика ціннісних систем: історія та сучасність.
- •6.2. Цінності виховання в сучасному шкільництві
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •7.1.Суть та основні структурні елементи наукового світогляду.
- •7.2.Основні шляхи та засоби формування наукового світогляду учнів.
- •7.3.Активна трудова і громадсько-корисна діяльність - важливі складові у формуванні наукового світорозуміння особистості.
- •7.4.Науковий світогляд і релігія. Світський характер навчання та виховання в сучасній школі.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •8.1. "Я-концепція" у підлітковому та юнацькому віці.
- •8.2. Поняття "я-концепції".
- •8.3.Основні функції "я-концепції".
- •8.4. Психологічний вік. "я-концепція" і особливості сприйняття психологічного часу в юнацькому віці.
- •8.5.Формування адекватної "я-концепції".
- •8.6. "Я-концепція" і проблема самовиховання.
- •8.7. Особливості самовираження, самоствердження та самореалізації у підлітковому та юнацькому віці.
- •Ключові слова
- •Література:
- •9.1.Демократизація шкільного життя в сучасних умовах.
- •9.2.Тенденції в становленні загальної та професійної освіти.
- •9.3.Становлення змісту та шляхів національного виховання.
- •Розділ х. Провідні концепції соціалізації особистості у світовій педагогічній науці другої половини хх століття.
- •Ключові слова
- •Література:
- •10.1. Технократичні концепції соціалізації особистості.
- •10.2.Особливості соціалізації особистості за концепціями авторитарного раціоналізм
- •10.3.Психоаналітична модель соціалізації особистості.
- •10.4.Неогуманістичні концепції соціалізації особистості .
- •10.5.Провідні концепції соціалізації особистості в сучасній українській педагогіці.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •11.1. Система виховних цінностей у сучасному шкільництві.
- •11.2. Форми та методи соціалізуючого впливу школи.
- •Розділ хіі. Основні чинники духовно-ціннісної орієнтації людини в життєдіяльності виховної організації.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •12.1. Побут виховної організації.
- •12.2. Основні складові життєдіяльності виховної організації.
- •12.4. Індивідуальна допомога як чинник ефективності виховання.
- •Основна література
2.2. Людина як жертва соціалізації.
Людина не тільки об’єкт і суб’єкт соціалізації. Вона може бути і її жертвою. Це пов’язано з тим, що процес і результати соціалізації включають в себе внутрішні протиріччя.
Успішна соціалізація передбачує, з однієї сторони, ефективну адаптацію людини в суспільстві, а з другої - здатність в певній мірі протистояти суспільству, а точніше - частині тих життєвих колізій, які мішають розвитку, самореалізації, самоутвердженню людини.
В процесі соціалізації, як бачимо, закладений внутрішній конфлікт між ступенем адаптації людини в суспільстві і ступенем її уособлення. Тому людина, яка повністю адаптована в суспільстві й не здатна в якій міфі протистояти йому може розглядатися як жертва соціалізації. В той же час людина, яка не адаптована в суспільстві, також стає жертвою соціалізації – дисидентом, правопорушником або ще якось ухиляється від встановленого в цьому суспільстві способу життя.
Соціалізація конкретних людей в будь-якому суспільстві здійснюється в різних умовах, для яких характерним наявність певних небезпек, які відповідно впливають на розвиток людини. Тому об’єктивно появляються цілі групи людей, які можуть стати жертвами несприятливих умов соціалізації.
До нього приводить, наприклад, в період внутріутробного розвитку плода хворобливість батьків, їх п’янство або невпорядкований спосіб життя, погане харчування матері, негативний емоційно-психологічний стан батьків, медичні помилки, несприятливе економічне середовище.
У дошкільному віці – хвороби та фізичні травми, емоційна тупість чи аморальність батьків, бідність сім’ї, антигуманність працівників дитячих установ, антисоціальні сусіди, нехтування ровесників.
У молодшому шкільному віці - аморальність чи п’янство батьків, бідність сім’ї, погано розвинута мова, неготовність до навчання, негативний вплив ровесників, фізичні травми та дефекти втрата батьків, розбещення.
У підлітковому віці – алкоголізм та аморальність батьків, бідність сім’ї, помилки у вихованні педагогів та батьків, куріння, розбещеність, випередження чи відставання в психосексуальному розвитку.
У ранній юності – антисоціальна сім’я, бідність, п’янство, наркоманія, проституція, рання вагітність, фізичні травми та дефекти, не розуміння з боку ровесників, втрата життєвої перспективи.
У старшому юнацькому віці (І8-25 роки) – п’янство, наркоманія, проституція, бідність, безробіття, сексуальні невдачі, служба в армії, неможливість продовжувати освіту, включення в злочинну діяльність, розрив між домаганням і соціальним статусом...
Чи відбудеться зіткнення людини з будь-якою з перераховних та інших небезпек багато в чому залежить не тільки від об'єктивних обстав вин, а й від індивідуальних особливостей самої людини.
2.3. Самозміна людини в процесі соціалізації.
Певна річ, що в процесі соціалізації людина завжди проявляв певну активність не тільки в якості суб'єкта соціалізації, а й буду чи її об'єктам навіть її жертвою. Тому в таких умовах вона завжди може відчути або усвідомити необхідність чи бажання щось в собі змінити, щоб у більшій мірі відповідати очікуваним вимогам соціуму; протистояти певним вимогам соціуму, долати ті або інші небезпеки то
Самозміна - це процес і результат більш або менш усвідомлених, цілеспрямованих й успішних зусиль людини, направлених на те, щоб стати іншою (рідше - повністю, а, як правило, - частково). Певна річ, зусилля людини щодо самозміни можуть бути направленими як на зміну своєї зовнішності, так і фізичних якостей; особистих властивостей; інтелектуальної, вольової, духовної, соціальної сфер; способу життя; ставлення до себе; ставлення до світу, взаємини з навколишнім середовищем.
Самозміна може мати просоціальний, асоціальний та антисоціальний вектори. Самозміна може мати характер: самоудосконалення, розвитку, перетворення наявних задатків, рис, знань і т. ін., самобудівництва, формування бажаних людині властивостей; саморуйнування фізичних, духовних соціальних властивостей (результат - алкоголізм, наркоманія, фізична, духовна, соціальна деградація).
Таким чином, як бачимо, людина виступає у всіх трьох іпостасях – об’єкта, суб’єкта і жертви як в стихійній, так і в спрямованій, і в соціально-контролюючій соціалізації. Остання, тобто виховання, відіграє в цьому процесі, специфічну роль оскільки може відповідно впливати як на характер, так і на зміст та результати соціалізації. Позитивна ефективність і міра цього впливу багато в чому залежать від послідовної реалізації педагогами гуманістичної спрямованості виховання.