- •Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»
- •Ключові слова
- •Література:
- •1.1.Поняття "соціалізація".
- •1.2. Фактори соціалізації.
- •1.3. Засоби та механізми соціалізації.
- •1.4. Виховання як сладова соціалізації.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова
- •Література:
- •2.1. Людина як об’єкт і суб’єкт соціалізації.
- •2.2. Людина як жертва соціалізації.
- •2.3. Самозміна людини в процесі соціалізації.
- •2.4. Гуманістична спрямованість виховання
- •Ключові слова.
- •Література:
- •3.1. Космос, планета, світ як мегачинники соціалізації.
- •3.2. Країна як чинник соціалізації.
- •3.3. Етнос і соціалізація
- •3. 4. Суспільство і держава як фактори соціалізації.
- •3.5. Виховання як соціальний інститут.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •4.1.Регіон як складова соціалізації.
- •4.2. Засоби масової інформації - як засіб соціалізації.
- •4.3. Субкультра в процесі соціалізації особистості.
- •4.4. Сільський та міський типи соціалізації.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •5.1. Сім'я як соціальний інститут суспільного розвитку
- •5.2. Основні завдання сімейного виховання в сучасному суспільстві.
- •5.3. Функції та принципи виховання дітей в сім'ї.
- •5.4. Сусідство як чинник соціалізації.
- •5.5. Група ровесників як чинник соціалізації.
- •5.6. Релігійні організації і релігійне виховання.
- •5.7. Виховні організації і соціальне виховання.
- •5.8. Контркультурні організації і дисоціальне виховання.
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література
- •6.1. Характеристика ціннісних систем: історія та сучасність.
- •6.2. Цінності виховання в сучасному шкільництві
- •Запитання та завдання для самоконтролю:
- •Ключові слова:
- •Література:
- •7.1.Суть та основні структурні елементи наукового світогляду.
- •7.2.Основні шляхи та засоби формування наукового світогляду учнів.
- •7.3.Активна трудова і громадсько-корисна діяльність - важливі складові у формуванні наукового світорозуміння особистості.
- •7.4.Науковий світогляд і релігія. Світський характер навчання та виховання в сучасній школі.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •8.1. "Я-концепція" у підлітковому та юнацькому віці.
- •8.2. Поняття "я-концепції".
- •8.3.Основні функції "я-концепції".
- •8.4. Психологічний вік. "я-концепція" і особливості сприйняття психологічного часу в юнацькому віці.
- •8.5.Формування адекватної "я-концепції".
- •8.6. "Я-концепція" і проблема самовиховання.
- •8.7. Особливості самовираження, самоствердження та самореалізації у підлітковому та юнацькому віці.
- •Ключові слова
- •Література:
- •9.1.Демократизація шкільного життя в сучасних умовах.
- •9.2.Тенденції в становленні загальної та професійної освіти.
- •9.3.Становлення змісту та шляхів національного виховання.
- •Розділ х. Провідні концепції соціалізації особистості у світовій педагогічній науці другої половини хх століття.
- •Ключові слова
- •Література:
- •10.1. Технократичні концепції соціалізації особистості.
- •10.2.Особливості соціалізації особистості за концепціями авторитарного раціоналізм
- •10.3.Психоаналітична модель соціалізації особистості.
- •10.4.Неогуманістичні концепції соціалізації особистості .
- •10.5.Провідні концепції соціалізації особистості в сучасній українській педагогіці.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •11.1. Система виховних цінностей у сучасному шкільництві.
- •11.2. Форми та методи соціалізуючого впливу школи.
- •Розділ хіі. Основні чинники духовно-ціннісної орієнтації людини в життєдіяльності виховної організації.
- •Ключові слова:
- •Література:
- •12.1. Побут виховної організації.
- •12.2. Основні складові життєдіяльності виховної організації.
- •12.4. Індивідуальна допомога як чинник ефективності виховання.
- •Основна література
Розділ хіі. Основні чинники духовно-ціннісної орієнтації людини в життєдіяльності виховної організації.
12.1. Побут виховної організації.
12.2. Основні складові життєдіяльності виховної організації.
12.3. Взаємодія як спосіб спільної виховної діяльності у виховній організації.
12.4. Індивідуальна допомога як чинник ефективності виховання.
Ключові слова:
Побутові умови, режим, традиції, етикет виховної організації, суть та зміст життєдіяльності виховної організації, взаємодія в діяльності виховної організації, групова, міжгрупова і масова взаємодія, індивідуальна та групова взаємодопомога, підлітковий та індивідуальний підхід у вихованні.
Література:
Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст.-К.,2002.
Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти.- К., 1996.
Виноградова М.Д., Первин И.Б. Коллективная познавательная деятельность и воспитание школьников.-М.,1977.
Гуманистические воспитательные системы вчера и сегодня. - М., І998.
Лейметс Х.Й. Воспитывает процесе обучения?. - М.,1982.
Макаренко А.С. Методика організації виховного процесу. - К.,1985.
Мудрик А .В. Учитель; мастерство и вдохновение. - М.,І986.
Мудрик А.В. Введение в социальную педагогику. - М., 1997.
Мудрик А.В. Социальная педагогика. - М., 2003.
Сейко Н.А. Соціальна педагогіка.-Житомир, 2002.
Соціальна педагогіка: Навчально-методичний посібник /За ред. Капської А.Й. - К., 2002.
Технології соціально-педагогічної роботи: Навчальний посібник /За заг. ред. проф. А.Й. Капської. - К., 2000.
12.1. Побут виховної організації.
Успішний розвиток людини, ступінь позитивної її соціалізації, в певній мірі залежить від того, який побут сформувався у виховних організаціях, до яких відноситься та або інша людина. Побут - це своєрідна кристалізація життя. Він відіграє велике значення у виробленні людиною свого власного соціального досвіду, та, на жаль, можливості виховання у відносно цілеспрямованому формуванні людиною соціального досвіду досить невеликі. Вони обмежуються головним чином тим, що може дати їй виховна організація: її побутом, різними сферами життєдіяльності, змістом, формами та стилем взаємодії між і членами.
Побут виховної організації - це своєрідний уклад повсякденного життя її членів. Він в себе включає просторові, матеріальні, духовні умови для суспільних видів діяльності її членів, а також природні, необхідні і традиційно звичні для людини норми і цінності поведінки та взаємовідносин.
За своїм змістом побут має такі характеристики: загальні для організації певного типу /школи, літні табори/, особливі, характерні для соціокультурного середовища й специфічні в залежності від складу членів організації /діти, підлітки, молодь/. Побут виховної організації характеризується також архітектурно-планувальними особливостями приміщень і організацією предметно-просторового середовища, його упорядкованість та технічним обладнанням, а також режимом життя, етикетом.
Архітектурно-планувальна структура, предметно-просторове середовище та відповідне технічне обладнання приміщень виховної організації відіграють істотну роль в укладі їхнього життя і у виховній ефективності, Як показує досвід, саме в процесі життєдіяльності груп - первинних колективів - об'єктивно виникає явище групової персоніфікації простору. Ознаками персоніфікованого групового простору можна вважати прагнення відокремити його фізично /свій клас, своя група, своя спальня/; прагнення відокремили його соціально, тобто бажання вважати його своїм володінням.
Наявність у групи фіксованої персоніфікованої території відіграє певну роль як у внутрішньогрупових, так і в міжгрупових процесах взаємодії. Вона, зокрема, сприяє: формуванню групової ідентичності; згуртуванню групи; росту інтенсивності взаємодії в первинних колективах і між ними; зниженню частоти агресивної поведінки всередині первинних колективів та між ними; більш інтенсивному використанню вторинних територій; організації соціальних взаємовідносин в групах і між ними.
Уклад життя багато в чому визначає часовий режим функціонування організації, бо саме режим передбачує певну довготривалість і чергування різних занять, сну і відпочинку, регулярність виконання правил особистої гігієни. А.С. Макаренко, наприклад, вважав, що режим виховної організації з одним з найважливіших засобів виховання. Доцільність режиму полягає насамперед в обґрунтованості і логіці його елементів та вимог, які були б зрозумілими для кожного з членів організації. Він визначається типом організації, умовами її життєдіяльності. Суворе дотримання норм та установок режиму привчає членів організації до чіткого та організованого виконання встановлених норм та обов'язків.
Певна річ, в різних виховних організаціях в залежності від їхнього типу та умов життєдіяльності режим може /або/ і повинен бути більш або менш імперативним, жорстким або гнучким, охоплювати більшу або меншу частину життя членів організації.
Важливим елементом побуту виховної організації є етикет - як сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських відносин. У виховних організаціях етикет включає в себе норми звернення їхніх членів один до одного, старших до молодших і навпаки, загальні правила дисципліни - навчальної, побутової, правила розв'язування конфліктів, правила дотримання порядку в приміщеннях. В етикет входять також ті вимоги зовнішньої культури людини і норми, необхідні для нормального функціонування виховної організації, які набувають характеру більш або менш строго регламентованого церемоніалу і в дотриманні яких мають особливе значення певні форми поведінки. В кінцевому рахунку певні характеристики етикету стають ритуалами, традиційними для конкретної виховної організації.
Далеко не останню роль в життєдіяльності виховних організацій відіграють традиції. Традиції як форми і установки життя, ідеї, цінності, норми поведінки в значній мірі сприяють становленню бережливого ставлення членів виховної організації до дотримання правил і норм сформованого раніше укладу життя організації; уважному ставленню не тільки до змісту життя і поведінки в складі виховної організації, а й до їхнього зовнішнього оформлення та прояву в практичній діяльності. Життєздатність тієї або іншої традиції залежить від її підтримки та розвитку новими членами організації.