4.4. Сільський та міський типи соціалізації.

В сучасних умовах більше половини населення нашої країни проживає в сільській місцевості. Особливості способу сільського життя насамперед зв'язані з особливостями праці і побуту сільського населення, малими можливостями для трудової мобільності жителів, великою трудомісткістю праці на присадибних ділянках тощо. В сільській місцевості зберігся досить стабільний склад жителів, слабка його соціально-професійна і культурна диференціація, типові тісні родинні та сусідські зв'язки. Для села характерна відкритість спілкування. Відсутність великих соціальних і культурних відмінностей між сільськими жителями, малочисельність реальних і можливих контактів роблять спілкування селян тісним і фактично охоплюючим усі сторони життя.

В сільських населених пунктах соціальні зв'язки між їхніми жителями досить міцні, тому що, як кажуть, всі в селі знають все і про всіх, анонімне існування людини в сільській місцевості практично неможливе, кожен епізод її життя може стати об'єктом для оцінки з боку оточуючих. Сучасна сільська сім'я впливає на соціалізацію своїх членів в основному в тому ж напрямку у що й сільське поселення як мікросоціум, часто незалежно від соціально-професійного становища та освітнього рівня батьків.

Правда, при цьому слід мати на увазі, що у наші дні особливу роль у соціалізації сільських жителів відіграє постійно зростаючий вплив на село міста. Місто, як правило, проводить певну переорієнтацію життєвих Цінностей між реальними, доступними в умовах села, й такими, які властиві місту й можуть бути для сільського жителя лише еталоном, мрією.

Місто - це тип поселення, для якого характерна концентрація великої кількості жителів і висока густота населення, диференційовані соціально-професійна і нерідко етнічна структури населення.

Сучасне місто об'єктивно - зосередження культури: матеріальної (архітектура, промисловість. транспорт, пам'ятники матеріальної культури), Духовної (освіченість жителі в у заклади культури, навчальні заклади, пам'ятки духовної культури та ін.). В той же час місто - це зосередження криміногенних факторів, кримінальних структур і груп, а також усіх видів девіантної поведінки.

Місто характеризується також певним способом міського життя: перевагою анонімних, ділових, короткотермінових і поверхових контактів у міжособовому спілкуванні; невелика значимість територіальних спільностей жителів; висока суб'єктивно-емоційна значимість сім'ї для її членів і в той же час розширеність інтенсивного позасімейного спілкування; багатоманітність стилів життя, культурних стереотипів, ціннісних орієнтацій; хиткість соціального статусу міського жителя, велика соціальна мобільність; слабкий соціальний контроль поведінки людини і значна роль самоконтролю внаслідок наявності різноманітних соціальних зв'язків і анонімності.

Перераховані вище характеристики роблять місто могутнім фактором соціалізації людини, бо створюють умови дітям, підліткам, юнакам для здійснення вибору і проявлення мобільності.

Запитання та завдання для самоконтролю:

І. Дати характеристику регіону як мезочиннику соціалізації.

2. Схарактеризуйте особливості підлітково-юнацької субкультури у вашому місті.

Розділ V ВИХОВАННЯ У КОНТЕКСТІ МІКРОЧИННИКІВ СОЦІАЛІЗАЦІЇ

5.1. Сім'я як соціальний інститут суспільного розвитку.

5.2. Основні завдання сімейного виховання в сучасному суспільстві.

5.3. Функції та принципи виховання дітей в сім'ї.

5.4. Сусідство як чинник соціалізації.

5.5. Група ровесників як чинник соціалізації.

5.6. Релігійні організації і релігійне виховання.

5.7. Виховні організації і соціальне виховання.

5.8. Контркультурні організації і дисоціальне виховання.